Рішення
від 28.07.2017 по справі 927/548/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

"28" липня 2017 року Справа № 927/548/17

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Козелець» ,

код ЄДРПОУ 37750091, вул. Леніна, 60, с. Лихолітки, Козелецький район, Чернігівська область, 17000

Відповідач-1: Козелецька районна державна адміністрація,

код ЄДРПОУ 04061903, вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» ,

код ЄДРПОУ 39268735, вул. Незалежності, 129-Д, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17401

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 39764881, проспект Миру, 14, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про скасування розпоряджень та визнання договорів оренди землі недійсними

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 06.04.2017; ОСОБА_2 - представник, довіреність від 10.01.2017; ОСОБА_3 - директор;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_4 - адвокат, довіреність від 28.04.2017, ОСОБА_5 - адвокат, довіреність від 28.04.2017;

від третьої особи: ОСОБА_6 - начальник юридичного управління, довіреність №31-25-0.6-1035/2-17 від 13.01.2017.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Козелець» звернулось з позовом до Козелецької районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» , у якому просить:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 23,9343 га на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 52,5520 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 52,5520 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №47 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» ;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №48 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» ;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №49 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» ;

- скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №50 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.06.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.07.2017

У судовому засіданні 05.07.2017 оголошено перерву до 13.07.2017.

У судовому засіданні 13.07.2017 представником позивача подано суду заяву про зміну предмету позову, у якій просить суд:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 54,6313 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 78,2579 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

Вказана заява представника позивача про зміну предмету позову була розцінена судом як подання ще одного позову (що містить дві позовні вимоги) та об'єднання позовів та у зв'язку з недодержання вимог статті 56, пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 13.07.2017 повернута позивачу на підставі п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2017 відкладено розгляд справи на 25.07.2017 та залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

У судовому засіданні 25.07.2017 оголошено перерву до 27.07.2017.

У судове засідання з'явились уповноважені представники позивача, відповідача-2 та третьої особи.

Представник відповідача-1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою, але у судове засідання не з'явився.

До початку судового засідання від представника відповідача-1 електронною поштою надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника у зв'язку з участю у цей день в інших справах, призначених до розгляду у Козелецькому районному суді Чернігівської області.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи проти заяви представника відповідача-1 щодо розгляду справи за його відсутності не заперечили.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Регіон Козелець орендує земельні ділянки у фізичних осіб - власників земельних паїв, що були розпайовані із земель колишніх КСП ім. Розумовського, ім. Шевченка, ім.Гагаріна, Маяк на територіях Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської, Бобруйківської сільських рад Козелецького району Чернігівської області, для проїзду до яких позивач використовує польові дороги, частина яких існувала до такого розпаювання, а частину було запроектовано при розпаюванні колишніх КСП для спільного їх використання (проектні дороги). Розпорядженнями Козелецької районної державної адміністрації від 07.02.2017 №47, 48, 49, 50 усі проектні дороги на території вказаних сільських рад передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод укладені договори оренди від 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 23,9343 га на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, від 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 52,5520 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, від 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 52,5520 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, від 27.01.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.

Як зазначає позивач, три спірні договори оренди землі від 27.01.2017, за якими об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги): загальною площею 52,5520 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; загальною площею 77,6009 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладені до прийняття Козелецькою районною державною адміністрацією спірних розпоряджень від 07.02.2017 і не містять жодних реквізитів розпоряджень голови РДА, на виконання яких вони були укладені.

У своєму обґрунтуванні позивач посилається на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, згідно з якої особа, яка не є стороною правочину, має право оспорювати такий правочин (має статус заінтересованої сторони) тоді, коли на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння, але домагається приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. В обґрунтування підстав звернення до суду із позовом як заінтересованої особи позивач зазначив, що відповідач-2 буде або вимагати від позивача виділити йому земельну ділянку єдиним масивом площею, яка дорівнює площі, переданих йому в оренду проектних доріг, тобто обміну земельними масивами, або буде розорювати спірні проектні дороги та обмежувати доступ позивачу для під'їзду до орендованих ним земельних ділянок. Позивач просить скасувати ці розпорядження Козелецької райдержадміністрації та визнати недійсними договори оренди, оскільки відповідач-1 не мав права розпоряджатися проектними дорогами, а передача їх в оренду порушує інтереси позивача.

Одночасно у судових засіданнях позивач визнає, що частина спірних доріг не межує з орендованими землями і на даний час не порушує його інтересів.

У своїх додаткових письмових поясненнях представник позивача зазначає, що крім спірних договорів оренди від 27.01.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладені договори оренди землі від 02.03.2017, за якими об'єктами оренди виступають ті самі польові дороги, що є об'єктами оренди у договорах від 27.01.2017. Представник позивача вважає, що ці спірні договори оренди від 27.01.2017 є чинними, оскільки не були припинені (розірвані) та не визнані недійсними. На думку представника позивача, оскільки договори оренди від 02.03.2017 були укладені під час дії спірних договорів оренди від 27.01.2017 (тоді, коли законодавство України визнає право оренди як виключне право, тобто таке, що може виникати з одного правочину і лише у одного суб'єкта), та так само (як і спірні договори оренди від 27.01.2017) за відсутності повноважень відповідача-1 на їх укладення у зв'язку з безпідставним ототожненням польових доріг з невитребуваними земельними ділянкам, тому вони цим самим порушують вимоги законодавства України та згідно з ч. 1 ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України мають бути визнані судом недійсними. Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України представник позивача просить розцінювати додаткові письмові пояснення як клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог та визнання недійсними, крім спірних договорів від 27.01.2017, також і договорів оренди від 02.03.2017. Це саме стосується і земельних ділянок, які не межують з орендованими позивачем землями.

Представник позивача вважає, що Козелецька райдержадміністрація не мала права діяти за аналогією закону, а саме ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , якою передбачено право районним держаним адміністраціям передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, а повинна була діяти виключно відповідно до вимог ст. 19 Конституції України.

Щодо правового статусу спірних земельних ділянок (проектних доріг) представник позивача пояснила наступне. Усі спірні земельні ділянки знаходились за межами населених пунктів та перебували у колективній власності колишніх КСП ім. Розумовського, ім. Шевченка, ім.Гагаріна, Маяк на територіях Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської, Бобруйківської сільських рад Козелецького району. В свою чергу, КСП ім. Гагаріна було реорганізовано шляхом приєднання до КСП ім. Розумовського, а тому і землі, що належали КСП ім. Гагаріна, перейшли до КСП ім. Розумовського на праві колективної власності. Рішенням Козелецької районної ради від 10.11.2000 припинено право колективної власності на землю колективним сільськогосподарським підприємствам (додаток №1); скасовано дію державних актів на право постійного користування землею та право колективної власності на землю КСП, у тому числі КСП ім. Шевченка, ім. Розумовського, «Маяк» . Оскільки право колективної власності спірних земельних ділянок припинено, вони є землями загального користування, які знаходяться за межами населених пунктів та не перебувають у комунальній та приватній власності, тому відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України перебувають у державній власності.

Крім того, представник позивача зазначає, що хоча на спірні земельні ділянки відсутня державна реєстрація права власності держави, проте відповідно до положень ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення про передачу земельної ділянки у власність або користування можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування земельними ділянками державної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки.

З огляду на перебування спірних земельних ділянок у державній власності, представник позивача вважає, що при передачі спірних земельних ділянок в оренду було порушено норми ст. 124 Земельного кодексу України, яка визначає обов'язковість проведення земельних торгів для надання в оренду земельних ділянок державної власності, та норми ст. 122 Земельного кодексу України, яка визначає повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

На доводи відповідача-2 про те, що позивач не позбавлений права вимагати від нього встановлення земельного сервітуту на право проїзду або проходу по спірним земельним ділянкам (проектним шляхам), представник позивача зазначила, що ТОВ Агро-Регіон Козелець не бажає звертатися до ТОВ Бобровицький молокозавод за встановленням земельного сервітуту. Крім того, встановлення права може бути платним, тобто, позивачу для проїзду по дорогам, які є землями загального користування, необхідно сплачувати відповідачу-2 кошти.

Також представник позивача зазначила, що відповідач-2 не є сільськогосподарським виробником, не має достатньої кількості сільськогосподарської техніки та не може обробляти передані йому в оренду спірні земельні ділянки, проте доказів на підтвердження цього представник позивача суду не надала.

Представник позивача вважає, що відповідач-2 взяв в оренду спірні земельні ділянки (проектні дороги) з метою подальшого рейдерського захоплення позивача, проте доказів на підтвердження цього представник позивача суду не надала.

На виконання вимог ухвали суду від 13.07.2017 позивачем надано акт звірки місця розташування спірних земельних ділянок (польових доріг) з місцем розташування земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, підписаний позивачем та відповідачем-1.

Представником позивача надано схеми розташування земельних ділянок за результатами паювання земель колективної власності колишніх КСП ім. Розумовського, ім. Шевченка, ім. Гагаріна, «Маяк» на територіях Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської, Бобруйківської сільських рад Козелецького району Чернігівської області, на яких нанесені межі земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, інших земельних ділянок, які не перебувають у його оренді та спірних проектних доріг. Номери спірних доріг на схемах по кожній сільській раді зазначені відповідно до порядкових номерів, вказаних у спірних розпорядженнях, відповідно.

У судовому засіданні 27.07.2017 представником позивача надано копії витягів з Державного земельного кадастру стосовно 55 земельних ділянок (проектних доріг), які знаходяться на території Лемешівської сільської ради, та нанесено їх на відповідну схему.

Згідно з поясненнями представника позивача дві проектні дороги на території Олексіївщинської сільської ради: №6 та №9 не межують із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача, але проектна дорога №6 потрібна позивачу для проїзду до проектної дороги №10. Доказів, які підтверджують, що позивач не може дістатись до дороги №10 з іншої дороги, суду не надано.

Представник позивача пояснила, що на території Берлозівської сільської ради проектна дорога №16 не межує із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача, дві проектні дороги №3 та №10 не відмічені на схемі у зв'язку з відсутністю у позивача необхідних інформації та документів щодо них, а проектна дорога №2 (кадастровий номер 7422080900:86:090:0259) є земельним паєм, а не дорогою, що підтверджується скріншотом з Публічної кадастрової карти України у мережі Інтернет.

Згідно з поясненнями представника позивача три проектні дороги на території Бобруйківської сільської ради: №3, №9 та №11 не межують із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача.

Представник позивача пояснила, що на території Лемешівської сільської ради усі спірні проектні дороги межують із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача.

На питання представника третьої особи, чи узгоджувались між позивачем та відповідачем-2 межі суміжних земельних ділянок відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України представник позивача відповіла, що узгодження меж не проводилось, але межового спору між сторонами немає.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 погодились з належністю схеми щодо місця розташування спірних земельних ділянок, які не межують з земельними ділянки, що перебувають в оренді позивача, а саме: на території Олексіївщинської сільської ради №6, №9, на території Берлозівської сільської ради №16, на території Бобруйківської сільської ради №3, №9, №11.

На питання суду щодо наявності заперечень стосовно невідповідності місця розташування спірних земельних ділянок по відношенню до орендованих позивачем земельних ділянок представники відповідача-1 та відповідача-2 відповіли, що такі заперечення у них відсутні.

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що розпорядження про надання в оренду ТОВ Бобровицький молокозавод спірних проектних доріг прийняті Козелецькою районною державно адміністрацією 07.02.2017. На підставі цих розпоряджень 02.03.2017 між відповідачем-1 та відповідачем-2 були укладені договори оренди земельних ділянок (проектних доріг). Також відповідач-1 вказує, що договори оренди землі від 27.01.2017, укладені між Козелецькою РДА та ТОВ Бобровицький молокозавод не є дійсними, оскільки дата їх укладення зазначена Орендарем помилково, до часу прийняття спірних розпоряджень. Крім того, зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідачем-2 зареєстровано право оренди спірних земельних ділянок за договорами оренди саме від 02.03.2017. Зазначена обставина підтверджується відповідачем-2 та визнається позивачем.

Відповідач-1 не погоджується з доводами позивача про відсутність у Козелецької районної державної адміністрації повноважень на розпорядження земельними ділянками під проектні дороги та зазначає наступне.

На підставі Указів Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 №666 та Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720 землі, що перебували у користуванні колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств були роздержавлені та розпайовані. Згідно з п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду. Відповідач-1 вважає, що за таких підстав, розпорядження від 07.02.2017 №47, 48, 49, 50 прийняті головою районної державної адміністрації у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, та 02.03.2017 передано в оренду відповідачу-2 спірні земельні ділянки для ведення товарного виробництва, оскільки спірні проектні дороги не були розподілені (є невитребуваними), не є землями державної чи комунальної форми власності, тому в силу ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) районна державна адміністрація може передавати в оренду для використання такі землі за цільовим призначенням.

Крім того, представник відповідача-1 пояснив, що в оренду передавались не просто проектні дороги згідно з технічною документацією з розпаювання земель, а визначені земельні ділянки з встановленими межами та присвоєними кадастровими номерами. Ці земельні ділянки загального користування передавались в оренду саме за аналогією з приписами ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , яка регулює порядок передачі в оренду невитребуваних земельних ділянок, оскільки такі дороги призначені саме для обслуговування таких паїв. Козелецькій райдержадміністрації також відомо, що сільськогосподарські виробники, які орендують паї єдиним масивом, фактично використовують і ці під'їзні (проектні) дороги для виробництва (розорювання).

Також у відзиві на позов відповідач-1 зазначає, що позивач обробляє спірні земельні ділянки (проектні дороги) єдиним масивом без оформленого права користування та внесення плати, хоча таке право користування вже зареєстровано за відповідачем-2, проте доказів на підтвердження цього суду не надано.

Представником відповідача-1 надано копію листа Відділу у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.07.2017, у якому зазначено, що форма власності земельних ділянок під проектними дорогами реформованих КСП ім. Гагаріна, ім. Шевченка, ім. Розумовського та «Маяк» не визначена. Дані земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів. Згідно з облікових даних ці земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Також надано копію рішення Козелецької районної ради від 10.11.2000. Пунктами 1,3 цього рішення припинено право постійного користування землями державної власності, право тимчасового користування землями запасу та право колективної власності на землю колективним сільськогосподарським підприємствам (додаток №1); скасовано дію державних актів на право постійного користування землею та право колективної власності на землю КСП, у тому числі КСП ім. Шевченка, ім. Розумовського, «Маяк» .

Як пояснив представник відповідача-1, у спірних договорах оренди помилково зазначено, що спірні земельні ділянки є невитребуваними паями, та підтвердив, що ці земельні ділянками є землями загального користування.

Представник відповідача-1 заперечив проти доводів позивача, що спірні земельні ділянки перебувають у державній власності у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності держави в Державному реєстрі прав.

На питання суду, коли саме підписані договори оренди спірних земельних ділянок від 27.01.2017 представник відповідача-1 відповіді не надав.

Відповідач-2 також заперечує проти позову. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач-2 зазначає, що при прийнятті спірних розпоряджень та передачі спірних земельних ділянок (проектних доріг) в оренду Козелецька районна державна адміністрація діяла в межах своїх, зазначаючи таке ж обґрунтування, яке викладене у відзиві відповідача-1.

Крім того, представник відповідача-2 вважає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження права користування спірними земельними ділянками, тобто не довів порушення його права, натомість, відповідач - 2 право користування (оренди) зареєстрував належним чином. Також зазначає, що наведена позивачем правова позиція Верховного суду України, викладена у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, не заслуговує на увагу, оскільки у позові наведений лише її уривок, внаслідок чого зміст правової позиції був викривлений.

Представник відповідача-2 вважає, що вказана правова позиція Верховного суду України має застосовуватися з урахуванням обставин тієї справи. Позивачі у справі №6-605цс16 мали майновий інтерес, оскільки спірна квартира знаходилась у їх власності, а у даному спорі позивач не має майнового інтересу.

У наданих додаткових письмових поясненнях представник відповідача-2 посилається на норми ст. 98, 103 Земельного кодексу України, які визначають встановлення земельного сервітуту та принцип добросусідства, та вважає, що чинне земельне законодавство встановлює декілька правових механізмів для взаємовідносин між землекористувачами сусідніх земельних ділянок, проте позивач не скористався жодним із них, а звернувся з позовом до суду. Представник відповідача-2 вважає, що недійсність спірних договорів законом не встановлена, а позивач не наводить жодної із перелічених у ст. 203 Цивільного кодексу України підстав, зокрема, не вказую яким саме актам цивільного законодавства вони суперечать. Також зазначає, що позивач обробляє земельні ділянки єдиним масивом, до складу якого входять і спірні земельні ділянки (проектні дороги), які передані в оренду відповідачу-2. Представник пояснив, що відповідач-2 право позивача не порушує та не планує порушувати, а у разі такого порушення позивач не позбавлений права звернутись про встановлення земельного сервітуту.

Посилаючись на ст. 22, 23 Земельного кодексу України, представник відповідача-2 зазначає, що землі сільськогосподарського призначення - несільськогосподарські угіддя, у тому числі і шляхи, можуть надаватися для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач-2 орендував спірні земельні ділянки, якщо вони знаходяться у єдиному масиві з невитребуваними паями, що перебувають у його оренді, для обробітку, а за відсутності єдиного масиву - лише для проїзду. Оскільки спірні земельні ділянки призначені для обслуговування паїв, тому районна державна адміністрація може передавати їх в оренду за аналогією до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , як невитребувані паї.

Представник відповідача-2 вважає, що спірні земельні ділянки є землями загального користування та також заперечив проти доводів позивача, що спірні земельні ділянки перебувають у державній власності у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності держави в Державному реєстрі прав.

На питання представника третьої особи, чи узгоджувались між позивачем та відповідачем-2 межі суміжних земельних ділянок відповідно до ст. 198 Земельного кодексу України представник відповідача-2 відповів, що така інформація у нього відсутня, але межового спору немає.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 визнають, що проектна дорога №2 (кадастровий номер 7422080900:86:090:0259), яка знаходиться на території Берлозівської сільської ради, є розпайованою земельною ділянкою і не є проектною дорогою, а передача цієї земельної ділянки в оренду є помилковою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у наданих письмових поясненнях, посилаючись на ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , зазначає, що районні державні адміністрації наділені повноваженнями надавати в оренду виключно нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками відповідних правовстановлюючих документів. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. Отже, третя особа вважає, що у разі наявності протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), земельні ділянки вважаються розподіленими.

Представник третьої особи зазначив, що спірні земельні ділянки є землями загального користування (проїзди) та знаходяться у державній власності відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, оскільки не перебувають у комунальній чи приватній власності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідно до проектів роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства та документації по визначенню земель, що підлягають передачі у колективну власність, частина земель КСП ім. Шевченка (територія Берлозівської сільської ради), КСП Маяк (територія Бобруйківської сільської ради), КСП ім. Розумовського (територія Лемешівської сільської ради) та КСП ім. Гагаріна (територія Олексіївщинської сільської ради), що знаходиться за межами населених пунктів, була роздержавлена та передана у колективну власність зазначеним колективним сільськогосподарським підприємствам.

Відповідно до проектів роздержавлення земель КСП ім. Шевченка, Маяк , документації по визначенню земель, що підлягають передачі у колективну власність КСП ім. Розумовського, КСП ім. Гагаріна з земель, які підлягали передачі у колективну власність, окремо виділені землі загального користування, у тому числі шляхи, які не підлягають розпаюванню та приватизації.

Згідно з Державними актами на право колективної власності:

- КСП Маяк передано у колективну власність 2590,9 га землі для виробництва товарної сільськогосподарської продукції (акт від 19.10.1995);

- КСП ім. Шевченка передано у колективну власність 2395,0 га землі для виробництва товарної сільськогосподарської продукції (акт від 31.10.1995);

- агрофірмі ім. Розумовського передано у колективну власність 2945,9 га землі для сільськогосподарського використання (акт від 19.10.1995).

Тобто, землі вказаних колишніх КСП перебували у колективній власності.

Сторони підтвердили, що земля КСП ім. Гагаріна також перебувала у колективній власності.

В подальшому на виконання Указів Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 №666 та Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720 землі колишніх КСП були розпайовані - КСП ім. Шевченка у 2001 році, КСП Маяк у 2002 році, КСП ім. Розумовського у 2005 році, КСП ім. Гагаріна у 2006 році.

Проектами розподілу земель вказаних колишніх КСП передбачені під'їзні дороги до кожної земельної частки (паю) з виходом на основну шляхову мережу, а у експлікаціях земель колишніх КСП окремо розділено площі паїв та проектних доріг. Ширина проектної дороги становить 5-6 метрів.

Рішенням Козелецької районної ради від 10.11.2000 припинено право постійного користування землями державної власності, право тимчасового користування землями запасу та право колективної власності на землю колективним сільськогосподарським підприємствам (додаток №1); скасовано дію державних актів на право постійного користування землею та право колективної власності на землю КСП, у тому числі КСП ім. Шевченка, ім. Розумовського, «Маяк» (т. 2 а. с. 225-226).

У листі Відділу у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12.07.2017 зазначено, що у рішенні Козелецької районної ради від 10.11.2000 у загальну площу 4985,2 га земель сільськогосподарського призначення колективної власності а/ф ім. Розумовського внесена і площа КСП ім. Гагаріна (т. 2 а. с. 224).

Згідно з листом Управління агропромислового розвитку Козелецької районної державної адміністрації від 10.07.2017 №06-02/408 КСП ім. Гагаріна рішенням 11 сесії 22 скликання районної ради від 22.01.1998 було приєднано до Агрофірми ім. Розумовського (т. 2 а. с. 227).

Отже, у результаті такого приєднання, землі КСП ім. Гагаріна перейшли до КСП ім. Розумовського на праві колективної власності.

Таким чином, рішенням Козелецької районної ради від 10.11.2000 також припинено право колективної власності на землю КСП ім. Гагаріна.

Дана обставина щодо переходу земель від КСП ім. Гагаріна до КСП ім. Розумовського та припинення права колективної власності визнається усіма учасниками процесу.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з наданою інформацією КСП ім. Шевченка перереєстровано у СВК ім. Шевченка, який ліквідовано 17.04.2007; КСП Маяк перереєстровано в СВК Маяк , який ліквідовано 22.06.2004; КСП ім. Гагаріна приєднано до Агрофірми ім. Розумовського, яку перереєстровано у СВК Агрофірма ім. Розумовських та потім перейменовано в ПОСП Агрофірма ім. Розумовських (т. 1 а. с. 180-189, т. 2 а. с. 227).

Доказів щодо скасування чи іншої втрати чинності рішення Козелецької районної ради від 10.11.2000 або перебування спірних земельних ділянок у іншій власності (комунальній, приватній, чи колективній власності, у тому числі колишніх КСП) суду не надано.

27.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП ім. Шевченка, які знаходяться на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 52,5520 га.

Номер та дата розпорядження голови Козелецької районної державної адміністрації, на виконання якого укладено договір, відсутні (т. 1 а. с. 22-26).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 52,5520 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 1020651,28 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Земельні ділянки, що надаються в оренду, сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі (без означення власника) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Шевченка і знаходяться у розпорядженні Орендодавця на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (п. 5 Договору).

Договір укладено строком на 25 років, починаючи з дня державної реєстрації права оренди земельних ділянок (п. 8 Договору).

За користування земельними ділянками у порядку оренди Орендар сплачує за один рік користування орендну плату у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає на дату укладення цього Договору 71445,59 грн (п. 9 Договору).

27.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП Маяк , які знаходяться на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 18,9856 га.

Номер та дата розпорядження голови Козелецької районної державної адміністрації, на виконання якого укладено договір, відсутні (т. 1 а. с. 27-30).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 18,9856 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 368733,39 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Земельні ділянки, що надаються в оренду, сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі (без означення власника) за рахунок земель колективної власності КСП Маяк і знаходяться у розпорядженні Орендодавця на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (п. 5 Договору).

27.01.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП ім. Розумовського, які знаходяться на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 77,6009 га.

Номер та дата розпорядження голови Козелецької районної державної адміністрації, на виконання якого укладено договір, відсутні (т. 1 а. с. 31-35).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 52,5520 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору (а. с. 106-110).

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 1507144,50 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Земельні ділянки, що надаються в оренду, сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі (без означення власника) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Розумовського і знаходяться у розпорядженні Орендодавця на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (п. 5 Договору).

Як встановлено судом та підтверджується відповідачами, розпоряджень щодо передачі земельних ділянок в оренду саме за цими договорами Козелецькою райдержадміністрацією не приймалось.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 07.02.2017 №47 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок - проектні дороги, загальною площею 23,9343 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Гагаріна на території Олексіївщинської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод вказані земельні ділянки - проектні дороги в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 12).

На підставі вказаного розпорядження 02.03.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП ім. Гагаріна, які знаходяться на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 23,9343 га (т. 1 а. с. 13-16).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 23,.9343 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 464845,00 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Земельні ділянки, що надаються в оренду, сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі (без означення власника) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Гагаріна і знаходяться у розпорядженні Орендодавця на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (п. 5 Договору).

Крім того, розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 07.02.2017 №48 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок - проектні дороги, загальною площею 54,6313 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Шевченка на території Берлозівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод вказані земельні ділянки - проектні дороги в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 17).

На підставі вказаного розпорядження 02.03.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП ім. Шевченка, які знаходяться на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 54,6313 га (т. 1 а. с. 111-115).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 54,6313 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 1061034,90 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 07.02.2017 №49 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок - проектні дороги, загальною площею 18,9856 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП Маяк на території Бобруйківської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод вказані земельні ділянки - проектні дороги в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 19).

На підставі вказаного розпорядження 02.03.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП Маяк , які знаходяться на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 18,9856 га (т. 1 а. с. 116-119).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 18,9856 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 368733,39 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Розпорядженням Козелецької районної державної адміністрації від 07.02.2017 №50 затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок - проектні дороги, загальною площею 78,2579 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Розумовського на території Лемешівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод вказані земельні ділянки - проектні дороги в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а. с. 20).

На підставі вказаного розпорядження 02.03.2017 між Козелецькою районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод (далі - Орендар) укладено договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (проектні дороги), сформовані за рахунок земель колективної власності КСП ім. Розумовського, які знаходяться на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, загальною площею 78,2579 га (т. 1 а. с. 106-110).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору в оренду надаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які знаходяться на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, площею 78,2579 га (згідно Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення (категорія земель за основним цільовим призначенням КВЗУ - 013.00 землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ - 01.01), які передаються в оренду на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області (проектні дороги) - додаток №1 до цього Договору.

Згідно з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, складає 1519904,58 грн. Протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

Земельні ділянки, що надаються в оренду, сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі (без означення власника) за рахунок земель колективної власності КСП ім. Розумовського і знаходяться у розпорядженні Орендодавця на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (п. 5 Договору).

Право оренди спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за вказаними договорами оренди землі від 02.03.2017, за договорами оренди від 27.01.2017 таке право не реєструвалось.

Згідно з наданих позивачем схем розташування земельних ділянок за результатами паювання земель колективної власності колишніх КСП ім. Розумовського, ім. Шевченка, ім. Гагаріна, «Маяк» , переліку договорів оренди, витягів з ЄДР у оренді позивача на територіях Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської, Бобруйківської сільських рад Козелецького району Чернігівської області перебуває ряд земельних ділянок, що були розпайовані і належать фізичним особам. На схемах нанесені межі земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, інших земельних ділянок, які не перебувають у його оренді, та спірних проектних доріг. Номери спірних доріг на схемах по кожній сільській раді зазначені відповідно до порядкових номерів, вказаних у спірних розпорядженнях.

Як вбачається з вказаних схем:

- на території Олексіївщинської сільській раді дві спірні проектні дороги - №6 (кадастровий номер 7422080200:73:025:0001) та №9 (кадастровий номер 7422080200:73:027:0009) не межують із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача;

- на території Берлозівської сільської ради спірна проектна дорога №16 (кадастровий номер 7422080900:86:149:0108) не межує із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача; дві спірні проектні дороги №3 (кадастровий номер 7422080900:86:035:0105) та №10 (кадастровий номер 7422080900:86:047:0025) взагалі не відмічені на схемі; спірна проектна дорога №2 (кадастровий номер 7422080900:86:090:0259) є земельним паєм, а не дорогою, що визнається учасниками процесу;

- на території Бобруйківської сільської ради три спірні проектні дороги - №3 (кадастровий номер 7422081000:71:059:0010), №9 (кадастровий номер 7422081000:71:067:0032) та №11 (кадастровий номер 7422081000:71:068:0034) не межують із земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача;

- на території Лемешівської сільської ради усі спірні проектні дороги межують з земельними ділянками, які перебувають в оренді позивача.

Як вбачається з технічної документації з роздержавлення та розпаювання земель, частина спірних земельних ділянок була запроектована під дороги при розпаюванні, а частина раніше (до роздержавлення та/або розпаювання) вже використовувалась як дороги, у тому числі як лісосмуги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Тобто, ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають право особи на захист як свого цивільного права, так і свого інтересу.

У своєму Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційний суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес» , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), що означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Таким чином, заінтересованість особи полягає не лише у захисті свого порушеного права, а також і у окремому захисті будь-якого свого обґрунтованого, у тому числі немайнового, інтересу стосовно об'єкту спору.

Отже, суд не погоджується з доводами відповідача-2, що відсутність прямого порушення права унеможливлює звернення з позовом до суду.

Як встановлено судом, в оренді позивача перебувають земельні ділянки, які знаходяться на територіях Лемешівської, Берлозівської, Олексіївщинської, Бобруйківської сільських рад Козелецького району Чернігівської області, межі яких та спірних проектних доріг нанесені позивачем на відповідні схеми. 20.07.2017 позивачем та відповідачем-1 складено та підписано акт звірки місця розташування спірних земельних ділянок (польових доріг) з місцем розташування земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, з якого вбачається, що майже всі спірні проектні дороги межують з орендованими позивачем земельними ділянками. Тобто, підписавши вказаний акт, відповідач-1 погодився з правильністю відображення вказаних земельних ділянок на наданих позивачем схемах. Відповідачем-2 заперечень щодо невідповідності розташування земельних ділянок на схемах не надано. Крім того, на підтвердження права оренди земельних ділянок, які межують зі спірними проектними дорогами, позивачем надані витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, договори оренди землі, додаткові угоди до договору оренди, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем належним чином доведено межування більшої частини спірних проектних доріг з орендованими ним земельними ділянками.

Позивач звернувся до суду із позовом, оскільки передача спірних земельних ділянок (проектних доріг) в оренду відповідачу-2 обмежить йому вільний доступ до земельних ділянок, які знаходяться у його оренді.

Встановлення позивачу права земельного сервітуту для проходу або проїзду на транспортному засобі по спірним проектним дорогам, у тому числі платного, призведе до зміни положення позивача, який до цього часу користується дорогами вільно і безоплатно.

Крім того, як зазначав позивач, для проїзду техніки, зважаючи на її габарити, необхідно 6 метрів, а більшість доріг запроектовано шириною 5-6 метрів, що підтверджується наданими позивачем матеріалами, тому для використання доріг на умовах сервітуту позивачу буде потрібна вся повністю земельна ділянка по ширині, що унеможливить її використання відповідачем-2 для виробництва (розорювання) та може призвести до конфлікту або спору між позивачем та відповідачем-2.

Зазначене вказує на наявність у позивача певного інтересу, оскільки він прагне користуватися земельними ділянками, які знаходяться у його оренді. Тобто, стосовно тих спірних проектних доріг, що межують із орендованими ним земельними ділянками, позивач є заінтересованою особою. Щодо решти спірних доріг (кадастрові номери 7422080200:73:025:0001, 7422080200:73:027:0009, 7422080900:86:149:0108, 7422080900:86:035:0105, 7422080900:86:047:0025, 7422081000:71:059:0010 7422081000:71:067:0032, 7422081000:71:068:0034) позивач не є заінтересованою особою, оскільки не довів належним чином необхідність обов'язкового користування цими спірними дорогами.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Заперечення відповідача-2 щодо неможливості застосування правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 25.05.2016 у справі №6-605цс16, при розгляді цієї справи у зв'язку з різними обставинами справ, господарським судом відхиляються, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду України викладений висновок про застосування норм права щодо можливості оспорювати правочин заінтересованою особою, яка не є його стороною та яка не має речового права на предмет правочину, взагалі, а не лише у справах, коли позивач претендує на спірне майно.

Враховуючи те, що позивач є заінтересованою особою щодо частини спірних доріг, тому він мав право звернутись до суду за захистом своїх інтересів та оспорити укладені договори оренди, хоча він і не є стороною договору та не має права власності чи речового права на предмет договору та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, cільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельний пай закріплювалося у Земельному кодексі України, який був чинний до 01.01.2002. Згідно зі ст. 5 цього Кодексу кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Правовий режим земельної частки (паю) врегульований також у Земельному кодексі України, чинному з 01.01.2002. Відповідно до ст. 25 цього Кодексу під час приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Зазначеним особам гарантується право отримати на підставі свого земельного паю земельну ділянку в натурі (на місцевості). Обчислення розміру земельної частки (паю) здійснюється шляхом поділу сільськогосподарських угідь, які підлягають приватизації, на кількість осіб, які мають право на приватизацію. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток зазначених осіб є однаковими.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 №666 установлено, що приватизація земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, є невідкладним першочерговим заходом у здійсненні земельної реформи в Україні.

Згідно з Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 №720 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, cільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Згідно з ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів (ч. 2 ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Статтею 7 цього Закону визначено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 9 цього Закону встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, спірні дороги є несільськогосподарськими угіддями і відносяться до земель загального користування, що визнається учасниками справи, а отже, паюванню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З норми цієї статті випливає, що сільські, селищні, міські ради чи районні державні адміністрації можуть передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) ділянки, тобто ті земельні ділянки, які підлягають паюванню і власники яких не отримали державні сертифікати на право власності або не взяли участь у розподілі земельних ділянок.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки спірні проектні дороги паюванню не підлягають, тому вони не можуть бути нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, а отже, Козелецька районна державна адміністрація не мала повноважень передавати їх в оренду на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Доводи відповідача-1 та відповідача-2 про те, що спірні земельні ділянки призначені для обслуговування паїв, а тому районна державна адміністрація може передавати їх в оренду за аналогією до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , як невитребувані паї, судом відхиляються, оскільки діючим законодавством не визначено повноважень районним державним адміністраціям передавати в оренду дороги (господарські шляхи і прогони, лісосмуги), як такі, що призначені для обслуговування земельних паїв.

Враховуючи те, що рішення Козелецької районної ради від 10.11.2000 скасовано не було, його правомірність не є предметом спору, а тому не є об'єктом дослідження, отже, приймається судом як чинне, що несе відповідні юридичні наслідки, тобто припинення права колективної власності на землю колективним сільськогосподарським підприємствам.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У ст. 4 Земельного кодексу України, який був чинний до 01.01.2002, також визначалось, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Згідно з п. 3-6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5308-VI, який набрав чинності 01.01.2013, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Таким чином, до земель державної власності також належать землі, право державної власності на які не внесено до Державного реєстру речових прав, а тому суд не приймає відповідні доводи відповідачів.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, чинного до 01.01.2002, землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутіли, передаються у відання відповідних місцевих ОСОБА_5 народних депутатів.

Згідно зі ст. 30 Земельного кодексу України при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя, що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, оскільки несільськогосподарські угіддя паюванню не підлягали, тому після ліквідації колективних сільськогосподарських підприємств та припинення права колективної власності, такі землі переводяться до земель запасу (державної власності) або переходять до комунальної власності.

Враховуючи те, що спірні проектні дороги до комунальної власності не передані, тому відповідно до ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України вони перебувають у державній власності.

Доводи відповідача-1 про те, що спірні земельні ділянки не перебувають у державній власності у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності держави в Державному реєстрі прав судом відхиляються, оскільки відповідно до положень ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відсутності державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної власності в Державному реєстрі прав, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації права користування такими земельними ділянками проводить також державну реєстрацію права власності держави на такі земельні ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області є тим повноважним територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який на даний час передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться у межах Чернігівської області, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Чернігівської області належать Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області, а не районній державній адміністрації.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Козелецька районна державна адміністрація безпідставно надала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод спірні проектні дороги, не маючи на те відповідних повноважень.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача у власність, користування, оренду, встановлення розміру орендної плати є складовими поняття щодо розпорядження землею.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 ст. 135 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Передача спірних земельних ділянок в оренду відбулося без проведення земельних торгів, що суперечить вимогам ст. 124 Земельного кодексу України.

Положеннями ст. 126, 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами пункту 288.5.1. статті 288 Податкового кодексу України внормовано, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, водночас, згідно з п. 288.5.2-288.5.5 цього ж Кодексу така сума не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, параолімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України Про оцінку земель , відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межами населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межами населених пунктів, затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Отже, розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності залежить від визначеної уповноваженим органом (суб'єктом оціночної діяльності) нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки.

Належним доказом визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки є відповідний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, будь-які розрахунки, довідки, інформація, зазначені у листі, тощо належним доказом вважатись не можуть.

Отже, визначення нормативної грошової оцінки має передувати укладенню договорів оренди, а не навпаки.

Належних доказів проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок суду не надано.

Натомість, у пункті 4 Договорів зазначено розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розробленої відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої ПКМУ від 16.11.2016 №831, та вказано, що протягом одного року від дати укладення цього Договору Орендар зобов'язаний надати нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визначену у встановленому порядку, разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до цього Договору.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то у справі, що розглядається, договори оренди в цій частині суперечать приписам чинного законодавства.

Такий висновок Верховним Судом України у Постановах від 01.07.2015 у справі №3-297гс15, від 20.05.2015 у справі 3-70 гс15.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Конституційний Суд України у пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не випливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання). Проте це не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні з вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі оскаржуваних актів.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного суду України від 30.09.2015 у справі 911/3396/14.

Оскільки спірний договір оренди землі від 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 23,9343 га на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, укладено без відповідних на те повноважень Козелецької районної державної адміністрації та він суперечить приписам чинного земельного законодавства щодо обов'язку проведення нормативної грошової оцінки та земельних торгів у встановлених законом порядках, тому

суд дійшов висновку, що спірний договір оренди землі від 02.03.2017 підлягає визнанню недійсним в частині передачі в оренду земельних ділянок, які межують з земельними ділянками, що знаходяться в оренді ТОВ Агро-Регіон Козелець .

В іншій частині, щодо передачі земельних ділянок, які не межують з земельними ділянками, що знаходяться в оренді ТОВ Агро-Регіон Козелець (кадастрові номери: 7422080200:73:025:0001 площею 0,7243 га, 7422080200:73:027:0009 площею 0,3485 га), позовні вимоги щодо скасування розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №47 від 07.02.2017 та визнання недійсним договору оренди землі від 02.03.2017 задоволенню не підлягають, оскільки щодо цих земельних ділянок, як встановлено судом, позивач не є заінтересованою особою.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №47 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 23,9343 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Гагаріна на території Олексіївщинської сільської ради в частині, що стосується земельних ділянок, які межують з земельними ділянками, що знаходяться в оренді ТОВ Агро-Регіон Козелець , підлягає скасуванню.

Стосовно спірних договорів оренди землі від 27.01.2017 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як вбачається зі спірних договорів оренди від 27.01.2017, укладених між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» , за якими об'єктами оренди виступають: земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 52,5520 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 77,6009 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, вказані договори укладені без відповідного рішення районної державної адміністрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Частиною 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом, державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за договорами оренди від 27.01.2017 не проводилась, а була проведена за договорами оренди землі від 02.03.2017, укладеними між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Бобровицький молокозавод , і за цими ж договорами від 02.03.2017 відбулась передача спірних земельних ділянок в оренду відповідачу-2.

Таким чином, спірні договори оренди землі від 27.01.2017 не створили юридичних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

Згідно зі ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

У постанові по справі №3-912гс16 від 21 грудня 2016 року Верховний Суд України зазначив наступне: "Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов'язання за цим договором - припинятися на майбутнє."

Отже, метою визнання договору недійсним є припинення взаємовідносин і повернення набутого за правочином, а метою визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є припинення взаємовідносин оренди на майбутнє.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі ОСОБА_7 проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірні договори оренди землі від 27.01.2017 не створюють юридичних наслідків, відтак припинення дії цих договорів шляхом визнання їх недійсними також не матиме жодних юридичних наслідків, а тому визнання їх недійсними є неможливим через відсутність фактичного існування відносин оренди за цими договорами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання договорів оренди землі від 27.01.2017, укладених між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» , за якими об'єктами оренди виступають: земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 52,5520 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 77,6009 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, задоволенню не підлягають.

Представником позивача подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, у якому просить суд визнати недійсними:

- договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 54,6313 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 78,2579 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області;

- договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області.

У своєму клопотанні представник позивача зазначає, що ці договори оренди є ідентичними договорам оренди від 27.01.2017, за цими договорами в оренду передані спірні проектні дороги, а Козелецька районна державна адміністрація не мала для цього відповідних повноважень.

Також позивач вважає необхідним і визнання спірних розпоряджень та договорів оренди і в частині земельних ділянок, стосовно яких позивач не є заінтересованою особою.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству та виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У п. 2.3 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 09.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

В постанові від 20 січня 2004 року Верховний суд України зазначив, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 83 ГПК, якщо під час вирішення господарського спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен з власної ініціативи визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Отже, якщо при розгляді справи судом встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, зважаючи на принцип законності, що є складовою верховенства права, при винесенні судового рішення суд повинен визнати такий договір недійсним.

Хоча у визнанні недійсними договорів оренди землі від 27.01.2017 відмовлено, але, оскільки договори оренди землі від 02.03.2017, укладені між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» , за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги): загальною площею 54,6313 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 78,2579 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області; земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, вказані договори укладено без відповідних на те повноважень Козелецької районної державної адміністрації, суперечать приписам чинного земельного законодавства щодо обов'язку проведення нормативної грошової оцінки та земельних торгів, у встановлених законом порядках, як і спірний договір оренди від 02.03.2017, про що судом вже зроблено відповідний висновок, суд вважає, що вказані договори оренди землі від 02.03.2017 підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що судом визнаються три зазначені договори оренди землі від 02.03.2017 недійсними відповідно з приписами ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, а не за заявленими позовними вимогами, питання щодо "заінтересованості" позивача у цих відповідних відносинах судом не розглядаються.

У зв'язку з визнанням недійсними зазначених договорів оренди землі від 02.03.2017, відповідно до заявлених позовних вимог підлягають скасуванню у комплексному поєднанні і розпорядження Козелецької районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» від 07.02.2017 № 48, 49, 50, на підставі яких були укладені вказані вище три договори оренди від 02.03.2017 (в частині земельних ділянок, заінтересованість у яких доведено позивачем).

За наведених вище підстав, підлягають скасуванню та визнанню недійсними згідно з ч. 1, 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і розпорядження Козелецької районної державної адміністрації «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» від 07.02.2017 №47, 48, 49 та договір оренди землі від 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 23,9343 га на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, відповідно, в частині передачі в оренду земельних ділянок, стосовно яких відсутня заінтересованість позивача.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

За таких обставин у справі, яка розглядається, «суспільним» , «публічним» інтересом щодо визнання рішень та правочинів недійсними є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - надання землі у користування із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. «Суспільний» , «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в розпорядження держави землі, що незаконно фактично вибула з її розпорядження на тривалий час.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Крім того, позовні вимоги відповідають критерію законності, а саме на підставі норм статті 152 Земельного кодексу, ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 20, 207, 208 Господарського кодексу України.

Вимоги ж Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Законів України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", "Про оренду землі" та "Про оцінку земель", які були порушені відповідачами, відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення в правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

Отже, не може бути покладення вини у подібних відносинах виключно на органи державної влади.

За таких обставин результат розгляду судом позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду України у справах №6-2510ц15, 6-92цс13, 6-2902цс15, 6-2903цс.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Інші докази та пояснення позивача та відповідачів судом до уваги не приймаються, оскільки не доведені належними і допустимими доказами та не спростовують вищевикладені висновки суду.

На підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за доцільне судовий збір покласти на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. 22, 27, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №47 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 23,9343 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Гагаріна на території Олексіївщинської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422080200:73:022:0001 площею 0,3205 га, 7422080200:73:023:0003 площею 0,3503 га, 7422080200:73:023:0004 площею 0,4122 га, 7422080200:73:023:0007 площею 0,7275 га, 7422080200:73:024:0006 площею 0,4806 га, 7422080200:73:024:0002 площею 0,6325 га, 7422080200:73:024:0008 площею 1,9798 га, 7422080200:73:027:0010 площею 1,6994 га, 7422080200:73:037:0023 площею 1,4571 га, 7422080200:73:037:0024 площею 0,7116 га, 7422080200:73:052:0011 площею 0,7950 га, 7422080200:73:053:0012 площею 1,5045 га, 7422080200:73:053:0014 площею 0,4455 га, 7422080200:73:054:0013 площею 1,6496 га, 7422080200:73:057:0020 площею 0,1446 га, 7422080200:73:058:0021 площею 0,2580 га, 7422080200:73:059:0022 площею 0,2651 га, 7422080200:73:060:0025 площею 0,6724 га, 7422080200:73:060:0033 площею 0,0904 га, 7422080200:73:061:0026 площею 0,5654 га, 7422080200:73:061:0032 площею 0,2659 га, 7422080200:73:070:0027 площею 0,5305 га, 7422080200:73:070:0031 площею 0,2984 га, 7422080200:73:071:0029 площею 0,2710 га, 7422080200:73:071:0030 площею 0,6616 га, 7422080200:73:071:0031 площею 0,5436 га, 7422080200:73:073:0017 площею 0,2551 га, 7422080200:73:073:0019 площею 0,6440 га, 7422080200:73:074:0018 площею 0,6088 га, 7422080200:73:084:0002 площею 0,9947 га, 7422080200:73:084:0003 площею 0,8676 га, 7422080200:73:084:0004 площею 0,2432 га, 7422080200:73:084:0006 площею 0,1658 га, 7422080200:73:084:0101 площею 1,3493 га.

3. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №48 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 54,6313 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Шевченка на території Берлозівської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422080900:86:149:0107 площею 0,6821 га, 7422080900:86:149:0106 площею 0,3261 га, 7422080900:86:084:0106 площею 1,0846 га, 7422080900:86:085:0100 площею 0,3486 га, 7422080900:86:085:0101 площею 0,6447 га, 7422080900:86:085:0102 площею 0,9205 га, 7422080900:86:085:0103 площею 0,5588 га, 7422080900:86:088:0086 площею 0,5474 га, 7422080900:86:089:0093 площею 0,4688 га, 7422080900:86:089:0094 площею 0,4117 га, 7422080900:86:090:0259 площею 2,0793 га, 7422080900:86:091:0104 площею 0,4596 га, 7422080900:86:091:0107 площею 0,2394 га, 7422080900:86:091:0103 площею 0,2970 га, 7422080900:86:098:0088 площею 0,6847 га, 7422080900:86:099:0085 площею 0,7762 га, 7422080900:86:100:0087 площею 0,7708 га, 7422080900:86:101:0092 площею 0,9208 га, 7422080900:86:101:0096 площею 0,2326 га, 7422080900:86:101:0097 площею 1,6879 га, 7422080900:86:102:0089 площею 0,4987 га, 7422080900:86:102:0090 площею 0,5086 га, 7422080900:86:103:0073 площею 0,2142 га, 7422080900:86:104:0098 площею 0,7846 га, 7422080900:86:106:0027 площею 0,6298 га, 7422080900:86:132:0074 площею 0,0469 га, 7422080900:86:103:0091 площею 0,8308 га, 7422080900:86:134:0170 площею 0,4629 га, 7422080900:86:136:0078 площею 0,2940 га, 7422080900:86:136:0077 площею 0,3425 га, 7422080900:86:133:0143 площею 0,4413 га, 7422080900:86:134:0072 площею 0,3896 га, 7422080900:86:136:0081 площею 0,2434 га, 7422080900:86:138:0080 площею 0,6267 га, 7422080900:86:139:0079 площею 0,1648 га, 7422080900:86:139:0082 площею 0,1428 га, 7422080900:86:139:0083 площею 0,1361 га, 7422080900:86:139:0084 площею 0,0840 га, 7422080900:86:141:0075 площею 0,3422 га, 7422080900:86:074:0004 площею 0,6883 га, 7422080900:86:074:0102 площею 0,7573 га, 7422080900:86:074:0103 площею 0,8923 га, 7422080900:86:074:0101 площею 0,3941 га, 7422080900:86:074:0104 площею 0,3443 га, 7422080900:86:074:0106 площею 0,3300 га, 7422080900:86:075:0005 площею 1,7294 га, 7422080900:86:076:0007 площею 1,5425 га, 7422080900:86:077:0003 площею 1,9050 га, 7422080900:86:077:0010 площею 0,4449 га, 7422080900:86:078:0008 площею 1,2274 га, 7422080900:86:078:0009 площею 0,1633 га, 7422080900:86:078:0012 площею 0,8529 га, 7422080900:86:079:0011 площею 0,9286 га, 7422080900:86:081:0013 площею 1,4775 га, 7422080900:86:082:0060 площею 0,6093 га, 7422080900:86:082:0062 площею 0,6094 га, 7422080900:86:083:0061 площею 0,6196 га, 7422080900:86:083:0063 площею 0,6406 га, 7422080900:86:086:0058 площею 0,4914 га, 7422080900:86:087:0059 площею 0,4445 га, 7422080900:86:092:0050 площею 0,4935 га, 7422080900:86:092:0049 площею 0,4522 га, 7422080900:86:092:0051 площею 0,6310 га, 7422080900:86:092:0053 площею 0,7927 га, 7422080900:86:090:0095 площею 0,3609 га, 7422080900:86:133:0069 площею 0,5408 га, 7422080900:86:093:0052 площею 0,4814 га, 7422080900:86:094:0051 площею 0,3221 га, 7422080900:86:095:0054 площею 0,1340 га, 7422080900:86:096:0156 площею 0,4009 га, 7422080900:86:106:0029 площею 0,4128 га, 7422080900:86:106:0030 площею 0,3986 га, 7422080900:86:106:0099 площею 0,2814 га, 7422080900:86:107:0026 площею 0,9341 га, 7422080900:86:107:0028 площею 0,1417 га, 7422080900:86:108:1020 площею 0,8289 га, 7422080900:86:110:0018 площею 0,2781 га, 7422080900:86:111:0022 площею 0,4638 га, 7422080900:86:111:0023 площею 0,3803 га, 7422080900:86:111:0024 площею 0,2848 га, 7422080900:86:111:0065 площею 0,7222 га, 7422080900:86:112:0064 площею 0,3779 га, 7422080900:86:118:0017 площею 0,4052 га, 7422080900:86:118:0021 площею 0,4323 га, 7422080900:86:126:0036 площею 0,3513 га, 7422080900:86:123:0046 площею 0,8104 га, 7422080900:86:124:0038 площею 0,1247 га, 7422080900:86:129:0039 площею 0,1524 га, 7422080900:86:125:0031 площею 0,1756 га, 7422080900:86:127:0033 площею 0,1728 га, 7422080900:86:127:0034 площею 0,1945 га, 7422080900:86:128:0035 площею 0,2417 га, 7422080900:86:129:0037 площею 0,2857 га, 7422080900:86:129:0040 площею 0,1432 га, 7422080900:86:129:0042 площею 0,2414 га, 7422080900:86:130:0045 площею 0,2717 га, 7422080900:86:130:0044 площею 0,2831 га, 7422080900:86:131:0041 площею 0,1367 га, 7422080900:86:131:0047 площею 0,1503 га, 7422080900:86:132:0068 площею 0,4014 га, 7422080900:86:133:0067 площею 0,4802 га.

4. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №49 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 18,9856 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП Маяк на території Бобруйківської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422081000:71:027:0021 площею 1,3129 га, 7422081000:71:050:0041 площею 0,6664 га, 7422081000:71:050:0042 площею 0,5922 га, 7422081000:71:051:0040 площею 0,4403 га, 7422081000:71:051:0044 площею 0,0874 га, 7422081000:71:052:0037 площею 0,4825 га, 7422081000:71:052:0038 площею 0,1600 га, 7422081000:71:052:0039 площею 0,0762 га, 7422081000:71:053:0036 площею 0,0763 га, 7422081000:71:057:0001 площею 0,7582 га, 7422081000:71:057:0002 площею 0,5970 га, 7422081000:71:057:0003 площею 0,5623 га, 7422081000:71:057:0004 площею 0,4072 га, 7422081000:71:058:0006 площею 0,7900 га, 7422081000:71:058:0007 площею 0,8490 га, 7422081000:71:058:0009 площею 0,4304 га, 7422081000:71:059:0012 площею 0,2488 га, 7422081000:71:061:0013 площею 0,7250 га, 7422081000:71:062:0014 площею 0,7074 га, 7422081000:71:064:0019 площею 0,5708 га, 7422081000:71:066:0017 площею 0,4602 га, 7422081000:71:068:0033 площею 0,4685 га, 7422081000:71:069:0035 площею 0,1511 га, 7422081000:71:071:0029 площею 0,5070 га, 7422081000:71:073:0027 площею 0,1455 га, 7422081000:71:075:0124 площею 0,0813 га, 7422081000:71:076:0023 площею 1,1163 га, 7422081000:71:077:0022 площею 1,1374 га, 7422081000:71:078:0022 площею 1,3038 га, 7422081000:71:080:0016 площею 0,4728 га, 7422081000:71:081:0015 площею 0,5175 га.

5. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №50 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 78,2579 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Розумовського на території Лемешівської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422085000:66:141:0026 площею 0,3187 га, 7422085000:66:141:0076 площею 0,7388 га, 7422085000:66:142:0021 площею 1,1336 га, 7422085000:66:144:0019 площею 0,8488 га, 7422085000:66:146:0001 площею 1,0785 га, 7422085000:66:147:0015 площею 1,1391 га, 7422085000:66:148:0017 площею 1,8620 га, 7422085000:66:149:0018 площею 0,7786 га, 7422085000:66:150:0005 площею 0,9213 га, 7422085000:66:150:0071 площею 0,9049 га, 7422085000:66:151:0004 площею 1,1081 га, 7422085000:66:152:0003 площею 1,1472 га, 7422085000:66:153:0006 площею 0,9976 га, 7422085000:66:153:0007 площею 0,4170 га, 7422085000:66:153:0072 площею 0,3961 га, 7422085000:66:154:0014 площею 0,1593 га, 7422085000:66:155:0011 площею 0,6881 га, 7422085000:66:155:0012 площею 0,8788 га, 7422085000:66:155:0074 площею 0,3661 га, 7422085000:66:155:0075 площею 0,5329 га, 7422085000:66:157:0008 площею 1,4075 га, 7422085000:66:159:0066 площею 0,9976 га, 7422085000:66:159:0067 площею 0,7011 га, 7422085000:66:159:0079 площею 0,4232 га, 7422085000:66:162:0020 площею 0,8368 га, 7422085000:66:163:0035 площею 1,2286 га, 7422085000:66:118:0092 площею 0,8302 га, 7422085000:66:101:0033 площею 1,4080 га, 7422085000:66:131:0089 площею 0,9310 га, 7422085000:66:133:0087 площею 1,0217 га, 7422085000:66:136:0084 площею 0,7917 га, 7422085000:66:138:0059 площею 1,7567 га, 7422085000:66:140:0024 площею 1,1574 га, 7422085000:66:164:0013 площею 0,6437 га, 7422085000:66:165:0010 площею 1,1912 га, 7422085000:66:165:0073 площею 1,0638 га, 7422085000:66:166:0009 площею 1,0875 га, 7422085000:66:167:0054 площею 0,4925 га, 7422085000:66:169:0069 площею 1,4271 га, 7422085000:66:169:0070 площею 1,3464 га, 7422085000:66:168:0068 площею 0,9581 га, 7422085000:66:172:0016 площею 2,1202 га, 7422085000:66:073:0036 площею 0,6309 га, 7422085000:66:174:0083 площею 0,9138 га, 7422085000:66:175:0032 площею 0,5753 га, 7422085000:66:176:0031 площею 0,1655 га, 7422085000:66:176:0032 площею 0,2755 га, 7422085000:66:177:0030 площею 0,4132 га, 7422085000:66:178:0029 площею 0,2870 га, 7422085000:66:067:0003 площею 0,8978 га, 7422085000:66:118:0091 площею 0,6665 га, 7422085000:66:110:0093 площею 0,9348 га, 7422085000:66:108:0095 площею 1,0047 га, 7422085000:66:109:0094 площею 0,8798 га, 7422085000:66:107:0096 площею 0,9685 га, 7422085000:66:082:0058 площею 0,1970 га, 7422085000:66:080:1041 площею 0,5972 га, 7422085000:66:081:0042 площею 2,2103 га, 7422085000:66:081:0053 площею 0,3609 га, 7422085000:66:083:0057 площею 0,1999 га, 7422085000:66:101:0034 площею 1,0270 га, 7422085000:66:131:0090 площею 0,6429 га, 7422085000:66:134:0085 площею 0,3943 га, 7422085000:66:136:0082 площею 0,9163 га, 7422085000:66:139:0025 площею 0,9899 га, 7422085000:66:141:0022 площею 0,7874 га, 7422085000:66:080:1042 площею 0,7145 га, 7422085000:66:084:0060 площею 0,4280 га, 7422085000:66:085:0061 площею 0,1366 га, 7422085000:66:085:0063 площею 0,3129 га, 7422085000:66:086:1056 площею 0,4103 га, 7422085000:66:086:1062 площею 0,1599 га, 7422085000:66:087:0055 площею 0,3890 га, 7422085000:66:088:0065 площею 0,3731 га, 7422085000:66:088:0078 площею 0,3784 га, 7422085000:66:090:0064 площею 0,6567 га, 7422085000:66:091:0052 площею 0,5329 га, 7422085000:66:092:0045 площею 0,7010 га, 7422085000:66:092:0046 площею 0,7202 га, 7422085000:66:093:0044 площею 0,5433 га, 7422085000:66:094:0050 площею 0,5434 га, 7422085000:66:094:0051 площею 0,3730 га, 7422085000:66:094:0052 площею 0,6934 га, 7422085000:66:094:1047 площею 1,0810 га, 7422085000:66:095:0048 площею 1,1916 га, 7422085000:66:095:0049 площею 0,0939 га, 7422085000:66:096:0038 площею 0,0309 га, 7422085000:66:096:0037 площею 1,5556 га, 7422085000:66:099:0043 площею 1,5601 га, 7422085000:66:099:0077 площею 0,5260 га, 7422085000:66:100:0039 площею 1,4247 га, 7422085000:66:100:0040 площею 0,4684 га, 7422085000:66:100:1059 площею 0,0954 га, 7422085000:66:115:0028 площею 0,3281 га, 7422085000:66:132:0088 площею 1,3667 га, 7422085000:66:134:0086 площею 0,3131 га, 7422085000:66:137:0081 площею 1,4900 га, 7422085000:66:139:0027 площею 0,8342 га, 7422085000:66:141:0023 площею 0,7316 га.

6. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 23,9343 га на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області в частині передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами:

7422080200:73:022:0001 площею 0,3205 га, 7422080200:73:023:0003 площею 0,3503 га, 7422080200:73:023:0004 площею 0,4122 га, 7422080200:73:023:0007 площею 0,7275 га, 7422080200:73:024:0006 площею 0,4806 га, 7422080200:73:024:0002 площею 0,6325 га, 7422080200:73:024:0008 площею 1,9798 га, 7422080200:73:024:0010 площею 1,6994 га, 7422080200:73:024:0023 площею 1,4571 га, 7422080200:73:024:0024 площею 0,7116 га, 7422080200:73:052:0011 площею 0,7950 га, 7422080200:73:053:0012 площею 1,5045 га, 7422080200:73:053:0014 площею 0,4455 га, 7422080200:73:054:0013 площею 1,6496 га, 7422080200:73:057:0020 площею 0,1446 га, 7422080200:73:058:0021 площею 0,2580 га, 7422080200:73:059:0022 площею 0,2651 га, 7422080200:73:060:0025 площею 0,6724 га, 7422080200:73:060:0033 площею 0,0904 га, 7422080200:73:061:0026 площею 0,5654 га, 7422080200:73:061:0032 площею 0,2659 га, 7422080200:73:070:0027 площею 0,5305 га, 7422080200:73:070:0031 площею 0,2984 га, 7422080200:73:071:0029 площею 0,2710 га, 7422080200:73:071:0030 площею 0,6616 га, 7422080200:73:071:0031 площею 0,5436 га, 7422080200:73:073:0017 площею 0,2551 га, 7422080200:73:073:0019 площею 0,6440 га, 7422080200:73:074:0018 площею 0,6088 га, 7422080200:73:084:0002 площею 0,9947 га, 7422080200:73:084:0003 площею 0,8676 га, 7422080200:73:084:0004 площею 0,2432 га, 7422080200:73:084:0006 площею 0,1658 га, 7422080200:73:084:0101 площею 1,3493 га.

7. У решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України:

8. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №47 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 23,9343 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Гагаріна на території Олексіївщинської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422080200:73:025:0001 площею 0,7243 га, 7422080200:73:027:0009 площею 0,3485 га.

9. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №48 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 54,6313 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП ім. Шевченка на території Берлозівської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422080900:86:035:0105 площею 0,3609 га, 7422080900:86:047:0025 площею 0,1819 га, 7422080900:86:149:0108 площею 0,6821 га.

10. Скасувати розпорядження Козелецької районної державної адміністрації №49 від 07.02.2017 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Бобровицький молокозавод» земельних ділянок - проектних доріг, загальною площею 18,9856 га, в оренду терміном на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП Маяк на території Бобруйківської сільської ради в частині, що стосується наступних земельних ділянок за кадастровими номерами:

7422081000:71:059:0010 площею 0,2488 га, 7422081000:71:067:0032 площею 0,4128 га, 7422081000:71:068:0034 площею 0,1784 га.

11. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 23,9343 га на території Олексіївщинської сільської ради Козелецького району Чернігівської області в частині передачі в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами:

7422080200:73:025:0001 площею 0,7243 га, 7422080200:73:027:0009 площею 0,3485 га.

12. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 54,6313 га на території Берлозівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області з кадастровими номерами:

13. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 78,2579 га на території Лемешівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області з кадастровими номерами:

14. Визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Козелецькою районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» 02.03.2017, за яким об'єктом оренди виступають земельні ділянки (проектні дороги) загальною площею 18,9856 га на території Бобруйківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області з кадастровими номерами:

15. Стягнути з Козелецької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04061903, вул. Соборності, 27, смт. Козелець, Чернігівська область, 17000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Козелець» (код ЄДРПОУ 37750091, вул. Леніна, 60, с. Лихолітки, Козелецький район, Чернігівська область, 17000) 6400,00 грн витрат зі сплати судового збору.

16. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький молокозавод» (код ЄДРПОУ 39268735, вул. Незалежності, 129 Д, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Козелець» (код ЄДРПОУ 37750091, вул. Леніна, 60, с. Лихолітки, Козелецький район, Чернігівська область, 17000) 6400,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.08.2017.

Суддя В.В. Шморгун


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	28.07.2017
Оприлюднено	03.08.2017
Номер документу	68068576
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —927/548/17

Постанова від 01.11.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Корсакова Г.В.

Ухвала від 21.08.2017

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Корсакова Г.В.

Рішення від 28.07.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 13.07.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 09.06.2017

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.07.2017 по справі 927/548/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —927/548/17

Постанова від 01.11.2017

Ухвала від 21.08.2017

Рішення від 28.07.2017

Ухвала від 13.07.2017

Ухвала від 09.06.2017

Рішення
від 28.07.2017 по справі 927/548/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ