Постанова

від 24.07.2017 по справі 922/1413/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 922/1413/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пелипенко Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2152 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.06.17 р. у справі № 922/1413/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЕЙШЕН БІЗНЕС САПОРТ", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 340708,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІЕЙШЕН БІЗНЕС САПОРТ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2016 р. у розмірі 340708,11 грн., з яких 301600,00 грн. основного боргу, 27069,63 грн. пені, 9138,48 грн. інфляційних втрат та 2900,00 грн. 3 % річних. Обґрунтовуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2016 р. щодо повернення грошових коштів, з посиланням на ст. ст. 549, 550, 610, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.06.2017 р. у справі № 922/1413/17 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61172, АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІЕЙШЕН БІЗНЕС САПОРТ" (61054, Харківська область, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 21, корпус А, кв. 81, код ЄДРПОУ 38385788) заборгованість у сумі 337905,58 грн., а саме: основний борг у сумі 301600,00 грн., пені у сумі 27069,63 грн., інфляційних втрат у сумі 9138,48 грн., 0,1 % річних у сумі 97,47 грн. та судовий збір у сумі 5068,59 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 301600,00 грн. Наданий позивачем розрахунок щодо нарахування пені та інфляційних втрат є обґрунтованим та правомірним, вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 2900,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 0,1 відсотків річних від простроченої суми та складає 97,47 грн. за період з 16.12.2016 р. по 12.04.2017 р., в іншій частині позовних вимог відмовлено, та ін.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині стягнення заборгованості у сумі 337905,58 грн., а саме: основного боргу у сумі 301600,00 грн., пені у сумі 27069,63 грн., інфляційних втрат у сумі 9138,48 грн., 0,1 % річних у сумі 97,47 грн. та судового збору у сумі 5068,59 грн. та прийняти нове рішення, яким залишити позов без задоволення та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 15.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІЕЙШН БІЗНЕМ САПОРТ" (далі - сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - сторона 2) укладений договір № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, сторона 1 надає стороні 2 поворотну фінансову допомогу за рахунок власних коштів, у сумі 301600,00 грн., а сторона 2 зобов'язалася повернути отриману фінансову допомогу на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно із п. 1.2. договору, поворотна фінансова допомога надається стороні 2 на безоплатній і безпроцентній основі, тобто не передбачає нарахування процентів чи інших видів компенсацій в якості оплати за користування грошовими коштами.

У п. п. 1.3., 1.4. договору сторони домовилися, що грошові кошти вважаються наданими з моменту зарахування на поточний рахунок сторони 2, зазначений у розділі 7 цього договору, всієї суми грошових коштів, визначених у п.1.1. цього договору. Договір вважається укладеним не раніше підписання сторонами цього договору і перерахування стороною 1 всієї суми грошових коштів, визначених у п.1.1. цього договору, на поточний рахунок сторони 2.

Як вбачається із наданого суду платіжного доручення № 103 від 15.09.2016 р. ТОВ "АВІЕЙШЕН БІЗНЕС САПОРТ" перерахувало ФОП ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ "СБЕРБАНК", МФО 320627, що зазначений у договорі, кошти у сумі 301600,00 грн., призначення платежу: надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги згідно із договором № 150916 від 15.09.2016 р. у сумі 301600,00 грн.

Пунктом 1.5. договору передбачений строк повернення наданих грошових коштів - 3 календарні місяці. Сплив строку повернення відраховується з моменту зарахування всієї суми грошових коштів на поточний рахунок сторони 2.

Згідно із п. 2.2. договору, сторона 2 зобов'язалася повернути отриману суму поворотної фінансової допомоги частинами чи одномоментно до спливу строку повернення, зазначеного у п. 1.5 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 1, зазначений у цьому договорі чи іншим способом.

Позивач зазначає, що відповідач обов'язок щодо повернення отриманої суми поворотної фінансової допомоги у строк, визначений у договорі, не виконав, на надісланий лист № 5 від 17.03.2017 р. не відреагував, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду із зазначеним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 301600,00 грн. Наданий позивачем розрахунок щодо нарахування пені та інфляційних втрат є обґрунтованим та правомірним, вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 2900,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 0,1 відсотків річних від простроченої суми та складає 97,47 грн. за період з 16.12.2016 р. по 12.04.2017 р., в іншій частині позову відмовлено, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України , визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Згідно зі ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається з матеріалів справи укладений сторонами договір № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2016 р. є договором позики, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов'язання за договором № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2016 р. виконав, а саме надав поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування відповідачеві на рахунок, що зазначений у п. 7 договору, грошових коштів у сумі 301600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 103 від 15.09.2016 р., сформованим Салтівським відділенням ПАТ "Укрсоцбанк" (а. с. 16) та відповідачем не заперечується.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До того ж пунктом 1.5. договору передбачено, що строк повернення наданих грошових коштів - 3 календарні місяці. Сплив строку повернення відраховується з моменту зарахування всієї суми грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

А отже, строк повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги у сумі 301600,00 грн. настав 15.12.2016 р.

Щодо твердження відповідача про ненастання строку виконання зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги, так як між сторонами досягнута домовленість щодо внесення змін до договору шляхом обміну електронними повідомленнями і змінено строк повернення коштів з трьох місяців на один рік, то воно матеріалами справи не підтверджено.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем до матеріалів справи додано копії скріншотів відправлення від 14.09.2016 р. та 26.12.2016 р.: з наданого суду скріншоту відправлення, датованого 14.09.2016 вбачається, що вкладенням до електронного листа є договір № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.09.2016 р., але копію чи сканкопію такого договору до відзиву не додано. Разом з цим, із скріншота відправлення від 26.12.2016 р. вбачається, що вкладенням до нього є перша сторінка договору № 150916 про надання поворотної фінансової допомоги, яким, як стверджує відповідач, внесено зміни щодо строку виконання зобов'язання з повернення коштів, однак копія чи сканкопія цього договору також не надана відповідачем на підтвердження своєї позиції.

Водночас матеріали справи містять завірену копію договору № 150916 від 15.09.2016 р. (а. с. 9-11), який підписаний сторонами та скріплений печаткою юридичної особи.

Згідно з п. п. 6.1., 6.2. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути складені у письмовій формі і підписані обома сторонами.

Доказів узгодження укладання договору шляхом складання електронних документів сторони не надали.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що строк повернення наданих грошових коштів - 3 календарні місяці. Сплив строку відраховується з моменту зарахування всієї суми грошових коштів на поточний рахунок сторони 2 (відповідача).

Як зазначено вище, перерахування позивачем 15.09.2016 р. коштів у сумі 301600,00 грн. на рахунок відповідача, підтверджується платіжним дорученням № 103 від 15.09.2016 р., строк виконання зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги станом на час вирішення спору є таким, що настав. Повернення наданих грошових коштів мало бути здійснено відповідачем протягом трьох календарних місяців з моменту зарахування всієї суми грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 301600,00 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У ст. 230 ГК України міститься визначення штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання чи невиконання стороною 2 зобов'язання по поверненню грошових коштів у порядку і на умовах, визначених цим договором, сторона 2 зобов'язується оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми і 0,1 процентів річних від простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок щодо нарахування пені в сумі 27069,63 грн. за період з 16.12.2016 р. по 12.04.2017 р., є обґрунтованим та правомірним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 9138,48 грн. за період з 16.12.2016 р. по 12.04.2017 р. є обґрунтованим, правомірним.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 2900,00 грн. сторони домовились, що у випадку несвоєчасного виконання чи невиконання відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів у порядку і на умовах, визначених цим договором, відповідач зобов'язався сплатити 0,1 відсотків річних від простроченої суми (п. 3.2. договору).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку, враховуючи умови укладеного договору та вимоги чинного законодавства України, поворотна фінансова допомога надавалася відповідачеві на безоплатній та безпроцентній основі, тобто не передбачає нарахування процентів чи інших видів компенсації в якості оплати за користування грошовими коштами (п. 1.2. договору), тобто відсутні підстави для застосування до спірних відносин вимоги ст. 536 ЦК України.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання або невиконання стороною 2 (відповідачем) свого зобов'язання за договором сплатити 0,1 процентів річних від простроченої суми.

А отже, оскільки договором сторони встановили сплату стороною 2 (відповідачем) - 0,1 відсотків річних від простроченої суми позовні вимоги підлягають в частині стягнення 0,1 відсотків річних у розмірі 97,47 грн. за період з 16.12.2016 р. по 12.04.2017 р. як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, умовам договору та матеріалам справи, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 26.06.17 р. у справі № 922/1413/17 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 26.06.17 р. у справі № 922/1413/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.