Постанова

від 27.07.2017 по справі 914/3324/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Справа № 914/3324/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 товариства закритого типу Страхова компанія Альянс від 23.05.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2017

у справі № 914/3324/16

за первісним позовом ОСОБА_3 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

до відповідача ОСОБА_2 товариства закритого типу Страхова компанія Альянс , м. Львів

третя особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада

про виселення з об'єкта оренди та стягнення неустойки в розмірі 3363,50 грн.

за зустрічним позовом ОСОБА_2 товариства закритого типу Страхова компанія Альянс , м. Львів

до відповідача ОСОБА_3 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,

третя особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада

про визнання недійсним рішення та визнання договору оренди продовженим,

представники сторін:

- від позивача - ОСОБА_4,

- від відповідача - ОСОБА_5,

- від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України учасникам судового процесу роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2017 у справі №914/3324/16 (головуючий суддя Горецька З.В., судді Фартушок Т.Б., Іванчук С.В.) частково задоволено первісний позов ОСОБА_3 комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - УКВ ДЕР ЛМР), виселено Акціонерне товариство закритого типу Страхова компанія Альянс (надалі - АТЗТ СК Альянс ) із нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 8, загальною площею 17,6 м.кв., припинено провадження у справі в частині стягнення неустойки в розмірі 2078,15 грн., відмовлено в решті первісних позовних вимог, а також - в зустрічному позові АТЗТ СК Альянс .

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановив, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №Ш-7469-10 від 18.03.2010 закінчився 18.03.2016, листом №2302-902 від 30.03.2016 позивач повідомив відповідача про припинення договірних відносин за вказаним договором у зв'язку із закінченням строку його дії. Окрім того, листом №2302-1420 від 20.04.2016 позивач (за первісним позовом) повідомив відповідача про рішення Комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова від 13.04.2016 про відмову відповідачу у продовженні строку дії договору оренди у зв'язку із використанням нежитлового приміщення під індексом 2-1 іншим суб'єктом.

Зважаючи на наведене, керуючись пунктами 4.8, 9.3 договору, ч.1 ст. 875 ЦК України, ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв'язку із неповерненням позивачу нерухомого майна, первісний позов в частині виселення відповідача із займаних приміщень підлягає задоволенню. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3363,15 грн. неустойки, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи помилкове визначення позивачем періоду, з якого слід нараховувати неустойку, зважаючи на сплату відповідачем орендної плати, а також на відсутність підстав для нарахування пені відповідно до п.5.3 договору, в частині стягнення неустойки в розмірі 2078,15 грн. провадження у справі слід припинити, оскільки сума боргу погашена добровільно, а в стягненні решти частини суми неустойки - відмовити.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом, місцевий господарський суд зазначив, що рішення орендодавця про відмову у продовженні строку договору оренди узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнято відповідно до обставин, що склалися. Зважаючи на порушення орендарем умов договору, що встановлені в акті обстеження №240П/16 від 15.03.2016, а також враховуючи повідомлення орендодавця №2302-902 від 30.03.2016 про припинення договірних відносин за договором оренди у зв'язку із закінченням строку його дії, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині визнання продовженим договору оренди нерухомого майна №Ш-7469-10 від 18.03.2010 не підлягають задоволенню.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, АТЗТ СК Альянс оскаржило його в апеляційному порядку та просило частково скасувати вказане рішення, відмовити в задоволенні первісного позову в частині вислення відповідача із займаних приміщень, задоволити зустрічний позов, а в частині припинення провадження щодо стягнення неустойки в розмірі 2078,15 грн. - рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що:

1) в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про порушення АТЗТ СК Альянс умов договору оренди, а саме про надання у використання орендованого приміщення іншому суб'єкту;

2) відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п.5.2.10 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, орендодавець має переважне право на укладення договору оренди на новий термін;

3) рішення УКВ ДЕП ЛМР №2302-1420 від 20.04.2016 про відмову у продовженні договору оренди у зв'язку з використанням нежитлового приміщення під індексом 2-1 іншим суб'єктом є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, оскільки було прийняте на основі:

- акту обстеження №240 П/16 від 15.03.2016, який було підписано неналежним та неповним складом комісії, а також з порушенням вимог щодо попереднього надсилання орендарю письмового повідомлення про її проведення;

- рекомендацій комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова, яка не могла зробити об'єктивного та обґрунтованого висновку на основі вказаного акту та долучених фото, які не містять підтверджень того, що спірне приміщення використовувалось іншим суб'єктом (так само, як і не зафіксовано перегородки);

4) суд першої інстанції не дослідив чи у спірному випадку мала місце реконструкція чи технічне переобладнання приміщення та чи обов'язковим є отримання дозволу на встановлення перегородки з гіпсокартону, яка не є несучою стіною чи капітальною конструкцією та які права орендодавця було порушено.

УКВ ДЕР ЛМР подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Позивач, зокрема, наголосив на тому, що:

1) у зв'язку із самовільним переплануванням відповідачем об'єкта оренди, а також передачею частини орендованого приміщення іншому користувачу, в УКВ були усі законні підстави для відмови у пролонгації спірного договору;

2) рішення позивача про припинення договірних відносин за договором оренди у зв'язку із закінченням строку його дії було доведене відповідачу листом №2302-902 від 30.03.2016;

3) на думку позивача, у спірних правовідносинах було вірно застосовано положення п.4.3 договору оренди, ст. 764 ЦК України, ст. 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Від третьої особи надійшли пояснення по суті апеляційної скарги, у яких вона просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з тих же підстав, про які наголошував позивач.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

18.03.2010 між ОСОБА_3 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавцем), правонаступником якого є УКВ ДЕР ЛМР (а.с. 192-195, том 1 ), та АТЗТ СК Альянс (орендарем) було укладено договір оренди нерухомого майна №Ш-7469-10 (а.с. 15-16, том 1 ), відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення з індексами 2-1 та 2-2 загальною площею 17,6 м.кв., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 8, цільовим призначенням якого є використання під склад (п.1.1, 2.1 договору).

У пункті 3.3 договору визначено, що у зв'язку із фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.4.1, договір укладено терміном на 2 роки 364 дні - до 18.03.2013.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2013 у справі №914/3249/13 (а.с. 20-23, том 1 ) було відмовлено в позові УКВ ДЕП ЛМР до АТЗТ СК Альянс про зобов'язання повернути орендодавцеві нежитлові приміщення оскільки договір оренди №Ш-7469-10 від 18.03.2010 є таким, що продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 18.03.2016.

15.03.2016 за участю представників позивача та відповідача було складено акт перевірки №240 п/16 (а.с. 18, том 1 ), в якому встановлено наступне: користувачами орендованих приміщень є АТЗТ СК Альянс та магазин Євротехніка ; фактичне цільове використання об'єкта оренди - складські приміщення; стан розрахунків за оренду - заборгованість відсутня; відповідність приміщення технічній документації - не відповідає; стан об'єкта - задовільний, в приміщенні встановлено гіпсокартонну перегородку, яка поділяє приміщення на два окремих та дверний прохід в магазин Євротехніка , який використовує це приміщення як склад. Також в акті зазначено, що орендаря повідомлено про необхідність подачі заяви про продовження договору оренди.

16.03.2016 комісією балансоутримувача приміщення (ЛКП Янів-405 ) було складено акт проведення обстеження об'єкта нерухомого майна №23/405 (а.с. 63, том 1 ), у якому встановлено наступне: користувачем орендованих приміщень є АТЗТ СК Альянс ; фактичне цільове використання об'єкта оренди - складські приміщення; відповідність приміщення технічній документації - відповідає технічному паспорту; стан об'єкта - задовільний, придатний для подальшого використання, в приміщенні встановлено гіпсокартонну перегородку.

17.03.2016 АТЗТ СК Альянс звернувся до УКВ ДЕП ЛМР із заявою про продовження дії договору оренди (а.с. 64, том 1 ).

Повідомленням від 30.03.2016 №2302-вих-902 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди (а.с. 123, том 1 ), орендар повідомив орендодавця, що термін дії договору було встановлено до 18.03.2016 та зазначив про обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення балансоутримувачу. Докази направлення вказаного повідомлення наявні в матеріалах справи.

Листом від 20.04.2016 №2302-1420 (а.с. 17, том 1 ) УКВ ДЕП ЛМР надало відповідь АТЗТ Страхова компанія Альянс щодо розгляду 13.04.2016 його заяви про продовження дії договору оренди на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова (протокол №7, питання Ш/43), за результатами якого вирішено відмовити у продовженні договору оренди у зв'язку з використанням нежитлового приміщення під індексом 2-1 іншим суб'єктом. На підставі викладеного, орендодавець повідомив орендаря про необхідність повернути орендоване приміщення балансоутримувачу.

У листах №4 від 24.05.2016 (а.с. 65, том 1 ) та №6 від 01.06.2016 (а.с. 6, том 1 ) відповідач, адресованих УКВ ДЕП ЛМР, орендар зазначив про помилковість висновку комісії про використання нежитлового приміщення під індексом 2-1 іншим суб'єктом, звернувся до орендодавця з проханням провести повторне обстеження нежитлових приміщень та переглянути рішення про відмову у продовженні договору оренди.

Незважаючи на численні вимоги суду апеляційної інстанції, УКВ ДЕР ЛМР не надало протокол №7 засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова від 13.04.2016.

У зв'язку з подальшим неповерненням об'єкта оренди, УКВ ДЕП ЛМР звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про виселення АТЗТ Страхова компанія Альянс з об'єкта оренди та стягнення з орендаря 3363,15 грн. неустойки в порядку ст.785 ЦК України (а.с. 6-10, том 1 ).

24.01.2017 відповідач подав зустрічний позов до позивача (а.с. 91-95, том 1 ) про: 1) визнання недійсним рішення УКВ ДЕП ЛМР №2302-1420 від 20.04.2016 про відмову у продовженні договору оренди; 2) визнання договору оренди продовженим до 18.03.2019.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено ст. 764 ЦК України та опосередковано нормою ч. 4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За змістом ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п.4.8 договору оренди, його чинність припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п.4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що повернення позивачу об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну його дії або дострокового припинення чи розірвання.

Згідно п.9.3 договору об'єкт оренди повинен бути переданий відповідачем та прийнятий позивачем протягом 15-ти днів з моменту настання однієї із подій, вказаних у п.9.1 цього договору.

У справі, що розглядається, предметом спору є комунальне майно, а тому на правовідносини між сторонами даного договору оренди поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна (надалі - Закон).

Згідно зі ст. 27 Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 3 ст. 17 Закону встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

З матеріалів справи та з пояснень представників сторін, наданих в судових засіданнях вбачається, що позивач не повідомляв відповідача в порядку ч.3 ст.17 Закону про свій намір використовувати нерухоме майно для власних потреб, в той час як орендар 17.03.2016 (через Центр надання адміністративних послуг) повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди на новий термін (а.с. 107, том 1 ). Крім цього, в акті №240п/16 від 15.03.2016 зазначено, зокрема, що орендаря повідомлено про необхідність подачі заяви про продовження договору оренди .

В судових засіданнях 20.07.2017, 24.07.2017 та 27.07.2017, з'ясовуючи наміри орендодавця щодо подальшого використання нерухомого майна, представник позивача за первісним позовом повідомив суд, що рішення з цього приводу (про використання для власних потреб чи для подальшої передачі в оренду) ОСОБА_3 комунальної власності ДЕП Львівської міської ради не приймалось.

З цього приводу Верховний Суд України у своїх постановах від 17.05.2017 у справі №914/433/16 та від 20.04.2016 у справі №3-266гс16 зазначив, що при дослідженні правовідносин між сторонами з приводу закінчення терміну дії договору оренди, зважаючи на передбачене ч.3 ст. 17 Закону переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий термін, суд повинен встановити, з якою метою буде використовуватися орендодавцем нерухоме майно, що є предметом договору. Ця обставина, у разі з'ясування, що майно буде знову передаватися в оренду, свідчитиме про порушення власником вимог, встановлених ч. 3 ст. 17 Закону.

Неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у справі Стрейтч проти Сполученого Королівства , суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

Зважаючи на відсутність звернення позивача до відповідача в порядку ч.3 ст. 17 Закону з повідомленням про намір використовувати нерухоме майно для власних потреб, відсутність доказів, які б свідчили про такий намір, а також на вжиття відповідачем заходів, спрямованих на продовження терміну дії договору оренди у встановлений договором строк, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову про виселення відповідача із орендованих нежитлових приміщень.

При цьому, відхиляються доводи позивача та третьої особи про те, що самого лише повідомлення від 30.03.2016 №2302-вих-902 є достатньо для того, щоб вважати, що договір оренди припинив свою дію, оскільки це повідомлення містить припущення про наступну оренду даного майна (а.с. 123, том 1 ).

З приводу доводів позивача про відступлення орендаря від договірних умов при використанні приміщень на підставі договору оренди №Ш-7469-10 від 18.03.2010, колегія суддів зазначає, що акт про проведення перевірки №240 п/16 від 15.03.2016 та акт балансоутримувача про проведення обстеження об'єкта нерухомого майна №23/405 від 16.03.2016, на які покликається позивач, містять суперечливі дані, а саме:

- в акті №240 п/16 від 15.03.2016 встановлено факт використання орендованого приміщення в діяльності магазину Євротехніка (при цьому не встановлено який суб'єкт господарювання є власником вказаного магазину), а в акті №23/405 від 16.03.2016 встановлено, що орендоване приміщення використовується лише АТЗТ СК Альянс ;

- в акті №240 п/16 від 15.03.2016 встановлено факт невідповідності приміщення технічній документації, а в акті №23/405 від 16.03.2016 зазначено про те, що приміщення відповідає технічному паспорту.

Зважаючи на наведене, вказані акти не можуть бути покладені в основу рішення при вирішенні спору у даній справі. Крім цього, вищезазначені акти не встановлюють факту неналежного виконання умов договору орендарем, а акт від 15.03.2016 не містить жодного документального підтвердження, що дане нежитлове приміщення використовується не орендарем, а іншою юридичною особою.

З врахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що у зв'язку з порушенням позивачем вимог, передбачених ч.3 ст.17 Закону, договір оренди №Ш-7469-10 від 18.03.2010 є таким, що продовжив свою дію на той самий термін і на тих самих умовах з 19.03.2016.

З огляду на викладене, позовна вимога за первісним позовом про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України також підлягає відхиленню у повному обсязі у зв'язку з її безпідставністю.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом:

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначалося вище, однією з вимог за зустрічним позовом є вимога про визнання договору оренди №Ш-7469-10 від 18.03.2010 продовженим до 18.03.2019. Постановою у даній справі встановлено факт продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий термін з 19.03.2016, в зв'язку з чим відмовлено в задоволенні вимоги позивача за первісним позовом щодо виселення орендаря з об'єкта оренди.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим, не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, на думку судової колегії, у зв'язку з відмовою в первісному позові у даній справі, провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання договору оренди №Ш-7469-10 від 18.03.2010 продовженим до 18.03.2019 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмета спору.

Стосовно вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним рішення (лист від 20.04.2016) УКВ ДЕП ЛМР №2302-1420 про відмову в продовженні договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така не підлягає задоволенню, проте з інших підстав.

Як наголошує позивач за зустрічним позовом, вказана позовна вимога адресована УКВ ДЕР ЛМР не як суб'єкту владних повноважень, а як орендодавцю.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Пункт 2 ч.2 ст.20 ГК України містить аналогічну норму.

Водночас, ні ЦК України, ні ГК України не передбачають такого способу захисту порушеного права, як визнання недійсним рішення суб'єкта господарювання (в даному випадку - листа-повідомлення про непродовження договору оренди), у зв'язку з чим зустрічний позов не підлягає задоволенню в цій частині саме через невідповідність предмета позову встановленим законом способам захисту.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, рішення Господарського суду Львівської області у даній справі підлягає частковому скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід розподілити між сторонами порівну.

Судовий збір за розгляд первісного позову та зустрічного позову слід залишити за позивачами за первісним та зустрічним позовом відповідно.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі припинення провадження у справі, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, судовий збір в розмірі 1600,00 грн. за позовною вимогою зустрічного позову АТЗТ СК Альянс про визнання договору оренди №Ш-7469-10 від 18.03.2010 продовженим до 18.03.2019, по якій провадження у даній справі припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, буде повернений АТЗТ СК Альянс у разі звернення його до Львівського апеляційного господарського суду з відповідним клопотанням.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 товариства закритого типу Страхова компанія Альянс задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2017 у справі №914/3324/16 в частині задоволення первісного позову про виселення ОСОБА_2 товариства закритого типу Страхова компанія Альянс із нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка, 8, загальною площею 17,6 м.кв. та про припинення провадження у справі в частині стягнення неустойки в розмірі 2078,15 грн. - скасувати. В цій частині в первісному позові відмовити. В решті рішення суду по первісному позову залишити без змін.

Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2017 у справі №914/3324/16 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання договору оренди продовженим - скасувати. В цій частині провадження у справі припинити. В решті рішення суду по зустрічному позову залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) на користь ОСОБА_2 товариства закритого типу «Страхова компанія «Альянс» (79007, м. Львів, вул. Б.Лепкого,14, ідентифікаційний код 22335184) 3520,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко