Постанова

від 26.07.2017 по справі 703/1224/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року справа № 703/1224/17

14 год. 02 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Савості С.В.,

за участю: представників позивача Лук'яненко Г.П. та Школьної І.П. - за довіреностями, Ігнатенка В.М. - за договором про надання правової допомоги, представників третьої особи ОСОБА_4 - за договором про надання правової допомоги, ОСОБА_5 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_6, про визнання дій протиправними, скасування акту та розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду за підсудністю із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшла справа за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське (далі - позивач) до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати дії Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області в особі комісії з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6 щодо складання акту та сам акт від 02.02.2017 відносно СТОВ Залевківське протиправним та скасувати його;

- визнати розпорядження Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області від 02.02.2017 №31 Про затвердження акту комісії з визначення збитків власниками землі та землекористувачам за заявою ФОП ОСОБА_6. протиправним та скасувати.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 вказану справу прийнято до свого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області із заявою стосовно визначення збитків заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці. За твердженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, дані дії щодо пошкодження посівів озимої пшениці полягають в оранці земельних ділянок площею 12,33 га в адміністративних межах Сунківської сільської ради працівниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське . Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області 02.02.2017 прийнято розпорядження № 31, яким затверджено акт з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради. Проте, позивач вважаючи оскаржуване розпорядження № 31 від 02.02.2017, яким затверджено акт з визначення збитків протиправним та дії по складанню такого акту незаконними, звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, направив на адресу суду заяву, якою просив здійснювати розгляд справи без його участі. В письмових запереченнях на адміністративний позов, вказав, що актом від 02.02.2017 з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради та розпорядженням № 31 від 02.02.2017 щодо затвердження вказаного акту не порушено права та інтереси позивача. При цьому, зазначено, що розпорядження № 31 Смілянської районної державної адміністрації прийнято в інтересах заявника фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 з метою забезпечення його можливості звернутися до правоохоронних органів чи до суду для відшкодування збитків. Крім того, вказав, що вважає безпідставними доводи позивача стосовно укладання договорів оренди землі між ОСОБА_6 та власниками земельних ділянок, без визначення його статусу - фізична особа-підприємець, оскільки орендар - ОСОБА_6 після укладення договорів оренди землі від 01.03.2007 мав усі законні підстави зареєструватися як суб'єкт господарювання та використовувати орендовані земельні ділянки у своїй господарській діяльності, як фізична особа-підприємець.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову та зазначили, що діями позивача, що полягали в оранці земельних ділянок в адміністративних межах Сунківської сільської ради останньому нанесено збитки, про що складено відповідний акт з визначення збитків. При цьому вказали, що земельні ділянки перебувають у користуванні третьої особи на законних підставах на підставі договорів оренди земельних ділянок від 01.03.2007. Крім того, вказали, що вважають безпідставними доводи позивача стосовно укладання договорів оренди землі між ОСОБА_6 та власниками земельних ділянок, без визначення його статусу - фізична особа-підприємець, оскільки орендар - ОСОБА_6 після укладення договорів оренди землі від 01.03.2007 мав усі законні підстави зареєструватися як суб'єкт господарювання та використовувати орендовані земельні ділянки у своїй господарській діяльності, як фізична особа-підприємець.

Заслухавши пояснення представників позивача та представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області із заявою стосовно визначення збитків заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці діями сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське .

За твердженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, дані дії полягають в оранці земельних ділянок працівниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське площею 12,33 га в адміністративних межах Сунківської сільської ради, які перебувають у його користуванні відповідно договорів оренди земельних ділянок від 01.03.2007.

Так, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області, 02.02.2017 прийнято розпорядження № 31, яким затверджено акт з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради.

Вказаним актом від 02.02.2017, встановлено збитки у формі втраченої вигоди (прибутку, який орендар землі - ФОП ОСОБА_6 міг би отримати із орендованих земельних ділянок і які він не отримає внаслідок дій СТОВ Залевківське ) спричинені пошкодженням посівів озимої пшениці на земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради площею 12,33 га, з урахуванням витрат на незавершене сільськогосподарське виробництво, та які становлять 139 118 грн.

Під час складання акту, Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області були досліджені договори оренди землі від 01.03.2007 укладені між ОСОБА_6 та власниками земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, копії державних актів на право власності орендованих земельних ділянок, копії актів прийому-передачі земельних ділянок орендарю на виконання договорів оренди землі, схеми земельних ділянок на яких пошкоджено посіви.

Проте, позивач вважаючи оскаржуване розпорядження № 31 від 02.02.2017, яким затверджено акт з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради протиправним посилається на ту обставину, що шість із восьми договорів оренди землі, які 01.03.2007 були укладені між ОСОБА_6 та власниками земельних ділянок, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14 станом на 02.02.2017 (дату прийняття оскаржуваного розпорядження) переукладені із сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Залевківське , а тому спірні земельні ділянки перебувають у його користуванні на законних підставах.

Тому, у відповідача не було законних підстав для складення та затвердження акту з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради, що стало наслідком звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/-96-ВР (далі за текстом - Конституція України) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації від 9 квітня 1999 № 586-XIV (надалі за текстом - Закон № 586).

Відповідно до статті 1 Закону № 586 виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Згідно з статтею 6 Закону № 586 на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ст. 39, у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.

Відповідно до ст. 3 та ст. 4 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені ст. 156 Земельного кодексу України.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Особливості відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам внаслідок створення чи зміни меж природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, визначаються Законом України Про природно-заповідний фонд України .

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Порядок) визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами , що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2 Порядку).

Відповідно по п. 3 Порядку, зазначено, що зокрема відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів , включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, відповідно до примітки Порядку, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуваним розпорядженням № 31 від 02.02.2017 Смілянської районної державної адміністрації затверджено акт з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради.

Під час складання акту від 02.02.2017, Смілянською районною державною адміністрацією Черкаської області серед інших документів були досліджені договори оренди землі від 01.03.2007 укладені між ОСОБА_6 та власниками земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Так, судом встановлено, що 01.03.2007 між вказаними вище особами та громадянином ОСОБА_6 укладено вісім договорів оренди землі в адміністративних межах Сунківської сільської ради загальною площею 12,33 га, які 03.04.2007 були зареєстровані в Смілянському райвідділі ЧРФДП Центр ДЗК .

Крім того, судом встановлено, що 06.08.2016 та 12.08.2016 між ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Залевківське укладено договори оренди землі в адміністративних межах Сунківської сільської ради на земельні ділянки, які раніше перебували в оренді у ОСОБА_6 відповідно договорів оренди землі від 01.03.2007.

Окрім вищевикладеного суд вважає за необхідне відзначити слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте, на підтвердження існування свого права орендаря, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 посилається на договори оренди землі укладенні 01.03.2007 між ним, фізичною особою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

З матеріалів справи судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок в адміністративних межах Сунківської сільської ради від 01.03.2007 укладені між фізичною особою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 Тобто, без визначення статусу фізичної-особи підприємця ОСОБА_6.

На підтвердження відповідної обставини вказує і відповідь Управління держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області № 29-28-0.6-3447/15-16 від 14.09.2016, згідно якої в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Сунківській сільській раді відсутні відомості про укладення договорів оренди земельних ділянок між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Разом з тим, відповідно ОСОБА_14 з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого станом на 18.07.2017, судом встановлено, що ОСОБА_6 лише 06.09.2007 набув статусу фізичної особи-підприємця, тобто за збігом досить тривалого часу після укладення відповідних договорів оренди землі від 01.03.2007, при цьому будь-яких додаткових угод до відповідних договорів щодо зміни сторони договору із визначенням статусу орендаря як фізична особа-підприємець не укладалось.

Тобто, твердження представників третьої особи, що ОСОБА_6 після державної реєстрації, що здійснена 06.09.2007 та набуття статусу суб'єкта господарювання почав використовувати відповідні земельні ділянки при здійсненні своєї господарської діяльності, та фактично набув статусу сторони договору не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 5 Закону України Про оренду землі , визначено орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Отже, приймаючи рішення у справі насамперед, суд зазначає, що підпунктом 3.9.1 пункту 3.9 розділу 3 об'єктів організаційно-правових форм господарювання Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.

Разом з тим, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємець .

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Водночас, згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Оскільки, саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. Він може мати права і обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом, та щодо яких законом не передбачено обмежень (стаття 50 ЦК).

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються норми як загального цивільного (Цивільний кодекс України), так і спеціального законодавства (Господарський кодекс України, Закони України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

Водночас, слід зауважити, що в господарському законодавстві юридична особа та фізична особа - підприємець охоплюються спільним поняттям суб'єкт господарювання .

Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи - підприємці реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України, та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту частини третьої статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Отже, беручи до уваги наведене можна зазначити, що фізична особа - підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб - підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність. Натомість, слід брати до уваги норми цивільного законодавства, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності, зачіпаючи приватні інтереси суб'єкта, та в повній мірі врегульовується нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок щодо особливостей правового режиму фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як суб'єкта господарювання викладено і в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-79цс13.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Тому, під час розгляду справи суд приходить до висновку, що сам факт використання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у своїй господарській діяльності земельних ділянок на підставі договорів оренди землі від 01.03.2007 не породжує у нього права орендаря, натомість таке право могло виникнути після внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок від 01.03.2013, щодо зміни статусу орендаря з фізичної особи на фізичну особу-підприємця .

Оскільки судом встановлено, що договори оренди земельних ділянок в адміністративних межах Сунківської сільської ради від 01.03.2007 укладені між фізичною особою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 без визначення статусу фізичної-особи підприємця, при цьому будь-яких додаткових угод до відповідних договорів щодо зміни сторони договору не укладалось, то у Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області не було підстав для затвердження та складання акту з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради.

Більше того, суд звертає увагу, на ту обставину, що шість із восьми договорів оренди землі, які 01.03.2007 були укладені між ОСОБА_6 та власниками земельних ділянок, а саме ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_14 станом на 02.02.2017 (дата прийняття оскаржуваного розпорядження від 02.02.2017 № 31), переукладені із сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Залевківське .

Станом на час розгляду справи, вказані договори є чинними, зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, про що в Державний реєстр речових прав не нерухоме майно внесено відомості та відповідно до приписів цивільного законодавства України не визнані судом недійсними та не скасовані.

А тому, враховуючи вищезазначене, та з огляду на те, що оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не є орендарем земельних ділянок в адміністративних межах Сунківської сільської ради, то відповідно у даної особи були відсутні законні підстави на звернення із заявою стосовно визначення збитків заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці діями сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське , а прийняте за наслідками розгляду вказаної заяви розпорядження № 31 від 02.02.2017 Про затверджено акту комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам за заявою ФОП ОСОБА_6. є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Преамбулою Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, визначено, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Статтею 2 вказаного Закону, зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 7 вказаного Закону, визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Разом з тим, щодо іншої частини позовних вимог, а саме щодо скасування акту від 02.02.2017 комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам за заявою ФОП ОСОБА_6, суд зазначає таке.

Зокрема, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відповідачу надано повноваження щодо визначення розміру збитків власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, та по складанню і затвердженню відповідних актів про розмір збитків.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що у цьому випадку акт від 02.02.2017 з визначення збитків власникам землі та землекористувачам за заявою ФОП ОСОБА_6, в якому відображено загальний опис виявлених обставин, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Отже, предметом оскарження можуть бути дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Тому, дана вимога щодо визнання протиправним та скасування акту комісії з визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., суд зазначає таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, представник позивача ОСОБА_3 брав участь у судових засіданнях, при цьому загальний час перебування представника позивача у судових засіданнях склав 2 год. 51 хв.

Отже, розмір витрат позивача на правову допомогу, які компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача не може перевищувати 1824 грн. 00 коп. (1600х40%х2 год. 51 хв.= 1824 грн. 00 коп.).

Таким чином, загальний розмір судових витрат позивача із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи (витрат на правову допомогу та витрати зі сплати судового збору) складає 3424 грн. 00 коп. (1824 грн. 00 коп. + 1600 грн. 00 коп. = 3424 грн. 00 коп.), що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У зв'язку з тим, що звертаючись до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позивач сплатив судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру, то суд стягує з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське недоплачену суму судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області щодо складання акту від 02.02.2017 Про визначення збитків орендарю земельних ділянок ФОП ОСОБА_6, заподіяних внаслідок пошкодження посівів озимої пшениці на орендованих земельних ділянках в адміністративних межах Сунківської сільської ради .

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області від 02.02.2017 №31 Про затвердження акту комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам за заявою ФОП ОСОБА_6. .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код 04061276) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське (ідентифікаційний код 35556344) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код 04061276) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське (ідентифікаційний код 35556344) судові витрати на правову допомогу у сумі 1824 (одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Залевківське (ідентифікаційний код 35556344) у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 31.07.2017.