Постанова

від 02.08.2017 по справі 431/589/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Форощук О.В.

Суддя-доповідач - Геращенко Ігор Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року справа №431/589/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 05 квітня 2017 року у справі № 431/589/17 за позовом ОСОБА_4 до Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення допомоги по вагітності та пологах з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року позивач ОСОБА_4 звернулась до Старобільського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в якому просила стягнути допомогу по вагітності та пологах з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 05 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Суд першої інстанції стягнув з Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 21785643) на користь ОСОБА_4 матеріальне забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності допомогу по вагітності та пологах за листком непрацездатності серії АГБ № 551054 у сумі 5045 (п'ять тисяч сорок п'ять) грн. 52 коп. та стягнув з Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 21785643) на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно

до п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника. Також, суд дійшов висновку про те, що матеріальна допомога по вагітності та пологах має разовий характер та не підлягає індексації.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність прийнятого рішення та порушення норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив про те, що судом невірно застосований порядок надання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності. Просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову Старобільського районного суду Луганської області від 05 квітня 2017 року, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, розглянути справу у порядку письмового провадження.

Від представника позивача до апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу в яких посилається на п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , відповідно до якого у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника. Звертає увагу що Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не містить норм щодо відповідальності фонду у разі несвоєчасного виконання своїх зобов'язань. А тому вважає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права. Відтак, не врахування судом індексу інфляції до суми матеріальної допомоги по вагітності та пологах, яка по строку є простроченою є незаконним. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та змінити постанову Старобільського районного суду Луганської області від 05 квітня 2017 року у частині відмови в стягненні встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 4337,06 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у сумі 342,54 грн., на задоволення вимог адміністративного позову та стягнення з Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 4136,57 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у сумі 417,60 грн., розглянути справу за його відсутністю та позивача.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами, в межах апеляційної скарги, згідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_4 є застрахованою особою у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 10.04.2003 року, яке нею було отримане в порядку, визначеному ст. 22 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.7).

З 19.10.2012 року по 05.09.2014 року ОСОБА_4 працювала у ТОВ Луганськшарм (ідентифікаційний код юридичної особи 35156420) та отримувала дохід - заробітну плату у сумі 3660 грн. за квартал, тобто по 1220 грн. щомісяця, на який перераховувались податки до бюджету України, у тому числі і кошти до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в якості страхового внеску, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.12) та довідкою ДФС України від 12.01.2017 № 24602 (а.с.9).

Страховий випадок настав 01.07.2014 року і тимчасова втрата непрацездатності тривала до 03.11.2014 року, включно. Загальна тривалість 126 діб. Листок непрацездатності серії АГБ № 551054 ОСОБА_4 отримала в лікарському закладі МОЗ України (а.с. 8).

ТОВ Луганськшарм (ідентифікаційний код юридичної особи 35156420) з початком проведення антитерористичної операції у 2014 році на підконтрольній території України не перереєструвалось. Згідно відкритого для вільного доступу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Луганськшарм (ідентифікаційний код юридичної особи 35156420) на підконтрольній території України не перереєструвалось і перебуває з 27.01.2015 року у стані припинення (а.с. 10,11,43).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 23.09.1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XІV) визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони житія та здоров'я.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 30 Закону № 1105-XІV матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 34 Закону № 1105-XIV фінансування страхувальників - роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява - розрахунок що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників - роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Станом на 15.03.2017 року заяв - розрахунків від ТОВ Луганськшарм щодо надання фінансування по листку непрацездатності АГБ № 551054, виданому ОСОБА_4 до Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонд) соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі Ленінська МВД) не надходило. Дане твердження позивачем не спростовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо надання фінансування за цим листком непрацездатності у порядку ст. 34 Закону № 1105-XIV.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з копії листка непрацездатності серії АГБ № 551054, виданого ОСОБА_4 вбачається, що його не було надано застрахованою особою на підприємство, оскільки зворотна частина листка непрацездатності не заповнювалась (а.с. 43).

Разом з тим, пунктом 2 ч. 1 ст. 30 Закону № 1105-XIV визначено, що у разі ліквідації (реорганізації) матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а вразі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З ч. 2 ст. 104 ЦК України вбачається, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що порядок виплати матеріального забезпечення через робочі Фонду здійснюється лише у разі ліквідації страхувальника та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань страхувальник - ТОВ Луганськшарм перебуває в стадії припинення з 27.01.2015 року. Проте станом на дату звернення позивача до суду запису про припинення юридичної особи до вказаного реєстру не внесено.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для призначення позивачу соціальної допомоги по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності серії АГБ № 551054.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам та спростовуються доводами апеляційної скарги, тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями: 9, 11, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 05 квітня 2017 року у справі № 431/589/17 - задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 05 квітня 2017 року у справі № 431/589/17 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про стягнення з Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності матеріального забезпечення за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - допомогу по вагітності та пологах за листком непрацездатності серії АГБ № 551054 у сумі 5045,52грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 4337,06 грн., а також трьох процентів річних від простроченої суми у сумі 342,54 грн., всього коштів у сумі 9725,12 на користь позивача ОСОБА_4; стягнення з Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності судового збору у розмірі 640,00грн.; зобов'язання Ленінської міжрайонної виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності перерахувати кошти, що підлягають стягненню на поточний рахунок ОСОБА_4 № НОМЕР_2 в ТВБВ № 10012/041 Філії - Луганського обласного управління АТ Ощадбанк - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.В. Геращенко

Судді Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова