Ухвала

від 02.08.2017 по справі 541/726/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/726/17 Номер провадження 22-ц/786/1726/17Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Триголова В.М.,

суддів: Одринської Т.В., Кузнєцової О.Ю.,

секретар: Діхтяр Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 рокупозов у позові ОСОБА_2 до Приватного підприємства імені Зубковського про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, в розмірі 5047, 38 грн. та розірвання договору оренди землі №83, укладеного 15 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та Приватнимо підприємством імені Зубковського на земельну ділянку, площею 2,8223 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану на території Ярмаківської сільської ради - відмовлено.

Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги позивачка посилалася на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ПП імені ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скаргу скарги ОСОБА_2

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду в порядку встановленому законом.

Згідно із пунктом д ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 2,8223 га. з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 (а.с.6) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.12.2013 (а.с.10).

15 грудня 2012 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП ім.Зубковського було укладено договір оренди землі № 83, згідно з п.п. 2, 8 якого позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 5 років, починаючи з дати реєстрації договору (а.с.7-8). Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі № 83 від 15.12.2012 року зареєстрований 26.12.2013 року реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 4135322 (а.с. 11).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.01.2017 року по цивільній справі № 6-2777цс16, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням викладеного, місцевий суд дійшов висновку, що дії сторін договору, направлені на його виконання до набрання ним чинності, не можна вважати невиконанням обов'язків передбачених договором, оскільки права та обов'язки по договору не почали діяти.

Крім того, пунктом 29 договору обов'язок передати в користування земельну ділянку покладений на орендодавця, тобто позивача, і відповідно до п.20 договору така передача здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі, а п.31 спірного договору передбачений обов'язок орендаря прийняти земельну ділянку та приступити до її використання в строки, встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону. При цьому строки, в які орендар повинен приступити до використання прийнятої земельної ділянки, договором не встановлені, а п.31 договору не містить обмежень щодо того, коли можна починати використання переданої орендодавцем земельної ділянки, яку орендар зобовязаний прийняти.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом про передачу та прийом земельної ділянки позивач передав відповідачу земельну ділянку, зазначену в спірному договорі, 15 грудня 2012 року (а.с.9), тобто вчинив дії, спрямовані на використання земельної ділянки до набрання чинності договором оренди землі, внаслідок чого позивач отримав за використання земельної ділянки у 2013 році дохід у розмірі 3 024,07 грн., що підтверджується довідками відповідача (а.с. 12, 46) та не заперечується самим позивачем.

У спірному договорі сторонами визначена орендна плата у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем та його представником під час розгляду справи не зазначено та не доведено, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки позивача до набрання чинності договором оренди землі №144 від 15.12.2012 позивач був позбавлений значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору та враховуючи, що права та обов'язки по договору на той час не почали діяти, вказана обставина не може бути підставою для розірвання договору ні відповідно до закону, ні відповідно до договору. Підписання позивачем договору оренди земельної ділянки свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору та те, що волевиявлення позивача було спрямоване саме на передачу земельної ділянки в оренду та отримання орендної плати у розмірі і порядку, передбаченому договором. Доводи позивача та його представника про те, що п.10 договору є нечинним, т.я. сторони до його реєстрації не визначилися з порядком обчислення розміру орендної плати, є безпідставним. Пункт 10 договору передбачає, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням (без урахування) індексації, проте, у даному випадку, виходячи зі змісту цього пункту, має місце індексація нормативної грошової оцінки землі, оскільки індексація грошових доходів населення відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення до даних правовідносин не застосовується, а інших видів індексації діючим законодавством не передбачено. Умови договору оренди землі № 144, укладеного між сторонами, в частині виплати орендної плати відповідачем повністю дотримані, тобто відсутні підстави для застосування пунктів 14, 39 договору оренди землі та вимог ст. 625 ЦК України щодо стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, а також пені та відсутні підстави розірвання вказаного договору.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Предметом даного спору є стягнення розміру заборгованості орендної плати з урахуванням інфляції у розмірі 4 620,24 грн., 3% річних у розмірі 123,70 грн., пені у розмірі 303,44 грн., а всього 5 047, 38 грн. та розірвання договору оренди землі з підстави невиплати орендної плати в повному обсязі до 01.01.поточного року за попередній рік оренди землі.

На підтвердження факту сплати орендної плати відповідач надав довідку № 17 від 24.02.2017 року та довідку від 18.04.2017 року, згідно яких у 2013 році позивачу видано готівку у сумі 1672 грн. та кукурудзу 1000 кг на суму 900 грн., за 2014 рік видано кукурудза 2 сорт на суму 358, 70 грн. та готівку 2 210 грн., у 2015 році виплачена готівка у сумі 3 154,00 грн., у 2016 році виплачена готівка у розмірі 3 784,00 грн. (а.с. 12,46).

Згідно п. 31 договору оренди землі №79 від 15.12.2012 року орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року.

Отже, вбачається, що відповідачем своєчасно була виплачена позивачу орендна плата за договором оренди землі у 2013-2016 роках, тому підстави для розірвання договору оренди із-за несвоєчасного внесення орендарем орендної плати відсутні. Висновки місцевого суду в цій частині є правильними та грунтуються на умовах договору оренди та вимог діючого законодавства.

Щодо вимог в частині обчислення розміру орендної плати, то позивачем не оскаржено п. 10 договору оренди землі № 79 від 15.12.2012 року, згідно якого обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. У даному випадку позивач самостійно обрав спосіб захисту порушеного права шляхом пред явлення позову про стягнення розміру боргу з урахуванням інфляції у розмірі 4 620,24 грн., 3% річних у розмірі 123,70 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, пені у розмірі 303,44 грн., а всього 5 047, 38 грн., при цьому навів розрахунок заборгованості із застосуванням індексів інфляції за кожен рік, 3% річних та пені.

Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена ст.289 Податкового кодексу України, згідно з якою для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що оскільки розрахунок коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки базується на врахуванні індексу споживчих цін, що є основним показником рівня інфляції в державі, для додаткового застосування індексу інфляції до розміру орендної плати немає підстав.

Виходячи зі змісту п.10 договору оренди землі, то місцевим судом також правильно зроблено висновок про те, що у даному випадку цей пункт договору передбачає індексацію, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не із застосуванням індексів інфляції на підставі Закону України Про індексацію грошових доходів населення , стаття 2 якого визначає, що є об'єктами індексації грошових доходів населення, і що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру . За змістом ст. 4. цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у ред. від 24.12.2015 року), для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті, підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Тобто, вказаний Закон на спірні правовідносини не поширюється. Оскільки орендна плата виплачена вчасно, то відсутні підстави для нарахування 3% річних та пені.

Доводи апеляційної скарги відносно тлумачення місцевим судом п. 10 договору оренди землі, не заслуговують на увагу, оскільки у позові позивач посилається на те, що п.10 договору є не чинним, у мотивувальній частині рішення суд вказав, що твердження позивача та його представника в цій частині є безпідставними та навів мотиви.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно індексації орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації за 2013-2016 роки, з вище наведених підстав.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що місцевий суд не врахував, що орендар при будь-якому розрахунку не доплатив власнику землі орендну плату згідно вимог спірного договору оренди землі, а тому є підстави для дострокового його розірвання (п.39 договору), оскільки недоплата орендної плати не є підставою для розірвання договору оренди землі, згідно п. 39 договору невиплата орендної плати в повному обсязі до 01.01. поточного року за попередній рік допускає розірвання договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним у справі доказам, вірно застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) В.М. Триголов

Судді: (підписи) Т.В. Одринська

О.Ю. Кузнєцова

З оригіналом згідно: В.М. Триголов