Рішення

від 27.07.2017 по справі 755/5751/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/5751/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Івашко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж парк до Товариства з обмеженою відповідальністю Юргруп , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юргруп , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги посилаючись на те, що між ТОВ престиж парк (іпотекодавець) та ПАТ Діамантбанк (іпотекодержавтель), укладено договір іпотеки ( іпотечний договір) в забезпечення повного виконання боржником (ТОВ Стиль-Нова ) зобов язань перед іпотеко держателем, що виникли з кредитного договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 23.12.2013 року № 630. Відповідно до умов даного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотеко держателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є об єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 85%, житловий будинок площею 1036,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. 25.03.2017 року між ПАТ Діамантбанк та ТОВ Юргруп укладено договір про відступлення права вимоги згідно договору від 24.03.2017 року № 687 за іпотечним договором від 23.12.2013 року. ТОВ Престиж парк отримало вимогу-повідомленні від 24.03.2017 року № 1452-в від ТОВ Юргруп щодо сплати заборгованості в межах відкритої кредитної лінії у розмірі 6 967 204 грн. 62 коп. Зазначені кошти були сплачені на розрахунковий рахунок товариства в повному обсязі. Таким чином, зобов язання є виконаним у повному обсязі директором ТОВ Престиж парк . За своєю правовою природою договір відступлення є договором факторингу, який врегульовано главою 73 ЦК України. Договір відступлення, має містити ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Фактор, як сторона договору факторингу, повинен бути включеним до державного реєстру фінансових послуг. ТОВ Юргруп згідно даних реєстру фінансових установ є фінансовою компанією, що зареєстрована 21.05.2014 року. Відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 1079 ЦК України. Фізична особа не може надавати фінансові послуги у формі факторингу. Фізичною особою порушені вказані вимоги та особа не мала права вчинювати вказаний правочин.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги згідно договору від 27.03.2017 року б\н.

Представник відповідача ТОВ Юргруп в судовому засіданні позов визнав, але ґрунтовних пояснень чому саме позов визнає не надав.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених в запереченнях та просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ТОВ Юргруп , представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 23.12.2013 року між ПАТ Діамантбанк та ПАТ Престиж парк було укладено договір наступної іпотеки (а.с.66-70).

Згідно умов даного договору ТОВ Престиж парк (іпотекодавець) з метою забезпечення виконання зобов'язання ТОВ Стиль-Нова (позичальник), щодо кредитного договору (договір кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, укладений між ПАТ Діамантбанк та ТОВ Стиль-Нова ), передає в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1036, 4 кв.м., з метою забезпечення виконання кредитного договору.

24.03.2017 року між ПАТ Даімантбанк та ТОВ Юргруп , в особі директора Сердюк Лесі Юріївни, був укладений договір відступлення прав вимоги (а.с.61-63).

В той же день між ПАТ Даімантбанк та ТОВ Юргруп , в особі директора Сердюк Лесі Юріївни, був укладений договір відступлення прав вимоги за договором наступної іпотеки (а.с.58-59).

З акту приймання-передачі відступлення прав вбачається, що (а.с.64 зворот) ПАТ Діамантбанк передало, а ТОВ Юргруп отримало договір кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, укладений між первісним кредитором та ТОВ Стиль-Нова ; договір наступної іпотеки від 23.12.2013 року; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 23.12.2013 року; розрахунок заборгованості станом на 24.03.2017 року; договір купівлі-продажу від 13.05.2013 року; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2013 року; технічний паспорт; акт приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва від 13.05.2013 року та лист № 9496-2\10-25-4 від 12.12.2013 року.

Того ж дня, 24.03.2017 року ТОВ Юргруп надіслало вимогу-повідомлення до ТОВ Стиль-Нова та ТОВ Престиж парк , відповідно до якої вимагає виконати порушене зобов'язання, а саме повернути грошові кошти у національній валюті України, що становить 6 967 204 грн. 62 коп. у 3-денний строк з моменту отримання даної вимоги.

Крім цього, в той же день, 24.03.2017 року між ТОВ Юргруп , в особі директора Сердюк Лесі Юріївни, та ОСОБА_1, від імені та інтересах якого , діє ОСОБА_3, був укладений договір відступлення права вимоги (а.с.111-113) - оспорюваний договір.

Відповідно до умов даного договору первісний кредитор, в порядку та умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, за плату, передбачену цим договором відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитор за кредитним договором з урахуванням усіх раніше внесених змін та доповнень до нього.

Крім цього договору в цей же день був укладений договір відступлення прав за договором наступної іпотеки (а.с.115).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України , до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 06.07.2015р. у справі № 6-301цс15.

Як встановлено судом при укладенні Договору про відступлення прав вимог від 27.03.2017 р. сторони керувалися ст.ст.512-519 ЦК України. Отже, за своїм змістом договір про відступлення права вимоги від 24.03.2017 року, укладений між ТОВ Юргруп та ОСОБА_1, встановлює зобов'язання нового кредитора щодо самостійного стягнення боргу за договором кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, укладеним між ПАТ Діамантбанк та ТОВ Стиль - Нова і не передбачає надання фінансових послуг під відступлення права грошової вимоги, а тому є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу.

Таким чином, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 27.03.2017 р., укладеного між ТОВ Юргруп та ОСОБА_1 відбулась заміна кредитора, зокрема за зобов'язаннями по договору кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, укладеному між ПАТ Діамантбанк та ТОВ Стиль- Нова . Новим Кредитором за зобов'язаннями по кредитному договору від 23.12.2013 року в результаті відступлення прав вимоги став ОСОБА_1

Судом встановлено, що 24.03.2017 року між ТОВ Юргруп та ОСОБА_1 було складено Акт прийому-передачі до Договору про відступлення прав вимоги від 24.03.2017 року , згідно якого Первісний кредитор передав Новому кредитору оригінали відповідних документів, перелік яких наведений в даному Акті (а.с.113 зворот).

Таким чином, зважаючи на положення п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги від 24.03.2017 року, ОСОБА_1 набув усі права кредитора, зокрема за договором кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 23.09.2015р. у справі № 6-979цс15.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 30.03.2017 року ОСОБА_1 було направлено боржнику - ТОВ Стиль-Нова та іпотекодателю - ТОВ Престиж парк повідомлення про відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, згідно якого Позивачка було повідомлено про відступлення права вимоги на користь ОСОБА_1, що підтверджується копіями опису вкладення у листі та фіскальними чеками (а.с.120-124).

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, як встановлено судом, при укладенні Договору про відступлення прав вимоги від 24.03.2017 року, укладеного між ТОВ Юргруп та ОСОБА_1, зокрема в частині відступлення права вимоги за договором кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, сторонами в момент вчинення правочину додержано вимог, необхідних для його чинності і передбачених Цивільним кодексом України.

Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги щодо визнання недійсним правовідношення, яке виникло на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 24.03.2017 за договором кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 203, 215, 509, 510, 512, 513, 514, 516, 517, 627 ,628, 638, 1077 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж парк до Товариства з обмеженою відповідальністю Юргруп , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О.Яровенко