Рішення

від 06.08.2019 по справі 755/5751/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/5751/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

за участю секретаря Сіренко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 755/5751/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж парк до Товариства з обмеженою відповідальністю Юргруп , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,-

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Престиж парк 14.04.2017 р. звернулось до суду з позовом у якому за уточненими вимогами просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.03.2017 року, укладений між ТОВ Юргруп та ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивовано тим, що між ТОВ Престиж парк , як іпотекодавцем, та ПАТ Діамантбанк , як іпотекодержателем, укладено договір іпотеки в забезпечення повного виконання боржником ТОВ Стиль-Нова зобов`язань перед іпотекодержателем, що виникли з кредитного договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії від 23.12.2013 року № 630.

Відповідно до умов вказаного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є об`єкт незавершеного будівництва з відсотком готовності 85%, житловий будинок площею 1036,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно інформаційної довідки від 25.03.2017 року, між ПАТ Діамантбанк та ТОВ Юргруп укладено договір про відступлення права вимоги згідно договору від 24.03.2017 року № 687 за іпотечним договором від 23.12.2013 року.

ТОВ Престиж парк отримало вимогу-повідомлення від 24.03.2017 року № 1452-в від ТОВ Юргруп щодо сплати заборгованості в межах відкритої кредитної лінії у розмірі 6 967 204 грн. 62 коп.

Позивач вказує, що зазначені кошти ТОВ Престиж парк були сплачені на розрахунковий рахунок товариства в повному обсязі, що є виконанням зобов`язання у повному обсязі.

Зазначає, що за своєю правовою природою договір відступлення є договором факторингу, який врегульовано главою 73 ЦК України. Договір відступлення, має містити ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Фактор, як сторона договору факторингу, повинен бути включеним до державного реєстру фінансових послуг.

ТОВ Юргруп згідно даних реєстру фінансових установ є фінансовою компанією, що зареєстрована 21.05.2014 року.

Вказує, що відступлення права вимоги на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 1079 ЦК України. Фізична особа не може надавати фінансові послуги у формі факторингу. Фізичною особою порушені вказані вимоги та особа не мала права вчинювати вказаний правочин (а.с. 1-4, 130).

Ухвалою суду від 17.04.2017 року відкрите провадження у справі, справа була призначена до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 20.06.2017 р. (а.с. 39).

Ухвалою суду від 17.04.2017 року було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову (а.с. 42, 43).

Ухвалою суду від 21.04.2017 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів (а.с. 47, 48).

Представником відповідача ОСОБА_1 суду подане заперечення від 04.07.2017 року на позов з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим, позивачем не доведено порушення його прав. При укладенні спірного договору відповідачі керувались положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України. Договір про відступлення права вимоги від 27.03.2017 р. вчинений у відповідності до діючого законодавства та не є договором факторингу, позивач допустився помилки у визначенні природи правовідносин між суб`єктами оспорюваного договору та не вірно визначив норми законодавства, які їх регулюють (а.с. 118-119).

За результатами розгляду справи Дніпровським районним судом м. Києва 27 липня 2017 року ухвалене рішення про відмову в позові (а.с. 140-144), яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.10.2017 року (а.с. 184-188).

Постановою Верховного Суду від 27.03.2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 218-224).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу визначено до розгляду суддею Виниченко Л.М. (а.с. 226).

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позов підтримує. Про причини неявки представника відповідача ТОВ Юргруп та відповідача ОСОБА_1 суд повідомлено не було.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.12.2013 року між ПАТ Діамантбанк та ПАТ Престиж парк було укладено договір наступної іпотеки (а.с. 66-70).

Відповідно умов цього договору іпотекодавець ТОВ Престиж парк з метою забезпечення виконання зобов`язання позичальника ТОВ Стиль-Нова щодо кредитного договору (договір кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, укладений між ПАТ Діамантбанк та ТОВ Стиль-Нова ), передає в іпотеку об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок з відсотком готовності 85%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1036,4 кв.м., з метою забезпечення виконання кредитного договору.

24 березня 2017 року між ПАТ Даімантбанк (первісний кредитор) та ТОВ Юргруп (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23.12.2013 року № 630 (а.с. 61-63).

Згідно з пунктом 1.1 указаного договору первісний кредитор, у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитора за кредитним договором, з урахуванням усіх раніше внесених змін та доповнень до нього. Відступлення права вимоги відбувається на умовах, визначних у цьому договорі.

24 березня 2017 року між ПАТ Даімантбанк (первісний іпотекодержатель) та ТОВ Юргруп (новий іпотекодержатель) був укладений договір про відступлення права вимоги за договором наступної іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований в реєстрі за № 687 (а.с. 58-59).

Згідно з пунктом 1 указаного договору його предметом є саме відступлення права іпотекодержателя.

З акту приймання-передачі документів від 24.03.2017 року, що є додатком № 3 до договору про відступлення права вимоги від 24.03.2017 р. вбачається, що ПАТ Діамантбанк передало, а ТОВ Юргруп отримало договір кредитної лінії № 630 від 23.12.2013 року, укладений між первісним кредитором та ТОВ Стиль-Нова ; договір наступної іпотеки від 23.12.2013 року; витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 23.12.2013 року; розрахунок заборгованості станом на 24.03.2017 року; договір купівлі-продажу від 13.05.2013 року; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.05.2013 року; технічний паспорт; акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва від 13.05.2013 року та лист № 9496-2\10-25-4 від 12.12.2013 року (а.с. 64 зв.).

24 березня 2017 року новий кредитор ТОВ Юргруп надіслало вимогу-повідомлення до ТОВ Престиж парк про виконання порушеного зобов`язання по сплаті 6 967 204 грн. 62 коп. (а.с. 117).

27 березня 2017 року між ТОВ Юргруп , як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 23.12.2013 року № 630 із визначенням загальної суми заборгованості у розмірі 6 967 204 грн. 62 коп. (оспорюваний договір, а.с.111-113). У цей же день між сторонами договору були складені акти прийому-передачі відступлених прав та документів (а.с. 113 зв., 114).

Згідно з пунктом 1.1 указаного договору первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитора за кредитним договором, з урахуванням усіх раніше внесених змін та доповнень до нього. Відступлення права вимоги відбувається на умовах, визначних у цьому договорі.

27 березня 2017 року між ТОВ Юргруп (первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки від 23 грудня 2013 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О. С., зареєстрований у реєстрі за № 700 (а.с. 115, 116). За цим договором ОСОБА_1 набув прав іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 5 ст. 411 ЦПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення суду та ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у даній справі судом касаційної інстанції зазначено про те, що під час розгляду справи не було з`ясовано правової природи спірного правочину, чи має він ознаки договору факторингу та відповідності його умов вимогам чинного законодавства, не встановлено, чи є відповідач ОСОБА_1 фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції в силу ч. 1 ст. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

При цьому судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Одним із суб`єктів правовідносин, які виникають на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України (як і кредитодавцем у кредитному договорі згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України) може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові операції. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

ТОВ Юргруп згідно Статуту, Свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та даних реєстру фінансових установ є фінансовою компанією, що зареєстрована 21 травня 2014 року (а.с. 77-88).

Відповідно до статті 23 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Тобто виняткове право та/або обмеження щодо надання окремих фінансових послуг визначається законами та нормативно-правовими актами державного органу, який здійснює регулювання ринків фінансових послуг.

Пунктом 1 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 року № 1070/2011, Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 від 06.02.2014 року № 352 в пункті 1 визначено, що віднести до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, спірний договір відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року містить умови, притаманні договору факторингу: пункт 1.1. Первісний кредитор (ТОВ Юргруп ), в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор ( ОСОБА_1 ) приймає (набуває) права грошових вимог первісного кредитора за кредитним договором; пункт 2.1. Первісний кредитор та новий кредитор домовились, що загальна вартість відступлених прав вимог за кредитним договором складає 3 500 000 грн; пункт 2.2. Новий кредитор зобов`язаний сплатити вартість відступлених прав шляхом перерахування суми, зазначеної у пункті 2.1. цього договору у національній валюті України на рахунок, в термін до 27 березня 2017 року; пункт 3.1. Новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору вартість відступлених прав вимог за кредитним договором відповідно до умов цього договору; пункт 3.2. Первісний кредитор зобов`язаний відступити Новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього договору.

Згідно додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року складено Акт приймання-передачі відступлених прав у м. Києві 27 березня 2017 року, який посвідчує, що ТОВ Юргруп відступає (передає), а громадянин ОСОБА_1 набуває (приймає) право грошової вимоги на отримання грошових коштів (заборгованості) від боржника за договором кредитної лінії від 23 грудня 2013 року № 630, яка становить 6 967 204 грн. 62 коп. (а.с. 113 зв.).

Предмет спірного договору відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року за своєю правовою природою має ознаки договору факторингу, оскільки відповідає вимогам статей 1077, 1078 ЦК України, так як ним передбачено зобов`язання фактора ( ОСОБА_1 ) сплатити клієнту (ТОВ Юргруп ) грошові кошти у розмірі та порядку, зазначеному в договорі, та зобов`язання клієнта відступити за це фактору право грошової вимоги до позивача.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачами суду не доведено та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , як сторона спірного правочину, являється установою, що відповідно до закону має здійснювати факторингові операції.

Отже, судом встановлено, що суб`єктний склад договору відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року не відповідає вимогам статті 1079 ЦК України, зокрема, фактором за цим договором є ОСОБА_1 , який не є фінансовою компанією, а клієнтом є ТОВ Юргруп .

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

З урахуванням вищевикладеного позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, в зв`язку з чим підлягає задоволенню, оскільки за правовою природою спірний правочин фактично є договором факторингу, який за суб`єктивним складом не відповідає вимогам чинного законодавства, так як відповідач ОСОБА_1 , як сторона договору, не є особою, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, тому договір згідно норм ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України слід визнати недійсним.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачений останнім судовий збір в дохід держави, а саме у розмірі по 800 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 6, 203, 215, 509, 510, 512, 514, 516, 626, 628, 1077, 1078, 1079 ЦК України, ст. 23 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст. ст. 3, 4, 10, 11, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж парк до Товариства з обмеженою відповідальністю Юргруп , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 27 березня 2017 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юргруп та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юргруп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж парк судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж парк судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Престиж парк , адреса місця знаходження: 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38465449.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юргруп , адреса місця знаходження: 02094, м. Київ, вул. Миколи Лебедєва, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39032951.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року

Суддя Л.М.Виниченко