Постанова

від 27.07.2017 по справі 910/686/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2017 року Справа № 910/686/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівБакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на постанову від 08.11.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/686/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" простягнення 90 398,32 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Іващенко О.В. (дов. від 20.07.17)

Від відповідача - Чебуніна А.М. 9дов. від 23.11.16)

Від 3-ї особи - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 90 398,32 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.04.2016 (суддя Домнічева І.О.) в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем здійснено нарахування заборгованості відповідачу за період, коли Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва вже не було балансоутримувачем згаданої вище будівлі.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Дикунської С.Я., Мальченко А.О., Жук Г.А. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 57 928, 04грн. заборгованості, 15 561,05 грн. інфляційних втрат, 1 415,18 грн. 3% річних, 15 458,06 грн. пені та 1 378,00 грн. судового збору за подання позову.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.607 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.10.2009 між АЕК "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго" та КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва укладено Договір №510162.

Предметом Договору (п.1.1) є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до п.2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до Договору.

Абонент на підставі п.2.3.1 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звертання-доручення та п. 5.1 Договору, розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями, за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

Відповідно до п. 2 Додатку 4 до Договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачу вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

На виконання умов Договору в період з 01.01.2015 по 01.05.2015 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію до нежитлової будівлі за адресою: м. Києв, вул. Ентузіастів, 43/1.

Як зазначив апеляційний господарський суд, обставини з постачання позивачем відповідачу теплової енергії за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 підтверджуються долученими до позовної заяви обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Посилаючись на те, що відповідачем зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії виконувались неналежним чином, в зв'язку з чим за період з 01.01.2015 по 01.05.2015 у нього утворилась заборгованість в розмірі 57 928, 04 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VII у квітні 2014 внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до цих змін виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тобто ПАТ "Київенерго" (п. 4 ст. 19 Закону України).

Положення ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" доповнено частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем цих послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Місцевий суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що вищенаведений договір укладався виходячи з того, що підприємство відповідача на момент укладання договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб) розташованих в будівлі. 17.06.2013 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 335 "Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації", відповідно до якого житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві держаної адміністрації, був з 02.09.2013 переданий на праві господарського відання Комунальному підприємству Керуюча дирекція Дніпровського району м.Києва". В тому числі була передана нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: вул. Ентузіастів, 43/1. Посилаючись на те, що відповідач не був балансоутримувачем нежитлової будівлі по вул. Ентузіастів, 43/1 в м.Києві, оскільки зазначена будівля відповідно до Розпорядження Дніпровської РДА №335 від 17 червня 2013 року та акту приймання-передачі основних засобів від 30 жовтня 2013 року була передана на праві господарського відання іншому комунальному підприємству, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірний період (01.01.2015-01.05.2015) не мав можливості виконати зобов'язання з оплати теплової енергії за Договором в зв'язку із внесенням змін до ст. ст. 19, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки відповідач, який не є теплопостачальною організацією, не може вважатися виконавцем послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності та не може здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний господарський суд також дійшов висновку, що відповідач в спірному періоді (з 01.01.2015 по 01.05.2015) не був балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, зокрема нежитлової будівлі за адресою: м.Київ, вул. Ентузіастів, 43/1, але зазначив, що втрата відповідачем статусу виконавця послуг з постачання теплової енергії в зв'язку набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати коштів за Договором, оскільки такий обов'язок Договором покладено саме на підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, а отже спірна заборгованість є заборгованістю лише відповідача. Крім того судом враховано рішення Київської міської ради № 823/1687 від 23.07.2015, п. 1 якого вирішено припинити Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання його до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. Пунктом 2 рішення Київської міської ради встановлено, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є правонаступником усіх прав, обов'язків та майна припиненого Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Юридична особа припиняється на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, законом передбачено припинення юридичної особи шляхом реорганізації, що має наслідком переходу прав та обов'язків юридичної особи, яка припинилась, до юридичної особи чи юридичних осіб - правонаступника/правонаступників, та шляхом ліквідації, коли правонаступництво не відбувається.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 ЦК України).

Господарські суди попередніх інстанцій не встановили, чи виконано рішення Київської міської ради № 823/1687 від 23.07.2015 щодо передачі прав, обов'язків та майна припиненого Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва та чи внесено до єдиного державного реєстру запис про його припинення, а отже висновки судів щодо правонаступництва є передчасними.

З огляду на те, що в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва задовольнити частково.

Постанову від 08.11.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/686/16 господарського суду міста Києва та рішення від 19.04.2016 господарського суду міста Києва скасувати; справу №910/686/16 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко