Рішення

від 01.08.2017 по справі 914/1483/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017р. Справа № 914/1483/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Петровської Н.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Стрий, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 442 468,63 грн .

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3-представник за довіреністю від 31.07.2017 року;

від відповідача: Малець Ю.В.-представник за довіреністю від 23.02.2017 року.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС" про стягнення заборгованості в розмірі 442 468,63 грн.

Ухвалою від 19.07.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.08.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково, просить суд задоволити позовні вимоги, які обґрунтовує наступним. На підставі договору оренди позивачем надано в оренду обладнання для виготовлення керамічної фото продукції відповідачу. Однак, відповідач належним чином не виконав умови договору в частині сплати орендної плати, у зв язку з чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 442 468,63 грн.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив та витребуванні судом документи подав, вимоги ухвали суду виконав частково, визнав позовні вимоги повністю, зазначаючи, що станом на час розгляду справи розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 442 468,63 грн., та не заперечує щодо задоволення позовних вимог .

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОТОСЕРВІС ПЛЮС" (надалі - відповідач, орендар) 11.04.2012 року укладено договір оренди обладнання №14/12, згідно п.1.1 якого у порядку та на умовах визначених цим договором орендодавець зобов язується передати, а орендар зобов язується прийняти у строкове платне користування обладнання для виготовлення керамічної фото продукції, а саме: муфельна піч C.M.R.M. та принтер Canon CLC 1160/1180.

13.04.2012 року обладнання було передане відповідачу за Актом приймання -передачі.

Проте, всупереч умовам договору відповідач не виконав своїх зобов язань щодо сплати орендної плати, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 389 500,00 грн. Крім того, за порушення строків сплати орендної плати, позивачем нараховано пеню в розмірі 52 968,63 грн., яку слід стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що станом на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем, розмір боргу не змінився.

01.08.2017 року за вх.№26651/17 відповідач подав заяву, згідно якої не заперечує щодо наявної заборгованості та задоволення позовних вимог.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договів оренди, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Так, нормами статті 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.1.1. договору, у порядку та на умовах визначених цим договором орендодавець зобов язується передати, а орендар зобов язується прийняти у строкове платне користування обладнання для виготовлення керамічної фото продукції, а саме: муфельна піч C.M.R.M. та принтер Canon CLC 1160/1180 .

Згідно п.2.1 договору, орендна плата за 1 календарний місяць становить 8 000,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця (п.2.3 договору).

На виконання зобов язань за договором орендодавцем було передано, а орендарем отримано в строкове платне користування обладнання, що підтверджується Актом прийому-передачі від 13.04.2012 року.

Однак, порушуючи умови договорів в частині сплати орендної плати, відповідач допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 389 500,00 грн.

Крім того, суму основного боргу за договором оренди відповідач визнав перед позивачем шляхом підписання Акту звіряння, оригінал якого долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно п.6.4 договору, у випадку порушення орендарем строків внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення платежу за кожен день прострочення включаючи день оплати за весь період прострочення.

Тому, на підставі п.6.4 договору позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 52 968,63 грн. Щодо поданого позивачем розрахунку пені відповідач не заперечив.

Враховуючи вищевикладене, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума боргу в розмірі 442 468,63 грн., яку в судовому засіданні представник відповідача визнав повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, позовні вимоги не спростував.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав проте не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ТзОВ ФОТОСЕРВІС ПЛЮС про стягнення 442 468,63 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1 .Позовні вимоги задоволити.

2 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОТОСЕРВІС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 19162745, 79005, м.Львів, вулиця Зелена,2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С.Петлюри,59/1, ідентифікаційний номер-2556824038) заборгованість в розмірі 442 468,63 грн., з яких: 389 500,00 основний борг, 52 968,63 грн. пені, а також 6 637,03 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 03.08.2017 р.

Суддя Горецька З. В.