Постанова

від 01.08.2017 по справі 910/1013/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/1013/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р.

по справі №910/1013/17 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Кон-К

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги № 156/16 від 21 листопада 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕХОЙЛ РІТЕЙЛ та Товариством з обмеженою відповідальністю КОН-К . Розподілено судові витрати.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач 1. звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. по справі №910/1013/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України заперечує проти апеляційної скарги, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Розпорядженням №09-53/2039/17 від 31.05.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1013/17 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею, у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 31.05.2017р., в зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Отрюх Б.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. по справі № 910/1013/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Розпорядженням №09-53/2900/17 від 31.07.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1013/17 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею, у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 31.07.2017р., в зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Отрюх Б.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. по справі № 910/1013/17 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Апелянтом подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Позивачем надано письмові пояснення по справі.

01.06.2017р. та 20.06.2017р. у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

06.11.2015р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл (постачальник) було укладено договір поставки №98-В-АМПУ-15, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю товар: паливо рідинне та газ; оливи мастильні за кодом ДК 016-2010 19.20.2 (дизельне паливо), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 5.6.1. договору поставки поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 2(двох) робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару.

Згідно п. 6.3.1. договору поставки постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару (партії товару) у строки та порядку, встановлені цим договором.

За порушення строку поставки партії товару, встановленого цим договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості партії товару, зазначеної у замовлення, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 10(десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7(сім) % від вартості такої партії товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. позов Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України у справі №910/108358/16 задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України 700 102,00 грн. штрафних санкцій за прострочення строків поставки товару за договором поставки №98-В-АМПУ-15 та судові витрати.

23.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 722 155,53 грн., враховуючи наявну заборгованість за товар на суму 731 148,29 грн. та визнані судом суми штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару на суму 700 102,00 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

21.11.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Техойл Рітейл (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кон-К (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги №156/16, за умовами якого цедент передає, а цесіонарій приймає право вимоги, що належить цедентові і стає кредитором за договором поставки №98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015р., укладений між цедентом та Державним підприємством Адміністрація морських портів України .

За цим договором цесіонарій одержує право вимагати від боржника належного виконання наступних обов'язків: погашення наявної на момент укладення даного договору заборгованості з оплати поставленого товару, згідно видаткових накладних: №ТР-0004709 на суму 488 091,12 грн. від 11.05.2016р., №ТР-0004818 на суму 35 160,00 грн. від 26.05.2016р., №ТР-0005237 на суму 351 600,00 грн. від 01.07.2016р., №ТР-0005236 на суму 87 900,00 грн. від 01.07.2016р., всього на суму 731 148,29грн. Відшкодування 3% річних, що передбачені законом та утворилися у період з 17.09.2016р. та по час виконання боржником основного зобов'язання. Індекс інфляції за період з 17.09.2016р. та по час виконання боржником основного зобов'язання. (п.п. 1.2., 1.2.2., 1.2.3. договору про відступлення права вимоги).

21.11.2016р. сторони підписали акт приймання-передачі №1 до договору відступлення права вимоги №156/15 про передачу документів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 11.1. договору поставки сторони встановили, що жодна із сторін не вправі передавати свої права і обов'язки за цим договором третій особі.

Проте в порушення наявної заборони відповідач 1. передав свої зобов'язання за договором поставки відповідачу 2. на підставі спірного договору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009р. № 9, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За таких обставин, позов документально обґрунтований, підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи апелянта про те, що ним передано право, яке виникло не на підставі договору поставки, а на підставі закону, спростовується змістом спірного договору, за яким відповідач 1. передав відповідачу 2. право вимоги саме за договором поставки №98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015р.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. у справі №910/1013/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017р. у справі №910/1013/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/1013/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Б.В. Отрюх

Т.І. Разіна