Постанова

від 26.07.2017 по справі 910/22470/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа№ 910/22470/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кіян А.В. - довіреність б/н від 12.06.2017р.

від відповідача: Безносик А.О. - довіреність №225-КМГ-1194 від 10.04.2017р.

від третьої особи: Худенко А.Я. - довіреність №171 від 14.02.2017р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017р.

у справі № 910/22470/16 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна

компанія "Градобуд"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перинатальний центр міста Києва

про визнання додаткової угоди укладеною

В судовому засіданні 26.07.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" (далі - позивач, ТОВ "ВБК "Градобуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, КМР) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 19.03.2007 року, посвідченого 19.03.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 178, та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 26.04.2007 року № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" проекту додаткової угоди.

Позов обґрунтовано тим, що позивач, маючи намір продовжити дію Договору, 19.09.2016 року направив відповідачеві проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2007 року та внесення змін до нього, підписаний та скріплений печаткою разом з необхідними копіями та довідками. Однак, протягом місячного терміну, встановленого Законом України "Про оренду землі", запропонований позивачем проект Додаткової угоди відповідачем підписаний не був, зауважень щодо тексту угоди позивачем отримано не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. у справі №910/22470/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи.

Зокрема апелянт зазначає, що враховуючи частини 1-4 ст. 33 Закону України Про оренду землі та п. 11.7 договору, позивач 19.09.2016 направив відповідачу лист із пропозицією про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди. При цьому, позивач, скориставшись своїм правом ініціювання внесення змін до договору, відобразив їх у проекті додаткової угоди, якою передбачив одночасно викласти договір оренди у новій редакції, обґрунтувавши у листі необхідність внесення таких змін змінами у законодавстві, причому запропоновані зміни не стосувалися розміру орендної плати та істотних умов, визначених у ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Як зазначає апелянт, відповідач не вчинив дії, передбачені ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не повідомив позивача про будь-яке своє рішення з приводу його звернення.

Разом з цим, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції невірно кваліфікував та застосував правову норму, яка не підлягає застосуванню, а саме ч.4 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у зв'язку з чим дійшов хибного висновку про втрату позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі.

Апелянт також вважає, що висновок суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права є необґрунтованим, оскільки у позивача існує право на поновлення договору оренди земельної ділянки, однак його реалізація, як того вимагає законодавство, у визначений спосіб та строк виявилась неможливою через зволікання відповідача, що свідчить про наявність порушеного права позивача.

Щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, апелянт зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , умови абзаців 15, 17, 18 п. 8.4. спірного договору не відповідають положенням вказаного закону, а тому позивач запропонував виключити їх з тексту договору.

При цьому, у зв'язку з невідповідністю законодавству положень договору щодо пайової участі, а саме абз. 16 п. 8.4. спірного договору позивач запропонував викласти його у наступній редакції: питання пайової участі вирішити в порядку, встановленому чинними законодавством України .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу позивача 16.03.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 26.07.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2017р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради ІІІ сесія 5-го скликання від 21 грудня 2006р. № 337/394 було вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва;

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення № 337/394 від 21.12.2006р., між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.03.2007 року, посвідчений 19.03.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 178 (надалі - Договір), який було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, про що зроблено запис від 26.04.2007 року № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.20106 року № 337/394, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва;

- розмір - 5 270 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:79:027:0012 (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, договір укладено на 5 років.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 910/16550/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016:

- визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.03.2007 на 5 років;

- визнано за ТОВ ВБК Градобуд право оренди вказаної земельної ділянки;

- визнано недійсним рішення Київської міської ради №599/599 від 10.12.2014 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва .

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016р. у справі № 910/16550/15, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів, а тому колегія суддів вважає встановленим факт укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №337/394 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва" та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007р. за № 82-6-00416.

Згідно п.п. 1,2 додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки договір поновлено на 5 років. Всі інші умови Договору оренди, за винятком терміну дії, залишаються без змін.

07.09.2016р. право оренди позивача було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №16280955, що підтверджується інформаційною довідкою №67599590 від 08.09.2016, долученою до позовної заяви.

За наявних обставин справи та умов договору, строк дії спірного договору оренди закінчувався 26.04.2017р.

19.09.2016р., маючи намір продовжити дію Договору, позивач направив відповідачу проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки та внесення до нього змін, підписаний та скріплений печаткою, разом з необхідними копіями та додатками.

Спір у справі виник у зв'язку з не підписанням відповідачем проекту Додаткової угоди у місячний термін, встановлений Законом України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв'язку з недосягненням між сторонами договору домовленостей щодо внесення змін до спірного договору, позивач втрачає переважне право на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", ст. 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з приписами ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007 року, про що у книзі записів реєстрації договорів зроблено запис № 82-6-00416.

За встановлених вище обставин справи та умов договору, строк дії спірного договору оренди закінчується 26.04.2017р.

Підстави і порядок поновлення договору оренди землі врегульовані нормою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно п. 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011р.).

Відповідно до частин першої - третьої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно ч.5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Отже, для застосування частини 6 статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справі №6-2027цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.09.2016р., маючи намір продовжити дію Договору, направив відповідачу проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки та внесення до нього змін, підписаний та скріплений печаткою разом з необхідними копіями та додатками.

Позивач, скориставшись наданим йому правом ініціювання внесення змін до договору, відобразив їх у проекті додаткової угоди, п.2 якої передбачив одночасно із поновленням строку дії договору на 5 років до 26.04.2022р. (п.1), викладення договору оренди у новій редакції, обґрунтувавши необхідність внесення цих змін змінами у законодавстві.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача, обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав.

Надана представником відповідача лише в суді апеляційної інстанції копія рішення Київської міської ради від 06.04.2017 №121/2343 Про відмову ТОВ ВБК Градобуд у поновленні договору оренди земельної ділянки не свідчить про розгляд відповідачем звернення позивача від 19.09.2016р. у встановлений законом строк.

При цьому вказане рішення у відповідності до ст.101 ГПК України не приймається апеляційним судом для розгляду як додатковий доказ, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не обгрунтовано неможливість прийняття вказаного рішення у визначений законом строк в період з 19.09.2016р. і по день прийняття рішення судом першої інстанції (22.02.2017р.).

Зважаючи на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що позивач є таким, що має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а переважне право орендаря підлягає захисту.

З огляду на те, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді та наявність порушеного права позивача, висновок місцевого господарського суду про відсутність порушеного права позивача є необгрунтованим.

Відповідно до ч.9 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Оскільки за змістом ст.33 Закону України "Про оренду землі" підписання додаткової угоди, яка має оформлювати факт поновлення договору, є обов'язковим, то до відносин щодо її підписання підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України щодо порядку обов'язкового укладення чи зміни договорів.

За змістом ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення, а тому судова колегія дійшла висновку про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Щодо доводів апелянта про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки (п.2 проекту додаткової угоди) у зв'язку з набранням чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а умови абзаців 15, 17, 18 п. 8.4. спірного договору не відповідають положенням вказаного закону, а тому позивач запропонував виключити їх з тексту договору, у зв'язку з невідповідністю законодавству положень договору щодо пайової участі, а саме абз. 16 п. 8.4. спірного договору позивач запропонував викласти його у наступній редакції: питання пайової участі вирішити в порядку, встановленому чинними законодавством України та інш. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки в даному випадку п.2 проекту додаткової угоди містить спірні пропозиції, які відповідачем не розглядалась, суд позбавлений права на власний розсуд самостійно змінювати умови спірного договору при вирішенні питання про поновлення строку дії договору оренди, а тому запропоновані апелянтом зміни до спірного договору повинні погоджуватись лише з Київською міською радою.

Відповідно до ч.4 ст.33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Оскільки матеріали справи не містять доказів недосягнення сторонами домовленостей щодо істотних умов договору, визначених ст.15 Закону України "Про оренду землі", місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про втрату позивачем переважного права на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Вказані порушення визнаються апеляційною колегією беззаперечною підставою для часткового скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки судом встановлено наявність порушеного права позивача лише в частині визнання додаткової угоди укладеною щодо поновлення строку дії договору оренди на 5 років, і строк позовної давності в цій частині не пропущений, колегія суддів не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності у даній справіі.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати розподіляються пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. у справі № 910/22470/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. у справі №910/22470/16 скасувати частково, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.03.2007р., посвідченого 19.03.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.04.2007р. № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" проекту додаткової угоди, а саме:

ДОДАТКОВА УГОДА про поновлення Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2007р.

Київська міська рада (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) - далі за текстом - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" (Україна, 04112, міста Київ, вулиця Тимофія Шамрила, будинок 4-А, ідентифікаційний код 33406022), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2005р. за № 1 074 102 0000 005262 - далі за текстом "Орендар", в особі Директора Стасюка Василя Івановича, який діє на підставі Статуту, - з другої сторони,

які далі по тексту іменуються разом "Сторони", а кожен окремо - "Сторона", у зв'язку із закінченням 26 квітня 2017 року строку, на який було укладено Договір оренди землі, маючи на меті продовжити наявні між сторонами договірні орендні правовідносини, завершити будівництво житлового будинку, Сторони керуючись положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІV домовились:

1. Поновити на 5 (п'ять років), тобто до 26.04.2022 року, строк дії Договору оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 19.03.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 337/394 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за № 178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007 року за № 82-6-00416 (далі за текстом - "Договір оренди землі").

2. Всі інші умови Договору оренди, за винятком терміну дії, залишаються без змін.

3. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди, укладеного між сторонами на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №337/394 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва" та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007 р. за № 82-6-00416.

4. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цієї Додаткової угоди, сплачує Орендар.

5. Усі спори, пов'язані з виконанням умов цієї Додаткової угоди, вирішуються в судовому порядку із застосуванням чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цієї Додаткової угоди.

6. Дана Додаткова угода складена у двох примірниках. Один примірник для зберігання у орендаря, другий для орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)).

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Київський міський голова Директор ТОВ "ВБК "Градобуд"

Кличко В.В. Стасюк В.І

3. У задоволенні решти позову відмовити.

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33406022) 689,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 757,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №910/22470/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров