Постанова

від 15.02.2018 по справі 910/22470/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/22470/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 (головуючий: Скрипка І.М., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Перинатальний центр міста Києва

про визнання додаткової угоди укладеною

За участю:

представник позивача - Кіян А.В. -адвокат, посвідчення, довіреність,

представник відповідача - Перепелицін К.М.- представник за довіреністю,

представник третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 19.03.2007 року, посвідченого 19.03.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.04.2007 року № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" проекту додаткової угоди, а саме в наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА про поновлення Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2007 року, та внесення до нього змін

Київська міська рада (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) - далі за текстом - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - з однієї сторони,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" (Україна, 04112, міста Київ, вулиця Тимофія Шамрила, будинок 4-А, ідентифікаційний код 33406022), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2005 року за № 1 074 102 0000 005262 - далі за текстом "Орендар", в особі Директора Стасюка Василя Івановича, який діє на підставі Статуту, - з другої сторони, які далі по тексту іменуються разом "Сторони", а кожен окремо - "Сторона", у зв'язку із закінченням 26 квітня 2017 року строку, на який було укладено Договір оренди землі, маючи на меті продовжити наявні між сторонами договірні орендні правовідносини, завершити будівництво житлового будинку, Сторони керуючись положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІV домовились:

1. Поновити на 5 (п'ять років), тобто до 26.04.2022 року строк дії Договору оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 19.03.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 року № 337/394 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за № 178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007 року за № 82-6-00416 (далі за текстом - "Договір оренди землі").

2. Користуючись правом, передбаченим положеннями частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІV , Сторони при поновленні Договору оренди землі, з метою приведення його положень до вимог діючого законодавства України, погодились викласти Договір оренди землі в новій редакції (текст нової редакції наявний у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався, що він маючи намір продовжити дію Договору, 19.09.2016 року направив відповідачеві проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2007 року та внесення змін до нього, підписаний та скріплений печаткою разом з необхідними копіями та довідками, однак, протягом місячного терміну, встановленого у Законі України "Про оренду землі" , запропонований позивачем проект Додаткової угоди відповідачем підписаний не був, зауважень щодо тексту угоди позивачем отримано не було.

22.02.2017 Господарський суд міста Києва в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із недосягненням між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" та Київською міською радою домовленостей стосовно внесення змін до спірного Договору оренди земельної ділянки, позивач втрачає переважне право на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі" . При цьому місцевий суд вказав, що відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача та обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав.

При винесені рішення господарським судом було враховано, що Рішенням Київської міської ради ІІІ сесія 5-го скликання від 21 грудня 2006 № 337/394 було вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва;

- передати товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,53 Га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вулиці Анрі Барбюса у Печерському районі міста Києва за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення № 337/394 від 21.12.2006, між Київською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.03.2007 , посвідчений 19.03.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі за № 178 (надалі - Договір), в подальшому, Договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів КМДА, про що зроблено запис від 26.04.2007 року № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.20106 № 337/394, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором.

Об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Анрі Барбюса у печерському районі м. Києва;

- розмір - 5 270 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом;

- кадастровий номер - 8 000 000 000:79:027:0012 (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, договір укладено на 5 років.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі №910/16550/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2016:

- визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.03.2007 на 5 років;

- визнано за ТОВ "ВБК "Градобуд" право оренди вказаної земельної ділянки;

- визнано недійсним рішення Київської міської ради №599/599 від 10.12.2014 "Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м.Києва".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк дії спірного договору оренди закінчується 26.04.2017 року.

19.09.2016 , позивач маючи намір продовжити дію Договору, направив Київському міському голові Кличку В.В. проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2007 року, та внесення до нього змін, підписаний та скріплений печаткою разом з необхідними копіями та додатками.

Господарський суд врахував, що за змістом частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідним є наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Окрім того, суд зазначив, що частиною 5 статті 33 Закону передбачено, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на наступні обставини:

- на час звернення позивача із позовом до суду строк дії Договору оренди земельної ділянки не закінчився, а тому відсутній предмет спору;

- Київська міська рада не приймала рішення про подовження договору оренди земельної ділянки, а відтак відсутні правові підстави для укладання угоди до договору оренди запропонованої позивачем, якою пропонується змінити істотні умови договору оренди землі, а не укласти угоду за наслідками поновлення договору оренди на той самий строк на тих самих умовах;

- позивачем не надано доказів звернення до Київської міської ради із проханням продовжити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах;

- як на підставу внесення змін до Договору оренди позивач посилається на норми закону, який набрав чинності після укладення Договору оренди земельної ділянки;

- позивачем пропущено строк позовної давності в частині внесення змін до Договору, оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" , нормами якого обґрунтовано вимоги, набрав чинності ще 12.03.2011 року.

З огляду на викладене, та враховуючи наявність листа від 19.09.2016 місцевий суд вважав, що відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача та обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав.

Проте, посилаючись на частини 4 Закону України "Про оренду землі" , в якій вказано, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, зазначив, що у зв'язку із недосягненням між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" та Київською міською радою домовленостей стосовно внесення змін до спірного Договору оренди земельної ділянки, позивач втратив переважне право на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України "Про оренду землі" .

26.07.2017 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" задовольнив частково, рішення місцевого суду скасував частково, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав укладеною між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19.03.2007р., посвідченого 19.03.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за № 178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.04.2007р. № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" проекту додаткової угоди, а саме:

"ДОДАТКОВА УГОДА про поновлення Договору оренди земельної ділянки, укладеного 19.03.2007р.

Київська міська рада (Україна, 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) - далі за текстом - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" (Україна, 04112, міста Київ, вулиця Тимофія Шамрила, будинок 4-А, ідентифікаційний код 33406022), зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.02.2005р. за № 1 074 102 0000 005262 - далі за текстом "Орендар", в особі Директора Стасюка Василя Івановича, який діє на підставі Статуту, - з другої сторони,

які далі по тексту іменуються разом "Сторони", а кожен окремо - "Сторона", у зв'язку із закінченням 26 квітня 2017 року строку, на який було укладено Договір оренди землі, маючи на меті продовжити наявні між сторонами договірні орендні правовідносини, завершити будівництво житлового будинку, Сторони керуючись положеннями статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХІV домовились:

1. Поновити на 5 (п'ять років), тобто до 26.04.2022 року, строк дії Договору оренди земельної ділянки, укладений між сторонами 19.03.2007 року на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 337/394 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за № 178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007 року за № 82-6-00416 (далі за текстом - "Договір оренди землі").

2. Всі інші умови Договору оренди, за винятком терміну дії, залишаються без змін.

3. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору оренди, укладеного між сторонами на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006 №337/394 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на вул. Анрі Барбюса у Печерському районі м. Києва" та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.04.2007 р. за № 82-6-00416.

4. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цієї Додаткової угоди, сплачує Орендар.

5. Усі спори, пов'язані з виконанням умов цієї Додаткової угоди, вирішуються в судовому порядку із застосуванням чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цієї Додаткової угоди.

6. Дана Додаткова угода складена у двох примірниках. Один примірник для зберігання у орендаря, другий для орендодавця (знаходиться на зберіганні у Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)).

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Київський міський голова Директор ТОВ "ВБК "Градобуд"

Кличко В.В. Стасюк В.І"

У задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд" 689,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 757,90 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Згідно ч.5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що для застосування частини 6 статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Апеляційний суд зазначив, що позивач 19.09.2016, маючи намір продовжити дію Договору, направив відповідачу проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки та внесення до нього змін, підписаний та скріплений печаткою разом з необхідними копіями та додатками. Позивач, скориставшись наданим йому правом ініціювання внесення змін до договору, відобразив їх у проекті додаткової угоди, п.2 якої передбачив одночасно із поновленням строку дії договору на 5 років до 26.04.2022р. (п.1), викладення договору оренди у новій редакції, обґрунтувавши необхідність внесення цих змін змінами у законодавстві.

Відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача, обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав.

При цьому, посилаючись на ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не прийняв для розгляду як додатковий доказ, надане представником відповідача рішення Київської міської ради від 06.04.2017 №121/2343 "Про відмову ТОВ "ВБК "Градобуд" у поновленні договору оренди земельної ділянки" вказуючи на те, що воно не свідчить про розгляд відповідачем звернення позивача від 19.09.2016 у встановлений законом строк.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський дійшов висновку про те, що позивач є таким, що має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а переважне право орендаря підлягає захисту. Крім того, вказав, що матеріалами справи підтверджується, що: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення, а тому судова колегія дійшла висновку про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за таких обставин місцевим господарським судом зроблений необґрунтований висновок, що у зв'язку з недосягненням між сторонами договору домовленостей щодо внесення змін до спірного договору, позивач втрачає переважне право на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі".

18.10.2017 Київська міська рада подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №910/22470/16 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2017 касаційну скаргу Київської міської Ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.11.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.11.2017 відкладено розгляд касаційної скарги на 29.11.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 відкладено розгляд касаційної скарги на 20.12.2017.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 910/22470/16 передано до Касаційного господарського суду.

10.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

10.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

19.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 15.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до Касаційного господарського суду до 09.02.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушив норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясував всі обставини даної справи.

Київська міська рада вважає, що на час звернення позивача із позовом строк дії Договору оренди земельної ділянки не закінчився, тому відсутній предмет спору.

Крім того, заявник зазначає, що саме до Київської міської ради позивач з пропозицією про продовження договору оренди не звертався, оскільки лист від 19.09.2016 про поновлення договору з проектом договору був направлений Київському міському голові, який на його думку, не є стороною договору оренди, тому не може були належним доказом дотримання вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Також скаржник зазначає, що 06.04.2017, тобто до закінчення дії договору оренди, було прийнято рішення Київською міською радою про відмову у позивачу у поновленні спірного договору оренди, суд апеляційної інстанції неправомірно не взяв його до уваги.

Київська міська рада вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову посилаючись при цьому на недосягнення між сторонами договору домовленостей щодо внесення змін (істотних умов) до спірного договору, позивач втрачає переважне право на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Третя особа надала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувану постанову залишити без змін, скаргу без задоволення.

В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник відповідача підтримав вимоги викладені в касаційній скарзі, просив суд їх задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі. Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги , постанову апеляційного суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п.6 ст.3 Цивільного кодексу України:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

6) справедливість, добросовісність та розумність."

Відповідно ч.3 ст.509 зазначеного Кодексу:

"Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості."

Згідно з ч.3 ст.11 вказаного Кодексу:

"Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства."

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 наведеного Кодексу:

"1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства."

Згідно з ч.1 ст.14 вказаного Кодексу:

"Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства."

Згідно з ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі":

"По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди , перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення."

Як встановлено, судами попередніх інстанцій, строк дії Договору - до 26.04.2017 включно.

Позивач 19.09.2016, маючи намір продовжити дію Договору, направив відповідачу проект з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі та внесення до нього змін ( том 1 а.с. 232-241 ), в тому числі проектом додаткової угоди, яка передбачала поновлення терміну дії .

Позивач, скориставшись наданим йому правом ініціювання внесення змін до договору, відобразив їх у проекті додаткової угоди, п.2 якої передбачив одночасно із поновленням строку дії договору на 5 років до 26.04.2022 (п.1), викладення договору оренди у новій редакції, обґрунтувавши необхідність внесення цих змін змінами у законодавстві.

Таким чином, позивач у даній справі діючи добросовісно, розумно та у повній відповідності до ч.1-3 ст.33 Закону України "Про оренду" завчасно надіслав Відповідачу лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з доданим проектом додаткової угоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача, обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав.

Таким чином, апеляційним судом вірно встановлено, що: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення, тому у позивача наявне переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Отже, саме відповідач не надав відповідь позивачу на його лист-повідомлення в місячний строк, встановлений частиною 5 статті 33 Закону, що повністю спростовує висновок місцевого суду, що відповідно до вимог ч.ч.4,5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, тому позивачем втрачене переважне право на укладення договору оренди землі в порядку, передбаченому ст.33 Закону України "Про оренду землі", і підтверджує правомірність висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи Київської міської ради, що на час звернення позивача із позовом строк дії Договору оренди земельної ділянки не закінчився, тому відсутній предмет спору, прямо спростовуються положеннями вищенаведеної ч.2 ст.33 Закону, згідно якої орендар має саме завчасно звернутися до орендодавця, при цьому, не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Строк "не раніше" ст.33 Закону не встановлений. Враховуючи, що в даному випадку строк звернення Позивача становить біля півроку до спливу строку договору оренди землі суд не вважає його занадто завчасним з точки зору розумності строків чи будь-якого впливу на спірні правовідносини щодо поновлення договору оренди.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні":

1. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

3. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях."

Згідно до п.п.2,3,7-9, 14-16 ч.4 ст.42 даного Закону:

4. Сільський, селищний, міський голова:

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради."

З урахуванням викладеного, судом відхиляються доводи скаржника, що саме до Київської міської ради позивач з пропозицією про продовження договору оренди не звертався, оскільки лист від 19.09.2016 про поновлення договору з проектом договору був направлений Київському міському голові, який на його думку, не є стороною договору оренди, тому не може були належним доказом дотримання вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду даної справи судом апеляційної інстанції:

"У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього."

Посилаючись на ст.101 ГПК України, апеляційний суд не прийняв для розгляду як додатковий доказ надане представником відповідача рішення Київської міської ради від 06.04.2017 №121/2343 "Про відмову ТОВ "ВБК "Градобуд" у поновленні договору оренди земельної ділянки", оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано неможливість прийняття вказаного рішення у визначений законом строк в період з 19.09.2016р. і по день прийняття рішення судом першої інстанції (22.02.2017р.).

Правомірність зазначених дій апеляційного суду скаржником нічим не спростована.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що вищевказане рішення не свідчить про розгляд відповідачем звернення позивача від 19.09.2016 саме у встановлений законом строк.

Таким строком, суд касаційної інстанції вважає встановлений ч.5 ст.33 Закону місячний строк на розгляд звернення орендаря, а не місячний строк на заперечення після закінчення дії договору, встановлений ч.6 ст.33 Закону.

Крім того, суд касаційної інстанції не погоджується з доводами скаржника про вихід судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог з порушенням ч.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Вищенаведена ст.33 Закону не передбачає заборони при переукладенні чи поновленні договору оренди залишити попередні умови договору.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач 19.09.2016р., маючи намір продовжити дію Договору, направив відповідачу проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки та внесення до нього змін, підписаний та скріплений печаткою разом з необхідними копіями та додатками.

Позивач, скориставшись наданим йому правом ініціювання внесення змін до договору, відобразив їх у проекті додаткової угоди, п.2 якої передбачив одночасно із поновленням строку дії договору на 5 років до 26.04.2022р. (п.1), викладення договору оренди у новій редакції, обґрунтувавши необхідність внесення цих змін змінами у законодавстві.

Щодо доводів апелянта про необхідність внесення змін до договору оренди земельної ділянки (п.2 проекту додаткової угоди) у зв'язку з набранням чинності Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а умови абзаців 15, 17, 18 п. 8.4. спірного договору не відповідають положенням вказаного закону , а тому позивач запропонував виключити їх з тексту договору, у зв'язку з невідповідністю законодавству положень договору щодо пайової участі, а саме абз. 16 п. 8.4. спірного договору позивач запропонував викласти його у наступній редакції: питання пайової участі вирішити в порядку, встановленому чинними законодавством України та інш. апеляційний суд вирішив наступне.

Оскільки в даному випадку п.2 проекту додаткової угоди містить спірні пропозиції, які відповідачем не розглядалась, суд позбавлений права на власний розсуд самостійно змінювати умови спірного договору при вирішенні питання про поновлення строку дії договору оренди, а тому запропоновані апелянтом зміни до спірного договору повинні погоджуватись лише з Київською міською радою.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд залишив дані пункти в старій редакції.

Позивач дану часткову відмову в позові постановою апеляційного суду не оскаржив.

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції розглянув справу та прийняв рішення про часткове задоволення позову саме в межах позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України:

"В Україні визнається і діє принцип верховенства права."

В силу положень ч.1 ст.129 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.6, ч.2 ст.48 чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.1 ч.3 ст.2, ч.1 ст.11 ч.1 ст.236 чинного Господарського процесуального кодексу України, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у п.п.4.1. п.4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) по справі N 1-33/2004 від 2 листопада 2004 року, відмітив наступне:

"Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави."

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

На дане власне рішення Конституційний Суд України посилається і в рішеннях по справах N1-10/2004 від 1 грудня 2004 року та N1-9/2005 від 24 березня 2005 року.

Відповідно до п.п.41, 52 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов'язкових елементів поняття "верховенство права" є "заборона свавілля", який означає, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку , що постанова апеляційного господарського суду є правомірною та обґрунтованою.

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалену постанову апеляційного суду в силі, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №910/22470/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №910/22470/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський