Ухвала

від 01.08.2017 по справі 326/373/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія Справа № 326/373/17 р.

Провадження № 2/326/188/2017

УХВАЛА

01 серпня 2017 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Філанової В.І.

за участю: прокурора Сушко В.О.

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Приморську клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про повернення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним в частині передачі земельної ділянки, витребування її із незаконного володіння , -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, діючий в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання рішення незаконним в частині передачі земельної ділянки, витребування її із незаконного володіння. Свої вимоги мотивує тим, що у ході проведення СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080340000985 за ст.356 КК України долучено рішення ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області з питань регулювання земельних правовідносин та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки рекреаційного призначення у користування.

Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 05.01.2017 земельна ділянка площею 3,1 га, кадастровий номер 2324880200:03:012:0050, знаходиться у комунальній формі власності. ОСОБА_4 сільською радою прийнято рішення від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким з даної земельної ділянки надано згоду на виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря. На підставі цього рішення між ОСОБА_4 сільською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015, згідно з яким останньому передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель ОСОБА_4 сільської ради загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Строк оренди - 5 років, до 01.10.2020 (п.8 договору). Факт передачі земельної ділянки ОСОБА_2 підтверджено актами визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийому-передачі об'єкта оренди.

Оглядом місця події від 05.12.2016 у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_2 використовує дану земельну ділянку шляхом розміщення дерев'яного вагончику сірого кольору з трьома вікнами, площею 37 кв.м, без улаштування фундаменту (тимчасова споруда). Допитаний в якості свідка він показав, що технічну документацію або проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки він не розробляв. Після її отримання у користування він розмістив на ній цей дерев'яний площею 37 кв.м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда).

В інформації ОСОБА_4 сільської ради від 27.01.2017 вказано, що спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_2 без надання дозволу на розробку технічної документації або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будь-яка землевпорядна документація стосовно цієї ділянки сільською радою не затверджувалась, земельні торги, аукціони не проводились, на момент передачі вона була вільною від забудов, її нормативно грошова оцінка не проводилась. В акті обстеження земельної ділянки ОСОБА_4 сільської ради вказано, що на ній розміщено дерев'яний вагончик (тимчасова споруда) на відстані 40 м від урізу води Азовського моря.

Рішення ОСОБА_4 сільської ради від 01.10.2015 № винесено в порушення ст.ст.123,125, 79-1 ЗК України, ст.ст.20,50 ЗУ Про землеустрій , оскільки зазначене рішення про передачу в оренду громадянам земельних ділянок, межі яких в натурі не виділені, повинні прийматися виключно на підставі їх клопотання та розробленого у встановленому порядку проекту їх відведення (висновок ВСУ у справі від 14.05.2014 №6-35цс14), оскільки виділяється індивідуально-визначений об'єкт.

Відповідно до ч.1-6 ст.79-1формування земельної ділянки передбачає визначення її меж, площі, внесення інформації про неї до Державного земельного кадастр, воно здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Сформована земельна ділянка підлягає державній реєстрації та вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Землі, що передана в оренду ОСОБА_2, не присвоєно кадастровий номер, дані про неї не внесено до Державного земельного кадастру, до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто її не виділено як окремий об'єкт речових прав, що унеможливлює правомірне розпорядження нею. При передачі її в оренду не враховано її природні властивості та правовий статус, її належність до прибережної захисної смуги Азовського моря, та не встановлено обмеження щодо використання земель водного фонду, визначені ст.ст.58,62 ЗК України, ст.88,90 Водного кодексу України, у тому числі використання пляжної зони (не менше 100 м від урізу води), що входить до зони санітарної охорони моря, де забороняється будівництво будь-яких споруд. Актом обстеження ділянки від 04.01.2017, проведеного ОСОБА_4 сільською радою, встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена на відстані 40 м. від урізу води Азовського моря, що свідчить про її належність до земель прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря

Ці землі не можуть передаватися у приватну власність і повинні використовуватися у режимі обмеженої господарської діяльності. Згідно з постановою Верховного суду України від 21.05.2014 по справі №6-16цс14, у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення в натурі меж щодо прибережних захисних смуг, збереження водних об'єктів має бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

У ст.ст. 90 Водного кодексу України та 62 Земельного кодексу України визначено обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах та пляжних зонах уздовж морів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

При відведенні спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 на порушення ст.289 ПК для визначення орендної плати технічна документація щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не розроблена, нормативна-грошова оцінка землі відсутня, з договору не зрозуміло, на підставі яких даних визначено розмір орендної плати за землю, що свідчить про відсутність істотної умовою договору оренди землі відповідно до п.3 ч.1 ст.15 ЗУ Про оренду землі . У висновку ВСУ від 11.05.2016 №6-824цс, від 08.04.2016 №3-41гс15 вказано, що дотримання економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх правового регулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Не проведення нормативної грошової оцінки є істотним порушенням земельного законодавства (висновок ВСУ від 11.05.2016 №6-824цс, від 08.04.2016 №3-41гс15).

Крім того, при розпорядженні ОСОБА_4 сільською радою спірною земельною ділянкою порушено ст.ст.124, 134 ЗК України, оскільки не проведені земельні торги при передачі в оренду земель державної та комунальної власності.

Так як земельна ділянка не сформована, не є об'єктом цивільних прав, сторони не досягли згоди щодо істотної умови договору - предмету договору; державну реєстрацію його в установленому порядку не проведено, тому зазначений правочин є неукладеним, що свідчить про користування ОСОБА_2 спірної земельною ділянкою без достатньої правової підстави. А оскільки земельна ділянка надавалася ОСОБА_2А в оренду вільною від будь-яких забудов, йому необхідно відновити її попередній стан шляхом звільнення її від всіх споруд, що знаходяться на ній.

П.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Статтею 45 ЦПК України закріплено, що з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позові необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 №15 центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є Державна служба України з знтань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до п. 4 Положення Держгеокадастр України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Разом з цим, пунктом 5-1 Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною хмель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в мехах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження визначено ст.ст.6, 10 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель . Таким чином , на цей час відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема шляхом звернення до суду із відповідним позовом. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів. Незаконні дії відповідача є порушенням як інтересів держави так і інтересів територіальної громади с. Борисівка, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру є підставою для вжиття заходів представницького характеру прокуратурою. Згідно з Висновком ВСУ по справі №6-2510цс15 від 16.12.2015 правовідносини, пов'язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а рівно із передачею у користування із порушенням встановленим законом порядком становлять суспільний , публічний інтерес. Таким чином, звернення прокурора з цивільним позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду спірної земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Вказані порушення інтересів держави та територіальної громади ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області свідчать про наявність порушень інтересів держави у розумінні ст.23 ЗУ Про прокуратуру та наявність підстав для представництва інтересів держави.

Просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 сільської ради від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_2 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га; 2) зобов'язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді ОСОБА_4 сільської ради в особі ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 на території ОСОБА_4 сільської ради та яка передана ОСОБА_2 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику сірого кольору з трьома вікнами; стягнути з ОСОБА_4 сільської ради на користь прокуратури Запорізької області судовий збір в сумі 3200 грн. (а.с.2-16).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, не з'явились. Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5 до суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала письмове клопотання про повернення без розгляду позовної заяви , оскільки прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави а також не обґрунтовано посилання в позові на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави. Ст.23 ЗУ Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. У ч.4 ст.23 ЗУ Про прокуратуру зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Тобто, прокурор зобов'язаний попередньо до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Тобто, йдеться про передбачену законом спеціальну процедуру, яка передує зверненню прокурора з позовом до суду. На практиці така правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 у справі № 911/3407/15, де зазначено, що застосовуючи положення ГПК України та Закону України Про прокуратуру , суди у своїх висновках дійшли висновку, що місцеві суди мали повернути таку заяву в порядку, встановленому ст. 63 ГПК України, оскільки позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону. Повернення заяви прокурору повинно бути на підставі ст. 121 ЦПК України, оскільки ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, й позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Ч.2 абз.2, 3 ст. 45 ЦПК України передбачено, що прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ЗУ Про прокуратуру . Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.121 цього Кодексу.

Крім того, прокурор посилається на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави в суді. Разом з тим прокурор в обґрунтуванні свого позову посилається на ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , яким функції по здійсненню державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) у агропромисловому комплексі, тобто цей орган - це державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), тобто прокурор не заперечує проти існування уповноваженого органу, але посилається на Положення про Держгеокадастр, яким нібито прямо не передбачено звернення до суду з позовами про визнання недійсним рішення місцевого органу самоврядування та повернення земельної ділянки територіальній громаді. Вказані функції, хоча прямо й не передбачають право звернення до суду, але це право виникає з інших функцій, які передбачають контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, тобто з питань дотримання вимог земельного законодавства повинен звертатися уповноважений на це орган, а не прокурор.

Що стосується договірних відносин орендаря та орендодавця та повернення земельної ділянки територіальній громаді,то ця вимога необґрунтована, оскільки згідно з ЦК можуть бути пред'явлені виключно органом місцевого самоврядування з огляду на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016, у справі №911/3407/15. Крім того, повернення земельної ділянки це фактично застосування двосторонньої реституції, яка з огляду на ст.216 ЦК України можлива тільки після визнання договору оренди не дійсним, але ця вимога не заявлялась. Твердження прокурора в позові про нікчемність договору оренди є безпідставним, так як умови договору оренди фактично виконувалися (земельна ділянка передана орендарю згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, а орендодавець отримував оплату за її використання), договір укладався у письмовій формі, а відсутність його державної реєстрації автоматично не робить договір нікчемним.

Просила повернути без розгляду позовну заяву керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_4 сільської ради Приморського району Запорізької області від 01.10.2015 року в частині виділення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 та зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку територіальній громаді, як таку, що подана з недодержанням положень ст. 119 ЦПК України.

Прокурор Сушко В.О. пояснив, що клопотання безпідставне, не обґрунтоване, не підлягає задоволенню. У запереченнях на дане клопотання висловив підстави та обґрунтування, аналогічні викладеним у позові.

Вислухавши представника відповідача ОСОБА_2, прокурора, суд приходить до наступного.

Вказана позовна заява розглядається в порядку ЦПК України (не ГПК України, на який посилається представник відповідача ОСОБА_3 у заявленому клопотанні), у сторін з даного питання спору та розбіжностей немає.

Відповідно до ч.3 ст.121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли :

1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

2) заяву подано недієздатною особою; 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 4) справа не підсудна цьому суду; 5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України; 6) подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу (щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом) .

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо: 1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; 2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді; 5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду; 6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді; 7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява; 8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; 9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

З положень даних статей випливає, що ЦПК України не передбачено повернення позовної заяви без розгляду.

Крім того, прокурор у позовній заяві та у запереченнях, наданих ним у судовому засіданні, мотивовано обґрунтував з посиланням на діюче законодавство України підстави звернення прокурора до суду з даним позовом (він послався на п .3 ст.131-1 Конституції України, ЗУ Про прокуратуру , 45 ЦПК України, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 №15, ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , Висновок ВСУ у справі №6-2510цс15 від 16.12.2015).

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні клопотання про повернення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним в частині передачі земельної ділянки, витребування її із незаконного володіння необхідно відмовити.

Керуючись ч.3 ст. 121, ч.1 ст.207, ст.209, 210, 293 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про повернення без розгляду позовної заяви керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до ОСОБА_4 сільської ради, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним в частині передачі земельної ділянки, витребування її із незаконного володіння - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис ОСОБА_1

З оригіналом згідно: суддя Т.В. Стріжакова

01.08.2017