Рішення

від 22.02.2018 по справі 326/373/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Справа № 326/373/17

Провадження № 2/326/13/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2018 року Приморський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої-судді Стріжакової Т.В.

при секретарі Філанової В.І.

за участю: прокурора Сушко В.О.

представника Борисівської сільської ради Чебан В.І., Юренко Н.В., ОСОБА_5

представника ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Приморську цивільну справу за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, до Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_6 про визнання рішення незаконним в частині передачі земельної ділянки, витребування її із незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, діючий в інтересах держави, звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання рішення незаконним в частині передачі земельної ділянки, витребування її із незаконного володіння. Свої вимоги мотивує тим, що у ході проведення СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080340000985 за ст.356 КК України долучено рішення Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області з питань регулювання земельних правовідносин та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки рекреаційного призначення у користування. Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 05.01.2017 земельна ділянка площею 3,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, знаходиться у комунальній формі власності. Борисівською сільською радою прийнято рішення від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким з даної земельної ділянки надано згоду на виділення ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря. На підставі цього рішення між Борисівською сільською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015, згідно з яким останньому передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель Борисівської сільської ради загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Строк оренди - 5 років, до 01.10.2020 (п.8 договору). Факт передачі земельної ділянки ОСОБА_6 підтверджено актами визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийому-передачі об'єкта оренди.

Оглядом місця події від 05.12.2016 у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_6 використовує дану земельну ділянку шляхом розміщення дерев'яного вагончику сірого кольору з трьома вікнами площею 37 кв.м, без улаштування фундаменту (тимчасова споруда). Як свідок він показав, що технічну документацію або проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки він не розробляв. Після її отримання у користування він розмістив на ній вказану дерев'яну тимчасову споруда. В інформації Борисівської сільської ради від 27.01.2017 вказано, що спірна земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_6 без надання дозволу на розробку технічної документації або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будь-яка землевпорядна документація стосовно цієї ділянки сільською радою не затверджувалась, земельні торги, аукціони не проводились, на момент передачі вона була вільною від забудов, її нормативно грошова оцінка не проводилась. В акті обстеження земельної ділянки Борисівської сільської ради вказано, що на ній розміщена тимчасова споруда на відстані 40 м від урізу води Азовського моря.

Рішення Борисівської сільської ради від 01.10.2015 винесено в порушення ст.ст.123,125, 79-1 ЗК України, ст.ст.20,50 ЗУ Про землеустрій , оскільки зазначене рішення про передачу в оренду громадянам земельних ділянок, межі яких в натурі не виділені, повинні прийматися виключно на підставі їх клопотання та розробленого проекту їх відведення (висновок ВСУ у справі від 14.05.2014 №6-35цс14), оскільки виділяється індивідуально-визначений об'єкт.

Відповідно до ч.1-6 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її меж, площі, внесення інформації про неї до Державного земельного кадастр, воно здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Сформована земельна ділянка підлягає державній реєстрації та вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Землі, що передана в оренду ОСОБА_6, не присвоєно кадастровий номер, дані про неї не внесено до Державного земельного кадастру, до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто її не виділено як окремий об'єкт речових прав, що унеможливлює правомірне розпорядження нею. При передачі її в оренду не враховано її природні властивості та правовий статус, її належність до прибережної захисної смуги Азовського моря, та не встановлено обмеження щодо використання земель водного фонду, визначені ст.ст.58,62 ЗК України, ст.88,90 Водного кодексу України, у тому числі використання пляжної зони (не менше 100 м від урізу води), що входить до зони санітарної охорони моря, де забороняється будівництво будь-яких споруд. Актом обстеження ділянки від 04.01.2017, проведеного Борисівською сільською радою, встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена на відстані 40 м від урізу води Азовського моря, що свідчить про її належність до земель прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря

Ці землі не можуть передаватися у приватну власність і повинні використовуватися у режимі обмеженої господарської діяльності. Згідно з постановою Верховного суду України від 21.05.2014 по справі №6-16цс14 у разі відсутності землевпорядної документації та встановлення в натурі меж щодо прибережних захисних смуг, збереження водних об'єктів має бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України.

У ст.ст.90 Водного кодексу України та 62 Земельного кодексу України визначено обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах та пляжних зонах уздовж морів. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

При відведенні спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_6 на порушення ст.289 ПК для визначення орендної плати технічна документація щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки не розроблена, нормативна-грошова оцінка землі відсутня, з договору не зрозуміло, на підставі яких даних визначено розмір орендної плати за землю, що свідчить про відсутність істотної умовою договору оренди землі відповідно до п.3 ч.1 ст.15 ЗУ Про оренду землі . У висновку ВСУ від 11.05.2016 №6-824цс, від 08.04.2016 №3-41гс15 вказано, що дотримання економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх правового регулювання безпосередньо належить до інтересів держави. Не проведення нормативної грошової оцінки є істотним порушенням земельного законодавства (висновок ВСУ від 11.05.2016 №6-824цс, від 08.04.2016 №3-41гс15).

Крім того, порушено ст.ст.124, 134 ЗК України, оскільки не проведені земельні торги при передачі в оренду земель державної та комунальної власності.

Так як земельна ділянка не сформована, не є об'єктом цивільних прав, сторони не досягли згоди щодо істотної умови договору-предмету; державну реєстрацію його в установленому порядку не проведено, тому цей правочин є неукладеним, що свідчить про користування ОСОБА_6 земельною ділянкою без достатньої правової підстави. А оскільки земельна ділянка надавалася ОСОБА_6 в оренду вільною від будь-яких забудов, йому необхідно відновити її попередній стан шляхом звільнення її від всіх споруд, що знаходяться на ній.

П.3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Статтею 45 ЦПК України закріплено, що з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позові необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 №15 центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду в агропромисловому комплексі є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до п.4 Положення Держгеокадастр України організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Разом з цим, п.5-1 Положення передбачено, що посадові особи Держгеокадастру в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно (тимчасово) зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Аналогічні повноваження визначено ст.ст.6, 10 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель . Таким чином, на цей час відсутній орган, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема шляхом звернення до суду із відповідним позовом. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів. Незаконні дії відповідача є порушенням як інтересів держави так і інтересів територіальної громади с. Борисівка, що відповідно до ст. 23 ЗУ Про прокуратуру є підставою для вжиття заходів представницького характеру прокуратурою. Згідно з Висновком ВСУ по справі №6-2510цс15 від 16.12.2015 правовідносини, пов'язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності (передачею у користування) із порушенням встановленим законом порядком становлять суспільний , публічний інтерес. Дане звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду спірної земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Вказані порушення свідчать про наявність порушень інтересів держави у розумінні ст.23 ЗУ Про прокуратуру та наявність підстав для представництва інтересів держави.

Просить: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Борисівської сільської ради від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га; 2) зобов'язати ОСОБА_6 повернути територіальній громаді Борисівської сільської ради в особі Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 на території Борисівської сільської ради та яка передана ОСОБА_6 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику сірого кольору з трьома вікнами; стягнути з Борисівської сільської ради на користь прокуратури Запорізької області судовий збір в сумі 1600 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь прокуратури Запорізької області судовий збір в сумі 1600 грн. (а.с.2-16).

Ухвалою суду від 01 серпня 2017 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про повернення без розгляду даної позовної заяви відмовлено, в ухвалі зазначені мотиви та підстави відмови (а.с.95-97).

Відповідач ОСОБА_6, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, для участі у справі та представництва його інтересів направив в судове засідання свого представника ОСОБА_7

У судовому засіданні прокурор Сушко В.О. надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, вимоги позову та підстави, на яких вони ґрунтуються, підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі (а.с.109-115).

Представники відповідача Борисівської сільської ради Чебан В.І., Юренко Н.В. позовні вимоги не визнали, направили до суду заперечення, вказали, що вони необґрунтовані, а рішення Борисівської сільської ради №12 від 01.10.2015 щодо передачі земельних ділянок, у тому числі й ОСОБА_6, є законним. Воно приймалось колегіально на підставі голосування, є протокол засідань Борисівської сільської ради та відповідна заява ОСОБА_6 про виділення йому земельної ділянки для організації відпочинку на стоянці Автотурист . Земельна ділянка розташована на стоянці Автотурист , кадастровий номер НОМЕР_1, згідно з свідоцтвом про право власності від 13.01.2014 форма власності комунальна, власник - Виконавчий комітет Борисівської сільської ради, тому Борисівська сільська рада не перевищила повноважень, не допустила порушень при прийнятті рішення №12 від 01.10.2015 з огляду на ст.122 ЗК України.

У свідоцтві про право власності на земельну ділянку визначено цільове призначення - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення та на підставі ст.51 Земельного кодексу України розміщення дерев'яного вагончику без улаштування фундаменту (тимчасової споруди) не суперечить цільовому використаю даної земельної ділянки. Діяльності, тим більше господарської, пов'язаної з капітальним будівництвом не ведеться, що не суперечить ст.62 ЗК України, ст.ст.88,90 Водного кодексу України. При визначенні орендної плати Борисівська сільська рада опирається на рішення №4 від 16.06.2014 Про внесення змін до рішення сесії сільської ради від 28.12.201І №3 Про встановлення ставки відсоткового коефіцієнту функціонального використання при здійсненні розрахунку орендної плати за земельні ділянки в межах населених пунктів сільської ради . Договір між Борисівською сільською радою та ОСОБА_6 сторонами виконується, орендна плата орендарем виплачується та надходить до бюджету сільської ради, його оспорити можуть тільки сторони.

ЗУ Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо їх захист не здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування, інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, у разі відсутності такого органу. Згідно з ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель такий контроль покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду у агропромисловому комплексі - Держгеокадастр, тобто, що орган, повноважний звертатися до суду, існує, а з вимогами до суду звертається прокурор.

Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.55-57).

Представник відповідача Борисівської сільської ради ОСОБА_5, який у подальшому представляв його інтереси, позовні вимоги теж не визнав, пояснив суду, що на момент складання позову можливо і були підстави для звернення з цим позовом до суду, але на даний час сталися зміни. Договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та Борисівською сільською радою, розірвано, є рішення про часткову втрату чинності спірним рішенням Борисівської сільської ради, про яке йдеться у позові. Земельна ділянка звільнена ОСОБА_6 від тимчасової споруди та повернута, претензій до неї сільська рада не має. Вважає, що на даний час немає предмету спору і позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 пояснила суду, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави, не обґрунтовано посилання на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави, позов направлений в порушення ст.23 ЗУ Про прокуратуру . Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування, інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Тобто, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином, суб'єктом владних повноважень. Тобто, йдеться про передбачену законом спеціальну процедуру, яка передує зверненню прокурора з позовом до суду. На практиці така правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 у справі №911/3407/15, так як позивачем у справі мали виступати органи місцевого самоврядування, які відповідно до положень чинного законодавства наділені правом самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах закону.

Статтею 45 ЦПК України передбачено умови, при яких прокурор звертається до суду в інтересах держави, що він зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а у разі його відсутності зазначає про це в позові і тоді набуває статусу позивача. Прокурор посилається на відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави в суді. Разом з тим він посилається на ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , яким функції по здійсненню державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) у агропромисловому комплексі - це державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр). Тобто прокурор не заперечує проти існування уповноваженого органу, але посилається на Положення про Держгеокадастр, вказує, що ним не передбачено звернення до суду з позовами про визнання недійсним рішення місцевого органу самоврядування та повернення земельної ділянки територіальній громаді. Хоча такі функції у Законі та Положенні прямо не передбачають право звернення до суду, але це право виникає з інших функцій, які передбачають контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, тому з вказаних питань повинен звертатися до суду уповноважений на це орган, а не прокурор.

Заявляючи вимогу до ОСОБА_6 про зобов'язання повернути земельну ділянку територіальній громаді - Борисівській сільській раді, прокурор фактично визнає той факт, що земельна ділянка належить їй, відповідно інтереси держави тут відсутні, оскільки право постійного користування належить саме виконавчому комітету Борисівської сільської ради. У державному акті на право постійного користування земельною ділянкою зазначено, що форма власності - комунальна, відповідно інтереси держави в даному випадку не порушено, позивачем по справі може бути саме Борисівська сільська рада, якщо буде вважати, що її інтереси порушено. Тому прокурору повинно бути відмовлено у позові, так як він заявляє позов в інтересах держави, а не в інтересах територіальної громади, яка володіє земельною ділянкою на праві комунальної власності. Щодо вимоги повернення земельної ділянки територіальній громаді, то ця вимога є необґрунтованою, оскільки згідно з ЦК може бути пред'явлена виключно органом місцевого самоврядування з огляду на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2016 у справі №925/1476/15 та від 11.05.2016 у справі №911/3407/15.

Крім того, на даний час рішенням Борисівської сільської ради рішення про виділення земельної ділянки в оренду ОСОБА_6 від 01.10.2015 визнано таким, що втратило чинність на підставі угоди від 31.07.2017 про дострокове розірвання договору оренди від 01.10.2015, якою вказаний договір розірвано та повернуто згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди від 31.07.2017 земельну ділянку ОСОБА_6 власнику Борисівській сільській раді, про що свідчить додаткова угода від 31.07.2017, рішення сесії Борисівської сільської ради від 14.07.2017 та акт прийому-передачі об'єкта оренди від 31.10.2017. На даний час відсутній предмет спору.

Вважає вимогу про повернення земельної ділянки територіальній громаді безпідставною ще і тому, що повернення земельної ділянки це фактично застосування двосторонньої реституції, яка з огляду на ст. 216 ЦК України можлива тільки після визнання договору оренди недійсним, але ця вимога не заявлялась. Твердження прокурора про нікчемність договору оренди є безпідставним, оскільки умови договору оренди фактично виконувалися (земельна ділянка передана орендарю згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, а орендодавець отримував оплату за її використання), договір укладався у письмовій формі, а відсутність його державної реєстрації автоматично не робить договір нікчемним.

Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що у свідоцтві про право власності на нерухоме майно вказано, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Приморський район, Борисівська сільська рада, кадастровий номер НОМЕР_1, за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, площею 3,1 га, належить на праві комунальної власності Виконавчому комітету Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с.58). У витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.01.2014 вказано про реєстрацію 16.12.2013 даної земельної ділянки за Виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с.59-60).

У Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05.01.2017 вказано, що нерухоме майно - земельна ділянка площею 3,1 га, кадастровий номер НОМЕР_1, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: Запорізька область, Приморський район, Борисівська сільська рада, зареєстрована на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про права власності на нерухоме майно за Виконавчим комітетом Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області (а.с.33-34).

17.08.2015 ОСОБА_6 подав до Борисівської сільської ради заяву, в якій просив надати йому в оренду ділянку для облаштування місця відпочинку на Б/В Автотурист площею 0,015 га (а.с.66). Згідно з рішенням Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок сільська рада вирішила надати громадянам, зокрема ОСОБА_6, згоду на виділення земельних ділянок на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га (п.1.1). Рішення підписано сільським головою Каркелан О.М. (а.с.17).

На підставі вказаного рішення між Борисівською сільською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015, згідно з яким останньому передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель Борисівської сільської ради на стоянці Автотурист загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Пунктом 8 договору передбачено, що земельну ділянку передано в оренду строком на 5 років. Згідно із п. 9 договору, орендна плата вноситься виключно в грошовій формі в розмірі 2285,67 грн. на рік (а.с.19-23). Факт передачі Борисівською сільською радою вказаної земельної ділянки у користування ОСОБА_6 підтверджено актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01.10.2015 року (а.с.24-25). Про що мається протокол засідання Борисівської сільської ради 52 позачергової сесії шостого скликання від 01.10.2015, коли було прийняте вказане рішення (а.с.61-63).

У провадженні Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №12016080340000985 від 25.11.2016 за ст.356 КК України; у витязі з даного кримінального провадження викладено фабулу, в якій вказано, що 25.11.2016 до Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшли матеріали з Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури про те, що Борисівська сільська рада самовільно, всупереч закону виділила в оренду мешканцям Приморського району земельні без розроблення технічної документації та без проведення нормативно-грошової оцінки (а.с.18).

У протоколі огляду місця події від 05.12.2016 вказано, що об'єктом огляду є земельна ділянка, яка розташована на ділянці Автотурист в межах Борисівської сільської ради в межах Борисівських круч. Ділянка, яка оглядається використовується ОСОБА_6 та має загальну площу 0,015га. На момент огляду встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться будівля будинку площею 37 кв.м сірого кольору, ділянка не огороджена. Відстань до урізу води Азовського моря складає 40 м, доступ до урізу води вільний (а.с.26-27).

На запит Приморського відділу Бердянської місцевої прокуратури щодо надання інформації про виділення ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,015 га на узбережжі Азовського моря, а саме на стоянці Автотурист , Борисівська сільська рада повідомила, що при винесенні рішення від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким, зокрема ОСОБА_6 надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря, відповідно до Земельного кодексу України земельні торги або аукціони перед укладенням договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2015 не проводились, технічна документація або проект землеустрою перед укладенням договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2015 не проводились, технічна документація або проект землеустрою перед укладенням договору не розроблялась та сільською радою не затверджувалась, станом на 27.01.2017 договір оренди земельної ділянки не зареєстрований. При передачі ОСОБА_6 земельної ділянки вона була вільна від забудов, нормативно грошова оцінка не проводилась. ОСОБА_6 на земельній ділянці розмістив одноповерхову тимчасову споруду (а.с.31).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки в с.Борисівка Приморського району Запорізької області від 04.01.2017, проведеного Борисівською сільською радою, встановлено, що на земельній ділянці площею 0,015 га, розташованій на автостоянці Автотурист Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, яка перебуває в оренді у ОСОБА_6 відповідно до договору оренди від 01.10.2015, знаходиться тимчасова одноповерхова споруда - дерев'яний вагончик сірого кольору з трьома вікнами розміром 37 кв. м. Земельна ділянка не огороджена. Фундаментальні споруди на земельній ділянці відсутні. Відстань земельної ділянки до урізу води складає 40 м. Вказана земельна ділянка передана ОСОБА_6 актом прийому-передачі від 01.10.2015. На момент передачі рухоме або нерухоме майно на земельній ділянці було відсутнє (а.с.32).

Згідно з рішенням Борисівської сільської ради від 16.06.2014 №4 Про внесення змін до рішення сесії сільської ради від 28.12.2011 №3 Про встановлення ставки відсоткового коефіцієнту функціонального використання при здійсненні розрахунку орендної плати за земельні ділянки в межах населених пунктів сільської ради , рада вирішила внести зміни до додатку № 3 рішення сесії від 28.12.2011 та викласти його в новій редакції, зобов'язати спеціаліста-землевпорядника довести до відома землекористувачів про встановлення нових ставок орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у них в користуванні та підготувати в термін до 01.09.2014 додаткові угоди з фізичними та юридичними особами, які мають у користуванні земельні ділянки в межах населених пунктів, за новими тарифами (а.с.64). Згідно із додатком, викладеним у новій редакції ставки відсоткового коефіцієнту функціонального використання при здійсненні розрахунку орендної плати за земельні ділянки в межах населених пунктів сільської ради, ставка за земельні ділянки рекреаційного призначення: за земельні ділянки, що надаються громадянам, які зареєстровані та мешкають на території ради - 3,75 грн. за кв.м, за земельні ділянки, які надається іншим громадянам - 12,20 грн. за кв.м (а.с.65).

У квитанціях зазначено про здійснення ОСОБА_6 орендної плати за землю у 2015-2017 роках (а.с.67-70).

Відповідно до ст.116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до п.б та п.в ч.1 ст. 20 Закону України Про землеустрій , землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно із ст. 50 вказаного Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Таким чином, у випадку передачі в оренду громадянам земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі або цільове призначення якої змінюється, обов'язковим є розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.

Можливість відведення землі без розроблення будь-якої документації із землеустрою законодавством виключена, адже саме шляхом землеустрою із загального поняття земля виділяється індивідуально-визначений об'єкт речових прав - земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1-7 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

За положеннями ч.1 ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга ст. 3 Водного кодексу України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами

До земель водного фонду України відносяться також землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду: землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (ч.2 ст. 58 ЗК України).

За положеннями ст. 60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води. Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства.

Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-52цс15 від 22 квітня 2015 року, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них .

Судом встановлено, що рішенням Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 01.10.2015 № 12 надано згоду на виділення із земельної ділянки на стоянці Автотурист для організації відпочинку, зокрема ОСОБА_6, площею 0,015 га. На підставі даного рішення між Борисівською сільською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі б/н від 01.10.2015, згідно з яким останньому передано в строкове платне користування вказану земельну ділянку рекреаційного призначення із земель Борисівської сільської ради для організації відпочинку. Борисівська сільська рада повідомила, що при винесенні рішення від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , у тому числі ОСОБА_6, надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря, відповідно до Земельного кодексу України земельні торги або аукціони перед укладенням договору оренди земельної ділянки б/н від 01.10.2015 не проводились, технічна документація або проект землеустрою перед укладенням вказаного договору оренди земельної ділянки не розроблялась та сільською радою не затверджувалась, станом на 27.01.2017 зазначений договір оренди земельної ділянки не зареєстрований.

Судом також встановлено, що землі площею 0,015 га на території Борисівської сільської ради, що передана в оренду ОСОБА_6 на підставі оскаржуваного рішення, не присвоєно кадастровий номер, дані щодо неї не внесено ні до Державного земельного кадастру, ні до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто її не виділено як окремий об'єкт речових прав. Також, при передачі землі в оренду ОСОБА_6 не враховано її природні властивості та правовий статус, належність цієї землі до прибережної захисної смуги Азовського моря та відповідно не встановлено обмеження щодо використання земель водного фонду, визначені ст.ст. 58, 62 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 04.01.2017, проведеного Борисівською сільською радою, встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена на відстані 40 м від урізу води Азовського моря, що свідчить про її належність до земель прибережної захисної смуги та пляжної зони Азовського моря. При відведенні в оренду ОСОБА_6 зазначеної землі за рахунок земель прибережної захисної смуги Азовського моря проект землеустрою не розроблявся, обмеження щодо використання орендарем цієї ділянки, визначені ст. 90 Водного кодексу України та 62 Земельного кодексу України не встановлені. При розпорядженні Борисівською сільською радою спірною земельною ділянкою порушено вимоги ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України щодо обов'язковості проведення земельних торгів при передачі в оренду земель державної та комунальної власності. Земельну ділянку було передано без проведення земельних торгів, що підтверджується інформацією Борисівської сільської ради від 27.01.2017.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Борисівської сільської ради від 01.10.2015 року № 12 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України. За наведених обставин позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Борисівської сільської ради від 01.10.2015 року №12 в частині виділення ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування вказаного рішення Борисівської сільської ради від 01.10.2015 №12 в частині виділення ОСОБА_6 земельної ділянки, суд звертає до увагу, що дане рішення визнано таким, що втратило чинність на підставі угоди від 31.07.2017 про дострокове розірвання договору оренди від 01.10.2015, тому не приймає до уваги посилання представників відповідачів на відсутність предмета спору.

Прокурор наполягає, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст.122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, тобто з мотивів його невідповідності законам України. Визнання Борисівською сільською радою спірного рішення таким, що втратило чинність на підставі розірвання договору оренди від 01.10.2015 року, не звільняє суд від необхідності перевірити законність і обґрунтованість зазначеного рішення, яке оскаржується по суті з мотивів його невідповідності законам України, та не свідчить про відсутність предмету спору, оскільки предметом спору в даному випадку є відповідність оскаржуваного рішення законам України та його скасування у зв'язку з незаконністю прийняття.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідачів на те, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави, відсутність органу, який уповноважений представляти інтереси держави, що інтереси держави в даному випадку відсутні, так як дана земельна ділянка не є державною власністю і прокурору повинно бути відмовлено у позові, оскільки він заявляє позовні вимоги в інтересах держави, а не в інтересах територіальної громади, яка володіє земельною ділянкою на праві комунальної власності.

Пунктом 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.23 вказаного Закону, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи відбувається порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 40 м від урізу води Азовського моря та відноситься до земель прибережних захисних смуг. Відповідно до ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності. Передача таких земель у користування в порушення земельного та водного законодавства без урахування їх спеціального природоохоронного статусу та встановлення відповідних обмежень щодо використання позбавляє державу можливості досягнення вказаної мети, можливості контролювати стан використання таких земель, забезпечувати вільний доступ громадян до узбережжя Азовського моря, що є безпосереднім порушенням її інтересів.

Прокурор у позовній заяві мотивовано обґрунтував з посиланням на діюче законодавство України підстави його звернення до суду з даним позовом, він послався на п. 3 ст. 131-1 Конституції України, ЗУ Про прокуратуру , ст. 45 ЦПК України, що була чинною на час звернення з даним позовом до суду, Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого ПКМУ від 14.01.2015 року №15, ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , Висновки ВСУ.

За наведених обставин, посилання відповідачів на те, що прокурором не доведено підстав його звернення до суду в інтересах держави є безпідставними.

При вирішенні позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_6 повернути територіальній громаді Борисівської сільської ради в особі Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області вказаної земельної ділянки. що передана ОСОБА_6 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015, звільнивши її від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику сірого кольору з трьома вікнами, суд виходить з наступного.

Згідно з рішенням Борисівської сільської ради від 16.06.2014 №4 вирішено на підставі розірвання договорів оренди б/н від 01.10.2015 рішення від 01.10.2015 Про надання згоди на виділення земельних ділянок визнати таким, що втратило чинність в частині: надання громадянам згоду на виділення земельних ділянок на стоянці Автотурист для організації відпочинку - ОСОБА_6, площею 0,015 га (а.с.91).

Згідно з угодою від 31.07.2017 про дострокове розірвання договору оренди землі №б/н від 01.10.2015, укладеною між Борисівською сільською радою (орендодавцем) та ОСОБА_6 (орендарем), сторони прийшли до взаємної згоди про наступне: відповідно до рішення № 10 від 14.07.2017 Про дострокове припинення договору оренди землі від 01.10.2015 б/н (орендар: ОСОБА_6, земельна ділянка розташована па території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист ; для організації відпочинку) , достроково розірвати договір оренди землі від 01.10.2015 б/н, укладений з ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 0,015 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на столиці Автотурист для організації відпочинку (п.1). Повернення об'єкта оренди здійснюється на підставі Акта прийому-передачі у термін до 14.08.2017 (п.2). Сторони претензій одна до одної не мають (п.4). Угода набуває дії з моменту її підписання сторонами (п.4). З моменту набуття чинності цієї угоди, сторони втрачають права вимоги за Договір оренди землі від 01.10.2015 б/н (п.5) (а.с.92).

У акті приймання-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) від 31.07.2017 за рішенням Борисівської сільської ради від 14.07.2017 №10 вказано, що ОСОБА_6 (орендар) та Борисівська сільська рада (орендодавець) склали цей акт про наступне: на підставі договору оренди №б/н від 01.10.2015 орендар передає земельну ділянку для організації відпочинку площею 0,015 га, розташовану на території Борисівської сільської ради, Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист , а орендодавець її приймає. Земельна ділянка придатна для використання, вільна від об'єктів нерухомого майна (а.с.90).

Рішенням від 14.07.2017 №10 достроково припинено право користування земельною ділянкою у зв'язку з розірванням договору оренди площею 0,015 га, яка знаходиться у користуванні на умовах оренди у ОСОБА_6 згідно з договором оренди землі від 01.10.2015 б/н, що розташована на території Борисівської сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку; достроково припинено дію договору оренди землі від 01.10.2015 б/н, укладений з ОСОБА_6 на дану земельну ділянку площею 0,015 га; укладено з ОСОБА_6 угоду про дострокове припинення дії договору оренди землі від 01.10.2015 б/н (а.с.93).

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із достроковим розірванням договору оренди землі б/н від 01.10.2015, укладеного між Борисівською сільською радою та ОСОБА_6, спірна земельна ділянка загальною площею 0, 015 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист , передана 31.07.2017 року орендарем ОСОБА_6, орендодавцю Борисівській сільській раді, якою вказану земельну ділянку прийнято до земель запасу.

Відповідно до пункту 3 акта приймання-передачі даної земельної ділянки від 31.07.2017 в цьому пункті необхідно зазначити, що знаходиться на земельній ділянці (не зайнята, опис об'єктів, в чиїй власності вони перебувають). Згідно з цим актом земельна ділянка передана вільною від об'єктів нерухомого майна. У акті не зазначено, що на земельній ділянці під час її повернення Борисівській сільській раді знаходились будь-які об'єкти, в тому числі і рухомі. За поясненнями представника відповідача спірна земельна ділянка була передана відповідачем Борисівській сільській раді вільною від будь-якого майна. Тимчасова споруда, яка знаходилась на земельній ділянці, на момент передачі була демонтована та вивезена з земельної ділянки за його вказівкою найманими ним працівниками. За поясненнями представника Борисівської сільської ради земельна ділянка ОСОБА_6 від тимчасової споруди та повернута, претензій до нього сільська рада не має. Доказів у підтвердження того, що на момент повернення відповідачем земельної ділянки Борисівській сільській раді на ній знаходилось будь-яке рухоме або нерухоме майно, позивачем не надано. За наведених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити у зв'язку з відсутністю на момент постановлення рішення предмета спору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ЗУ Про судовий збір від 08.07.2011 р. № 3674-VІ з відповідача - Борисівської сільської ради, необхідно стягнути на користь позивача витрати по оплаті судового збору у сумі 1600 грн., які підтверджені наданим позивачем платіжним дорученням (а.с.1).

Керуючись: ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючого в інтересах держави, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Борисівської сільської ради від 01.10.2015 №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_6 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га.

Стягнути з Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, яка знаходиться за адресою: вул. Центральна, 85, с. Борисівка Приморського району Запорізької області, 72151, ЄДРПОУ 04353770, на користь прокуратури Запорізької області, юридична адреса: вул. Матросова 29а, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) кошти, витрачені у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_6 повернути територіальній громаді Борисівської сільської ради, в особі Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.10.2015 на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_6 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01.10.2015, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику сірого кольору з трьома вікнами; та в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури коштів, витрачених у 2017 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 1600 грн.

Повний текст буде виготовлений 22 лютого 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис Т.В. Стріжакова

Копія вірна: суддя Т.В. Стріжакова

22.02.2018