Рішення

від 26.07.2017 по справі 757/18506/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18506/15-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Васильєвої Н.П.,

при секретарі Захарчишиній В.С .,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Герасименко І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Фудз про стягнення грошових коштів за надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Фудз про стягнення грошових коштів за надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що 31 травня 2012 року між ТОВ Еко-фудз та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт, при цьому сторони обрали усну форму його укладення, проте в подальшому укласти відповідний договір у письмову вигляді. У подальшому між сторонами 17 квітня 2013 року укладено договір № 18/06 про надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт.

Враховуючи викладене позивач вважає, що сторони домовились щодо суттєвих умов вказаного договору, і позивач виконав договір належним чином, здійснивши надання послуг з технічного нагляду відповідачу, проте відповідачем не було в повному обсязі оплачено вартість отриманих послуг, а відтак позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача недоотримані кошти за договором про проведення технічного нагляду в сумі 1131045,28 грн., втрати від інфляції, за період з 06.06.2012 року до 20.09.2016 року, у сумі 85 703,61 грн.; проценти за користування коштами, за період з 06.06.2012 року до 21.09.2016 року в сумі 11 363,24 грн., 10 000 (десять тисяч) грн. у якості компенсації моральної шкоди, кошти в сумі 7308,00 гривні 00 коп., що витрачені позивачем на отримання правової допомоги та 7308 грн. 00 коп. судового збору.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та їх підстави з урахуванням їх збільшення, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає, що вони є не обґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколів до неї про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, який діє для України з 11.09.1997 року та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судовим розглядом встановлено, що 31 травня 2012 року між ТОВ Еко-фудз та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт, при цьому сторони обрали усну форму його укладення.

У подальшому між сторонами 17 квітня 2013 року укладено договір № 18/06 про надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт.

Відповідно до умов вказаного договору на ОСОБА_3 покладено обов'язок здійснювати технічний нагляд за виконанням робіт з ремонту та будівництва приміщень колишнього консервного заводу під забійно-переробний пункт сільськогосподарських тварин і хутрових звірів та холодильник в АДРЕСА_2, що проводилися ТОВ СІЧ-ЗАСПА та ТОВ Балтик-Мастер .

Виконавець зобов'язаний перевіряти акти виконаних робіт Кб-2в на відповідність до виконаних будівельних об'ємів та передати Замовнику, (п. 2.1.2.)

Замовник зобов'язаний приймати від Виконавця послуги і акти здачі-приймання наданих послуг, що надаються згідно з цим Договором (п. 2.2.3., 2.2.4.), провести оплату виконаних робіт відповідно до умов даного Договору (п. 2.2.5.).

Пунктом 3.1. визначено, що загальна вартість наданих послуг за цим Договором за згодою сторін складається із місячних сум наданих послуг що становлять 1,5% від вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт, які зазначаються у актах здачі- приймання наданих послуг що складають невід'ємну частину цього Договору, ПДВ(20%) не обкладається.

Оплата робіт виконується місячними оплатами за надані послуги. Щомісячна оплата за надані послуги складає суму актів здачі-приймання наданих послуг та здійснюється Замовником на протязі 3-х банківських днів з дати підписання акту здачі- приймання наданих послуг за відповідний місяць.

Судовим розглядом встановлено, що позивач протягом 2012-2013 року виконував умови договору та здійснював технічний нагляд за виконанням робіт. Про вказане свідчить наявність підпису позивача на відповідних актах приймання виконаних робіт, передбачених типовою формою КБ-5в.

Проте, відповідачем не було повністю оплачено вартість наданих позивачем послуг.

Так, статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є

необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства,

його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати

його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ПК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Форма правочинів передбачена ст. 205 ПК України: правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом ; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ; у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 ЦК України визначено правочини, які можуть вчинятися усно, зокрема, це - усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та ( або ) державній реєстрації, а також правочинів для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність ; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу оплати та суму одержаних грошових коштів : - правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає доведеним факт того, що сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору та зі сторони позивача вказані умови виконані шляхом надання послуг з технічного нагляду, оскільки дана обставина повністю підтверджується матеріалами справи і будь-якими доказами відповідачем не спростована, а відтак з відповідача підлягає стягненню недоотримані кошти у сумі 136 816,44 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладених обставин та вказаних норм законодавства суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягнення у вигляді витрат від інфляції, за період з 06.06.2012 року до 20.09.2016 року, у сумі 85 703,61 грн.; проценти за користування коштами, за період з 06.06.2012 року до 21.09.2016 року в сумі 11 363,24 грн.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки в силу положень статті 60 ЦПК України, позивачем не надано доказів, які б переконливо свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань, що являються причинно-наслідковим зв'язком між діями відповідача, та з чого він при цьому виходив визначивши її розмір у сумі у 10000 грн.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на

правову допомогу, що надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в

порядку, встановленому законом.

Як зазначено в п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-23/2009,

№ 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року /справа про право на правову допомогу/, правова

допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати

консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення

представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення

тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає

її отримати.

Відповідно до вимог статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового

збору та витраті пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової

справи, належать витрати на правову допомогу.

Витраті пов'язані з оплатою правової допомоги іншого фахівця в галузі права,

несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги (ч. 1 ст. 84 ЦПК).

Отже, за змістом вказаної норми, витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, які беруть участь у справі.

Позивачем укладено договір про надання юридичних послуг з фахівцем у галузі

права - фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 і сплачено йому 7308,00 (сім

тисяч триста вісім) гривні 00 коп., які з урахуванням викладеного підлягають стягненню з позивача.

Згідно ст.ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 15, 57-61, 88, 131, 147, 159, 170, 179, 212, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Фудз про стягнення грошових коштів за надання послуг технічного нагляду за виконанням будівельних робіт задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Фудз / 01133 місто Київ вулиця Кутузова будинок 18/7, р/р 26002146748 в ПАТ Експрес Банк в місті Києві, МФО 322959, ЄДРПОУ 38006056/ на користь ОСОБА_3 /АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1/ недоотримані грошові кошти за договором про проведення технічного нагляду в сумі 131045,28 гривень; втрати від інфляції за період з 06 червня 2012 року по 31 травня 2015 року в сумі 75490,00 гривень; витрати на правову допомогу в сумі 7308,00 гривень, а також судовий збір в сумі 2456,07 гривень, а всього 216299,35 гривень. В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.

Суддя