Рішення

від 27.07.2017 по справі 910/8152/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/8152/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Наукове-виробниче об'єднання Київський завод автоматики

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний Соломонів університет

про стягнення 1878377,75 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Тимошенко П.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Івженко Г.М. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство Наукове-виробниче об'єднання Київський завод автоматики звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний Соломонів університет про стягнення заборгованості з відшкодування інфляційної складової лізингових платежів та суми ПДВ за договором фінансового лізингу в розмірі 1878377,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір фінансового лізингу №651 від 31.10.2000 за умовами якого позивач передав відповідачеві у строкове платне користування нерухоме майно. Вказаним договором було передбачено, що лізингоодержувач поступово, протягом дії зазначеного договору викупає об'єкт лізингу. Розмір місячного лізингового платежу встановлено в розмірі 8555 грн., що є платою за користування об'єктом лізингу та 5996 грн., що є сумою відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, яка йде на його викуп.

Так, укладеним між сторонами договором було передбачено, що розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, крім розміру відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкту лізингу, визначається шляхом коригування місячного лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Позивач зазначає, що 15.03.2016 з відповідачем було перераховано позивачеві 335800 грн. в якості дострокового повного відшкодування вартості об'єкта лізингу, однак вказаний платіж не містив в собі суми коригування на індекс інфляції, крім того, позивач зазначає, що відповідач за весь період сплати лізингових платежів також не коригував на індекс інфляції платежі з відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.

В наслідок чого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, яка дорівнює сумі коригування на індекс інфляції за період дії договору з листопада 2000 року по березень 2016 року в розмірі 1657724,95 грн. разом з ПДВ.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі виконав своє зобов'язання зі сплати ПДВ, сплативши на користь позивача лише 67160 грн. в наслідок чого за ним утворилась заборгованість зі сплати ПДВ в розмірі 220652,80 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що між сторонами було досягнуто згоди зменшити лізингові платежі, оскільки відповідачем здійснювалась оплата лізингових платежів на підставі виставлених позивачем рахунків, крім того відповідач зазначає, що між сторонами підписувались акти звіряння взаємних розрахунків з яких вбачається, що позивач приймав оплату лізингових платежів від відповідача без коригування останніх на індекс інфляції.

Також відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховано податок на додану вартість, оскільки останній вважає, що сплата такого податку здійснюється на залишкову вартість об'єкта лізингу, суму якого відповідач сплатив.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої посилається на те, що позивач заявляє до стягнення суму коригування лізингових платежів на індекс інфляції за період з листопада 2000 року по березень 2016 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не коригував лізингові платежі на індекс інфляції з моменту укладення між сторонами договору, проте відповідач зазначає, що оскільки останнім щомісячно здійснювались лізингові платежі, то позивач був обізнаний про даний факт. Відтак, враховуючи, що позовна заява надійшла до суду 22.05.2017, відповідач стверджує що вимоги позивача, які заявлені за період до квітня 2014, заявлені із пропуском позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.10.2000 між Відкритим акціонерним товариством НВК Завод автоматики імені Г.І. Петровського (наразі - Публічне акціонерне товариство Наукове-виробниче об'єднання Київський завод автоматики ) (лізингодавець, позивач) та Міжнародним Соломоновим університетом (наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний Соломонів університет ) (лізингоодержувач, відповідач) укладено Договір фінансового лізингу №651, відповідно до Розділу 1 якого, лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає у строкове платне користування нерухоме майно - приміщення корпусу №34, розташованого за адресою: м. Київ, сул Старокиївська 10, опис, стан та вартість об'єкту лізингу на час передачі в лізинг визначається актом оцінки, відповідно до якого вартість об'єкта складає 1439064 грн.

Відповідно до п.2.1 Об'єкт лізингу вважається переданим лізингоодержувачу у користування з дати підписання сторонами цього договору.

Об'єкт лізингу протягом усього строку дії даного договору є власністю лізингодавця. Право власності на об'єкт лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов цього договору та законодавства України (п.2.2 Договору).

Згідно з п.2.4 Договору, передача об'єкта лізингу лізингоодержувачу у власність здійснюється у тижневий строк після внесення останнього лізингового платежу за актом передачі-приймання, в указаний строк сторони можуть зробити звірку розрахунків.

Пунктом 3.1 Договору визначено, розмір місячного лізингового платежу за цим договором складається із 8555 грн., що є платою за користування об'єктом лізингу, та 5996 грн., що є сумою відшкодування частини вартості об'єкта лізингу яка йде на його викуп і суми відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу. Лізингоодержувач, за погодженням з лізингодавцем може коригувати розмір щомісячної суми відшкодування частини вартості об'єкта лізингу яка йде на його викуп, або переносити її сплату на наступні періоди.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії даного договору повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної відповідно до п.2.3 даного договору. Якщо у послідуючому, законом буде встановлено або дозволено застосувати менший відсоток, або зазначену вимогу буде скасовано, то застосовується закон.

За умовами п.3.2 Договору, розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, окрім розміру відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, визначається шляхом корегування розміру місячного лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу підлягає корегуванню у порядку передбаченому договором страхування для страхових платежів.

Лізингові платежі, окрім відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, виплачується, як правило в безготівковій формі, у національній валюті, на розрахунковий рахунок лізингодавця не пізніше 7-го числа кожного наступного за поточним місяця. Відшкодування страхових платежів здійснюється в терміни передбачені договором страхування об'єкта лізингу і може здійснюватись шляхом передачі лізингоодержувачеві векселю, платником або авалістом (гарантом) на суму відшкодування за яким є лізингоодержувач. У договорі страхування передбачається можливість сплати страхових платежів вказаними векселями (п.3.3 Договору).

Положеннями п.3.6 Договору погоджено, що лізингоодержувач має право викупу об'єкта лізингу до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної відповідно до п.2.3 даного договору. Якщо у послідуючому, законом буде встановлено або дозволено застосувати менший відсоток. Або зазначену вимогу буде скасовано, то застосовується закон. Якщо у послідуючому, законом буде встановлено або дозволено застосувати прискорену амортизацію, то лізингоодержувач має право її застосувати. Достроковий викуп об'єкта лізингу здійснюється: або шляхом разової сплати лізингодавцю невнесеної частини відшкодування вартості об'єкта лізингу, або за рахунок збільшення розміру щомісячних сум відшкодування частини вартості об'єкта лізингу які йдуть на його викуп.

Відповідно до п.4.2 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити платежі, передбачені даним договором.

Пунктом 8.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов'язків згідно даного договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Згідно з п.9.1 Договору, цей договір діє з моменту підписання на протязі 20 років і одного тижня. Останній тиждень відводиться для виконання умов п.2.4 цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2000, на виконання умов договору фінансового лізингу Публічне акціонерне товариство Наукове-виробниче об'єднання Київський завод автоматики передало лізингоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Міжнародний Соломонів університет об'єкт лізингу, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплачувати лізингові платежі, на умовах, що передбачені договором.

За приписами ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зокрема надав відповідачу предмет лізингу, крім того, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що відповідач регулярно, сплачував щомісячні лізингові платежі, зокрема в частині відшкодування частини вартості об'єкта лізингу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15.03.2016 з відповідачем було перераховано позивачеві 335800 грн. в якості дострокового повного відшкодування вартості об'єкта лізингу, однак вказаний платіж не містив в собі суми коригування на індекс інфляції, крім того, 21.07.2016 відповідачем також було сплачено на рахунок позивача 67160 грн. в якості відшкодування ПДВ.

Наразі позивач зазначає, що при сплаті відповідачем вказаних платежів, останнім не здійснювалось коригувався платежів на індекс інфляції. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

В той же час, у відповідності умов укладеного між сторонами договору, зокрема пунктом 3.2 Договору визначено, що розмір місячного лізингового платежу за кожний наступний місяць, визначається шляхом корегування лізингового платежу за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відтак, згідно із зазначеними умовами договору, на відповідача було покладено обов'язок сплачувати лізингові платежі із коригуванням останніх на індекс інфляції.

Разом з тим, доводи відповідача щодо досягнення між сторонами домовленостей щодо зменшення лізингових платежів, не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами. Суд зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору визначено, що зміни чи розірвання даного договору можливі за згодою сторін. Запропоновані зміни і доповнення розглядаються сторонами протягом 20 днів (п.9.2 Договору). В той же час, матеріали справи не містять жодних додаткових угод до договору в частині зменшення лізингових платежів. Відтак суд визнає вказані доводи позивача необґрунтованими.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач абсолютно правомірно заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, яка дорівнює сумі коригування лізингових платежів на індекс інфляції.

В той же час, оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу для його викупу, яка дорівнює сумі коригування лізингових платежів на індекс інфляції за період з листопада 2000 року по березень 2016 року.

Так, суд зазначає, що відповідач сплачував лізингові платежі без коригування останніх на індекс інфляції щомісячно, вказана обставина підтверджується як матеріалами справи так і самими представниками сторін. Таким чином, оскільки умовами договору передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі на рахунок лізингодавця не пізніше 7-го числа кожного наступного за поточним місяця, суд приходить до висновку, що позивач був обізнаний про порушення відповідачем умов договору щоразу, коли останній сплачував черговий лізинговий платіж.

В той же час, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом 22.05.2017, що підтверджується відтиском календарного штемпелю вхідної кореспонденції відділу діловодства господарського суду міста Києва. Таким чином суд приходить до висновку щодо наявності підстав для застосування позовної давності у три роки до вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової лізингових платежів за період з листопада 2000 року по квітень 2014 року включно, у зв'язку з чим у вказаних позовних вимогах слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової лізингових платежів за період з травня 2014 року по березень 2016 року, суд зазначає, що позивачем у зазначених вимогах строк позовної давності не пропущений.

Так, відповідачем додано до матеріалів справи власний розрахунок заборгованості зі сплати інфляційної складової лізингових платежів за вказаний період, з якого вбачається, що розмір заборгованості з урахуванням ПДВ становить 538416,38 грн.

Перевіривши наданий відповідачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що останній проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, відтак заборгованість зі сплати інфляційної складової лізингових платежів в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу за період з травня 2014 року по березень 2016 року в розмірі 538416,38 грн. (разом з ПДВ) підлягає стягненню з відповідача.

В той же час, заперечення відповідача стосовно неправомірності нарахування позивачем податку на додану вартість на інфляційну складову лізингових платежів з відшкодування вартості об'єкта лізингу судом відхиляються як безпідставні.

У відповідності до пп.196.1.2 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг та, зокрема, нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.

За умовами п.187.6 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Враховуючи наведенні положення чинного законодавства, на суми лізингових платежів в частині відшкодування вартості об'єкта лізингу нараховується податок на додану вартість, відтак позивачем абсолютно правомірно нараховано ПДВ на вказані лізингові платежі.

Разом з тим, щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача податку на додану вартість з повної вартості об'єкта лізингу в розмірі 220652,80 грн. суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно, відповідно до умов законодавства, чинного на момент укладення спірного договору, було передбачено, що сума ПДВ сплачується при переході права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.03.2016 у зв'язку із достроковою сплатою відповідачем залишку вартості об'єкта лізингу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми ПДВ, нарахованої на вартість об'єкта лізингу. В той же час, суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства лізингодавцю дозволяється на власний вибір вимагати сплати ПДВ при переході права власності на предмет лізингу, як це було визначено на момент укладення договору, або вимагати сплати ПДВ при сплаті кожного з лізингових платежів, як передбачено нормами чинного податкового законодавства. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про сплату відповідачем ПДВ нарахованого на вартість об'єкта лізингу є абсолютно правомірною, відтак сума ПДВ в розмірі 220652,80 грн. (за вирахуванням суми ПДВ, сплаченої позивачем після дострокової сплати залишку вартості об'єкта лізингу) підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний Соломонів університет (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-Б; ідентифікаційний код 19131822) на користь Публічного акціонерного товариства Наукове-виробниче об'єднання Київський завод автоматики (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10; ідентифікаційний код 14309356) 538416 (п'ятсот тридцять вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 38 коп. заборгованості зі сплати інфляційної складової лізингових платежів, 220652 (двісті двадцять тисяч шістсот п'ятдесят два) грн. 80 коп. заборгованості зі сплати ПДВ та витрати зі сплати судового збору в сумі 11386 (одинадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 04 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 02.08.2017

Суддя Я.В. Маринченко