Рішення

від 01.08.2017 по справі 910/9818/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017Справа №910/9818/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

про стягнення 286666,91 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Ріпна М.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про стягнення 286666,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.11.2014 між сторонами укладено Договір № ДС-020313/2014, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги в укладенні угод з абонентами про надання сервісу та обслуговуванні абонентів від імені, в інтересах і за рахунок позивача. Вартість наданих у такий спосіб послуг, за вирахуванням належної відповідачу винагороди, останній зобов'язався перераховувати на рахунок позивача. Оскільки відповідач здійснив перерахування належних позивачу грошових коштів не в повному обсязі, останній просив стягнути з відповідача залишену суму боргу в розмірі 143557,41 грн., а також пеню в розмірі 28761,77 грн., інфляційні втрати в розмірі 19814,40 грн. та 3597,91 грн. трьох процентів річних.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Водночас, 01.08.2017 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на перебування представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Однак, неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем не подано до клопотання про відкладення жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, що унеможливлює віднесення наведених відповідачем підстав для відкладення розгляду справи до поважних, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача, з огляду на його необґрунтованість.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.11.2014 між сторонами укладено Договір № ДС-020313/2014, за умовами якого відповідач зобов'язався надавати послуги позивачу в укладенні угод з абонентами про надання сервісу та обслуговуванні абонентів від імені, в інтересах і за рахунок позивача, а останній зобов'язався оплачувати послуги відповідача (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. вказаного правочину відповідач надає послуги з укладення абонентських угод шляхом розміщення на власному веб-сайті тексту публічного договору та отримання від абонентів акцепту такого публічного договору. Для належного надання послуг відповідач зобов'язався здійснити необхідні налаштування білінгової системи та забезпечити облік абонентів, які уклали абонентські угоди: забезпечувати тарифікацію, облік та одержання плати за отриманий абонентом сервіс та у відповідності до затверджених позивачем тарифів та пакетів сервісу.

Пунктом 5.1. даної угоди сторони погодили, що у строк до 5 числа кожного календарного місяця, наступного за звітнім періодом, відповідач в електронній формі направляє позивачу звіт агента про обсяги сервісу, послуг, спожитих абонентами з одночасним надсиланням звіту та акту приймання-передачі наданих послуг на паперових носіях. Форми звіту та акту затверджуються сторонами в додатках № 1 та № 2 до цього Договору.

Згідно з п. 5.3. Договору протягом 3 робочих днів після отримання оригіналів звіту та акту від відповідача позивач підписує та скріплює печаткою звіт та акт і повертає по одному їх примірнику відповідачу. Підписаний сторонами акт є підтвердженням належного надання відповідачем послуг та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

За умовами п. 6.1. зазначеного правочину відповідач за надані послуги має право на отримання винагороди. Винагорода за звітній період розраховується на підставі сервісу та послуг, спожитих абонентами в такому періоді та ставок винагороди.

Ставки винагороди затверджуються сторонами в додатку № 6 до Договору. Винагорода за звітній період визначається в акті, підписаному сторонами на підставі показників звіту (п. 6.2. Договору).

Згідно з п. 6.3. Договору зобов'язання відповідача перед позивачем із вартості поставленого сервісу та наданих послуг за абонентськими угодами визначаються сторонами в акті за звітній період.

Відповідно до п. 6.4.цієї угоди погашення зобов'язань перед позивачем здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на користь позивача за вирахуванням винагороди за звітній період протягом 20 календарних днів після завершення звітного періоду.

За умовами п. 12.1. Договору (у редакції Додаткового договору про продовження строку дії від 31.10.2016 № 1) останній діє до 31.12.2017 (включно).

Як вбачається із матеріалів справи, протягом звітних періодів сторонами складено звіти агента про обсяги сервісу, послуг, спожитих абонентами, а також акти приймання-передачі наданих послуг, що підписані та скріплені печатками обох сторін, в яких погоджено розмір винагороди відповідача, що підлягає вирахуванню з отриманих від абонентів коштів, та суму коштів, що підлягає перерахуванню позивачу.

Так, згідно з актом передачі наданих послуг від 31.01.2015 на суму 185,09 грн. позивачу підлягала перерахуванню сума в розмірі 161,68 грн., за актом від 28.02.2015 на суму 915,83 грн. - 799,95 грн., за актом від 31.03.2015 на суму 1418,45 грн. - 1239,11 грн., за актом від 30.04.2015 на суму 1968,29 грн. - 1717,91 грн., за актом від 31.05.2015 на суму 3711,84 грн. - 3221,93 грн., за актом від 31.06.2015 на суму 4844,39 грн. - 4200,84 грн., за актом від 31.07.2015 на суму 6171,54 грн. - 5356,32 грн., за актом від 31.08.2015 на суму 8471,45 грн. - 7326,18 грн., за актом від 30.09.2015 на суму 10100,39 грн. - 8728,63 грн., за актом від 31.10.2015 на суму 11363,17 грн. - 9816,79 грн., за актом від 30.11.2015 на суму 13281,80 грн. - 11489,66 грн., за актом від 31.12.2015 на суму 14852,08 грн. - 12849,03 грн., за актом від 31.01.2016 на суму 15925,21 грн. - 13758,71 грн., за актом від 29.02.2016 на суму 17629,44 грн. - 15276,58 грн., за актом від 31.03.2016 на суму 19057,58 грн. - 16522,48 грн., за актом від 30.04.2016 на суму 20756,51 грн. - 18005,35 грн., за актом від 31.05.2016 на суму 24048,84 грн. - 19132,45 грн., за актом від 30.06.2016 на суму 25373,54 грн. - 20056,50 грн., за актом від 31.07.2016 на суму 26228,29 грн. - 20576,36 грн., за актом від 31.08.2016 на суму 27566,62 грн. - 21552,33 грн., за актом від 30.09.2016 на суму 28677,97 грн. - 22465,85 грн., за актом від 31.10.2016 на суму 34806,97 грн. - 27162,94 грн., за актом від 30.11.2016 на суму 36166,98 грн. - 28157,94 грн., за актом від 31.12.2016 на суму 38218,86 грн. - 29913,11 грн., за актом від 31.01.2017 на суму 36726,72 грн. - 28453,36 грн., за актом від 28.02.2017 на суму 36677,03 грн. - 28346,56 грн., за актом від 31.03.2017 на суму 36564,01 грн. - 28222,39 грн. Таким чином, загальна сума, що підлягала перерахуванню позивачу становила 404510,96 грн.

Проте, із банківської виписки з рахунку позивача в Публічному акціонерному товаристві Перший український міжнародний банк вбачається, що відповідач здійснив перерахування грошових коштів за Договором лише в розмірі 170018,13 грн., заборгувавши таким чином позивачу 234492,83 грн. Також, відповідач звертався до позивача з листом від 17.05.2017 № б/н щодо виправлення помилки в призначенні платежу в платіжному дорученні від 20.05.2015 № 6622_5К027/512 на суму 3918,65 грн. та просив вважати вірним призначення платежу за Договором від 28.11.2014 № ДС-020313/2014 за січень, лютий, березень 2015 року.

14.12.2016 позивач направив відповідачу претензію від 13.12.2016 № 2365/16, в якій просив здійснити погашення заборгованості за Договором, проте дана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 295 Господарського кодексу України (далі - ГК України) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

Згідно зі ст. 296 ГК України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Відповідно до ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Суду доведено, що за вказаними вище актами приймання-передачі наданих послуг за спірний період, які містять підписи представників сторін та печатки обох юридичних осіб, позивачу підлягала перерахуванню сума в розмірі 404510,96 грн.

Таким чином, з урахуванням сплаченої відповідачем суми в розмірі 170018,13 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 234492,83 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 28761,77 грн., нараховану на суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.7.4. Договору у випадку прострочення строків розрахунків сторона, що допустила порушення, сплачує на вимогу іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період порушення, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Одночасно, п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку пені, останній здійснено без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені за обрахований позивачем період, з урахуванням норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені в загальному розмірі 25652,52 грн., з яких: 2740,20 грн. пеня, нарахована за актом від 30.04.2016 за період з 23.05.2016 по 23.11.2016; 2803,24 грн. - за актом від 31.05.2016 за період з 21.06.2016 по 21.12.2016; 2987,10 грн. - за актом від 30.06.2016 за період з 21.07.2016 по 21.01.2017; 3002,73 грн. - за актом від 31.07.2016 за період з 22.08.2016 по 22.02.2017; 176,66 грн. - за актом від 31.08.2016 за період з 21.09.2016 по 30.09.2016; 3147,97 грн. - за актом від 30.09.2016 за період з 21.10.2016 по 21.04.2017; 3345,04 грн. - за актом від 31.10.2016 за період з 21.11.2016 по 01.05.2017; 2821,32 грн. - за актом від 30.11.2016 за період з 21.12.2016 по 01.05.2017; 2242,25 грн. - за актом від 31.12.2016 за період з 23.01.2017 по 01.05.2017; 1456,19 грн. - за актом від 31.01.2017 за період з 23.02.2017 по 01.05.2017; 885,34 грн. - за актом від 28.02.2017 за період з 21.03.2017 по 01.05.2017; 221,14 грн. - за актом від 31.03.2017 за період з 21.04.2017 по 01.05.2017. Таким чином, дана позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 19814,40 грн. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 3597,91 грн.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних за обрахований позивачем період, суд вважає його арифметично вірним, а позовну вимогу про стягнення з відповідача вищевказаної суми такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом із цим, здійснивши арифметичний перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням дат та сум, сплачених відповідачем, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає 13076,75 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27А; ідентифікаційний код 34726705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Скрінз" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50; ідентифікаційний код 37833282) 234492 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто дві) грн. 83 коп. основного боргу, 25652 (двадцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 52 коп. пені, 13076 (тринадцять тисяч сімдесят шість) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 3597 (три тисячі п'ятсот дев'яносто сім) грн. 91 коп. трьох процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 04 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.08.2017

Суддя Я.В. Маринченко