Рішення

від 01.08.2017 по справі 911/1467/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 911/1467/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» , м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства «Комарівська меблева фабрика» , Київська обл., с. Комарівка

про стягнення 533 584,80 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.07.2017)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.05.2017 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Дельта Банк ОСОБА_2 (далі - ПАТ «Дельта Банк» /позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Комарівська меблева фабрика» (далі - ВАТ «Комарівська меблева фабрика» /відповідач), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 29.05.2017, про стягнення 533 584,80 гривень, з яких: 403 142,12 грн заборгованості за простроченими процентами, 16 235,59 грн пені за несвоєчасне повернення процентів, 1 707, 20 грн 3% річних від суми прострочених процентів та 132 499,99 грн штрафу

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якої просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.05.2017 порушено провадження у справі №911/1467/17 та призначено її до розгляду на 29.05.2017.

24.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу у даній справі звукозаписувальними технічними засобами. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2017 розгляд даної справи відкладено на 20.06.2017.

09.06.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: від ПАТ Інноваційно-промисловий банк виписки по рахунках за кредитним договором №123-2008 від 05.08.2008 за період з 05.08.2008 по 22.05.2014.

Відповідно до приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, оскільки позивачем не обґрунтовано неможливість отримання відповідних доказів самостійно, суд дійшов висновку про необґрунтованість вищезазначеного клопотання позивача та, відповідно, відмову у його задоволенні.

У судових засіданнях 20.06.2017, 11.07.2017, 17.07.2017 та 31.07.2017 суд оголошував перерви до 11.07.2017, 17.07.2017, 31.07.2017 та 01.07.2017 відповідно.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2017 строк розгляду спору у даній справі продовжено на 15 днів.

У судове засідання 01.08.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством Інноваційно-промисловий банк (далі-банк) та Відкритим акціонерним товариством «Комарівська меблева фабрика» (далі-позичальник) було укладено кредитний договір №123-2008 (далі-кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Так, пунктами 1.2., 1.4. та 11.1. кредитного договору передбачено, що кредит надається з остаточним терміном повернення не пізніше 25.08.2008 у сумі 1 299 999,65 грн.

За фактичне використання кредиту позичальник сплачує банку 22% процента річних.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

20.08.2008, 20.11.2008 та 02.02.2009 між сторонами було укладено додаткові угоди до договору кредиту.

Так, відповідно до додаткової угоди від 20.11.2008 сторони погодили, зокрема, в п. 1.2. кредитного договору внести зміни та доповнити наступним: Банк відкриває позивальнику відкличну невідовлювальну кредитну лінію, строком по 20.08.2009 (включно) з наступними лімітами кредитування

- у сумі 2 649 999,65 грн по 19.02.2009 (включно);

- у сумі 1 299 999, 65 грн строком з 20.02.2009 по 20.08.2009 (включно) .

До того ж, сторони погодили в п. 1.4. кредитного договору внести зміни та доповнити наступним: За фактичне використання кредиту позичальник сплачує банку 23.5. процентів річних, починаючи з 01.12.2008 та 24 проценти річних, починаючи з 01.01.2009 .

Копії відповідних договорів та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ВАТ Інноваційно-промисловий банк свої договірні зобов'язання виконав належним чином та у повному обсязі, в підтвердження чого суду надано виписки по особовим рахункам відповідача.

До того ж, в обґрунтування доводів щодо належного виконання ВАТ Інноваційно-промисловий банк договірних зобов'язань за кредитним договором позивач зазначив про встановлення відповідних обставин Макарівським районним судом Київської області при прийнятті 17.03.2010 заочного рішення у справі №2-585 за 2011р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

16.05.2014 між ПАТ Дельта банк , ПАТ Інноваційно-промисловий банк та Національним банком України укладено договір про передання активів та зобов'язань ПАТ Інноваційно-промисловий банк за стабілізаційним кредитом Національного банку на АТ Дельта Банк , відповідно до п. 1.1. на виконання постанови Правління національного банку України Про погодження рішення конкурсної комісії про визначення Публічного акціонерного товариства Дельта банк переможцем конкурсу від 21.03.2014 №153, зі змінами, ПАТ Інпромбанк передає, а АТ Дельта банк приймає зобов'язання і активи за стабілізаційним кредитом Національного банку України, отриманим ПАТ Інпромбанк відповідно до кредитного договору №1 від 18.02.2009, зокрема, активи ПАТ Інпромбанк , які перебувають в заставі у Національного банку України за цими кредитними зобов'язаннями, у тому числі у вигляді майнових прав за кредитними договорами позичальників ПАТ Інпромбанк у кількості 26 одиниць (додаток №3), серед яких визначено кредитний договір №123-2008 від 05.08.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством Інноваційно-промисловий банк та Відкритим акціонерним товариством «Комарівська меблева фабрика» .

В подальшому, 22.05.2014 між Публічним акціонерним товариством Інноваційно-промисловий банк та Публічним акціонерним товариством Дельта банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пп. 2.1. та 2.3. якого продавець погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця (далі - відступлення) та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання передачі прав вимоги.

Відповідно до акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.05.2014 та додатку до нього Публічне акціонерне товариство Інноваційно-промисловий банк передало, а Публічне акціонерне товариство Дельта банк прийняло, зокрема, право вимоги за кредитним договором №123-2008, з фактичним розміром невиконаного грошового зобов'язання - 882 392,31 грн, у тому числі: 618 056,42 грн заборгованості за кредитним договором та 264 335, 89 грн нарахованих та несплачених процентів станом на22.05.2014.

Копії відповідних договору купівлі-продажу та акту приймання-передачі прав вимоги наявні в матеріалах справи.

Однак, відповідно до наданих позивачем пояснень, станом на день звернення до суду із відповідним позовом відповідач свої обов'язки за кредитним договором в частині своєчасного повернення всієї суми наданого кредиту належним чином не виконав, залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 618 056,42 грн, а тому позивачем на відповідну суму кредитних коштів з 04.09.2014 по 23.05.2017 нараховано проценти у загальному розмірі 403 142,12 грн.

Посилаючись на те, що відповідач нараховані за користування кредитними коштами проценти не сплатив, позивач, як правонаступник банку за відповідними вимогами щодо кредитного договору, просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 403 142,12 грн заборгованості за простроченими процентами.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначив, що ухвалою господарського суду Київської області віл 02.09.2014 у справ №Б3/126-11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Комарівська меблева фабрика» затверджено мирову угоду від 15.08.2014, якою було врегульовано вимоги позивача, як кредитора, про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги за яким заявлено у даній справі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 509, ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки згідно договору про передання активів та зобов'язань ПАТ Інноваційно-промисловий банк за стабілізаційним кредитом Національного банку на АТ Дельта Банк від 16.05.2014 та договору купівлі-продажу прав вимоги від 22.05.2014 від ПАТ Інноваційно-промисловий банк , як первісного кредитора, до ПАТ Дельта банк перейшло право вимоги за кредитним договором №123-2008 від 05.08.2008, суд дійшов висновку про підставність заявлених вимог позивача у даній справі, як правонаступника права та обов'язків банку за кредитним договором.

У відповідності до ст. 1054, ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1048, ст. 627 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, відповідно до умов кредитного договору з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами 20.08.2008, 20.11.2008 та 02.02.2009, кінцевий термін повернення кредитних коштів - 20.08.2009.

Як слідує зі змісту спірних у даній справі правовідносин відповідач залишок кредитних коштів у розмірі 618 056,42 грн, право вимоги яких було передано позивачу, зокрема, за договором купівлі-продажу прав вимоги від 22.05.2014, станом на дату звернення позивача до суду із відповідним позовом не повернув. Наявність відповідних обставин відповідач не заперечував та не спростував.

Відповідно до пп. 3.4., 3.5. кредитного договору щомісячно, в останній робочий день кожного місяця, банк нараховує проценти за користування кредитом методом факт/факт (для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році), за період з дня фактичного надання кредиту (у першому місяці кредитування), в подальшому - з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця (період нарахування) та у день остаточного повернення кредиту.

Сплата процентів за користування кредитом за період, вказаний в п. 3.4. цього договору, здійснюється позичальником шляхом перерахування грошових коштів до 05 числа місяця (включно), наступного за місяцем нарахування процентів та в день остаточного повернення кредиту. В тому разі, якщо дата погашення процентів за кредитом припадає на неробочий день, платіж має бути здійснений в наступний за ним робочий день.

З огляду наведеного, використання відповідачем залишку коштів з наданого в рамках кредитного договору ПАТ Інноваційно-промисловий банк кредитного ліміту свідчить про погодження ВАТ «Комарівська меблева фабрика» з умовами кредитного договору та, відповідно, породжує для відповідача обов'язок по сплаті процентів за користування кредитом у повному обсязі у погоджені сторонами строки.

Покладені ж в основу заперечень доводи відповідача щодо врегулювання між сторонами спору щодо заборгованості за кредитним договором відповідно до мирової угоди від 15.08.2014, затвердженої ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2014 у справі №Б3/126-11, визнаються судом необґрунтованим з огляду нижченаведеного.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2011 було порушено провадження у справі №Б3/126-11 про банкрутство ВАТ «Комарівська меблева фабрика» .

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2012 у справі №Б3/126-11 затверджено реєстр вимог кредиторів, зокрема визнано кредитором ПАТ "Інноваційно-промисловий банк" з наступними розмірами вимог до боржника на суму 882 392,31 грн заборгованості, що утворилась у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору №123-2008 від 05.08.2008.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2014, зокрема, замінено кредитора ПАТ "Інноваційно-Промисловий Банк" на його правонаступника ПАТ "Дельта Банк".

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2014 у справі №Б3/126-11 затверджено мирову угоду від 15.08.2014, укладену між учасниками провадження у справі про банкрутство ВАТ «Комарівська меблева фабрика» , у тому числі стосовно вимог ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 882 392,31 грн за кредитним договором №123-2008 від 05.08.2008.

Умовами зазначеної мирової угоди, зокрема погоджено порядок та строки сплати боржником 882 392,31 грн шляхом розстрочення сплати відповідної суми щомісячно рівними частинами протягом 11 місяців з моменту затвердження мирової угоди.

Як слідує зі змісту наданих позивачем пояснень, а також наявних в матеріалах справи доказів, мировою угодою від 15.08.2014, зокрема, врегульовано спір щодо зобов'язань боржника в частині умов кредитного договору, строк виконання яких настав до порушення провадження у справі про банкрутство, а саме: 618 056,42 грн заборгованості за кредитним договором та 264 335, 89 грн нарахованих та несплачених процентів.

Водночас, у даній справі позивачем заявлено, зокрема, вимогу про стягнення з відповідача 403 142,12 грн процентів, нарахованих за період з 04.09.2014 по 23.05.2017 на заборгованість за кредитним договором у розмірі 618 056,42 грн, тобто, позивачем у даній справі заявлено вимоги, що не увійшли до вимог, врегульованих за мировою угодою від 15.08.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції станом на 01.08.2014) під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки умови морової угоди від 15.08.2014 стосуються, зокрема, 618 056,42 грн заборгованості відповідача за кредитним договором, вимоги про стягнення якої позивачем у даній справі не заявлено, у той час як сплата відповідної суми була розстрочена, а не прощена (списана) кредитором, суд дійшов висновку, що відповідні обставини не є підставами для припинення зобов'язань відповідача за кредитним договором, у тому числі щодо сплати сум процентів за користування кредитними коштами, нарахованих після затвердження мирової угоди.

Пунктами 1 та 7 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки відповідач свої грошові зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а заявлена до стягнення сума заборгованості по процентам за користування кредитом є арифметично вірною, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 403 142,12 грн заборгованості за простроченими процентами, як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем, як позичальником, своїх грошових зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом у період з травня 2016 року по квітень 2017 року, позивач просить суд стягнути з ВАТ «Комарівська меблева фабрика» 16 235,49 грн пені та 1 707, 20 грн 3% річних, нарахованих:

з 01.06.2016 по 30.11.2016 на 12 563, 77 грн заборгованості;

з 01.07.2016 по 30.12.2016 на 12 158,49 грн заборгованості;

з 01.08.2016 по 30.01.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 01.09.2016 по 02.03.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 03.10.2016 по 03.04.2017 на 12 158,49 грн заборгованості;

з 01.11.2016 по 02.05.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 01.12.2016 по 23.05.2017 на 12 158,49 грн заборгованості;

з 03.01.2017 по 23.05.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 01.02.2017 по 23.05.2017 на 12 598,19 грн заборгованості;

з 01.03.2017 по 23.05.2017 на 11 379,01 грн заборгованості;

з 03.04.2017 по 23.05.2017 на 12 598,19 грн заборгованості;

з 03.05.2017 по 23.05.2017 на 12 191,80 грн заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1. кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (діючої у період нарахування пені) від суми простроченої заборгованості за кредитом та (або) процентами за кожен день прострочення платежу.

Водночас, відповідно до приписів ст. 625 598, 599, 612 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи передбачені умовами договору строки сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені та 3% річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 3.5. кредитного договору, тобто з 6-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування відповідної суми процентів.

Отже, враховуючи безпідставне включення позивачем до періодів обрахунку пені та 3% річних днів, коли відповідач не вважався таким, що прострочив виконання зобов'язання, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення відповідних сум коштів в межах вказаних позивачем періодів та з урахуванням законодавчих приписів наступним чином:

з 07.06.2016 по 30.11.2016 на 12 563, 77 грн заборгованості;

з 06.07.2016 по 30.12.2016 на 12 158,49 грн заборгованості;

з 06.08.2016 по 30.01.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 06.09.2016 по 02.03.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 06.10.2016 по 03.04.2017 на 12 158,49 грн заборгованості;

з 08.11.2016 по 02.05.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 06.12.2016 по 23.05.2017 на 12 158,49 грн заборгованості;

з 06.01.2017 по 23.05.2017 на 12 563,77 грн заборгованості;

з 07.02.2017 по 23.05.2017 на 12 598,19 грн заборгованості;

з 06.03.2017 по 23.05.2017 на 11 379,01 грн заборгованості;

з 06.04.2017 по 23.05.2017 на 12 598,19 грн заборгованості;

з 06.05.2017 по 23.05.2017 на 12 191,80 грн заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення сум пені та 3% за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, обрахований судом за вказані позивачем періоди з урахуванням законодавчих вимог та положень договору, становить 15 667,45 грн та 1 650,48 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з ВАТ «Комарівська меблева фабрика» 16 235,49 грн пені та 1 707, 20 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 15 667,45 грн та 1 650,48 грн відповідно.

Крім того, посилаючись на порушення позичальником покладених на нього обов'язків за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з останнього 132 499,99 грн штрафу, нарахованого у порядку пп. 5.1.4, 8.3. кредитного договору.

Так, пп. 5.1.4, та 8.3. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується надавати банку (на момент укладення цього договору, у подальшому - щоквартально, до 26 числа місяця, наступного за звітним кварталом) належним чином засвідчені документи: бухгалтерський баланс за звітний квартал, звіт про фінансові результати, звіти про рух грошових коштів та про власний капітал, а також зміни і доповнення до угод поставки, реалізації об'єктів, що кредитуються, договори, рахунки, контракти, накладні, згідно яких здійснюється перерахування кредитних коштів, та інші матеріали, необхідні для перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням. У разі отримання кредитів у інших банках або фінансових установах, під час дії цього договору, надавати банку копії кредитних договорів та договорів застави протягом трьох робочих днів з дати їх укладення.

У випадку порушення позичальником пп. 5.1.4.-5.1.15, 5.1.19. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 5 (п'ять) відсотків від суми кредиту.

В обгрунтування заявленої вимоги про стягнення з відповідача штрафу, позивач зазначає, що відповідачем порушено п. 5.1.4. кредитного договору та не надано передбачених відповідним пунктом документів.

Як слідує з наданих у судовому засіданні представником відповідача пояснень, останній не заперечив та не спростував обставин порушення ВАТ «Комарівська меблева фабрика» п. 5.1.4. кредитного договору - не надання банку документів, необхідних для перевірки забезпечення кредиту і контролю за його використанням і поверненням.

Беручи до уваги наведені обставини порушення відповідачем п. 5.1.4. кредитного договору, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 8.3. кредитного договору, враховуючи арифметичну відповідність обрахунку відповідної штрафної санкції, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 132 499,99 грн штрафу з огляду на її обґрунтованість.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 38, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 598, 599, 612, 625, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Комарівська меблева фабрика» (08020, Київська обл., Макарівський район, село Комарівка, вул. Леніна, будинок 25, ідентифікаційний код 30814923) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) 403 142 (чотириста три тисячі сто сорок дві) грн 12 коп. заборгованості за простроченими процентами, 15 667 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 45 коп. пені, 1 650 (одну тисячу шістсот п'ятдесят) грн 48 коп. 3% річних, 132 499 (сто тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн 99 коп. штрафу та 8 294 (вісім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 40 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.08.2017.

Суддя В.А. Ярема