Постанова

від 01.08.2017 по справі 908/3454/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2017 справа № 908/3454/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №Ц/3-04/294-16 від 25.10.2016р. не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум» , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі№ 908/3454/16 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецької області до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Аурум» , м.Запоріжжя Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь Донецької області простягнення 61720,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» , м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» , м.Лиман Донецької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум» , м.Запоріжжя про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі у розмірі 61720,00грн.

На підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвалою господарського суду від 22.02.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь Донецької області.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №908/3454/16 позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Приймаючи рішення, господарський суд виходив з правомірності нарахування позивачем штрафу за неправильне зазначення у накладній відомостей про масу вантажу, а також з того, що комерційний акт є належним та допустимим доказом на підтвердження цього факту.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 07.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №908/3454/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, апелянт з посиланням на ст.127 Статуту залізниць України зазначає, що позивачем не було доведено, що нестача вантажу сталася з вини відповідача. Крім того, комерційний акт, на думку скаржника, не може бути належним доказом, адже останній складений без участі відповідача. Більше того, апелянт зазначає, що у зазначеному акті у графі Груз погружен средствами та Вес груза при погрузке определен не міститься жодної інформації, що дає достатні підстави стверджувати про неналежне, неправильне оформлення комерційного акту.

На думку апелянта, господарський суд не звернув уваги на той факт, що в позовній заяві зазначена збільшена сума (12344,00грн.), ніж у накладній №47898069 від 20.06.2016р.(10834,00грн.).

Крім того, скаржник зазначає про те, що позивачем по справі не дотримано порядок досудового врегулювання спору.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №908/3454/16, призначено розгляд скарги на 01.08.2017р.

У судовому засіданні 01.08.2017р. представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися. Разом з тим, на електронну адресу суду від відповідача надійшло дві аналогічні за змістом заяви про розгляд справи без участі представника апелянта. У зазначеній заяві останній наголошує на тому, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник третьої особи про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін та третю особу про час та місце судового засідання, а також те, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася судом обов'язковою, позиція скаржника викладена в апеляційній скарзі, а також не повідомлення третьою особою про поважність причин неявки у судове засідання, задовольняючи клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20.06.2016р. зі станції відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до станції призначення Сартана Донецької залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Аурум (далі - вантажовідправник) здійснено відправлення вантажу - лому чорних металів, не пойменований у алфавіті, у вагоні №68789353 за залізничною накладною №47898069.

На підставі заявки вантажоодержувача, 01.07.2016р. було здійснено комісійне переважування вагону №68789353 на станції Сартана та виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу. Так, відповідно до документів БРУТТО - не вказано, ТАРА - 22500,00кг, НЕТТО - 49500,00кг, фактично виявилося: БРУТТО - 70000,00кг, ТАРА - 22500,00кг, НЕТТО - 47500,00кг, що менше, ніж зазначено в накладній на 2000,00кг, у зв'язку з чим було складено комерційний акт БА №783221/793 від 01.07.2016р., у якому зазначено наступне. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження навалом, виїмок заглиблень немає, маркування не порушено. Двері глухі, люки закриті. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь і ком.агентов ст.Сартана. Ком. переважування здійснювали вагар і ст.пр.к-та Азовсталь Шевчук, Утургаури, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_5 та ком.агент ст.Сартана ОСОБА_6 Зав.вантажним двором за штатним розкладом не значиться.

Факт допущення вантажовідправником порушення у вигляді неправильного зазначення відомостей про масу вантажу став підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом порушеного права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України N232/94-ВР від 10.11.1994р. "Про транспорт", Закону України N273/96-ВР від 04.07.1996р. "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. за №457, та інших актів законодавства України, зокрема, Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. за №334, Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5083.

За статтею 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як вбачається з п.23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Правильність внесених відомостей до накладної №47898069 підтвердив своїм підписом представник відправника - ОСОБА_7

Як вбачається з матеріалів справи, згідно накладної №47898069 вантажовідправником вказана маса вантажу НЕТТО у вагоні - 49500,00кг. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення визначається відправником.

Згідно приписів п.24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладних, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

З матеріалів справи вбачається, що при переважуванні вагону з вантажем станції Сартана було виявлено, що вага нетто 47500,00кг. Тобто, маса вантажу, зазначена у залізничній накладній №47898069, а саме 49500,00кг не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі

статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Ст.122 Статуту залізниць України унормовано, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно ст. 118 Статуту залізниць України.

При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

В свою чергу, статтею 118 Статуту визначено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Перевіривши правильність розрахунку позивача та господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про правильність нарахування суми, яка повинна бути стягнута, а саме: 61720,00грн. (12344,00грн.*5).

Апелянт, оскаржуючи рішення, посилається на те, що відповідно до п.127 Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за недостачу багажу, якщо не доведе, що недостача відбулася не з її вини. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст.37 даного Статуту, маса вантажу має бути визначена відправником у накладній під час здавання вантажів для перевезення.

Залізнична накладна №47898069 оформлена у відповідності до Правил оформлення перевізних документів та містить відомості, підтверджені підписом вантажовідправника, згідно яких маса відправленого вантажу становила 49500,00кг. На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, іншого не доведено.

Відповідно до Правил приймання вантажів, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Скаржник, разом з іншим, посилається на незазначення у комерційному акті інформації щодо того, ким було завантажено вагон і як визначалася маса вантажу. Дане твердження не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, адже, як встановлено колегією суддів та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, інформація, яка надрукована в комерційному акті, змістилася в гору, а саме в графі Груз погружен средствами отправителя має бути стояти відмітка отправителя , а в графі Вес груза при погрузке определен відповідно отправителем .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наголошує на тому, що комерційний акт не може бути належним доказом, адже підписано без участі скаржника.

Як вбачається з п.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а)невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми

встановлюється Правилами.

Відповідно до п.10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Тобто, відправник може, а не зобов'язаний брати участь у перевірці, а отже і у складанні комерційного акту. Зазначене не може вважатися порушенням та неправильним оформленням комерційного акту.

Стосовно посилання апелянта на невірне зазначення розміру проїздної плати колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що в накладній №47898069 від 20.06.2016р. у графі тарифні відмітки визначено суму 12344,00грн.

Разом з тим, як пояснив позивач у судовому засіданні 01.08.2017р. та викладено у відзиві на апеляційну скаргу, що загальна сума проїзної плати становить 12344,00грн., з якої 10834,00грн. це інфраструктурна складова, а 1510,00грн. - вагонна складова.

Підставою для скасування рішення господарського суду Запорізької області апелянт разом з іншим називає неврахування судом того, що позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору, не направлено претензій ані позивачем, ані третьою особою (Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» ).

Однак, чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок прямо передбачений договором. Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний суд України у справі N1-2/2002 від 09.07.2002р. Так, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №908/3454/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аурум» , м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №908/3454/16 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.03.2017р. (повний текст підписано 20.03.2017р.) у справі №908/3454/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано 8 прим.: 2 - позивачу, 2 - відповідачу; 1 - третій особі; 1 - у справу; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО