Постанова

від 17.07.2017 по справі 905/209/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.07.2017 справа №905/209/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді За участю представників сторін: від позивача від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №1 від 23.01.17р. Не з'явився Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 21 березня 2017р. (повний текст складено та підписано 27.03.2017р.) у справі№ 905/209/17(суддя Мальцев М.Ю.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТЛК «ТРІОЛІНК» , м.Київ до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:ОСОБА_5 підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік - Арт» , м.Бахмут, Донецька область простягнення 48 279,12грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.03.2017р. у справі №905/209/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЛК «ТРІОЛІНК» , м.Київ до ОСОБА_5 підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік - Арт» , м.Бахмут, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 48 279,12грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 42 240,00грн. та втрат від інфляції у розмірі 6 039,12грн. задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу у розмірі 42 240,00грн., втрати від інфляції у розмірі 5 911,04грн. та витрати по сплаті судового збору.

Дочірнім підприємством «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідач перебував та, наразі, перебуває у стадії санації, посилаючись на ухвалу господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/5/25б/2012, якою відкрито процедуру санації боржника ОСОБА_5 підприємства "Артемівський завод стінових матеріалів" та призначено керуючого санацією ОСОБА_6, а відтак, на момент підписання спірного договору у директора відповідача були відсутні повноваження.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки до суду не повідомили.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЛК «ТРІОЛІНК» , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_5 підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 42 240,00грн. та втрат від інфляції у розмірі 6 039,12грн.

Позовні вимоги до ОСОБА_5 підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за генеральним договором транспортного експедирування №60/03-15 від 27.03.2015р. в частині своєчасної оплати наданих транспорно- експедиційних послуг з організації перевезень вантажів, зокрема, за травень 2015року. При цьому, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за генеральним договором транспортного експедирування №60/03-15 від 27.03.2015р. щодо своєчасної оплати наданих транспортно- експедиційних послуг, у зв'язку з чим стягнув суму основної заборгованості у розмірі 42 240,00грн. та здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, визнавши належною до стягнення суму у розмірі 5911,04грн.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №905/209/17; розглянувши доводи апеляційної скарги; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 27.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК «ТРІОЛІНК» , м.Київ (далі - експедитор) та Дочірнім підприємством «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область, (далі - клієнт) укладено генеральний договір транспортного експедирування №60/03-15 (далі - договір), за умовами якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та узгоджені сторонами у додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках, що є невід'ємною частиною договору. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання експедитор є власністю клієнта. При прийнятті вантажів клієнта у експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі. (п.1.1. договору)

Відповідно до п. 1.2. договору, експедитор надає клієнту додаткові послуги (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та розвантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, тощо), пов'язані з перевезенням його вантажу територією України та інших держав на умовах, зазначених у договорі.

Згідно з п. 2.1. договору, сторони узгоджують, який саме вантаж клієнта (найменування, кількість, код вантажу відповідно до Гармонізованої номенклатури вантажів (ГНВ), код вантажу відповідно до Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) тощо) буде експедируватися, маршрути його транспортуванняв додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках, що є невід'ємною частиною договору. Також в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках можуть бути узгоджені сторонами умови оплати по перевезенню, яке узгоджене даною додатковою угодою, додатком, протоколом та/або заявкою. Умови надання експедитором послуг, передбачених договором, відносно конкретного вантажу клієнта також будуть вважатися узгодженими у разі направлення клієнтом експедитору заявки, що містить усю необхідну інформацію та прийняття експедитором заявки до виконання відповідно до п.п. 2.2 - 2.5 Договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, клієнт не пізніше 15 днів до дня запланованої дати відправлення вантажу, направляє експедитору заявку із зазначенням маршруту та всіх необхідних даних про вантаж і в обов'язковому порядку відповідно до форми заявки зазначає: найменування, кількість, коди вантажу по ГНВ, ЄТСНВ, необхідний для перевезення рухомий склад, кількість вагонів, завантаження вагонів, строки транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоодержувача. Форма заявки міститься у Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.2.3 договору, після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок із зазначенням розміру оплати, необхідного для надання послуг відповідно до Заявки.

Відповідно до п. 2.8 договору, сторони здійснюють приймання-передачу послуг шляхом складення актів наданих послуг, в яких фіксуються усі транспортно-експедиторські послуги, надані експедитором клієнту. Остаточні розрахунки за послуги здійснюються між сторонами протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно з п.2.9. договору, факт надання експедитором послуги клієнту підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, що відображують шлях прямування вантажу з пункту його відправлення до пункту призначення.

Відповідно до п.4.1. договору, клієнт перераховує експедитору 100% переплати грошових коштів, необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів до їх відправки, згідно виставленого рахунку. Грошові кошти, надані експедитору для виконання договору (за винятком плати експедитору), є власністю клієнта. Допускається оплата рахунків, переданих за допомогою засобів факсимільного зв'язку (факсу) та/або по мережам комп'ютерного зв'язку (електронна пошта).

Згідно з п.4.3. договору, розмір плати експедитору по договору визначається як ціна послуг (робіт), погоджена сторонами у відповідних додаткових угодах, додатках. Протоколах, що є невід'ємною частиною договору, та/або рахунку, виставленому на підставі відповідної заявки.

Відповідно до п. 8.1. договору, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р., а в частині фінансових розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, які виникли під час його дії.

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним спірного договору сторонами не представлено. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Окрім цього, відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно з абзацом 1 ст. 9 зазначеного Закону, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов зазначеного договору позивачем за заявками відповідача №1 від 27.03.2015р., №2 від 27.03.2015р., №3 від 27.03.2015р., №4 від 27.03.2015р. надані послуги з транспортного експедирування, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000035 від 31.03.2015р. на суму 10719,83грн., №ОУ - 0000037 від 31.03.2015р. на суму 4200, 00грн., №ОУ - 0000104 від 30.04.2015р. на суму 11280,00грн., №ОУ - 0000105 від 30.04.2015р. на суму 10 720,00грн., №ОУ - 0000106 від 30.04.2015р. на суму 12600,00грн., №ОУ - 0000107 від 30.04.2015р. на суму 10 720,00грн., №ОУ - 0000108 від 30.04.2015р. на суму 11 280,00грн., №ОУ - 0000109 від 30.04.2015р. на суму 10 720,00грн., №ОУ - 0000110 від 30.04.2015р. на суму 11 280,00грн., №ОУ - 0000111 від 30.04.2015р. на суму 22 560,00грн., №ОУ - 0000112 від 30.04.2015р. на суму 33 840,00грн., №ОУ - 0000113 від 30.04.2015р. на суму 11280,00грн., №ОУ - 0000115 від 30.04.2015р. на суму 22560,00грн., №ОУ - 0000114 від 30.04.2015р. на суму 22560,00грн., №№ОУ - 0000139 від 31.05.2015р. на суму 11 280,00грн., №ОУ - 0000140 від 31.05.2015р. на суму 11280,00грн., №ОУ - 0000141 від 31.05.2015р. на суму 11280,00грн., а всього на загальну суму 240 159,83грн.

При цьому, надані позивачем послуги відповідач сплатив частково у загальній сумі 197 919,83грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, які наявні в матеріалах справи.

Позивачем для сплати вартості наданих послуг виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури, які наявні в мтаеріалах справи (а.с. 32-35, 130-142 т. 1)

Одночасно, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000139 від 31.05.2015р. (рахунок - фактура № СФ - 0000074), №ОУ - 0000140 від 31.05.2015р. (рахунок - фактура № СФ - 0000086), №ОУ - 0000141 від 31.05.2015р. (рахунок - фактура № СФ - 0000103) не підписані з боку відповідача, однак з матеріалів справи вбачається, що останні направлялись на адресу відповідача разом з листом №118 від 18.06.2015р., докази направлення якого наявні в матеріалах справи (а.с. 194, т. 1).

Більш того, вказані рахунки частково оплачувались відповідачем, а також відповідно до листа відповідача №67 від 30.04.2015р. (а.с. 169, т. 1) між сторонами проводилось погодження щодо зарахування часткових оплат.

Наразі, заперечень щодо неналежного виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором та доказів відмови від експедиторських послуг, або від їх прийняття у встановленому порядку відповідачем не надано. Протилежного суду не доведено.

Разом з тим, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» , факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, залізнична накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Позивачем на підтвердження здійснення перевезень для відповідача надані залізничні накладні №51282481 від 05.05.2015р., №51405827 від 11.05.2015р. та №51605848 від 20.04.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК «ТРІОЛІНК» , м.Київ та Державним підприємством «Українським траспортно- логістичним центром» укладено договір № 3026/46-2014 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах. Відповідно до листа, Державного підприємства Український транспортно- логістичний центр вбачається, що позивачу присвоєно коди платників, зокрема для перевезень на Південно-Західній залізниці (перевезення здійснювалось на станцію Буча Південно-Західної залізниці), позивачу присвоєно код № 9222795.

Матеріалами справи встановлено, що саме за вказаним кодом здійснювалось перевезення залізничним транспортом, що вбачається з наявних в матеріалах справи залізничних накладних. Одночасно, витрати позивача з організації перевезень вантажу за вищевказаними залізничними накладними підтверджуються випискою з особового рахунку та переліками Державного підприємства Український транспортно- логістичний центр за 11.05.2015р., за 20.05.2015р., за 26.05.2015р.

Як зазначено вище, п. 4.1. договору передбачено, що клієнт перераховує експедитору 100% переплати грошових коштів, необхідних для виконання його доручень з перевезення відповідних партій вантажів до їх відправки, згідно виставленого рахунку, однак матеріали справи не містять доказів виконання сторонами умов вказаного пункту договору.

В свою чергу, за приписом ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялись претензії №117 від 18.06.2015, №41 від 13.05.2016 та листи №12 від 18.02.2016, №56 від 11.07.2016, які залишені відповідачем без відповіді.

За таких обставин, обчислення строку настання виконання зобов'язання зі сплати суми основного боргу, а також нарахування інфляційних втрат здійснюється з урахуванням ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, надавши відповідачу транспортно - експедиційні послуги з організації перевезень вантажів, зокрема, за травень 2015року, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 42 240,00грн.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 42 240,00грн., Дочірнім підприємством «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 42 240,00грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 6039,12грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 6039,12 грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 5 911,04грн.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності повноважень директора на момент підписання генерального договору транспортного експедирування №60/03-15 від 27.03.2015р. не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наразі, матеріали справи свідчать про фактичне виконання сторонами зобов'язань за генеральним договором транспортного експедирування №60/03-15 від 27.03.2015р., оскільки, по - перше: відповідачем надавались заявки на перевезення вантажів, по - друге: між сторонами підписувались акти виконаних робіт (надання послуг), по - третє: відповідачем у період з 27.03.2015р. (дата підписання договору) по 30.04.2015р. здійснювались часткові оплати наданих позивачем послуг.

Тобто, після укладення спірного договору відповідачем вчинялись дії, направлені на наступне схвалення оспорюваного правочину.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постановах від 19.08.2014 року у справі № 5013/492/12, від 19.08.2014 року у справі № 5011-31/17917-2012, від 19.08.2014 року у справі № 924/905/13 договір, укладений керівником (директором) товариства навіть з перевищенням повноважень є дійсним, якщо товариство своїми діями схвалило цей договір.

Крім того, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2017р. про відкладення розгляду справи, відповідача зобовязано надати витяг з ЄДРПОУ станом на момент укладання договору (27.03.2015р.); належним чином засвідчену копію ухвали господарського суду Донецької області від 27.02.2013р. у справі №5006/5/35б/2012 про призначення керуючого санацією арбітражного керуючого ОСОБА_6, надати докази на підтвердження надання арбітражним керуючим повноважень директору ОСОБА_7 на підписання від імені боржника цивільно-правових угод у спірний період, зокрема на вчинення правочину - генерального договору транспортного експедирування №60/03-15 від 27.03.2015р. (довіреність, рішення зборів комітету кредиторів, тощо). У разі відсутності витребуваних судом доказів, надати відповідні письмові пояснення з цього приводу.

Станом на дату прийняття цієї постанови витребувані судом документи відповідачем не надано.

В силу положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.03.2017р. у справі №905/209/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства «Артемівський завод стінових матеріалів» , м.Артемівськ, Донецька область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21 березня 2017 р. у справі №905/209/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3