Постанова

від 20.04.2017 по справі 804/7440/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 р. Справа № 804/7440/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась із адміністративним позовом, в якому просить з урахуванням уточнень:

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 892-1301 та №893-1301 від 03.06.2016 року Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, якими визначені суми податкових зобов'язань з мене за платежем: земельний податок з фізичних осіб відповідно у розмірах 38926,57 грн. та 42101,44 грн.;

- визнати незаконним та скасувати рішення про результати розгляду первинної скарги від 30.09.2016 року Головного Управління Державної Фіскальної Служби України у Дніпропетровській області, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 892-1301 та №893-1301 від 03.06.2016 року Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, якими визначені суми податкових зобов'язань з мене за платежем: земельний податок з фізичних осіб відповідно у розмірах 38926,57 грн. та 42101,44 грн., а скаргу без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення не містять посилання на розрахунок податкових зобов'язань, також на земельну ділянку відсутня технічна документація із землеустрою та дані державного земельного кадастру.

Представник позивачів в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником комплексу споруд, що знаходиться на земельній ділянці площею 1,0099 га, кадастровий номер 1211000000:07:263:0001, цільове призначення - для розміщення підприємства, що підтверджується договором від 08.10.2012 року. За умовами договору земельна ділянка переходить в користування покупця та підлягає оформленню згідно законодавства.

03.06.2016 року Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 892-1301 та №893-1301, якими позивачу визначено грошові зобов'язання з земельного податку на 2014 рік в сумі 38926,57 грн. та на 2015 рік в сумі 42101,44 грн.

Вирішуючи спір суд зазначає, що згідно підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, землекористувачі.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно пункту 286.1 статті 286.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як вбачається із витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер - 1211000000:07:263:0001, відомості про реєстрацію права власності чи оренди земельної ділянки розташованої за адресою вул. Оренбурзька, 15 у м. Кривому Розі за позивачем відсутні.

Також суд зазначає, що згідно пункту 9 розділу ІІ. Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Таким чином, правильність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме застосовані контролюючим органом розмір ставки податку, базу оподаткування, можливо встановити (визначити) виходячи з розрахунку податкового зобов'язання, що додається до податкового повідомлення - рішення.

Крім цього у запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що земельний податок розраховувався на 204 та 2015 роки з урахуванням коефіцієнтів визначених у статті 275 Податкового кодексу України, однак зазначена стаття виключена з Податкового кодексу України на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 року.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу зобов'язання зі сплати земельного податку, а отже податкові повідомлення-рішення № 892-1301 та №893-1301 від 03.06.2016 року підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги, суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акта, так і правового акта індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законом України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З наведених процесуальних норм права та положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та визначає зміст позовних вимог. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Так, справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Саме по собі рішення за результатами розгляду скарги платника податків, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні закону і не створюють для особи обов'язків та наслідків за результатами його прийняття.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.06.2016 року № 892-1301 та № 893-1301.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2017 року

Суддя ОСОБА_1