Ухвала

від 04.08.2017 по справі 755/5475/16-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/5475/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

"04" серпня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2016 за № 12016100040000630, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання заявника, яке обґрунтоване тим, що у провадженні Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12016100040000630 від 16.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.

У відповідності до ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16.06.2016 ОСОБА_6 було задоволено клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_5 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Карідан» (ідентифікаційний код юридичної особи 30886338) із забороною державному реєстратору Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів стосовно цього товариства.

Заявник,вважає, що рішення про накладення арешту на вищевказане майно було передчасним та таким, що порушує закріплене та гарантоване Конституцією право власності ОСОБА_5 , у світлі нормч. 10 ст. 170 КПК України, яка вказує, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.

Акцентує увагу на тому, що у відповідності до приписів КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно є речовими доказами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Звертає увагу на те, що за загальним правилом, та відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Та вважає, що, в даному конкретному випадку, накладений судом арешт є безпідставним та повинен бути скасований.

Адже, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннямипідозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а, у відповідності до «Узагальнень судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 07.02.2014 р., щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннямипідозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

ОСОБА_5 не має жодного статусу у зазначеному кримінальному провадженні.

Не мав статусу підозрюваного, і йому ніколи не вручали підозру.

Він також не підпадає під категорію третіх осіб, на думку заявника.

У ході досудового розслідуванням, слідством не доведено будь-якої причетності або незаконної діяльності ОСОБА_5 , стосовно розпорядженням/користуванням корпоративними правами.

Слідством не вказано про заподіяння шкоди.

За весь час досудового розслідування, слідством не проведено та не заявлено жодної експертизи яка б доводила наявність шкоди нанесеної діями ОСОБА_5 , що і було б, можливо, обставиною для накладення арешту на корпоративні права.

Поряд з цим заявник звертає увагу, що 06 квітня 2017 слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_7 своїм рішенням зняла арешт який було накладено на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5 , у рамках саме цього кримінального провадження.

Слідчим суддею ОСОБА_7 було встановлено, що відповідно до ч. 1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а тому враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, наслідки арешту майна для ОСОБА_5 на теперішній час і в подальшому відпали, що відповідно до ч. 1 ст.174 КПК України стало підставою для задоволення клопотання про зняття арешту з майна ОСОБА_5 .

Враховуючи саме викладені вище обставини, які викладаються слідчим суддею настільки деталізовано, з огляду на їх упорядкованість, керуючись ст. 170-174 КПК України, заявник проситьскасувати арешт майна корпоративних прав ОСОБА_5 (і.н.н. НОМЕР_1 ), корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Карідан» ідентифікаційний код юридичної особи - 30886338.

До цього клопотання його автор долучає ухвали слідчих суддів від 16.06.2016 та 06.06.2017 і договір на представництво, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні особа, яка подала дане клопотання в інтересах ОСОБА_5 ОСОБА_4 , його підтримала, просила задовольнити з вказаних у ньому підстав.

Також зазначила, що ухвалу про арешт не оскаржували, бо вважають, що у кримінальному провадженні вони такого права не мають так, як ОСОБА_5 не має жодного статусу у зазначеному кримінальному провадженні, не мав статусу підозрюваного, і йому ніколи не вручали підозру. Він також не підпадає під категорію третіх осіб.

Докази, які підтверджують, на думку заявника, викладені у клопотанні обставини та вказують на необхідність його задоволення, є саме ті документи, які вона надала.

У судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення цього клопотання так, як підстави для скасування арешту визначені ст. 174 КПК України відсутні.

Вказала, що арешт був накладений з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тобто задля досягнення мети передбаченої ст. 170 КПК України.

Зауважила, що кримінальне провадження унесене до ЄРДР № 12016100040000630 від 16.01.2016 було порушено за заявою ТОВ «МРІЯ-ЛІЗИНГ» та стосується питання імовірного привласнення грошових коштів керуючими компанії «Мрія Агро Холдинг», що вказує на те, що арештоване майно, фактично, є речовим доказом так, як являється, у цій ситуації, по суті, матеріальним об`єктом, який були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі об`єктом кримінально протиправних дій.

На цей час, мета, заради якої було накладено арешт, а саме збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), не відпала.

При цьому, акцентувала увагу на тому, що згідно зіст. 215 КПК Українидосудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства.

Зазначена норма, як і в цілому положенняглави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов`язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.

Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, в даному випадку, передбаченогост. 191 КК України, на власний розсуд визначає об`єм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення.

Зокрема, в ході досудового розслідування цього кримінального провадження, як вказала прокурор, у цей період, як і в ході всього етапу його розслідування здійснюються ті дії, зокрема, слідчі, які є необхідними у ньому, а тому просила вважати доводи заявника з цього питання надуманими.

Інші учасники провадження, зокрема ОСОБА_5 , в судове засідання не прибули, однак слідчий суддя у світлі норм ст.ст. 22, 26, 174 КПК України, вважає, що це не перешкоджає розгляду клопотання по суті, тож заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали судового провадження за клопотанням та провадження у аркмах, якого власне було накладено відповідний арешт, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому, частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при розгляді питання про їх скасування, сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються та довести відповідно обставини, як, у цій ситуації регламентує порушене заявником питання та прямо визначені ст. 174 КПК України.

Адже, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК України).

Самі сторони кримінального првоадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

У той час, як слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, тобто здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні з метою дотримання завдань кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 26 КПК України) та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).

Так, у цьому випадку, в ході судового розгляду клопотання про скасування арешту встановлено таке.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 16.06.2016 у справі № 755/5475/16-к накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРІДАН", ідентифікаційний код юридичної особи: 30886338 та заборонено державному реєстратору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів стосовно ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРІДАН", ідентифікаційний код юридичної особи: 30886338.

Арешт було накладено за клопотанням слідчого з обґрунтуванням того, що слідчим відділом Дніпровського управління поліції ГУНП у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100040000630, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2016 року щодо привласнення грошових коштів керуючими компанії ТОВ Мрія АгроХолдинг, протягом 2012-2015 років, тобто злочин передбачений ч.1 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до групи компаній ТОВ Мрія АгроХолдинг входить більше ста підприємств, в тому числі ТОВ Мрія Лізинг (ЄДРПОУ 35855770). Основною функцією даного підприємства в загальній господарській діяльності Агрохолдингу є централізована закупівля (отримання в лізинг) та концентрація на його балансі сільськогосподарської техніки.

Також встановлено, що станом на 31.07.2014 року на балансі ТОВ «Мрія-Лізинг» обліковувалося більше 700 одиниць сільськогосподарської, спеціальної техніки та обладнання, балансова (залишкова) вартість якої складала 572019 877 грн. та 681 одиниць вантажного транспорту, фургонів малотоннажних причепів та інших транспортних засобів, балансова (залишкова) вартість яких складала 178933 470 грн. Також станом на 31.07.2014р. ТОВ «Мрія-Лізинг» було придбано, однак ще не введено в експлуатацію сільськогосподарської техніки в кількості 15 одиниць вартістю 18109496 грн.

Проте, 14.08.2014 року, директором ТОВ Мрія Лізинг в особі ОСОБА_8 за вказівкою фактичних власників ТОВ Мрія АгроХолдинг укладено вісім договорів купівлі-продажу сільгосптехніки на користь ТОВ Делівері Трейд (ЄДРПОУ 39335628).

На підставі зазначених договорів купівлі-продажу у власність ТОВ Делівері Трейд передано сільгосптехніку та обладнання на загальну суму 286 000 000. 00 грн.

Впродовж вересня-жовтня 2014 року, ТОВ Мрія Лізинг під виглядом оплати послуг з перевезення перерахувало на рахунок ТОВ Делівері Трейд грошові кошти в розмірі 136 116 153, 46 грн.

В подальшому, 03.09.2014 року, між ТОВ Делівері Трейд та ТОВ Мрія Лізинг укладено договір оренди сільгосптехніки №0349-03/09-ДТМЛ строком до 31.12.2014 року. Відповідно до умов договору, ТОВ Мрія Лізинг зобов`язалась перевести на рахунок ТОВ Делівері Трейд грошові кошти в розмірі 9 703 134, 98 грн. за оренду сільгосптехніки.

Також, між ТОВ Делівері Трейд та ТОВ Мрія Лізинг укладено договір оренди сільгосптехніки №12/11/14-ДТМЛ-м від 12.11.2014 року. Відповідно до умов договору, ТОВ Мрія Лізинг зобов`язалась перевести на рахунок ТОВ Делівері Трейд грошові кошти в розмірі 30 909, 00 грн. за оренду сільгосптехніки.

19.09.2014 року Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області змінено склад та інформацію про засновників ТОВ Делівері Трейд.

23.02.2015 року Реєстраційною службою Гусятинського районного управління юстиції Тернопільської області змінено повне та скорочене найменування з ТОВ Делівері Трейд на ТОВ Колексі та змінено місцезнаходження юридичної особи на м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, 34.

Також встановлено, що ТОВ Новагрос входить до групи компаній ТОВ Мрія АгроХолдинг. Основною функцією даного підприємства в загальній господарській діяльності Агрохолдингу є зберігання на балансі нерухомого майна, що належить Агрохолдингу.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 03.11.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за №3448, посадові особи ТОВ Новагрос без відома представників комітету кредиторів та новопризначеного керівництва ТОВ Мрія АгроХолдинг за вказівкою попередніх власників ТОВ Мрія АгроХолдинг відчужили належні ТОВ «Новагрос» (ЄДРПОУ 37822862) нежитлові будівлі за адресою: смт. Козова по вул.І. Богуна,8 на користь ТОВ «Рокмар» (ЄДРПОУ 39602158).

Будучи допитаний в якості потерпілого ОСОБА_10 повідомив про те, що ОСОБА_5 , був почесним Президентом Агрохолдінгу Мрія починаючи з 2012 року та був офіційно працевлаштований на Агрохолдингу з 2006 року по листопад 2013 року. До цього періоду ОСОБА_5 мав право голосу в Раді директорів Компанії.

Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРІДАН", ідентифікаційний код юридичної особи: 30886338, юридична адреса: 08140, КИЇВСЬКА ОБЛ., КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН, СЕЛО БІЛОГОРОДКА, ВУЛИЦЯ ЩОРСА, БУДИНОК 98, є ДАНЕСКО А/ЕС, індекс 7323, РИТТЕРВАНГЕН, 1, ГІВЕ, ДАНІЯ, розмір внеску до статутного фонду - 535520.00 грн.; ГУТА ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ, індекс 48257, Тернопільська обл., Гусятинський район, село Васильківці, розмір внеску до статутного фонду - 28185.00 грн.

З мотивувальної частини вказано судового рішення слідчого судді про арешт майна слідує, що арешт на вказане майно накладено з таких мотивів (наводяться дослівно): «… арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення … права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у … третіх осіб …, для забезпечення цивільного позову... Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; … 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) … У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. Частиною четвертою ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно … за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні… Частиною десятою ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, матеріали клопотання містять достатні докази. Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку слідчого про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України…».

Як наслідок виходячи з конструкції мотивувальної частини ухвали про арешт від 16.06.2016 та наданих у судовому засіданні пояснень прокурора, було з`ясовано, що майно арештовано з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

А тому, слідчий суддя аналізуючи доводи заявника в частині того, що арешт накладений необґрунтовано, враховує таке.

На час розгляду клопотання слідчим суддею про арешт майна 16.06.2016 діяла ст. 170 КПК України в редакції Закону № 1019-VIII від 18.02.2016, яка набрала чинності 28.02.2016, з огляду на її публікацію в офіційному виданні Голос України від27.02.2016 № 37 та передбачала, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. {Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законами№ 222-VII від 18.04.2013,№ 314-VII від 23.05.2013,№ 1698-VII від 14.10.2014,№ 198-VIII від 12.02.2015; в редакції Закону№ 769-VIII від 10.11.2015; текст статті 170 в редакції Закону№ 1019-VIII від 18.02.2016}.

При цьому, речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як, уже зазначалося, з ухвали слідчого судді від 16.06.2016 слідує, що арешт на корпоративні права у вказаному товаристві був накладений з метою необхідності збереження речових доказів, тобто факт того, що це майно відповідало критеріям ст. 98 КПК України було встановлено ще 16.06.2016 при вирішенні клопотання про накладення арешту, та у цьому судовому засіданні підтверджений прокурором, як наслідок слідчий суддя сприймає критично доводи особа, яка подала дане клопотання в частині того, що арешт було накладено необгрунтовано, адже у світлі цих норм встановлено, з пояснень прокурора, що вказане майно є, за своєю суттю, речовим доказом, тобто є наявними приводи та підстави для такого арешту визначені п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, так, як відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що і є наявним у цій справі.

З огляду на, що доводи про те, що ОСОБА_5 не має, на цей час, у провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження не можуть бути основоположними, навіть, якщо воно відповідають дійсності (у ході розгляду цього клопотання цей факт однозначно встановити не вдалося) так, як з підстави визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України законодавства передбачає можливість арешту майна будь-якої фізичної або юридичної особи.

Як наслідок, факт відсутності у ОСОБА_5 підозри у вказаному провадженні не може бути основоложним.

Тим паче, що заявником, у супереч норм ст.ст. 22, 26, 132, 174 КПК України доказів протилежного в частині відсутності мети арешту визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, як то того, що майно не відповідає критеріям визначним ст. 98 даного Кодексу, надано не було, апріорі, заявник заперечувала проти витребування матеріалів самого кримінального провадження у слідства та наполягала на розгляду клопотання по суті на підставі наявних та наданих нею матеріалів, а саме копії судових рішень, які взагалі, у розумінні ст. 84 того ж Кодексу, не є доказами, адже ця стаття передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В частині доводів заявника про те, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, то слідчий суддя їх сприймає через призму норм абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, який прямо вказує на те, що це правило не поширюється на випадки коли арешт майна здійснюється з метою забезпечення збереження речових доказів, та вважає такими, що не відповідають обставинами справи та вказує на, що на момент арешту майна слідчим суддею ОСОБА_6 були наявними підстави (кримінальне провадження), мета (збереження речових доказів) та привід (ч. 1 КПК України), для арешту корпоративних прав ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРІДАН", ідентифікаційний код юридичної особи: 30886338, а тому підстави скасування цього арешту з огляду на необгунтованість, як проте, вказує заявник, відсутні.

Безпідставними є доводи заявника і про те, що ОСОБА_5 не має жодного статусу у кримінальному провадженні № 12016100040000630, що унеможливлює йому захист своїх оспорюваних прав, що суперечить нормі ст. 64-2 КПК України, яка передбачає, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Такі права у третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення до суду із клопотанням про арешт майна.

Тобто, ОСОБА_5 має статус з 16.06.2016 третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт та відповідно, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Щодо мети арешту визначеної п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, то слід вказати таке.

В ході судового розгляду даного клопотання факт того, що ОСОБА_5 не має, на цей час, у провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження однозначно встановити не вдалося, а проти відкладення судового засідання для витребування самого кримінального провадження заявник заперечувала та просила розглядати питання на підставі наявних доказів, тож суд оцінюючи обставини саме в цьому ракурсі враховує таке.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 16.06.2016 у справі № 755/5475/16-к накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) по ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРІДАН", ідентифікаційний код юридичної особи: 30886338 та заборонено державному реєстратору Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області здійснювати державну реєстрацію будь-яких змін до установчих документів стосовно ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАРІДАН", ідентифікаційний код юридичної особи: 30886338 з метою, серед іншого, визначеною п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Дане судове рішення є єдиним джерелом інформації, яке в тій чи іншій мірі, у рамках судового провадження № 755/5475/16-к, № 1-кс/755/3152/17, містить у собі дані (відомості) з цього питання, тож саме на базі такого рівня обізнаності слідчого судді, як об`єктивного спостерігача, формується ним цей висновок по обставинах справи.

З урахуванням того, що відповідно до п. 10постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005, одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно неможе бутипіддано сумніву будь-яким іншим рішеннямсуду.

З огляду на, що слідчий суддя вимушений виходити саме з цих даних, які в собі містить надто стислий інформаційний матеріал, та прийти до висновку, через призму принципу правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно неможе бутипіддано сумніву будь-яким іншим рішеннямсуду, про те, що така мета є дійсною, а вирішення ж цивільного позову по суті, згідност. 129 КПК України, відбувається на етапі ухвалення судом кінцевого судового рішення у справі, а не у порядку ст. 174 того ж Кодексу при розгляду клопотання сторін про скасування того чи іншого арешту.

Ба, навіть, як би був встановлений у відповідності до принципу «поза розумним сумнівом» факт того, що ОСОБА_5 не має у провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження підстави для скасування арешту усе одно були б відсутніми так, як наявна передумова визначена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального та остання дозволяє арешт майна, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, будь-якої фізичної або юридичної особи, навіть того, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

Аналізуючи доводи заявника в частині того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба слідчий суддя враховує таке.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).

А тому, на думку слідчого судді, при з`ясуванні цього питання, а саме потреби у заході такого типу, слід виходити з урахуванням місця норми, як передбачає можливість скасування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту (ст. 174 КПК) у структурі КПК, зокрема те, що вона віднесена до Глави 17 арешт майна Розділу ІІ заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування, та ураховувати факт, того, що потреба у тому чи іншому заході може відпасти тільки тоді, коли перестала існувати мета з якою він був застосований.

КПК України визначає таку імовірну можливу мету, як передумову арешту: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У цьому випадку, в ході судового розгляду не було встановлено факт, того що мета з якою накладався арешт на корпоративні права третьої особи відпала, а тому говорити про те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба говорити не можна.

Так, як потреба визначена п.п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України дійсна наявна та реальна.

Позицію заявника про те, що така потреба відсутня у світлі того, що слідство жодних дій у справі не здійснює, відповідно відсутня і потреба не сприймає, як слушну, з огляду на те, що оперативність досудового розслідування, як мета арешту до ч. 2 ст. 170 КПК України не віднесена.

Тим паче, що згідно зіст. 215 КПК Українидосудове розслідування здійснюється у формі досудового слідства.

Зазначена норма, як і в цілому положенняглави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов`язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення.

Орган досудового розслідування в залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, та залежно від того, як ці ознаки будуть співвідноситися з ознаками складу злочину, в даному випадку, передбаченогост. 191 КК України, на власний розсуд визначає об`єм перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення.

Зокрема, в ході досудового розслідування цього кримінального провадження, як вказала прокурор, у цей період, як і в ході всього етапу його розслідування, здійснюються ті дії, зокрема, слідчі, які є необхідними у ньому, а такого типу пояснення прокурора, навіть без надання ідентифікації переліку конкретних найменувань дій, сприймаються слідчим суддею, через призму ст. 222 КПК України, як прийнятні, хоча і не всеохоплюючі.

Доводи заявника проте, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, бо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться підлягають дослідження у період застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку розглядається питання про уже застосований захід та доцільність його продовження, а тому з цього питання доводи заявника слідчим суддею сприймаються фактично, як оскарження самого рішення слідчого судді про арешт майна, однак дане питання належить до компетенції суду апеляційної інстанції, а не слідчого судді у порядку ст. 171 КПК України.

Адже, саме у компетенції суду апеляційної інстанції є питання перевірки факту відповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, у той час, як слідчий суддя аналізує питання самої обгрунтованості та потреби заходу, а не відповідності висновків слідчого судді викладених у судовому рішенні про арешт майна фактичним обставинам, у цій же ситуації, заявник прямо вказує, у своїх доводах на те, що фактичні обставини у рішенні та в дійсності не кореспондуються між собою.

За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку у задоволенні клопотання відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.01.2016 за № 12016100040000630, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копію ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 15:30 год. 04.08.2017.

Слідчий суддя: ОСОБА_1