Ухвала

від 07.07.2017 по справі 760/11069/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/11069/17

Провадження № 1-кс/760/9397/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2017 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі детектива ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про арешт майна.

Дане клопотання обґрунтовано тим, що детективами Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016 за ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, детектив вказав, що ОСОБА_5 з 08.12.2014 є одним із засновників та головою громадської організації «Депутатський контроль» (код за ЄДРПОУ 39582095), державна реєстрації якої як юридичної особи проведена 13.01.2015.

Вказав, що відповідно до п. 2.1 Статуту Громадської організації «Депутатський контроль», затвердженого установчими зборами (протокол №1 від 08.12.2014), метою діяльності Організації є захист прав і законних інтересів членів Організації, сприяння протидії корупції та забезпеченню дієвого громадського контролю за дотриманням Конституції та законів України посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, прокуратурою, судами, підприємствами, установами, організаціям будь-яких форм власності.

Пояснив, що згідно зі ст. 60-1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10.02.2010 №1961, народні депутати можуть добровільно об`єднуватися у міжфракційні депутатські об`єднання, які не мають прав депутатської фракції (депутатської групи), передбачених цим Регламентом.

Зазначив, що про створення Міжфракційного депутатського об`єднання «Депутатський контроль» (надалі - МДО) оголошено 11.12.2014. Основною метою МДО проголошено боротьбу з корупцією та захист і сприяння розвитку підприємництва в Україні, основні завдання - підготовка заходів реагування на факти корупції з урахуванням міжнародного досвіду та неминуче покарання посадовців; інформаційна робота з попередження проявів явищ корупції; розробка та втілення законодавчих ініціатив.

Детектив зазначає, що ОСОБА_5 обрано головою виконавчого органу МДО - Секретаріату, до повноважень якого належить збір інформації про факти корупції, підготовка аналітичних матеріалів та депутатських звернень, розробка законопроектів та інша робота із забезпечення діяльності МДО; співпраця з громадськими організаціями та активістами, засобами масової інформації, міжнародними організаціями, депутатами місцевих рад тощо.

Також зазначено, що згідно з вимогами ст. 36 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання», ОСОБА_5 зобов`язаний діяти як голова громадської організації виключно для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Як голова громадської організації «Депутатський контроль» та голова Секретаріату МДО зобов`язаний діяти відповідно до основної мети цих об`єднань - сприяти протидії корупції.

Як пояснив детектив, ОСОБА_5 , усвідомлюючи основні завдання очолюваної ним громадської організації «Депутатський контроль», а також міжфракційного депутатського об`єднання з однойменною назвою, де він є головою Секретаріату, вчинив протиправне кримінально каране діяння, спрямоване на вимагання та одержання вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - народними депутатами України.

Також зазначено, що у період з моменту створення МДО «Депутатський контроль» до

18.03.2016 ОСОБА_5 та працівники МДО входили до складу авторських колективів проектів законів та інших актів, що вносилися суб`єктами законодавчої ініціативи - членами МДО «Депутатський контроль», зокрема, проектів законів України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо надання права народному депутату України на отримання інформації та ознайомлення з матеріалами справи на стадії досудового слідства)» від №2520а 25.08.2015, «Про внесення змін до

Кримінального кодексу України (щодо уточнення порядку застосування статті 205 Кримінального кодексу України)» №2521а від 25.08.2015, «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо спрощення процедури реєстрації окремих груп платників податків» №2559а від 01.09.2015, «Про обмеження виробництва, використання, ввезення і розповсюдження полімерних пакетів» №3237 від 06.10.2015, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони реклами лікарських засобів)» №3246 від 07.10.2015; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо питань банківськоїтаємниці)»№3479 від 13.11.2015, «Про внесення зміни до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій при наданні фінансових послуг)» №3480 від 13.11.2015, «Про внесення зміни до статті 133 Податкового кодексу України (щодо статусу неприбутковості кредитних спілок)» №3481 від 13.11.2015, «Про ліцензування видів господарської діяльності» (щодо узгодження законодавчих актів з питань ліцензування окремих операцій)» №3486 від 16.11.2015, «Про націоналізацію товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» №3575 від 02.12.2015, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення інформатизації та спрощення порядку проведення розрахункових операцій)» №3635 від

11.12.2015, «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо відміни сплати адміністративного збору окремим групам громадян» №4278 від 18.03.2016; до проекту Постанови Верховної Ради України «Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин неефективного використання земельних ділянок Національною академією аграрних наук України, підпорядкованими їй структурними установами, підприємствами та організаціями та пов`язаних з цим численних правопорушень» №3063 від 10.09.2015.

Зазначено, що усвідомлюючи, що внаслідок тісної співпраці із народними депутатами України під час внесення до Верховної Ради України проектів законів та інших актів з останніми утворилися стійкі особисті зв`язки, у невстановлений органом досудового розслідування час, у ОСОБА_7 виник умисел, породжений корисливим мотивом, на використання свого статусу внаслідок займаних посад, особистих зв`язків серед народних депутатів України, напрацьованої практики співавторства під час внесення проектів законів до Верховної Ради України та пов`язаних з цим можливостей з метою вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави

-народними депутатами України, під час реалізації ними права законодавчої ініціативи.

Детектив вказує, що прийнявши для себе рішення використовувати службові повноваження, своє становище та пов`язані з цим можливості, напрацьовану практику співавторства під час внесення проектів законів до Верховної Ради України, а також наявні особисті зв`язки серед народних депутатів України в особистих цілях та в інтересах третіх осіб з метою вимагання та отримання неправомірної вигоди, приблизно у той же період ОСОБА_5 розробив план злочинної діяльності, суть якого полягала у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - народними депутатами України, а саме за реалізацію ними права законодавчої ініціативи, внесення до Верховної Ради України проектів законів, пропозицій та поправок до законопроектів в інтересах третіх осіб та забезпечення їх прийняття відповідно до законодавчої процедури.

Як зазначає детектив, своїми умисними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи у складі організованої групи, вчинили вимагання та одержання неправомірної вигоди у ОСОБА_10 для себе в сумі 11 тис. дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08.11.2016 є еквівалентом 281 277,20 грн.) за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - народними депутатами України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , під час реалізації ними права законодавчої ініціативи, а саме підготовки та внесення Проектів Законів «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо особливостей оподаткування діяльності, пов`язаної з видобуванням бурштину) від 22.11.2016 №5437 та «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо звільнення від оподаткування операцій з ввезення на територію України обладнання для промислового видобутку бурштину)» від 22.11.2016 №5437.

19.06.2017 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КГЖ України.

20.06.2017 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК України.

Детектив зазначає, що відповідно до актового запису № 220 від 05.03.2005 між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб 05.03.2005.

Вказано, що згідно даних Реєстру прав власності на нерухме майно за ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 16.11.2011).

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, детектив просив задоволення клопотання.

Відповідно до ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В ході судового розгляду детектив клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи та на долучені до матеріалів клопотання документи.

Підозрюваний, та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання. Зазначили, що на підставі документів та суджень викладених у клопотанні сторони обвинувачення, сторона захисту робить висновок, що вищевказане майно, належить ОСОБА_5 та його дружині на праві спільної сумісної власності. Не дивлячись на вказані твердження сторони обвинувачення щодо право власності вищевказаних об`єктів рухомого майна, вважають їх хибними, а інформацію винесену з цього приводу у клопотання такою, що не відповідає дійсності.

Вказали, що ОСОБА_14 не є підозрюваною/обвинуваченою у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016, вона навіть не є свідком у вказаному кримінальному провадженні, обмеження її у праві користуватись, розпоряджатись вищевказаним майном є грубим порушенням її прав, встановлених законодавством України.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін, вивчивши клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016 за . 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, детективами Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003712 від 28.11.2016 за ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК, ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст.240 КК України.

Детектив зазначив, що своїми умисними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи у складі організованої групи, вчинили вимагання та одержання неправомірної вигоди у ОСОБА_10 для себе в сумі 11 тис. дол. США (що за офіційним курсом Національного банку України станом на 08.11.2016 є еквівалентом 281 277,20 грн.) за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави - народними депутатами України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , під час реалізації ними права законодавчої ініціативи, а саме підготовки та внесення Проектів Законів «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо особливостей оподаткування діяльності, пов`язаної з видобуванням бурштину) від 22.11.2016 №5437 та «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо звільнення від оподаткування операцій з ввезення на територію України обладнання для промислового видобутку бурштину)» від 22.11.2016 №5437.

19.06.2018 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20.06.2017 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. З ст. 369-2 КК України.

Детектив зазначає, що відповідно до актового запису № 220 від 05.03.2005 між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб 05.03.2005.

Вказано, що згідно даних Реєстру прав власності на нерухмое майно за ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності від 16.11.2011).

Статтею 60 СК України (який набрав чинності з 01 січня 2004 року) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім`ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК України, статті 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції"; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"); майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, відповідно до закону (стаття 6 Закону України "Про особисте селянське господарство").

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК України. тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63. ч, 1 ст. 65 СК України. Вказані висновки зокрема підтверджені і у Постанові пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року.

Разом з тим, відповідно до п. 23 вищевказаної постанови спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК. ч, З ст. 368 ЦК України відповідно до частин 2. З ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту). незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ст. 62 СК України, якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішення суду про визнання домоволодіння чи земельної ділянки об`єктом права спільної сумісної власності подружжя слідчому судді не надавалось.

З огляду на вказані положення законодавства України, майно про яке йдеться мова у клопотанні сторони обвинувачення є спільною сумісною власністю подружжя, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , оскільки стороною обвинувачення не було додано та подано до клопотання доказів, які б стверджували про те, що вказані об`єкти нерухомого майна можуть належати окремо кожному з членів подружжя, як про те зазначає сторона обвинувачення, а стороною захисту не надано доказів, про те, що майно належить одному із подружжя і в силу ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає клопотання детектива не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: