Рішення

від 11.07.2017 по справі 189/1227/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1140/17 Справа № 189/1227/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И Л А :

15 серпня 2016 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №DNXRRX09420125 від 29.08.2007 року, відповідачці було надано кредит у розмірі 10188,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 17.06.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 120740,02 грн., яка складається з наступного: 9831,62 грн. - заборгованість за кредитом, 34060,03 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5868,24 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 64754,41 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 5725,72 грн. - штраф (процентна складова). Тому банк просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість, станом на 17.06.2016 року, в загальному розмірі 120740,02 грн. та судові витрати в сумі 1811,10 грн.

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПриватБанк , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом відповідач повідомлена належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.05.2017 року. Від представника відповідача ОСОБА_3, діючого на підставі довіреності від 20.09.2016 року, надійшла заява про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 та її представника.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, місцевий суд виходив з того, що позивачем порушено строк позовної давності, однак, з таким висновком місцевого суду повністю погодитись неможливо.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ЗАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк , та ОСОБА_2 29.08.2007 року укладено кредитний договір №DNXRRX09420125, за умовами якого відповідачці було надано кредит у розмірі 10188,00 грн. зі сплатою за користування кредитом 12,00% на рік на суму залишку заборгованості на строк по 29.08.2009 року включно. Сторони укладали правочин шляхом підписання заяви позичальника, у якій зазначено, що невід'ємною частиною укладеного договору є додатки до нього, зокрема, умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт), з якими відповідачка ознайомлена (а.с. 10).

У пункті 3.2.2 Умов визначено, що позичальник зобов'язується, зокрема, погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви позичальника.

Згідно пункту 3.2.3 Умов позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до даних умов та тарифів; повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Відповідно до пункту 3.2.5 Умов, зокрема, позичальник доручає банку списувати кошти із всіх своїх рахунків у валюті кредиту, або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті банку за заявою та цими умовами, при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання).

Пунктом 4.1 Умов передбачено, що за користування кредитом, у період з дати укладення договору до дати погашення кредиту, позичальник щомісяця в період оплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в тарифах та заяві позичальника.

Заявою позичальника передбачено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 23 по 28 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 724,89 грн. для погашення заборгованості за кредитом, як складається із заборгованості за тілом кредиту, відсотків, винагороди, комісії, і також інших витрат.

Тобто умовами кредитного договору передбачено погашення заборгованості щомісячними платежами.

Відповідно до п. 5.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт), при порушенні позичальником строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. та 5% від суми заборгованості.

Згідно п. 5.5 Умов, терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафу) за даним договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років.

Судом встановлено, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) відповідачкою не підписані (а.с. 11-14), крім того, текст заяви позичальника про надання кредиту - не містить умови щодо встановлення п'ятирічного строку позовної давності.

ОСОБА_2 умови кредитного договору №DNXRRX09420125 від 29.08.2007 року належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 17.06.2016 року, банком нарахована заборгованість в розмірі 120740,02 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 9831,62 грн., заборгованості за відсотками - 34060,03 грн., заборгованості по комісії - 5868,24 грн., пені - 64754,41 грн. та штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина), 5725,72 грн. (процентна складова). Наявність та розмір вказаної заборгованості підтверджується наданим банком детальними розрахунками на аркушах справи 108-109, та випискою з особового рахунку відповідача на аркушах справи 102-103.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та наявність, у зв'язку із цим, заборгованості перед банком.

Разом з тим, статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново . Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-160цс14 від 19 листопада 2014 року роз'яснено, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Встановлено, що відповідачем 12.09.2016 року, до винесення оскаржуваного рішення місцевим судом, було заявлено про застосування позовної давності (а.с. 42), збільшена позовна давність домовленістю сторін, у передбаченій законом формі, не встановлена.

Як вбачається із виписки по рахунку, останній платіж на погашення заборгованості внесено відповідачем 30 жовтня 2015 року (а.с.103).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги періодичне здійснення відповідачем дій щодо визнання боргу ; встановивши, що з позовом банк звернувся до суду 15.08.2016 року, що стверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду (а.с. 3), - колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та відсотками, строк оплати яких перебуває у межах трирічного строку позовної давності, тобто за період з 31.10.2012 року по 17.06.2016 року включно, відповідно до змісту позовних вимог, а заборгованість по пені, нарахування якої перебуває у межах річного строку позовної давності, тобто за період з 31.10.2014 року по 17.06.2017 року, та дорівнює 9831,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34060,03 грн. - заборгованість за відсотками, 40330,82 грн. - заборгованість по пені. Нарахована банком комісія перебуває на межами трирічного строку позовної давності

Розмір наведеної вище заборгованості, що перебуває у межах строків позовної давності, підтверджується представленими банком відповідним розрахунком на а.с. 108-109 та випискою з особового рахунку на аркушах справи 102-103.

Крім того, колегія звертає увагу, що у правовій позиції Верховного Суду України в справі № 6-2003цс15 зазначено, що, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи вищевикладене, стягнення на користь банку пені у розмірі 40330,82 грн., - колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення на користь банку штрафів у розмірі 500,0 грн. та 5725,72 грн., оскільки пунктом 5.3 умов про надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт), які діяли на час укладення кредитного договору, передбачено, що вказані штрафи стягуються за порушення позичальником строків платежів. Отже, вищевказані штрафи є несправедливим подвійним нарахуванням неустойки.

Збільшений строк позовної давності у даному випадку не підлягає застосуванню. Так, у п.5.5 Умов про надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю у 5 років. Однак, вказані Умови про надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт) відповідачкою не підписані, а текст кредитного договору (заяви позичальника) не містить умов щодо збільшеного строку позовної давності. Таким чином, сторонами не дотримано письмової форми угоди про збільшення позовної давності, що суперечить положенням ст. 259 ЦК України.

Зважаючи на наведене, приймаючи до уваги, що суду не представлені підписані відповідачем умови надання споживчого кредиту, що діяли на час укладення сторонами кредитного договору, колегія дійшла висновку про відсутність доказів, які відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України, щодо наявності між сторонами угоди про збільшення позовної давності.

Посилання відповідача на те, що вона не здійснювала будь-якого погашення боргу за даним кредитним договором не спростовує наведених вище висновків з приводу переривання строку позовної давності, оскільки, при укладенні договору ОСОБА_2 надала згоду на договірне списання коштів із своїх рахунків у випадку виникнення боргу, що відповідає пункту 3.2.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам ( Розстрочка ) (Стандарт), з якими відповідачка була ознайомлена при укладенні договору (а.с. 10).

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що факт укладення 29.08.2007 року кредитного №DNXRRX09420125 із ПАТ КБ ПриватБанк відповідач не оспорює.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, що спричинило ухвалення незаконного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог банку.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, виходячи з часткового задоволення позову, з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ ПриватБанк підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2893,80, що складається із судового збору при зверненні з позовною заявою - 1378,00 грн. та судового збору при зверненні із апеляційною скаргою - 1515,80 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст.ст. 303, 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №DNXRRX09420125 від 29.08.2007 року, станом на 17.06.2016 року, в загальному розмірі 84222 (вісімдесят чотири тисячі двісті двадцять дві) грн. 47 коп., яка складається із тіла кредиту в розмірі 9831,62 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 34060,03 грн. та пені в сумі 40330,82 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судові витрати в розмірі 2893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді