Постанова

від 31.07.2017 по справі 805/1975/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2017 р. Справа №805/1975/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11год. 25хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Галатіної О.О.,

при секретарі - Кузьменко Н.С.

за участю

представника позивача Чекменьова Д.М.

представників відповідача Вовченка С.П., Самохвалової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Технобуд" до Головного управління ДФС у Донецькій області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання списати недоїмки в розмірі 75539,55 грн., суд

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2017 року Позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання списати недоїмки в розмірі 75539,55 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що недоїмка склалася у період перебування ТОВ Технобуд території проведення Антитерористичної операції, однак на звернення до податкового органу з заявою про списання недоїмки по ЄСВ, було отримано Лист №11649/10/05-19-17 від 22.03.2017 року Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про відмову у списанні виниклої недоїмки по ЄСВ. Вважає відмову неправомірною та незаконною, оскільки на той час діяв Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII) відповідно до якого, на час дії цього закону, недоїмка по сплати ЄСВ визнається безнадійною та підлягає списанню. З огляду на зазначене звернувся до суду.

Представник позивача під час судового засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладені у позовній заяві.

Представники відповідача під час судового засідання проти позову заперечували, про що 06.06.2017 року надали письмові заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Технобуд" (код ЄДРПОУ 35151250, 87554, Донецька обл., м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. Пилипа Орлика, буд. 92а, кв.11) є юридичною особою зазначене вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, реєстраційної інформації.

Відповідачі, Головне управління ДФС у Донецькій області, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Донецькій області, є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізує надані їм Податковим кодексом України повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, Жовтневий відділення Маріупольської ОДПІ було сформовано податкову вимогу №Ю-55-12 від 02.08.2016 року, відповідно до якої недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску складає 75539,55грн.

31.07.2017 року позивач звернувся до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Жовтневе відділення) з заявою про відкликання податкової вимоги №Ю-55-12 та списання виниклої недоїмки зі сплати ЄСВ як безнадійної.

Листом № 11649/10/05-19-17 від 22.03.2017 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області відмовлено у прийнятті рішення про списання боргу та скасування вимоги про сплату боргу зі сплати єдиного внеску.

З матеріалів справи вбачається, що Сертифікатом Торгово-промислової палати №7369 від 09.03.2017 року засвідчено настання обставин непереборної сили з 20.08.2014 рокупо 20.03.2016 року щодо обов'язку платника податків по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з липня 2014 року по по лютий 2016 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спірним питанням зазначеного позову є неправомірна відмова податкового органу здійснити списання недоїмки, що виникла у позивача, який здійснює свою господарську діяльність на території де проводилася антитерористична операція, яка визнається безнадійною та підлягає списанню.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З картки облікового розрахунку вбачається, що позивачем не здійснювалася сплата єдиного соціального внеску та обліковується недоїмка у розмірі.

Судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затверджується Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08.12.2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України "Урядовий портал".

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

Законом №1669-VII (у редакції діючий на час виникнення спірних правовідносин) у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року(далі - Закон №2464) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Оскільки позивач зареєстрований та на сьогоднішній день здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Марпіуполя Донецької області - у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464, поширюються на позивача як платника єдиного соціального внеску, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Із вищенаведених приписів вбачається, що у вказаних платників єдиного внеску недоїмка виникає у загальному порядку, але у подальшому така недоїмка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок виникнення та списання безнадійного податкового боргу регламентується п. 14. 1.11 п. 14.1 ст. 14, ст.101 ПК України, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 577 "Про затвердження Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків" зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року № 1844/24376. (далі Порядок № 577)

У відповідності до п. 14.1.11.ч. 4.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 101 ПК України та Порядку №577, документом-підставою для прийняття керівником(заступником керівника) контролюючого органу рішення про списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-можорних обставин), є відповідний сертифікат(висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до ст. 101 Кодексу.

Відповідно до пп.101.1, 101.2.4 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у том числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, в тому числі податковий боргу платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно п.101.5 ст. 101 ПК України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У розділі ІІІ вказаного Порядку №577 зазначено, що визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вважається день, що настає за граничним терміном погашення грошових зобов'язань за період, на який припадає дата, зазначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили. Документом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин є Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України.

Позивачем було здійснено звернення до торгово-промислової палати та Сертифікатом ТПП України №7369 від 09.03.2017 року засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно п.4.1. Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

На виконання зазначених приписів позивач звернувся до податкового органу з відповідною заявою про списання виниклої недоїмки, проте отримав відповідь про відмову в списанні податкового боргу у зв'язку з тим, що з 01.01.2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону №2464 від 08.07.2010 втратила чинність.

Суд зазначає, що норми Закону №2464-VI, на які посилається відповідач у своєму заперечені, є чинними, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911- VII від 24.12.2015 року було виключено дію пп.8 п.4 ст.11 Закону № 1669-VII з 01.01.2016 року, крім того, недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску у позивача виникла до внесення змін до Закону № 1669-VII, отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача викладені у письмовому заперечені, оскільки вони необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи загальна сума податкового боргу, який позивач просив списати складає 75539,55 грн.

Виходячи з положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позивач має всі підстави на період проведення АТО на визнання недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску такою, що підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу та відповідачем неправомірно відмовлено у списанні недоїмки по сплаті ЄСВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд зауважує, що реалізуючи право на судовий захист позивач на власний розсуд у позові визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та спосіб його захисту.

При цьому рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Визначення ефективного судового захисту пов'язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом, аналіз яких дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання його приписів.

З наведеного слідує, що поновлюючи порушене право, суд може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчинити лише такі дії, які передбачені законом.

Отже, суд вважає, що належним захистом порушеного права позивача в зазначених спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання безнадійного недоїмки в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Судові витрати розподілити у відповідності до норм ст.94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Технобуд" до Головного управління ДФС у Донецькій області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання списати недоїмки в розмірі 75539,55 грн. - задовольнити.

Визнати незаконною відмову у звільненні Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Технобуд" від виконання обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та списанні безнадійної недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 75539,55грн.

Зобов'язати відповідачів списати безнадійну недоїмку в сумі 75539,55грн., що виникла у Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Технобуд" зі сплати єдиного внеску, в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича фірма "Технобуд" судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн..

Повний текст постанови виготовлено 04 серпня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання особами, які беруть участь у справі, копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.