Постанова

від 02.08.2017 по справі 802/1173/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 серпня 2017 р. Справа № 802/1173/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області до Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" про стягнення податкового боргу

в с т а н о в и в :

19.07.2017 року Головне управління ДФС у Вінницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" про стягнення податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у сумі 160365,19 грн., у тому числі 160255,37 грн. - за основним платежем, 109,82 грн. - штрафні санкції, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, з огляду на що звернулись до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте надав заяву (від 27.07.2017 року №16277) про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім того, надали суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви (від 02.08.2017 року вх. № 16689).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. 01.08.2017 року подали до суду письмові заперечення на адміністративний позов (вх. №16649) вказавши, що 31.01.2007 року Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі про банкрутство ДП Вінницький лікеро-горілчаний завод та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів підприємства. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.05.2017 року продовжено строк процедури розпорядження майном підприємства та повноважень арбітражного керуючого до 27.11.2017 року. Згідно п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми податкового законодавства, на переконання відповідача, всі питання відносно погашення зобов'язання мають бути вирішенні господарським судом в ході розгляду справи про банкрутство ДП Вінницький лікеро-горілчаний завод . З огляду на що, відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів, суд вважає можливим провести розгляд і вирішення справи у відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як випливає із матеріалів справи ДП Вінницький лікеро-горілчаний завод , як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстровано 11.03.1992 року та являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

За ДП Вінницький лікеро-горілчаний завод рахується заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у сумі 160365,19 грн., у тому числі 160255,37 грн. - за основним платежем, 109,82 грн. - штрафні санкції, за період з 30.07.2014 року по 30.06.2017 року.

Вказана заборгованість у відповідача виникла:

- згідно поданої 05.02.2014 р. декларації по земельному податку на 2014 р. № 9004442669 від 17.01.2014 р. на суму 43839,81 грн., за період з 30.07.2014 р. по 30.01.2015 р. (6 місяців * 3653,31грн. + 1 місяць * 3653,40) = 25573,26 грн. (а.с. 13-14);

- по земельному податку за 2015 р. згідно поданої 19.02.2015 р. декларації по земельному податку на 2015 р. № 9018729618 від 17.02.2015 р. на суму 43929,15 грн., за період з 30.03.2015 по 30.01.2016р. (10 місяців * 3660,76 грн. + 1 місяць * 3660,79) = 40268,39 грн. (в декларації підприємством помилково не зазначено нарахування за січень місяць). В зв'язку з чим, підприємством 27.02.2015 р. подано уточнену декларацію по земельному податку на 2015 рік № 9025903880 від 27.02.2015 р. в якій зазначено нарахування за січень 2015 р. в сумі 3660,76 грн. та штрафна санкція в сумі 109,82 грн. (а. с. 15-18);

- по земельному податку за 2016 р. згідно поданої 08.02.2016 р. декларації по земельному податку на 2016 р. № 9011326692 від 08.02.2016 р. на суму 62950,06 грн. за період з 01.03.2016 по 30.01.2017 р. (11 місяців * 5245,84 грн. + 1 місяць * 5245,82) = 62950,06 грн. (а.с. 19-20);

- несплачені зобов'язання по земельному податку за 2017 р. згідно поданої 02.02.2017 р. декларації по земельному податку на 2017 р. № 9009569110 від 01.02.2017 р. на суму 66727,00 грн., за період з 02.03.2017 р. по 30.06.2017 р. (5 місяців * 5560,58 гри.) = 27802,90 грн. (а.с. 21-22).

Наявність у ДП Вінницький лікеро-горілчаний завод заборгованості по земельному податку з юридичних осіб підтверджується відомостями облікової картки платника податків (а.с. 10-12) та поданою довідкою про заборгованість підприємства (а.с. 5).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 цього ж Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Суд встановив, що платником податку подано декларації, проте, у встановлений строк суму податкового зобов`язання не сплачено.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, на виконання даної норми, податковим органом надсилались відповідачу перша податкова вимога від 20.02.2004 року № 1/149 (а.с. 25) та друга податкова вимога від 29.03.2004 року № 2/363 (а.с. 24), які отримані підприємством, про що свідчить підпис представника на рекомендованих повідомленнях про вручення поштовик відправлень, копії яких містяться в матеріалах справи.

Пункт 59.5 ст. 59 ПК України визначає, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

На момент звернення позивачем до суду, за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у сумі 160365,19 грн. за період з 30.07.2014 року по 30.06.2017 року.

Доказів погашення існуючої заборгованості відповідачем суду не надано.

Щодо заперечень представника відповідача на адміністративний позов стосовно того, що 31.01.2007 року Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі про банкрутство ДП Вінницький лікеро-горілчаний завод та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів підприємства, а ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.05.2017 року продовжено строк процедури розпорядження майном підприємства та повноважень арбітражного керуючого до 27.11.2017 року, з огляду на що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволенні, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону № 2343-ХІІ кредитор - це органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абзацом двадцять четвертим цієї самої статті Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За статтею 5 Закону № 2343-ХІІ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною першої статті 6 Закону № 2343-ХІІ, пунктом 2 статті 12 ГПК справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

За частиною другою статті 6 цього Закону право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до частини десятої статті 7 Закону № 2343-ХІІ до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

За частиною першою статті 11 Закону № 2343-ХІІ суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство.

За частиною п'ятнадцятою названої вище статті після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.

Положення статті 12 Закону № 2343-ХІІ встановлюють, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до вимог абзаців першого, третього частини першої, частин другої, третьої статті 14 Закону № 2343-ХІІ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство. протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Тобто, критерієм поділу кредиторів на конкурсних та поточних є час виникнення вимоги щодо грошового зобов'язання боржника відносно рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство. Якщо вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та їх вимога не забезпечена заставою майна боржника, такий кредитор набуває статусу конкурсного, якщо після - поточного. При цьому положення Закону № 2343-ХІІ не містять умов (підстав), за яких вид кредитора може змінитися залежно від певних обставин, зокрема за наявності адміністративного судового провадження, розпочатого боржником раніше - ще до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора, яке на час порушення справи про банкрутство тривало або було завершено, але судове рішення щодо вимог кредитора не набрало законної сили.

Оспорення боржником в окремому судовому провадженні вимоги кредитора, зокрема заборгованості зі сплати штрафних санкцій та нарахованої пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, до порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого (ініціюючого) кредитора (кредиторів), не звільняє кредитора, вимога якого оспорена, від обов'язку подати до господарського суду заяву про визнання і включення вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Заявлення вимог конкурсних кредиторів після закінчення строку, встановленого для їх подання або незаявлення їх взагалі, тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 14 Закону № 2343-ХІІ.

Як убачається з фактичних обставин цієї справи, вимоги щодо сплати податкового боргу (на підставі поданих податкових декларацій з плати за землю за 2014, 2015, 2016, 2017 роки) виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Вінницький лікеро-горілчаний завод" (ухвала Господарського суду Вінницької області від 31 січня 2007 року) , а тому є поточними.

З огляду на вищевикладене, у даному випадку застосовується процедура стягнення податкового боргу поточного кредитора в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а тому суд критично оцінює заперечення відповідача на адміністративний позов.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 21 квітня 2015 року №21-91а15 .

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач податковий борг, який підтверджується матеріалами справи не сплатив, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Вінницький лікеро-горілчаний завод" (вул. Нансена, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00375444) податковий борг в сумі 160 365,19 грн. (сто шістдесят тисяч триста шістдесят п'ять гривень дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович