Постанова

від 04.08.2017 по справі 826/5637/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 серпня 2017 року № 826/5637/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Келеберди В.І., суддів Качура І.А., Федорчука А.Б., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МІА до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю МІА (далі - позивач, ТОВ МІА ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України) , третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), про:

- визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 03.02.2017 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Єрмак Наталією Михайлівною (далі - головний інспектор) , за результатами позапланової перевірки Департаменту (далі - оскаржуваний припис) ;

- визнання протиправним та скасування рішення головного інспектора від 03.02.2017 року про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва від 17.12.2014 року №638/14/12/009-14 (далі - містобудівні умови та обмеження) , прийнятих Департаментом (далі - оскаржуване рішення) .

В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані припис та рішення прийняті без встановлення фактичних обставин, внаслідок чого порушено права та інтереси позивача як замовника містобудівних умов та обмежень.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/5637/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно з ч.ч. 2. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено Департамент (далі - третя особа).

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Головним інспектором проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.02.2017 (дачі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що Департаментом 17.12.2014 року надано замовнику - ТОВ МІА Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, назва об'єкта будівництва Будівництво бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва при невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі -Закон), абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 №109 (далі - Порядок №109).

На підставі акту перевірки, 03.02.0217 року головним інспектором прийнято оскаржуване рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень, прийнятих Департаментом.

Того ж дня головним інспектором складено оскаржуваний припис, яким зобов'язано усунути причини та умови, що стали підставою для вчинення виявлених порушень, що зафіксовані в акті перевірки, а також вжити заходи щодо оскаржуваного рішення у строк до 03.05.2017 року.

Вважаючи зазначені рішення та припис протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи представники позивача наполягали та тому, що під час проведення перевірки порушено порядок її проведення.

Зокрема, відповідно до п. 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №698 (далі - Порядок №698), позапланова перевірка проводиться на підставі наказу Держархбудінспекції та направлення на проведення перевірки.

Водночас, в акті перевірки міститься лише посилання на наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 16.12.2016 №959, жодних відомостей про направлення на проведення перевірки не вказано.

Відповідно до п.п. 23, 24, 28 Порядку №698, за результатами перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається об'єкту нагляду, другий залишається у головного інспектора будівельного нагляду, який проводив перевірку.

У разі відмови в отриманні акта перевірки головний інспектор будівельного нагляду робить відповідну відмітку в такому акті і протягом двох робочих днів з дня завершення перевірки надсилає його об'єкту нагляду рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення за місцезнаходженням зазначеного об'єкта нагляду.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії акту перевірки, яка долучена позивачем до позову, у ньому проставлено відмітку про відмову в отриманні акту, при цьому, поле примірник акта надіслано поштою , яке передбачене формою, що міститься у додатках до Порядку №698, є незаповненим.

Аналогічні вимоги встановлені в п.п. 29, 30 Порядку №698 щодо оформлення припису. Але в оскаржуваному приписі поле примірник припису надіслано поштою також є незаповненим.

Відмітка про надсилання поштою відсутня і в оскаржуваному рішенні, яке, відповідно до п. 32 Порядку №698, мало бути надіслане об'єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідачем, на спростування викладених вище доводів позивача, надано суду копії акту перевірки, припису та рішення, у яких зазначено, що їх надіслано позивачу поштою із зазначенням номерів штрих-коду. З копій таких акту, припису та рішення, які є додатками до заперечень проти позову, вбачається, що їх направлено позивачу одним поштовим відправленням 07.02.2017 року, номер штрих-коду 0113325566867. Копією рекомендованого листа із повідомленням про вручення підтверджується факт отримання певною особою за довіреністю поштового відправлення 14.02.2017 року.

Тобто, твердження позивача про не направлення йому копій акту, припису та рішення є безпідставними.

Водночас, суд погоджується з доводами представників позивача про не зазначення в акті перевірки інформації про направлення на перевірку (дати складання, номеру).

Крім того, суд погоджується із доводами позивача про порушення відповідачем п. 32 Порядку №698 в частині оприлюднення на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції інформації про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду.

Доказів, які б підтвердили факт оприлюднення на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції інформації про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду відповідачем (містобудівних умов та обмежень) у ході судового розгляду справи суду не надано.

Стосовно правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Як випливає з положень ст. 29 Закону, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (поряд з технічними умовами та завданням на проектування). Тобто містобудівні умови та обмеження призначені виключно для встановлення вимог, які мають бути враховані при подальшому проектуванні об'єктів містобудування.

Крім того, містобудівні умови та обмеження є ненормативним актом, актом індивідуальної дії. З огляду на це, вони мають специфічні властивості: передбачають конкретні приписи, звернені до окремої особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Таке розуміння ненормативних актів міститься, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009. Аналогічна правова позиція Конституційного Суду України викладена також у рішеннях від 27.12.2001 року №20-ргі/2001 та від 23.06.1997 року №2-зп.

При цьому, як випливає з постанови Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі №21-144а14, ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їх виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені владним органом.

Так як містобудівні умови та обмеження мають на меті закріплення вимог до конкретного об'єкта будівництва (тобто мають констатуючий характер), то, фактично, вони вичерпують свою дію одночасно з їх прийняттям.

Отже, зазначені властивості містобудівних умов та обмежень, як адміністративного акту індивідуальної дії, виключають можливість їх скасування ДАБІ України.

Зазначена правова позиція підтверджується сталою судовою практикою.

Так, Львівський окружний адміністративний суд у постанові від 13.03.2017 року у справі №813/375/17 зазначив, що повноважень на скасування дії акту індивідуальної дії жодним з нормативних актів, які регулюють питання діяльності ДАБІ, останній не надано.

Київським окружним адміністративним судом у постанові від 31.10.2016 року у справі №810/2987/16 встановлено, що видача уповноваженим органом містобудування та архітектури забудовнику містобудівних умов та обмежень за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, який за юридичними наслідками відноситься до правоконстатуючих актів, є адміністративним актом разового застосування, який вичерпує свою дію одночасно з його прийняттям (констатацією певного факту), і не може бути скасованим.

Крім того, чинним законодавством не передбачено можливості скасування чи зупинення дії містобудівних умов та обмежень. Як випливає з положень ч. 8 ст. 29 Закону, п. 1.3, 1.4 Порядку №109, у разі видачі містобудівних умов та обмежень існує лише можливість внесення змін до таких, причому такі зміни можуть вноситися тільки за згодою замовника. Вказані норми передбачають, що чинність наданих містобудівних умов та обмежень не може бути зупинена у зв'язку з початком розроблення, внесення змін або оновлення містобудівної документації на місцевому рівні. Отже, можливість скасування або зупинення дії містобудівних умов та обмежень, підстави для скасування чи зупинення їх дії чинним законодавством не передбачені.

Також відповідно до п. 3 Порядку №698, одним із основних завдань державного архітектурно-будівельного нагляду є скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Як випливає з Порядку ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року №92 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.07.2015 року №165), до таких документів належать: повідомлення про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, декларації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, дозволи на виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, сертифікати.

Отже, містобудівні умови та обмеження не належать до переліку рішень, скасування чи зупинення дії яких прямо передбачене повноваженнями органів державного архітектурно-будівельного нагляду.

Крім того, скасування або зупинення дії актів взагалі не визначено ані серед повноважень, ані серед прав ДАБІ, зазначених у Положенні про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 року №294.

Так, п. 8.4 даного Положення передбачена лише можливість перевірки ДАБІ рішень, прийнятих територіальними органами на відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил. У п. 6 Положення передбачено право ДАБІ складати акти перевірок та видавати приписи, однак немає жодних згадок про право ДАБІ приймати рішення про скасування або зупинення дії актів об'єктів нагляду.

Крім того, у судовому засіданні представники позивача наполягали на тому, що оскаржувані рішення та припис були прийняті без урахування права ТОВ МІА на участь у процесі прийняття рішення.

Стосовно порушень, виявлених за результатами проведеної перевірки, суд зазначає наступне.

Оскаржуване рішення щодо скасування дії містобудівних умов та обмежень обґрунтоване тим, що такі містобудівні умови та обмеження нібито надані Департаментом із порушенням ч. 4 ст. 26 Закону, абз. 2 п. 2.4 №109.

Як вбачається з акту перевірки, зазначені порушення головний інспектор вбачає у тому, що містобудівні умови та обмеження надані Департаментом при невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Така невідповідність, згідно акту перевірки, виражається у наступному: ... у зазначених основних техніко-економічних показниках об'єкта будівництва зазначені житлові апартаменти (квартири), та у містобудівному розрахунку передбачено будівництво 8 житлових будинків, де передбачено розміщення бізнес-центру на цокольних, перших та других поверхах. Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - для будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення, та не передбачає житлове будівництво. Тобто, містобудівною документацією на зазначеній земельній ділянці не передбачено житлове багатоповерхове будівництво, наміри забудови земельної ділянки не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки .

Разом з тим, викладені обставини спростовуються тим, що забудова земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва передбачає не житлове будівництво, а будівництво апартаментів, що вказано, зокрема, і в містобудівних умовах та обмеженнях.

Термін апартаменти не містить однозначного визначення в чинному законодавстві України. Так, згідно ДБН В.2.2-24:2009 Будинки і споруди. Проектування висотних житлових і громадських будинків , апартаментами є квартири для тимчасового проживання людей із високим рівнем сервісу. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 382 Цивільного кодексу України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

З вищевикладеного вбачається, що визначення апартаментів як об'єкту нерухомості, яке міститься в ДБН В.2.2-24:2009, не відповідає вимогам ЦК України в частині цільового призначення квартири як об'єкту нерухомості.

Отже, враховуючи, що апартаменти призначені для тимчасового проживання, їх не можна ототожнювати з квартирами - помешканнями для постійного проживання.

Згідно з додатком Б Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення , житлове приміщення - опалюване приміщення, розташоване у наземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-гігієнічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізованого випромінювання.

Квартира - комплекс взаємопов'язаних приміщень, використовуваних для проживання однієї сім'ї різного чисельного складу або однієї людини, який включає (як мінімум): житлову (житлові) кімнату, кухню, ванну кімнату (душову), вбиральню (або суміщений санвузол), передпокій, комору чи вбудовану шафу.

Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 14.1.129 ст. 14 Податкового кодексу України, до об'єктів житлової нерухомості належать будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;

в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;

г) котедж - одно-, півтора-поверховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;

ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;

Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;

Дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Отже, враховуючи, що вищевикладений перелік об'єктів житлової нерухомості не містить такого об'єкта як апартаменти , можна дійти висновку, що апартаменти не віднесені до житлового фонду. В той же час, відповідно до п. 14.1.129-1 ст. 14 Податкового кодексу України , об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Щодо використання в містобудівних умовах та обмеженнях словосполучення житлові апартаменти (квартири) , представники позивача пояснили, що зазначене словосполучення використано з урахуванням можливості проживання в апартаментах, як і в квартирах. Представниками позивача звернено увагу суду на існування й інших об'єктів, які також передбачають можливість тимчасового проживання в них, але не належать до житлових приміщень (наприклад, готелі, які за ДСТУ 4527:2006 Національний стандарт України Послуги туристичні. Засоби розміщення , розглядаються як засоби розміщення). Крім того, в зазначеному ДСТУ 4527:2006 Послуги туристичні. Засоби розміщення використовується також термін апартамент , який визначається як номер з двох і більше житлових кімнат, кухонної ніші, одного повного та одного додаткового санвузлів для гостей, розрахований на проживання (перебування) однієї- двох осіб.

Щодо посилань в акті перевірки на містобудівний розрахунок будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва, в тексті якого вживається термін житловий будинок , представники позивача також пояснили наступне.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.2 Порядку №109, містобудівний розрахунок - це розрахунок щодо гранично допустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів. Містобудівний розрахунок є одним із документів, які подаються для отримання містобудівних умов та обмежень.

При цьому, законодавством не встановлено жодних вимог щодо форми та змісту містобудівного розрахунку; він розробляється та надається у довільній формі, не потребує жодного погодження з органами влади.

Отже, містобудівний розрахунок не можна вважати офіційним документом. Крім того, містобудівний розрахунок призначений виключно для отримання містобудівних умов та обмежень, і немає самостійного правового значення для подальшого проектування та будівництва об'єкта. Тому, відомості з містобудівного розрахунку не можуть використовуватись в обґрунтування порушень Департаментом вимог законодавства при наданні ТОВ МІА містобудівних умов та обмежень.

Окрім того, відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

У ДБН В.2.2-9-2009 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення , а саме у п. 11 Додатку А Перелік основних груп будинків та приміщень громадського призначення , серед будинків та приміщень громадського призначення названо багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення. Відповідно до розділу 3 Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-9-2009. багатофункціональні будинки і комплекси - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського та житлового призначення, поєднання яких обумовлене експлуатаційними потребами, економічною доцільністю і містобудівними вимогами.

Тобто, будівництво бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально- побутового призначення в складі офісних та торговельних приміщень, житлових апартаментів (квартир) та інших приміщень на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва, підпадає під ознаки будівництва багатофункціональних будинків і комплексів, а, отже, належить до громадської забудови.

Отже, існуючі у ТОВ МІА наміри забудови земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва, відповідають її цільовому призначенню та містобудівній документації. А тому, містобудівні умови та обмеження надані ТОВ МІА Департаментом без порушень законодавства.

До того ж, суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано та не підтверджено наявність порушень законодавства, спричинених наданням містобудівних умов та обмежень.

Зокрема, відповідно до п. 32 Порядку №698, рішення об'єкта нагляду скасовується або його дія зупиняється у разі, якщо таке рішення порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Однак, в оскаржуваному рішенні міститься посилання не на порушення вимог законодавства прийнятим рішенням об'єкту нагляду (містобудівними умовами та обмеженнями), а посилання на порушення вимог законодавства при наданні таких містобудівних умов та обмежень.

У рішенні вказано порушення наступних норм законодавства:

- абз. 2 п. 2.4 Порядку №698, відповідно до якого підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (даний пункт Порядку регулює не безпосередньо зміст містобудівних умов та обмежень, а питання процедури їх надання);

- ч. 4 ст. 26 Закону, згідно якої право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (дане положення встановлює вимоги до використання земельної ділянки при реалізації права на її забудову, але жодним чином не регулює зміст містобудівних умов та обмежень).

Тобто, містобудівні умови та обмеження, надані ТОВ МІА Департаментом, не можуть порушувати вищезазначені норми, оскільки ці норми регулюють інші питання.

Крім того, як вже зазначено вище, наміри забудови земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 в Шевченківському районі м. Києва, відповідають її цільовому призначенню та положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, отже, порушення зазначених норм взагалі відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю МІА до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 03.02.2017 року, який складено головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Єрмак Наталією Михайлівною.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення від 03.02.2017 року про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва від 17.12.2014 року №638/14/12/009-14 прийнятих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке прийнято головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Єрмак Наталією Михайлівною.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю МІА (код ЄДРПОУ 30524350) здійснений ним судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912).

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.І. Келеберда

Суддя І.А. Качур

Суддя А.Б. Федорчук