Ухвала

від 13.11.2017 по справі 826/5637/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5637/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Лічевецького І.О. Твердохліб В.А. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІА до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МІА (далі - ТОВ МІА ) звернувся до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 03.02.2017 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Єрмак Наталією Михайлівною, за результатами позапланової перевірки Департаменту; - визнати протиправним та скасувати рішення головного інспектора від 03.02.2017 року про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва від 17.12.2014 року № 638/14/12/009-14, прийнятих Департаментом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 03.02.2017 року, який складено головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Єрмак Наталією Михайлівною.

Визнано протиправним та скасовано рішення від 03.02.2017 року про скасування дії Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва від 17.12.2014 року № 638/14/12/009-14, прийнятих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке прийнято головним інспектором будівельного нагляду Відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Єрмак Наталією Михайлівною.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним інспектором проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.02.2017р.

В акті перевірки зазначено, що Департаментом 17.12.2014 року надано замовнику - ТОВ МІА Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, назва об'єкта будівництва Будівництво бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення на вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва при невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено ч. 4 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011р. № 109.

На підставі акту перевірки, 03.02.2017р. головним інспектором прийнято оскаржуване рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень, прийнятих Департаментом.

Того ж дня головним інспектором складено оскаржуваний припис, яким зобов'язано усунути причини та умови, що стали підставою для вчинення виявлених порушень, що зафіксовані в акті перевірки, а також вжити заходи щодо оскаржуваного рішення у строк до 03.05.2017 року.

Вважаючи зазначені рішення та припис протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України Про основи містобудування .

Згідно ст. 7 Закону України Про основи містобудування , державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Положеннями ч. 2 ст. 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон) визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок № 698), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Приписами ч. 11 ст. 41 Закону закріплено, що з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Згідно з ч. 12 ст. 41 Закону, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об'єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об'єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду об'єкти нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття Департаментом ДАБІ оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-8 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , основними складовими вихідних даних є, зокрема, містобудівні умови та обмеження.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється, зокрема, головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам.

Таким чином, висновок суду першої інстанції з приводу того, що можливість скасування або зупинення дії містобудівних умов та обмежень, підстави для скасування чи зупинення їх дії чинним законодавством не передбачені, колегія суддів вважає помилковим, оскільки спростовується вищевказаним.

Однак, зазначений висновок суду не вплинув на вирішення даного спору по суті.

На виконання вимог ч. 4 та ч. 9 ст. 29 Закону, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (далі - Порядок № 109).

Згідно з п. 2.2 Порядку № 109, для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Приписи п. 2.4 Порядку № 109 визначають, що розгляд заяви, надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх видачі здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури у порядку, встановленому Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у видачі містобудівних умов та обмежень або внесення змін до них з відповідним обґрунтуванням надається уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, визначений пунктом 2.1 цього розділу.

Згідно з п. 2.5 вказаного Порядку, містобудівні умови та обмеження складаються у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, а другий постійно зберігається в уповноваженому органі містобудування та архітектури, який їх видав.

Містобудівні умови та обмеження вносяться до містобудівного кадастру уповноваженим органом містобудування та архітектури або утвореними у його складі службами містобудівного кадастру (у разі наявності).

В силу вимог п. п. 3.1-3.4 Порядку № 109, містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: Загальні дані ; Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки .

Розділ Загальні дані містить: а) назву об'єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об'єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об'єкта будівництва.

Розділ Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки містить: а) граничнодопустиму висоту будівель; б) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; в) максимально допустиму щільність населення (для житлової забудови); г) відстані від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; ґ) планувальні обмеження (зони охорони пам'яток культурної спадщини, зони охоронюваного ландшафту, межі історичних ареалів, прибережні захисні смуги, санітарно-захисні та інші охоронювані зони); д) мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд; е) охоронювані зони інженерних комунікацій; є) вимоги до необхідності проведення інженерних вишукувань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 Інженерні вишукування для будівництва ; ж) вимоги щодо благоустрою з урахуванням положень Закону України Про благоустрій населених пунктів ; з) забезпечення умов транспортно-пішохідного зв'язку; и) вимоги щодо наявності місць для постійного зберігання автотранспорту; і) вимоги щодо охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України Про охорону культурної спадщини ; ї) вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Згідно з п. 3.7 Порядку № 109, графічна частина містобудівних умов та обмежень містить: а) кадастрову довідку з містобудівного кадастру (у разі наявності); б) черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); в) ситуаційний план місця розташування об'єкта будівництва; г) викопіювання з оновленої топографо-геодезичної підоснови у масштабі 1:2000, надане замовником; ґ) викопіювання з містобудівної документації.

Отже, положеннями Порядку № 109 закріплено вичерпний перелік документів, які подаються замовником для отримання містобудівних умов та обмежень, а також встановлено чіткі вимоги до форми і змісту містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, Департаментом ДАБІ не вказано, якої саме вимоги Порядку № 109 не було дотримано ТОВ МІА при поданні документів та отриманні містобудівних умов та обмежень та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при їх видачі, оскільки посилання на порушення вказаними особами вимог Порядку № 109 не можна вважати належним обґрунтуванням суб'єкта владних повноважень самого факту такого порушення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зазначено, що містобудівні умови та обмеження надані Департаментом при невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Така невідповідність, згідно акту перевірки, виражається у наступному: ... у зазначених основних техніко-економічних показниках об'єкта будівництва зазначені житлові апартаменти (квартири), та у містобудівному розрахунку передбачено будівництво 8 житлових будинків, де передбачено розміщення бізнес-центру на цокольних, перших та других поверхах. Цільове призначення земельної ділянки, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - для будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення, та не передбачає житлове будівництво. Тобто, містобудівною документацією на зазначеній земельній ділянці не передбачено житлове багатоповерхове будівництво, наміри забудови земельної ділянки не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Пунктом 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 Склад та зміст детального плану територій встановлено, що детальний план територій розробляється, зокрема, з метою уточнення у більш крупному масштабі положень (планувальної структури і функціонального призначення територій) генерального плану населеного пункту, схеми планування території району.

Згідно з п. 4.2 ДБН Б.1.1-14:2012, детальний план території на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, розробляється на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

При цьому, відповідно до п. 5.1 ДБН Б.1.1-14:2012, однією із складових графічної частини детального плану території є план існуючого використання території, на якому зображуються, в тому числі, існуюча планувальна структура території; земельні ділянки, на яких розташована забудова, а також земельні ділянки, відведені для будівництва об'єктів, із зазначенням їх функціонального призначення та інше.

Отже, при розробці проекту та затвердженні детального плану території враховуються цільове та функціональне призначення вже відведених для будівництва земельних ділянок.

Таким чином, функціональне та цільове призначення земельної ділянки має відповідати вимогам детального плану території тільки у разі, якщо така земельна ділянка формується та/або надається в користування (оренду, власність) після належного прийняття та затвердження детального плану відповідної території.

В силу ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Як вбачається з поданих позивачем до суду апеляційної інстанції додаткових доказів, при плануванні і забудові територій поточне призначення і використання територій враховується і відображається в містобудівній документації. Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план існуючого використання території, що передбачено, зокрема, ДБН Б.1.1-15:2012 Склад та зміст генерального плану населеного пункту .

Крім того, відповідно до положень Генерального плану м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002р. № 370/1804, функціональне призначення земельної ділянки по вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва - територія житлової та громадської забудови (згідно наявних в Генеральному плані графічних матеріалів: основного креслення, планувальної структури міста та схеми функціонального зонування території).

У Державному земельному кадастрі відображено право власності на земельні ділянки по вул. Глибочицькій, 13 у м. Києві (кадастрові номери 8000000000:91:096:0015, 8000000000:91:096:0009) за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради зареєстровано право власності на зазначені земельні ділянки. Функціональне (цільове) призначення цих земельних ділянок - 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:91:096:0015, 8000000000:91:096:0009 були зареєстровані з цільовим (функціональним) призначенням, відповідно до Генерального плану м. Києва.

Отже, формування зазначених земельних ділянок відбулось до набуття ТОВ МІА права їх оренди та жодним чином не було залежним від надання будь-якій особі, в т.ч. ТОВ МІА права оренди цих земельних ділянок.

Крім того, згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17595584, № 17698576, право оренди земельних ділянок по вул. Глибочицькій, 13 у м. Києві зареєстровано за ТОВ МІА ; цільове призначення - для будівництва бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення (03.15 землі житлової та громадської забудови).

Відповідно до Акту перевірки від 03.02.2017р., невідповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні була встановлена Департаментом на підставі детального плану території Шевченківського адміністративного району.

Разом з тим, з пояснень позивача вбачається, що детальний план території Шевченківського району м. Києва розроблявся, проте не був затверджений у встановленому законом порядку. На даний час затверджений детальний план території частини Шевченківського району м. Києва, до якого вул. Глибочицька, 13 не входить.

Станом на 17.12.2014р. (дата надання ТОВ МІА містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) не існувало жодного чинного детального плану території Шевченківського адміністративного району м. Києва, що визначав функціональне призначення земельної ділянки по вул. Глибочицькій, 13 у м. Києві.

З огляду на зазначене, цільове призначення земельних ділянок по вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва (кадастрові номери 8000000000:91:096:0015, 8000000000:91:096:0009), наданих в оренду ТОВ МІА , відповідає цільовому та функціональному призначенню, відображеному в Генеральному плані розвитку м. Києва до 2020 року.

Іншої містобудівної документації на місцевому рівні, ніж Генеральний план міста Києва на час видачі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не існувало.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548, землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування.

У ДБН В.2.2-9-2009 Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення , а саме: у п. 11 Додатку А Перелік основних груп будинків та приміщень громадського призначення , серед будинків та приміщень громадського призначення названо багатофункціональні будинки та комплекси, що включають приміщення різного призначення.

Відповідно до розділу 3 Терміни та визначення понять ДБН В.2.2-9-2009, багатофункціональні будинки і комплекси - це будинки і комплекси, які формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського та житлового призначення, поєднання яких обумовлене експлуатаційними потребами, економічною доцільністю і містобудівними вимогами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що будівництво бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення в складі офісних та торговельних приміщень, житлових апартаментів (квартир) та інших приміщень по вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва підпадає під ознаки будівництва багатофункціональних будинків і комплексів, а відтак, належить до громадської забудови.

Отже, існуючі у ТОВ МІА наміри забудови земельної ділянки по вул. Глибочицькій, 13 у Шевченківському районі м. Києва, відповідають її цільовому призначенню та містобудівній документації, а тому містобудівні умови та обмеження надані ТОВ МІА Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві без порушень законодавства.

Крім цього, як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідно до п. 32 Порядку № 698, рішення об'єкта нагляду скасовується або його дія зупиняється у разі, якщо таке рішення порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Однак, в оскаржуваному рішенні міститься посилання не на порушення вимог законодавства прийнятим рішенням об'єкту нагляду (містобудівними умовами та обмеженнями), а посилання на порушення вимог законодавства при наданні таких містобудівних умов та обмежень.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні вказано порушення наступних норм законодавства: - абз. 2 п. 2.4 Порядку № 698, відповідно до якого, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні (даний пункт Порядку регулює не безпосередньо зміст містобудівних умов та обмежень, а питання процедури їх надання); - ч. 4 ст. 26 Закону, згідно якої, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (дане положення встановлює вимоги до використання земельної ділянки при реалізації права на її забудову, але жодним чином не регулює зміст містобудівних умов та обмежень).

Тобто, містобудівні умови та обмеження, надані ТОВ МІА Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, не можуть порушувати вищезазначені норми, оскільки ці норми регулюють інші питання.

Разом з тим, як зазначалося вище, наміри забудови земельної ділянки по вул. Глибочицькій, 13 в Шевченківському районі м. Києва, відповідають її цільовому призначенню та положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, отже, порушення зазначених норм відсутні.

Колегія суддів окремо звертає увагу на те, що оскаржувані рішення відповідача порушують принцип пропорційності.

Необхідність дотримання вказаного принципу випливає з положень п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України. Зміст цього принципу розкривається, зокрема, в практиці Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Беєлер проти Італії ЄСПЛ зазначив, що будь яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007р. у справі Інтерсплав проти України ЄСПЛ наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Однак, при прийнятті оскаржуваних рішень та припису, відповідач не лише не вчинив жодних дій, спрямованих на врівноваження (мінімізацію) несприятливих наслідків для ТОВ МІА , а взагалі позбавив позивача будь-якої можливості запобігти їх настанню.

При цьому, безпідставними є доводи апелянта з приводу того, що прийняті ним рішення спрямовані на задоволення інтересів суспільства, оскільки будівництво бізнес-центру з об'єктами соціально-культурного та соціально-побутового призначення беззаперечно має позитивний соціальний аспект.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03.02.2017р. прийняті без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особами і цілями, на досягнення яких спрямовані такі рішення, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю МІА та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Лічевецький І.О. Твердохліб В.А. Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2017 року