Рішення

від 31.07.2017 по справі 922/1682/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 922/1682/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт. Ратне до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Васищеве треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : - ДП "БІ ТІ Україна", м. Київ - ТОВ "Агропрогрес Холдинг, м. Київ про про стягнення 74550,73 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_4 за довіреністю від 02.06.2017

ДП "БІ ТІ Україна" - не з'явився

- ТОВ "Агропрогрес Холдинг - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в якій він просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 74550,73 грн. заборгованості за виконане перевезення згідно заявки на перевезення вантажу №1 від 04.04.2017 до договору №П-047/17 від 04.04.2017.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вї. № 18526 від 06.06.2017) в якому проти позовних вимог заперечує.

Позивачем були надані до суду заперечення на позовну заяву, заяву на виконання ухвали суду, клопотання про продовження строку розгляду справи та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача - ДП "БІ ТІ Україна" та витребувати від даної особи інформації.

Ухвалою суду від 10.07.2017 було залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивачаДП "БІ ТІ Україна" та ТОВ "Агропрогрес Холдинг".

Розгляд справи було відкладено на 31.07.2017.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, пояснень щодо обставин спору не надали.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

09 листопада 2016р. між перевізником ФОП ОСОБА_2 та замовником перевезення ФОП ОСОБА_3 - експедитором за договором, був укладений Договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом №П-047/17. Предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом територією України, а також країн СНД та Європи. Відповідно до п.1.2. Договору, - перевізник, на підставі письмових заявок експедитора, виконує транспортне перевезення вантажу, шляхом залучення транспортних засобів, що належать перевізнику, згідно з умовами цього договору та заявок.

Договір був укладений у спрощений спосіб - шляхом обміну електронними листами. Подібна форма укладення договорів узгоджується з положеннями ст. 181 ГК України, відповідно до якої допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (див. нижче), якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вказує позивач в своїй позовній заяві, 04 квітня 2017р. на адресу перевізника, електронною поштою, надійшла Заявка на перевезення вантажу №1. За умовами Заявки, перевізником мало бути здійснене перевезення за маршрутом: Італія - Україна (м. Київ). Вартість перевезення, згідно Заявки, склала 2600,00 евро.

Позивач вказує, що перевезення було виконане ним без зауважень та застережень з боку вантажоодержувача, однак вартість наданих послуг відповідачем сплачено не було.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Згідно ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими зрмативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови Перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що договір про переведення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення: місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст. 4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

За приписами статей 9 Конституції України та 19 Закону України Про міжнародні договори України , чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Так, відповідно до Закону України Про приєднання України до Конвенції про договір між народного автомобільного перевезення вантажів , Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956р. в м. Женеві (надалі Конвенція).

Частиною 1 статті 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору дорожнього Перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів у випадку, коли місце прийняття до перевезення вантажу та місце, передбачене для його здачі, знаходяться території двох різних держав, одна з яких є учасником Конвенції.

Статтями 4 та 9 Конвенції встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Із зазначеною нормою кореспондується частина 2 cт. 307 ГК України.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (стаття 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Відповідно до п. 3.1.10 договору № П-047/17 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, від 04 квітня 2017 року перевізник зобов'язаний відправити поштою рекомендованим листом на адресу Експедитора оригінали акту виконаних робіт, податкової накладної, накладної CMR або ТТН з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу та інших документів, передбачених заявкою протягом 5-ти робочих днів з моменту закінчення рейсу.

Відповідно до п. 4.3. наведеного Договору, оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів документів: акта виконаних робіт; податкової накладної; накладної CMR;

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обгрунтування виникнення у відповідача обовязку щодо оплати наданих послуг з перевезення, позивач посилається на факт направлення 14 квітня 2017 року відповідачеві поштовим перевізником ТОВ "НОВАПОШТА" експрес-накладною № 59000251426670, оригіналів документів які є підставою для здійснення оплати.

Дослідивши зазначену експрес - накладну суд встановив, що у наведеній експрес-накладній № 59000251426670 вказано відправника - ОСОБА_5, а отримувача - НВС Україна на ім'я - ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Повний опис відправлення - документи, без конкретизації, тобто, суд не може дійти висновку, що саме було відправлено за вказаною накладною.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, та що не спростовано позивачем під час розгляду справи, у травні 2017 року позивач направив на адресу Відповідача вимогу про сплату грошових коштів за договором № П-047/17, але до вказаної вимоги не було долучено документів, передбачених п. 3.1.10 Договору, які є підставою для здійснення оплати.

Згідно п. 36 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. №1155, касовий чек видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує лише факт надання послуги відділенням зв'язку.

У свою чергу належним доказом відправлення саме копії позовної заяви іншій стороні у справі з дотриманням вимог ст. 57 Господарського процесуального кодексу України є бланк опису вкладення, який згідно ч. 2 п. 78 вищеназваних Правил заповнюються відправником у двох примірниках. Працівник об'єкта поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.

Позивачем на надано суду належних доказів направлення на адресу відповідача оригіналів документів, що є підставою для винекнення обовязку по оплаті послуг.

В свою чергу, як зазначає відповідач, та що не спростовано позивачем у встановленому законом порядку, відповідач не отримував від позивача оригіналів документів, визначених пунктами 3.1.10 та 4.3 договору № П-047/17 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04 квітня 2017 року.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів направлення відповідачеві оригіналів документів передбачених п. 3.1.10 Договором, в тому числі оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, що повинна була бути оформлена в процесі укладення та реалізації договірних відносин між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 суд дійшов висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог, у звязку з чим, відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.08.2017 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя С.А. Прохоров