Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/8087/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/8087/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Група "Галтекс"

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок"

про скасування рішення

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Дєміров І.В. - представник за довіреністю б/н від 31.01.2015;

від відповідача: Пилипчук І.І. - представник за довіреністю № 58 від 03.01.2017;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.05.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Група "Галтекс" з вимогами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що позивачу стало відомо про те, що відповідачем було прийнято рішення, у формі повідомлення про нікчемність правочину від 23.09.2016 за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк №102-2013 від 08.08.2013, яке підлягає скасуванню з тих підстав, що Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачає, що перевірка правочинів на ознаки його нікчемності проводиться тільки під час тимчасової адміністрації, що закінчилась у ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк 20.03.2015. Також позивач зазначає, що тимчасова адміністрація у ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк була введена 20.11.2014, з огляду на що норми ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не розповсюджується на правочин, укладений між сторонами. З огляду на наведене, позивач просить суд скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни №11/2-47232 від 23.09.2016 у формі повідомлення про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8087/17 та справу призначено до розгляду на 06.06.2017.

У судовому засіданні 06.06.2017 представником відповідача було подано відзив на позов із викладеними запереченнями про заявлених вимог з тих підстав, що за наслідками проведення перевірки правочинів, вчинених відповідачем в період з 21.11.2013 по 20.11.2014 комісією з перевірки правочинів було складено акт від 09.02.2015, відповідно до якого було виявлено правочин, що містить ознаки нікчемності, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі правочин щодо здійснення погашення заборгованості за кредитним договором №102-2013 від 08.08.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, за рахунок коштів, розміщених на депозитних рахунках за договором банківського вкладу №2082-НВ.3 від 01.02.2013, укладеного між відповідачем та ПАТ ШП Світанок . У зв'язку з наведеним, на адресу позивача було направлено повідомлення №11/2-47232 від 23.09.2016 про нікчемність правочину. Також, як зазначає відповідач, жодного управлінського рішення у формі наказу про визнання нікчемним правочину відповідачем не видавалось, а тому фактично відсутній предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 розгляд справи відкладено на 27.06.2017.

У судовому засіданні 06.06.2017 представником відповідача було подано додаткові документи та пояснення, згідно з якими оригінал кредитної справи було передано до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 розгляд справи відкладено на 11.07.2017. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 розгляд справи відкладено на 25.07.2017.

Представник третьої особи у судове засідання 25.07.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення №0103043095343.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 25.07.2017 за відсутності представника третьої особи, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 25.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Джуса Юрія Микитовича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) № 128 з 24.11.2014 у зв'язку з сімейними обставинами провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Джуса Юрія Микитовича повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119) передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Славкіній Марині Анатоліївні.

Судом встановлено, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до 20.03.2015 включно.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВіЕйБі Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Судом встановлено, що на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон) виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 22 лютого 2016 р. № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк на два роки до 19 березня 2018 року включно. Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ ВіЕйБі Банк , визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Судом встановлено, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було складено та направлено позивачеві повідомлення №11/2-47232 від 23.09.2016 про нікчемність правочину, відповідно до якого Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відповідно до пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб повідомляє про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №102-2013 від 08.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова група Галтекс за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2082 -НВ.3 від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок .

Судом встановлено, що згідно з витягом з акту від 09.02.2015 перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014, правочини, зазначені у таблиці 2.6. (зокрема щодо погашення заборгованості за кредитом (депозитом), що перебував у заставі відповідно до кредитного договору №102-2013 від 08.08.2013 - ТОВ ФГ Галтекс ), можуть містити ознаки нікчемності, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Водночас, оригінали кредитних договорів, договорів застави, інших документів у ПАТ ВіЕйБі Банк відсутні, оскільки 17.11.2014 вилучені співробітниками Служби безпеки України, у зв'язку з чим провести належним чином перевірку правочинів щодо наявності ознак нікчемності не видається можливим (витяг з акту поданий відповідачем 27.06.2017).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що йому стало відомо про те, що відповідачем було прийнято рішення, у формі повідомлення про нікчемність правочину від 23.09.2016 за кредитним договором, укладеним між позивачем та ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк №102-2013 від 08.08.2013, яке підлягає скасуванню з тих підстав, що Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачає, що перевірка правочинів на ознаки його нікчемності проводиться тільки під час тимчасової адміністрації, що закінчилась у ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк 20.03.2015. Також позивач зазначає, що тимчасова адміністрація у ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк була введена 20.11.2014, з огляду на що норми ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не розповсюджується на правочин, укладений між сторонами. З огляду на наведене, позивач просить суд скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни №11/2-47232 від 23.09.2016 у формі повідомлення про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо підвідомчості даного спору господарським судам, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України Про банки і банківську діяльність передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 16.02.2016 №21-4846а15.

При цьому, у справі, яка розглядалась Верховним судом України (постанова від 15.06.2016 № 21-286а16), судами було встановлено, що банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, а отже, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відтак, з огляду на ті обставини, що спір між сторонами виник на стадії ліквідації банку у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, такий спір підвідомчий господарським судам (з огляду на склад сторін спору).

Як встановлено судом, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, Україна. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Джуса Юрія Микитовича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВіЕйБі Банк" запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.

Як встановлено судом, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) № 128 з 24.11.2014 у зв'язку з сімейними обставинами провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Джуса Юрія Микитовича повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 19017842, МФО 380537, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119) передано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування Славкіній Марині Анатоліївні.

Як встановлено судом, з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВіЕйБі Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 35 від 17.02.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" до 20.03.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни до 20.03.2015 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

За змістом ч. 5 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.

Як встановлено судом, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було складено та направлено позивачеві повідомлення №11/2-47232 від 23.09.2016 про нікчемність правочину, відповідно до якого Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" відповідно до пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб повідомляє про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №102-2013 від 08.08.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова група Галтекс за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №2082 -НВ.3 від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок .

Так, ухвалами суду від 27.06.2017 та від 11.07.2017 суд зобов'язував сторін надати суду копію правочину (договору), щодо якого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було прийнято рішення № 11/2-47232 від 23.09.2016 у формі повідомлення про нікчемність правочину; копію Кредитного договору № 102-2013 від 08.08.2013, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк", з усіма додатками та додатковими угодами до нього; копію усіх додаткових угод до Договору банківського вкладу № 2082-НВ.3 від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок"; письмові пояснення щодо підстав набуття позивачем прав вимоги за Договором банківського вкладу № 2082-НВ.3 від 01.02.2013, укладеним між банком та Публічним акціонерним товариством "Шкіряне підприємство "Світанок" (копію відповідного договору, додатків та додаткових угод до нього, тощо).

Матеріали справи містять лише копію договору строкового банківського вкладу Комфорт №2082-НВ від 01.02.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" та Публічним акціонерним товариством Шкіряне підприємство Світанок , відповідно до якого вкладник вносить, а банк приймає на рахунок №26152100007 в користування грошові кошти у сумі 50000000,00 грн. (копія договору подана відповідачем 27.06.2017).

Разом з тим, ні правочину (договору), щодо якого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було складено повідомлення № 11/2-47232 від 23.09.2016 про нікчемність правочину, ні копії Кредитного договору № 102-2013 від 08.08.2013, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк", суду надано не було.

При цьому, як встановлено судом, згідно з витягом з акту від 09.02.2015 перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014, правочини, зазначені у таблиці 2.6. (зокрема щодо погашення заборгованості за кредитом (депозитом), що перебував у заставі відповідно до кредитного договору №102-2013 від 08.08.2013 - ТОВ ФГ Галтекс ), можуть містити ознаки нікчемності, визначені ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Водночас, оригінали кредитних договорів, договорів застави, інших документів у ПАТ ВіЕйБі Банк відсутні, оскільки 17.11.2014 вилучені співробітниками Служби безпеки України, у зв'язку з чим провести належним чином перевірку правочинів щодо наявності ознак нікчемності не видається можливим (витяг з акту поданий відповідачем 27.06.2017).

Так, наявні у справі докази не дають суду змоги достовірно та об'єктивно встановити, про який правочин мова йде у повідомленні № 11/2-47232 від 23.09.2016 про нікчемність правочину, складеному Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною, тоді-як жодних документів щодо правочину, який є предметом оскаржуваного рішення (повідомлення), ним не надано.

Як вбачається з повідомлення про нікчемність правочину № 11/2-47232 від 23.09.2016, між позивачем та Публічним акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було укладено кредитний договір № 102-2013 від 08.08.2013, заборгованість за яким було погашено за рахунок коштів, розміщених за договором строкового банківського вкладу Комфорт №2082-НВ від 01.02.2013.

За змістом ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами глави 50 Цивільного кодексу України встановлені підстави припинення зобов'язань. Так, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Такими підставами є: припинення зобов'язання виконанням; припинення зобов'язання переданням відступного; припинення зобов'язання зарахуванням; припинення зобов'язання за домовленістю сторін; припинення зобов'язання прощенням боргу; припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі; припинення зобов'язання неможливістю його виконання; припинення зобов'язання смертю фізичної особи; припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи.

За змістом ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси .

За змістом ст. ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника , за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Норми статей 21 та 393 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню до правовідносин щодо прийняття Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку рішення про нікчемність правочину в порядку ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки таке рішення є правовим актом індивідуальної дії, що стосується зокрема права власності на грошові кошти (враховуючи зазначені позивачем та вказані відповідачем у повідомленні №11/2-47232 від 23.09.2016 про нікчемність правочину обставини справи), разом з тим, позивач, який в межах даної справи оскаржує рішення відповідача, повинен довести, що цей акт порушує його цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Зміст зазначених у ст. 15 Цивільного кодексу України підстав для захисту не розкривається, але він відображений у відповідних нормах статей, що регулюють ту чи іншу категорію правовідносин.

Визначеними ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Так, суд зазначає, що даний спір про скасування рішення про нікчемність правочину (у формі повідомлення) фактично є спором про право, тобто в даному разі суд повинен встановити обставини щодо вчинення правочину, його правової природи тощо та лише після цього, однозначно встановивши, що спірний правочин існує (є таким, що вчинений) розглядати питання щодо наявності підстав нікчемності правочину та відповідності дій відповідача нормам закону (в межах заявлених підстав позову), проте, суд не вправі здійснювати розгляд спору виключно в межах дослідження та встановлення обставин формального дотримання відповідачем вимог закону при віднесенні правочинів до нікчемних, без встановлення обставин щодо вчинення правочину.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, з огляду на заявлені предмет та підстави позову, позивач повинен довести існування у нього цивільних прав та інтересів, в тому числі, обставини вчинення правочину (який є підставою виникнення/зміни/припинення прав позивача) та факт порушення (невизнання) відповідачем таких прав/інтересів шляхом прийняттям ним рішення про нікчемність правочину, та як наслідок - суд повинен здійснити захист прав шляхом застосування ефективного способу захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

При цьому, як зазначав представник відповідача у поясненнях, поданих 06.06.2017, оригінал кредитної справи до передано до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київської області, що унеможливлює подання витребуваних ухвалою Господарського суду міста Києва документів.

В той же час, позивач, який, власне, подав даний позов про скасування рішення щодо нікчемності правочину, стороною якого він є, не надав суду жодних пояснень стосовно правочину, щодо якого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було складено повідомлення № 11/2-47232 від 23.09.2016, зокрема, не надав самого правочину, пояснень та відповідних доказів про його предмет, порядок оформлення тощо, а також пояснень щодо поважності причин ненадання такого правочину суду чи клопотання про витребування доказів (у разі неможливості самостійного подання доказу), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості із відповідною достовірністю стверджувати, який саме правочин, щодо якого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіною Мариною Анатоліївною було складено повідомлення № 11/2-47232 від 23.09.2016, віднесений до нікчемних, та чи був він вчинений.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, позивач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення правочину, який згідно з повідомленням № 11/2-47232 від 23.09.2016 віднесений до нікчемних, а отже не довів існування у нього відповідних цивільних прав, які виникли/змінились/припинились внаслідок вчинення відповідного правочину, та не довів відповідно порушення (невизнання) таких прав/інтересів відповідачем, у зв'язку з чим відсутні підстави для дослідження обставин правомірності прийняття рішення щодо нікчемності цього правочину.

При цьому, суд зазначає, що рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на виконання повноважень, які передбачені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , щодо визнання нікчемним правочину, як акт індивідуальної дії може породжувати правові наслідки виключно у випадку вчинення такого правочину, що не було доведено і відповідачем.

Як було зазначено судом, господарський суд, враховуючи норми ст.ст. 21 та 393 Цивільного кодексу України, застосовує спосіб захисту у формі визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії лише у випадку встановлення факту порушення цивільних прав та інтересів позивача. Відповідно у випадку недоведення позивачем порушення його цивільних прав - у суду відсутні підстави здійснювати аналіз дотримання відповідачем порядку та механізму, передбаченого законом щодо прийняття акту індивідуальної дії (рішення про нікчемність правочину у формі повідомлення), тобто відсутня необхідність встановлення відповідності такого акту нормам закону.

За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Група "Галтекс" з вимогами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" Славкіної Марини Анатоліївни про скасування рішення не підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що, враховуючи зазначені позивачем підстави позову та суть прав, за захистом яких звернувся позивач, спір між сторонами фактично зводиться до наявності правової невизначеності позивача щодо належного/неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором (наявності підстав припинення зобов'язання боржника за кредитним договором), та ефективним і належним способом захисту у даних правовідносинах є звернення до суду саме з позовом про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим або про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Таким чином, господарський суд може не застосовувати акти індивідуальної дії, прийняті уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у випадку невідповідності їх законодавству України, однак, враховуючи правову природу відносин між сторонами, ефективний захист судом порушених/невизнаних прав повинен забезпечити повне відновлення таких прав, зокрема, усунення правової невизначеності у правовідносинах сторін, у зв'язку з чим скасування акту уповноваженої особи може бути недостатнім заходом для даних цілей.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 07.08.2017

Суддя І.М. Отрош