Рішення

від 07.08.2017 по справі 914/1003/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017р. Справа № 914/1003/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Зубко С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зіронька» , м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 44 913,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2- представник (довіреність б\н від 07.06.17р.); ОСОБА_3 -представник

Представникам відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зіронька» , м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 44 913,77 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.06.2017 року. В судовому засіданні 13.06.17р. розгляд справи відкладався на 03.07.17р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

12.07.17 року за вх.№ 24703/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги позивача заперечують з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

07.06.2017 року за вх. № 20274/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

12.06.2017 року за вх. № 20603/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано відзив на позовну заяву з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

12.06.2017 року за вх. № 20600/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

03.07.17 року за вх. № 23291/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано пояснення.

11.07.17 року за вх. № 24577/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання з додатком для долучення до матеріалів справи документів.

12.07.17 року за вх. № 3047/17 в канцелярію Господарського суду Львівської області відповідачем подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2000р. між Управлінням комунального майна департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зіронька» (орендар, відповідач) укладено договір №7714 оренди нежитлових приміщень. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі Патенту №399 від 15.02.2000р. на право оренди приміщень здав, а орендар прийняв в оренду з 08.02.2000 р. до 08.02.2015 р. терміном на 15 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. Дорога Кривчицька, 1, 1-ий поверх - площею 146,6м 2, підвал - 151,0 м2. Призначення приміщень - магазин (п.2 договору).

Господарським судом Львівської області від 27.10.2015 року у справі №914/3215/15 прийнято рішення, яким зобов язано відповідача звільнити шляхом виселення з нежитлових приміщень 1-го поверху площею 146,6 кв.м. та підвалу 151,0 кв.м., що знаходяться за адресою м.Львів, вулиця Дорога Кривчицька,1 та стягнути неустойку.

Відповідно до п.15.6 договору, при припиненні або розірванні договору оренди орендар повинен повернути орендодавцю протягом 15 днів об єкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКУ в належному санітарно-технічному стані, обумовленому Договором оренди.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.09.2016 року ВП №51964132 встановлено, що нежитлові приміщення були звільнені відповідачем.

На підставі даної постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по договору №7714 від 28.02.2000 року.

Однак, відповідно до довідки про стан заборгованості №4-2302-329 від 17.03.2017 року у відповідача залишилася неоплаченною заборгованість в розмірі 44 913,77 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, проти позову заперчує, просить суд застосувати позовну давність строком у 1 рік до стягнення неустойки, а також зазначає, що стягнення неустойки в розмірі 2 520,00 грн. було предметом розгляду у справі №914/3215/15, тому просить суд припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2000р. між Управлінням комунального майна департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зіронька» укладено договір №7714 оренди нежитлових приміщень. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі Патенту №399 від 15.02.2000р. на право оренди приміщень здав, а орендар прийняв в оренду з 08.02.2000 р. до 08.02.2015 р. терміном на 15 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. Дорога Кривчицька, 1, 1-ий поверх - площею 146,6м 2, підвал - 151,0 м2. Призначення приміщень - магазин (п.2 договору).

Господарським судом Львівської області від 27.10.2015 року у справі №914/3215/15 прийнято рішення про виселення відповідача із орендованих нежитлових приміщень.

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із положеннями п.п. 9.1 та 9.3 договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту дострокового припинення чи розірвання договору.

Постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.09.2016 року ВП №51964132 встановлено, нежитлові приміщення були звільнені відповідачем.

На підставі даної постанови про закінчення виконавчого провадження було припинено нарахування орендної плати по договору №7714від 28.02.2000 року.

Однак, відповідно до довідки про стан заборгованості №4-2302-239 від 17.03.2017 року у відповідача залишилася неоплаченною заборгованість в розмірі 44 913,77 грн.

У своєму відзиві відповідач просить суд припинити провадження в частині стягнення неустойки в розмірі 2 520,00 грн., оскільки вона була предметом розгляду в справі №914/3215/15, де зазначалося, що УКВ ДЕР ЛМР визначено борг не врахувавши квитанцію №218 від 25.08.2015 року про оплату відповідачем 2 520,00 грн. позивачу, а також відповідач просить суд врахувати, що він сумлінно сплачував орендну плату в той час як позивачем нараховувалася неустойка.

Проте, як вбачається із довідки про заборгованість, позивачем нараховано неустойку за період з 01.07.2015 року по 01.09.2016 року, при цьому враховано сплачену відповідачем суму 2 520,00 грн., а також сплачені інші орендні платежі, які не включені в суму заборгованості, що є предметом стягнення у даній справі.

Так, згідно рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.2015 року суд встановив: у матеріалах справи міститься копія квитанції №218 від 25.08.2015р. про оплату відповідачем 2' 520,00 грн. позивачу. Дана сума безпідставно не була врахована управлінням при здійсненні розрахунку неустойки, тому у її задоволенні слід відмовити. Отже, при винесені рішення, судом зараховано цю суму в розмірі 2 520,00 грн. в неустойку за липень 2015 року.

З довідки про заборгованість у справі №914/1003/17 вбачається за липень 2015 року у відповідача залишилась заборгованість на суму 29,13 грн.

Перевіривши розмір нарахованої неустойки за 01.08.2015 року по 01.09.2016 року (71 101,25 грн.), а також часткові проплати відповідача з 01.10.2015 року по 01.09.2016 року (26 187,48 грн.), суд дійшов до висновку, що позивачем враховано рішення господарського суду Львівської області у справі №914/3215/15, відтак непогашеною залишилась неустойка в розмірі 44 913,77 грн. (71 101,25-26 187,48).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 44 913,77 грн., є обґрунтовано та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо застосування позовної давності, заявленої відповідачем суд зазначає таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідачем у справі заявлено у відзиві про застосування позовної давності. Відповідно до п.п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов'язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки; у Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

Водночас господарським судам необхідно мати на увазі, що відповідна неустойка є самостійним заходом майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і тому щодо неї застосовується загальна, а не спеціальна позовна давність.

А тому з врахуванням вище наведеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо спливу позовної давності є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, та не подав доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Зіронька» про стягнення 44 913,77 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задоволити.

2 . Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Зіронька (79014, м.Львів, вул.Дорога Кривчицька,55; код ЄДРПОУ 19140784) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.Галицька,15; код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в розмірі 44 913,77 грн., та 1600,00 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2017 р.

Суддя Горецька З. В.