Рішення

від 04.08.2017 по справі 922/1717/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2017 р.Справа № 922/1717/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Харків Енерготехцентр", м. Харків до ТОВ "Пром", м. Харків про стягнення 46568,06 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.12.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2 (директор), паспорт, серія ММ № 123108 виданий Червонозаводським РВУМВС України у Харківській області.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Харків Енерготехцентр", м. Харків звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Пром", м. Харків заборгованість за договором оренди №12/011 від 01.12.15р. в сумі 46568,06 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 29.05.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

25.07.17р. представник відповідача надав заяву про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника. Суд, розглянувши дану заву, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству, та задовольнив її.

25.07.17р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки зазначає, що позивачем не надавались відповідачу рахунки за якими мала сплачуватись електроенергія.

Ухвалою суду від 26.07.17р. строк вирішення спору продовжено по 10.08.17р.

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.17р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд звернути увагу на підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків, про що вказує у наданих письмових поясненнях.

Представник відповідача в удово у засіданні 04.08.17р. позовні вимоги визнає частково, а саме погоджується зі сплатою оренди приміщення, стосовно заборгованості по електроенергії - не погоджується в повному обсязі. Просить суд зобов'язати позивача надати розрахунок по електроенергії з врахуванням показників лічильника.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

01 грудня 2015 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ХАРКІВ ЕНЕРГОТЕХЦЕНТР (орендодавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПРОМ (орендар) був укладений Договір оренди № 12/011, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкт оренди, розташований за адресою: м. Харків, вул. Плиточна, 12, а саме неопалювальне нежитлове приміщення, загальною площею 650 кв.м., підключене до електропостачання 380 В.

Того ж числа, відповідно до вимог п. 2.1 Договору, орендар отримав вказане майно у користування, що підтверджується актом прийняття-передачі орендованого приміщення до Договору № 12/011 від 01.12.2015 року.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата встановлюється, виходячи з вартості оренди приміщення в розмірі 21,60 грн. за 1 м2 з ПДВ, і за перший місяць розмір орендної плати становить 14 040 (чотирнадцять тисяч сорок) гривень 00 копійок.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що при нарахуванні орендної плати за наступні місяці повинні враховуватися відповідні індекси інфляції.

Пунктом 3.3 Договору визначено порядок та строк розрахунку за користування майном, а саме не пізніше 5-го числа поточного місяця Орендар перераховує на розрахунковий рахунок Орендодавця суму вказану в п. 3.1 Договору.

Пунктом 3.8 Договору передбачено сплату пені Орендарем в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

На підставі додаткової угоди № 2 від 14.03.2017 року Договір оренди № 12/011 від 01.12.2015 року між сторонами було достроково розірвано та повернуто приміщення на підставі підписаного між сторонами акта прийому-передачі від 15.03.17р.

Позивач вказує, що станом на час розгляду справи відповідач не провів повного розрахунку за вказаним Договором, а саме ним не сплачено орендну плату за проміжок часу з січня 2017 по березень 2017 року, нарахованих сум індексу інфляції та пені. Сума орендної плати з урахуванням індексу інфляції за січень 2017 року становить 16 045,87 грн., за лютий 2017 року - 16 222,37 грн., за частину березня 2017 року - 7 928,03 грн. Разом заборгованість по орендній платі становить 40 196,27 грн. Сума пені за несвоєчасну сплату оренди з урахуванням вимог ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , становить 3 843,17 грн. Борг відповідача за користування електроенергією становить 2 361,60 грн. та пеня за несвоєчасну сплату 167,02 грн.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив заборгованість по орендній платі (з урахуванням індексу інфляції) за період січень - березень (до 15 числі місяця) 2017 року 40196,27 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди у сумі 40196,27 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 40196,27 грн. заборгованості з орендної плати, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Пунктом 3.8 Договору передбачено сплату пені Орендарем в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 3843,17 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 3843,17 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за користування електроенергією в сумі 2361,60 грн. та пені за несвоєчасну сплату електроенергії в сумі 167,02 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.5. договору крім орендної плати Орендар зобов'язаний оплачувати протягом 5-ти днів рахунки Орендодавця за фактичні комунальні витрати. Відшкодування витрат Орендодавця за спожиту Орендарем електроенергію здійснюється Орендарем Орендодавцю на підставі рахунку Орендодавця, виставленого відповідно до показань електричного лічильника з урахуванням втрат, які визначаються розрахунком на підставі акта постачальника електроенергії. Крім оплати спожитої електроенергії, Орендар зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок Орендодавця попередню оплату електроенергії настав місяці в розмірі вартості електроенергії, використаної Орендарем в минулому місяці.

Ухвалою суду від 26.07.17р. було зобов`язано позивача надати суду докази направлення на адресу відповідача рахунків за спірний період.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Позивачем, вимоги ухвали суду від 26.07.17р. виконані не були та не було надати суду докази направлення на адресу відповідача рахунків за електроенергію за спірний період.

Відповідно п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За змістом п. 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова пленуму №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Згідно п. 4.9. постанови №18 при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

За змістом ч. 4 п. 3.13. Постанови пленуму №18 у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать про невиконання позивачем вимог суду щодо надання доказів без поважних причин, без яких вирішення спору неможливе.

Таким чином, за наявності спору між сторонами, відсутність витребуваних судом документів, нез'явлення позивача у судове засідання, унеможливлює вирішення його по суті.

За таких обставин, суд, вважає доцільним вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за користування електроенергією в сумі 2361,60 грн. та пені за несвоєчасну сплату електроенергії в сумі 167,02 грн. залишити без розгляду, відповідно до п. 5 ст. 81 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 612, Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, п. 5 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПРОМ (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 92А, корпус В, офіс 1510, код ЄГРПОУ 33898200,р/р 26003192400 в ПАТ АБ УКРГАЗБАНК , МФО 320478) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ХАРКІВ ЕНЕРГОТЕХЦЕНТР (61106, м. Харків, вул. Плиточна, 12, код ЄГРПОУ 37575044, р/р 26005052341429 в ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , м. Харків, МФО 351533) заборгованість за орендну плату в сумі 40196,27 грн.; пеня в сумі 3843,17 грн.; судовий збір в сумі 1381,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію в сумі 2361,60 грн. та пеню за несвоєчасну сплату заборгованості за електроенергію в сумі 167,02 грн. залишити без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_3