Постанова

від 31.07.2017 по справі 909/238/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа № 909/238/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Орищин Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 1 від 20.03.2017р.), ОСОБА_3 - представник (довіреність 02/2017 від 26.06.2017р.);

від відповідача : ОСОБА_4Я - представник (довіреність № 2312/01-20/14-в від 30.12.2016р.);

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, № 353/11.1-05/14в від 29.05.2017р. (вх. № 01-05/2761/17 від 14.06.17)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017р.

у справі № 909/238/17, суддя Калашник В.О.

за позовом: Дочірнього підприємства "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

про: визнання недійсним п. 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017р. №365-9 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", та визнання поновленим договору оренди землі № 442 від 10.11.10 реєстраційний номнр26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ на умовах додаткової угоди до договору оренди землі № 442 від 10.11.10.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017р. позов Дочірнього підприємства "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" до Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним п. 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.17 №365-9 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", та визнання поновленим договору оренди землі № 442 від 10.11.10 реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ на умовах додаткової угоди до договору оренди землі № 442 від 10.11.10 - задоволено.

Визнано недійсним п. 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради №365-9 від 20.01.2017р. "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", яким ДП "Фармація" ТзОВ "Іва-Фарм" відмовлено у поновленні договору оренди землі площею 0,0813га по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 261010000:06:001:0168.

Визнано поновленим договір оренди землі № 442 від 10.11.2010р. реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ на умовах додаткової угоди до договору оренди землі № 442 від 10.11.2010р.

Присуджено до стягнення з відповідача, Івано-Франківської міської ради на користь позивача, Дочірного підприємства "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" 3 200,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017р. у справі № 909/238/17, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 353/11.1-05/14в від 29.05.2017р. (вх. № 01-05/2761/17 від 14.06.17), в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017 року у справі №909/238/17 скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник стверджує, зокрема, що згідно з норм чинного законодавства вбачається, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності рішення міської ради, оскільки міська рада своїм рішенням відмовила у такому поновленні, суд першої інстанції не уповноважений продовжувати даний строк без відповідного рішення уповноваженого органу. Окрім того, скаржник зазначає, що міська рада в порядку визначеному ст. 33 ЗУ Про оренду землі , як орендодавець з дотриманням вищенаведених норм повідомила орендаря, про заперечення в поновлені договору оренди землі. Крім того, апелянт вважає, що суд дійшов до неправомірного висновку, щодо поновлення договору оренди, оскільки це не відповідає нормам чинного законодавства, а саме ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП «Документообіг господарських судів» , 14.06.2017р. справу за № 909/238/17 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Орищин Г.В. та Галушко Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради прийнято до провадження та справу № 909/238/17 призначено до розгляду на 24.07.2017р.

На адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.07.2017р. (вх. № 01-04/4516/17 від 06.07.2017), в якому останній просить рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради - без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 року, розгляд справи було відкладено до 31.07.2017 року.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 473/11.1-05/14в від 21.07.2017р. (26.07.2017р. вих.№ 01-04/5043/17), в якому представник Івано-Франківської міської ради просив відкласти розгляд справи призначений на 24.07.2017р., колегія суддів відмовляє у поданому клопотанні у зв'язку із надоходженням його на адресу суду вже після проведення судового засідання від 24.07.2017р.

В судовому засіданні 31.07.2017 року представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 31.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку від 21.09.2004 отримав у власніть шляхом викупу нежитлові приміщення в будинку на вул.Вовчинецькій, 55 у м. Івано- Франківську, площею 159,6 кв.м.

Відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу, передача покупцеві об"єкта приватизації здійснюється продавцем протягом трьох календарних днів з дня укладення покупцем договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об"єкт приватизації.

Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради №238 від 20.07.2005 позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт (збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки) для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці викупленогобудинку№55 на вул. Вовчинецькій, при умові знесення існуючого будинку.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 , позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000га, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці викупленого нежитлового будинку №55 на вул. Вовчинецькій у м.Івано-Франківську.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №95 від 20.04.2010 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0813га на вул. Вовчинецькій, 55 у м.Івано-Франківську за рахунок земель міської ради. Земельну ділянку площею 0,0813га передано в оренду терміном на три роки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці власного нежитлового приміщення. Також, вказаним рішенням зобов"язано ДП "Фармація" ТзОВ "Іва-Фарм" укласти договір оренди землі.

На виконання вказаного вище рішення, між сторонами у даній справі, 10.11.2010, було укладено договір оренди землі №442 за яким відповідач, орендодавець, надав в строкове платне користування позивачу, орендарю земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення , кадастровий номер 2610100000:06:001:0168 терміном на 3 роки .

Рішенням Івано-Франківської міської ради №1450-45 від 19.06.2014 позивачу поновлено термін дії договору оренди землі. На підставі вказаного рішення, між сторонами у даній справі укладено додаткову угоду від 19.06.2014 до договору оренди землі №442 від 22.04.2011 , якою поновлено договір оренди землі на 2 роки до 19.06.2016.

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди від 19.06.2014р. до договору оренди землі від 22.04.2011 р. сторони узгодили, що орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За два місяці до закінчення терміну дії договору оренди землі, 14.04.16, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди землі. До клопотання орендарем додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Докази отримання даного повідомлення наявні в матеріалах справи.

Однак, листом №ДКР-1228/01-20 від 26.05.2016 Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради повідомив позивача, що 19.05.2016 , відбулось засідання виконавчого комітету предметом розгляду якого було поновлення договору оренди землі №442 від 22.04.2011, однак при розгляді дане питання не набрало достатньої кількості голосів членів виконавчого комітету і було відправлено на доопрацювання. Проте, в листі не були наведені зауваження та заперечення щодо проекту додаткової угоди, а також не вказано причини безрезультатного голосування.

Оскільки позивач, після закінчення терміну дії договору й надалі продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, 06.10.2016, останній звернувся до відповідача з листом про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради , 03.11.2016 прийняв рішення №737 про внесення на розгляд сесії міської ради проекту рішення «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» , де пунктом 6 передбачалося «поновити терміни оренди земельних ділянок, згідно додатку 6 (додається). В додатку 6 під №5 переліку договорів оренди, які підлягають поновленню (продовженню) значиться, як суб'єкт оренди земельної ділянки (орендар) ДП «Фармація» з адресою місця знаходження ділянки - вул.Вовчинецька,55, площею 0,0813 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, кадастровий номер 261010000:06:001:0168.

Однак, пунктом 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради №365-9 від 20.01.17 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" ДП "Фармація" ТзОВ "Іва-Фарм" відмовлено у поновленні договору оренди землі площею 0,0813 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, кадастровий номер 261010000:06:001:0168.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Позивач, на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку від 21.09.2004 отримав у власніть шляхом викупу нежитлові приміщення в будинку на вул. Вовчинецькій, 55 у м. Івано- Франківську, площею 159,6 кв.м.

Відповідно до п.3.1 договору купівлі-продажу передача покупцеві об"єкта приватизації здійснюється продавцем протягом трьох календарних днів з дня укладення покупцем договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об"єкт приватизації.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні визначення містить норма статті 373 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125 ЗК України).

Згідно ст. 126 ЗК України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як уже було зазначено, Рішенням Івано-Франківської міської ради №1450-45 від 19.06.2014 позивачу поновлено термін дії договору оренди землі. На підставі вказаного рішення, між сторонами у даній справі укладено додаткову угоду від 19.06.2014 до договору оренди землі №442 від 22.04.2011 , якою поновлено договір оренди землі на 2 роки до 19.06.2016. За два місяці до закінчення терміну дії договору оренди землі, 14.04.16, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди землі. До клопотання орендарем додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми (ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» ) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Згідно частин 1- 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постановах ВСУ від 25.02.2015 у справах №№6-219цс14, 6-10цс15, від 18.03.2015 у справах №№6-3цс15, 6-4цс15, від 15.04.2015 у справі №6-55цс15, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди, а саме:

- для застосування частини першої статті 33 цього Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідні такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатись переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення;

- для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі"необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, поновленням договору є визначена у наведеній нормі процедура, яка реалізовується у формі двох самостійних правових конструкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що до даних правовідносин необхідно застосувати ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , та вважає зазначити наступне.

Як уже було вищенаведено, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14.

Відповідно до частини 6 вказаної норми у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення права на поновлення договору) додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Невиконання відповідачем вимог закону на оформлення(підписання додаткової угоди до договору оренди землі) не припиняє визнаного судом права позивача на поновлення договірних відносин по оренді землі.

З другого боку, не позбавляє права позивача на звернення до суду в разі невиконання відповідачем вимог закону на укладення додаткової угоди до оренди землі.

Укладений договір оренди між сторонами закінчив свою дію 19.06.2016р. року. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач належним чином здійснював обов'язки визначені в договорі оренди землі, а сам: сплачував орендну плату після 19.06.2016 року та продовжував користуватися земельною ділянкою.

За вимогами вищевикладених норм матеріального права для поновлення договору оренди землі не вимагається прийняття рішення органу місцевого самоврядування, а договір продовжує свою дію на підставі підписаної сторонами додаткової угоди.

Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку, що дії позивача, а саме продовження користування спірною земельною ділянкою, внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку договору, використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення та дії відповідача: мовчазна згода у формі встановленій законом (не направлення протягом місячного терміну після закінчення строку дії договору повідомлення-заперечення щодо поновлення договору оренди землі з позивачем) породжують юридичні наслідки.

Апеляційний господарський суд, з вищенаведених підстав, приходить до висновку про правомірність позовних вимог позивача про визнання договору оренди від 25.04.2014 року земельної ділянки площею 0,0328 га, що розміщується в місті Косів, вул.. Попова, б/н поновленим на той самий строк і на тих самих умовах передбачених в договорі оренди землі № 442 від 10.11.2010р. та враховуючи умови додаткової угоди до договору оренди землі від 19.06.2014р.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним п. 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради №365-9 від 20.01.2017р. "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", яким ДП "Фармація" ТзОВ "Іва-Фарм" відмовлено у поновленні договору оренди землі площею 0,0813га по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 261010000:06:001:0168, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 12 , 80 , 83 Земельного кодексу України , статті 21 Закону України "Про оренду землі" ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності. При цьому, визначається, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України ).

Згідно з приписами статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами.

З рішення Конституційного Суду України від 16.04.09 №7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Також, рішенням Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), визначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" ). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 1-зп від 13.05.1997 року у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Також дана позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.06.2013 року у справі № 21-64а13.

Проте, рішення прийняте Івано-Франківською міською радою, яким відмовлено у поновленні договору оренди землі площею 0,0813га по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ, кадастровий номер 261010000:06:001:0168, без врахування положень Конституції України , з перевищенням повноважень. Зважаючи на наведені приписи законодавства, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що при прийнятті оспорюваного рішення міської ради Івано-Франківська міська рада вийшла за межі наданих їй повноважень та була не вправі припиняти договір оренди без розгляду листів орендаря у встановлений строк, який передбачається нормами чинного законодавства.

Крім того необхідно зазначити, що з 19.06.2016 року до прийняття Івано-Франківською міською радою спірного рішення пройшло більш чим пів року. В цей термін позивач користувався земельною ділянкою і сплачував орендну плату. При цьому відповідачем не були враховані вимоги ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" .

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства", на рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року, заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Можливість продовження договору для Стретча була принциповою, оскільки земельна ділянка набувалася під забудову (передбачалося право зведення до 6 будівель, призначених для використання у легкій промисловості). Згідно з англійським правом зведені будівлі перебували не у власності, а лише у користуванні орендаря під час дії договору, тому строк, протягом якого орендар міг використовувати будівлі, був дуже важливою умовою для нього.

Застосовуючи положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з праві людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Необхідність діяти "в межах повноважень" в рамках доктрини ultra vires (лат. "поза межами повноважень") полягає не лише у суворому розумінні (наявність компетенції), але також розуміється як необхідність дотримання певних принципових вимог до процедури прийняття акта, як вимога не зловживати владою, діяти розумно та співмірно при здійсненні адміністративного розсуду тощо.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

За таких обставин цієї справи Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника.

Враховуючи вищенавдне, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено права позивача на першочергове укладення договору оренди землі.

Судом встановлено, що орендар є добросовісним орендарем, який в передбачений законом спосіб скористатися своїм переважним правом укладення договору оренди на новий строк, двічі направляв відповідачу листи повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди; продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати оренду плату, а тому спірний договір оренди землі, укладений між сторонами, є поновленим відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі"

Враховуючи викладені обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що п. 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.17 №365-9 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", яким ДП "Фармація" ТзОВ "Іва-Фарм" відмовлено у поновленні договору оренди землі площею 0,0813 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, кадастровий номер 261010000:06:001:0168, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує право позивача на користування земельною ділянкою, що є об'єктом договору оренди земельної ділянки , а тому його слід визнати недійсним.

Що стосується задоволення позовних вимог судом першої інстанції з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а саме : визнати поновленим договір оренди землі № 442 від 10.11.2010р. реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ на умовах додаткової угоди до договору оренди землі № 442 від 10.11.2010р., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 зазначено, що на підставі статті 124 Конституції України , частини першої статті 45 , частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду (абз. 2 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 № 6 ).

Разом з тим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що з мотивувальної частини рішення господарського суду Івано-Франківської області не вбачається, частину ст. 33 ЗУ Про оренду землі , яку судом застосовано. Окрім того, необхідно зазначити, що з резолютивної частини вищезазначеного рішення також не вбачається можливим встановити на який строк та на яких умовах продовжено спірний договір оренди землі. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку скасувати в цій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області.

Що стосується позовної вимоги визнання продовженим договір оренди на умовах додаткової угоди до даного договору, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така вимога підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як уже було встановлено судом, договір від 10.11.2010р. з урахуванням додаткової угоди до договору від 19.06.2014р. був поновлений на піставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , а саме, те що такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Визнавши договір оренди землі від 10.11.2010р. поновленим на тих самих умовах в строк до 19.06.2018р. (2 роки), судом здійснено відновлення порушеного права позивача та відсутня правова підстава зобов'язувати за судовим рішення орендодавця укласти додаткову угоду в частині продовження дії договору на 10 років, як це було передбачено в проекті додаткової угоди поданої позивачем до Івано-Франківської міської ради, оскільки судом було встановлено можливість поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на відповідача, в порядку вимог ст.ст. 49 , 105 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ, № 353/11.1-05/14в від 29.05.2017р. задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017 року скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково. Визнати поновленим договір оренди землі № 442 від 10.11.10 реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0, 0813 га, що знаходиться по вул.. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ строком з 19.06.2014р. по 19.06.2018р. на тих самих умовах, які були передбачені договором.

4. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

5. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку залишити за апелянтом/відповідачем.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Галушко Н.А.