Постанова

від 06.12.2017 по справі 909/238/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Справа № 909/238/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Алєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Івано-Франківської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі№ 909/238/17 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомДочірнього підприємства "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" доІвано-Франківської міської ради про визнання недійсним п. 43.1 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017р. "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", та визнання поновленим договору оренди землі

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаВацик Ю.Ю., - відповідачане з'явились

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року Дочірнє підприємство "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, в якій (з урахуванням уточнення вимог) просило визнати недійсним пункт 43.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 №365-9 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", а також визнати поновленим договір оренди землі №442 від 10.11.2010, реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ, на умовах додаткової угоди до цього договору.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовано відмовою відповідача від укладення з позивачем відповідної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки№442 від 10.11.2010.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2017 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено, визнано недійсним пункт 43.1. рішення Івано-Франківської міської ради №365-9 від 20.01.2017 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", яким Дочірньому підприємству "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" відмовлено у поновленні договору оренди землі площею 0,0813 га по вул. Вовчинецькій, 55, м.Івано-Франківськ, кадастровий номер 261010000:06:001:0168. Визнано поновленим договір оренди землі №442 від 10.11.2010, реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ на умовах додаткової угоди до договору оренди землі №442 від 10.11.2010.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 (головуючий суддя Марко Р.І., судді: Орищин Г.В., Галушко Н.А.), рішення місцевого господарського суду частково скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, визнано поновленим договір оренди землі №442 від 10.11.2010 реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, загальною площею 0,0813 га, що знаходиться по вул. Вовчинецькій, 55, м. Івано-Франківськ строком з 19.06.2014 по 19.06.2018 на тих самих умовах, які були передбачені договором. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Івано-Франківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

21.11.2017 Дочірнім підприємством "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" подано відзив на касаційну скаргу, який залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Івано-Франківська міська рада не реалізувала процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції 06.12.2017, хоча про час та місце його проведення була повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що позивач на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку від 21.09.2004 набув у власність шляхом викупу нежитлові приміщення в будинку на вул. Вовчинецькій, 55 у м. Івано- Франківську, площею 159,6 кв.м.

Рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради №238 від 20.07.2005 позивачу надано дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт (збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки) для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці викупленого будинку №55 на вул. Вовчинецькій, при умові знесення існуючого будинку.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці викупленого нежитлового будинку № 55 на вул. Вовчинецькій у м. Івано-Франківську.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №95 від 20.04.2010 позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0813 га на вул. Вовчинецькій, 55 у м. Івано-Франківську за рахунок земель міської ради. Земельну ділянку площею 0,0813 га передано в оренду терміном на три роки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на місці власного нежитлового приміщення. Також, вказаним рішенням зобов'язано позивача укласти договір оренди землі.

На виконання вказаного вище рішення, 10.11.2010 між сторонами у даній справі було укладено договір оренди землі №442 за яким відповідач (орендодавець) надав в строкове платне користування позивачу (орендарю) земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, строком на 3 роки.

Рішенням Івано-Франківської міської ради №1450-45 від 19.06.2014 позивачу поновлено термін дії договору оренди землі. На підставі вказаного рішення, між сторонами у даній справі укладено додаткову угоду від 19.06.2014 до договору оренди землі №442 від 22.04.2011, якою поновлено договір оренди землі на 2 роки до 19.06.2016.

Відповідно до пункту 7 додаткової угоди від 19.06.2014 до договору оренди землі від 22.04.2011 сторони узгодили, що орендар повинен не пізніше за 60 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судами встановлено, що позивач за два місяці до закінчення терміну дії договору оренди землі, 14.04.2016 звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди. До клопотання орендарем додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Докази отримання даного повідомлення наявні в матеріалах справи.

Оскільки позивач, після закінчення терміну дії договору й надалі продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, 06.10.2016, останній звернувся до відповідача з листом про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради 03.11.2016 прийняв рішення №737 про внесення на розгляд сесії міської ради проекту рішення "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", де пунктом 6 передбачалось "поновити терміни оренди земельних ділянок, згідно з додатком 6.

В додатку 6 під №5 переліку договорів оренди, які підлягають поновленню (продовженню) значиться, як суб'єкт оренди земельної ділянки (орендар) Дочірнє підприємство "Фармація" з адресою місця знаходження ділянки - вул. Вовчинецька, 55, площею 0,0813 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення, кадастровий номер 261010000:06:001:0168.

Однак, пунктом 43.1. рішення Івано-Франківської міської ради №365-9 від 20.01.2017 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" Дочірньому підприємству "Фармація" Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Фарм" відмовлено у поновленні договору спірного оренди землі.

Заявлений у даній справі позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та визнання недійсним пункту 43.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 №365-9 мотивований тим, що відповідач без достатніх правових підстав відмовляється укласти з позивачем відповідну додаткову угоду, що мало наслідком порушення прав позивача.

Згідно із частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" визначає істотними умовами договору оренди землі, зокрема строк дії договору оренди.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Матеріально-правовою підставою свого позову позивач обрав частину шосту статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", здійснюється не у зв'язку із наявністю та порушенням переважного права орендаря, а за наявності таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини щодо поновлення договорів оренди висловлює Верховний Суд України у постановах: від 25.05.2016 у справі № 911/1707/15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

За статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як уже зазначалось та встановлено судами при розгляді даної справи, 14.04.2016 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди. До клопотання орендарем додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

На момент звернення орендаря до орендодавця про поновлення договору оренди землі земельна ділянка перебувала в оренді у позивача.

Доказів надання письмових заперечень орендодавця стосовно продовження або поновлення строку дії договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору відповідач не надав, доводів позивача, наведених в обґрунтуваннях позову, не спростував.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір оренди землі є поновленим автоматично на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просить суд вирішити питання щодо юридичного оформлення відповідної угоди з відповідачем, враховуючи обов'язковість укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення в силу закону та наявне зволікання з боку останнього в її укладенні.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушеного права позивача, враховуючи дотримання останнім порядку поновлення договору оренди землі, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявне зволікання з боку відповідача в поновленні договору та укладенні відповідної додаткової угоди.

Колегія суддів вважає вказані висновки судів попередніх інстанцій такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

Частиною дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. При цьому, спосіб оскарження чітко в діючому законодавстві не визначений, чи шляхом укладення додаткової угоди чи шляхом поновлення договору оренди землі.

В даному випадку, позивач, як орендар, який належно виконував обов'язки за договором, скористався своїм правом на автоматичне поновлення договору, звернувшись до відповідача у встановленому законом порядку з відповідним клопотанням, однак відповідач зволікає в оформленні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За таких встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині поновлення договору оренди земельної ділянки.

Разом з тим, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з резолютивної частини рішення не вбачається за можливе встановити на який строк та на яких умовах поновлено спірний договір оренди землі.

Згідно зі статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Приписами статті 252 Цивільного кодексу України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Проте, зазначаючи в резолютивній частині постанови про поновлення спірного договору оренди землі строком з 19.06.2014 по 19.06.2018 (тобто на 4 роки), суд апеляційної інстанції помилково не врахував того, що договір оренди землі був укладений сторонами початково строком на 2 роки та в подальшому поновлений також на такий самий строк у 2 роки. З огляду на що, строк на який має бути поновлений договір складає також 2 роки з 19.06.2016 по 19.06.2018.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним пункту 43.1. рішення Івано-Франківської міської ради №365-9 від 20.01.2017 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань", яким позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі №442 від 10.11.2010, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з приписами статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на що, встановивши обставини порушення спірним пунктом 43.1. рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 №365-9 права позивача на користування земельною ділянкою, що є об'єктом договору оренди земельної ділянки №442 від 10.11.2010, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для його визнання недійсним.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з приписами статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів зазначає про необхідність часткової зміни постанови суду апеляційної інстанції з викладенням пункту 3 резолютивної частини постанови у редакції, відповідно до якої договір оренди землі №442 від 10.11.2010, реєстраційний номер 26101000400097, кадастровий номер 2610100000:06:001:0168, визнається поновленим на тих самих умовах, які були передбачені договором строком на 2 роки з 19.06.2016 по 19.06.2018.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Викласти пункт 3 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 у справі № 909/238/17 у редакції, відповідно до якої визнати поновленим договір оренди землі № 442 від 10.11.2010 на тих самих умовах, які були передбачені договором, строком на 2 роки з 19.06.2016 по 19.06.2018.

В решті постанову від 31.07.2017 у справі № 909/238/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова