Ухвала

від 03.08.2017 по справі 753/18064/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУДМІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2

- ОСОБА_3

за участю секретаря -ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12015100020001865 за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2017 року,

за участю сторін судового провадження:

прокурора - ОСОБА_6

представника потерпілого - ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

обвинуваченого - ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2017 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України, повернуто прокурору.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України взагалі не містить необхідних положень, визначених ст. 91 КПК України, не містить викладення суб`єктивної та об`єктивної сторони злочину, а зводиться до загальних фраз, які можна розцінювати в розумінні вимог, передбачених ст. 3 КПК України. Крім того, в ухвалі суду зазначено, що обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст. 291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, а також наявність обов`язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення. Проте, формулювання обвинувачення містить два абзаци, що не заперечував і прокурор у підготовчому засіданні. А тому, суд, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини дійшов висновку, що при такому спрощеному викладенні формулювання обвинувачення, порушення у структурності та послідовності викладення обвинувального акту, даний обвинувальний акт не відповідає вимогам, визначенимст..291 КПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує на те, що в обвинувальному акті наведені всі необхідні відомості, що передбачено ч. 2 ст. 291 КПК України, в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення, правова кваліфікація з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Також, в апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що, враховуючи, що злочин за ч. 2 ст. 358 КК України є умовою для вчинення іншого злочину пособництва у шахрайстві за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України формулювання обвинувачення складається з двох абзаців на четвертій сторінці обвинувального акта відповідно до правової кваліфікації кримінального правопорушення, в тому числі й за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України.

Крім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначає про те, що посилання суду першої інстанції на рішення ЄСПЛ «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року є необґрунтованим, оскільки в рішенні суду зазначено про те, що ОСОБА_10 дізнався про нову юридичну кваліфікацію інкримінованого йому злочину під час оголошення судоми вироку, як наслідок порушено право на справедливий судовий розгляд, але ОСОБА_9 був вчасно проінформований про характер та причини пред`явленого йому обвинувачення.

Окрім того, прокурор вказує, що в судовому засіданні сторона захисту просила суд першої інстанції призначити обвинувальний акт до судового розгляду, що свідчить також про розуміння суті підозри, фактичних обставин, та безпосередньо, суті обвинувачення.

Не погоджуючись з поданою прокурором апеляційною скаргою, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав заперечення, в яких просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

В поданих запереченнях захисник зазначає, що обвинувальний акт не містить викладення суб`єктивної сторони складу злочину за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, а зводиться лише до загальних фраз, які неможливо розцінювати як обвинувачення в розумінні вимог ст. 3 КПК України.

Також, захисник зазначає, що під час проведення досудового розслідування підозрюваному не було роз`яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності, не була з`ясована думка підозрюваного, не було складено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та не направлено його до суду, оскільки за підозрою подія відбулась 25 грудня 2012 року, строк давності притягнення до відповідальності минув ще 25 грудня 2015 року, про що не міг не знати прокурор.

Щодо доводів апелянта про те, що сторона захисту просила призначити обвинувальний акт до судового розгляду, то вони є безпідставними, оскільки сторона захисту в підготовчому судовому засіданні просто не заперечувала проти такого призначення.

Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, представника потерпілого, який також просив задовольнити апеляційну скаргу, вважаючи, що суд при поверненні обвинувального акту вийшов за межі наданих йому ст.. 314 КПК України повноважень, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши справу в її межах, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цьогоКодексу.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору з підстав, зазначених в ухвалі, яка оскаржується, на думку колегії суддів, суд вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом в стадії підготовчого засідання, оскільки вдався до оцінки змісту обвинувального акту щодо фактичних обставин кримінального правопорушення та висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, а тому колегія суддів не може погодитися з рішенням місцевого суду про повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з наступного.

Так, кримінальним процесуальним кодексом встановлені вимоги, яким повинен відповідати обвинувальний акт, та відомості, які він має містити.

Згідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Частиною 3 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015100020001865 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України, містить найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості обвинувачених, прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; дату та місце його складення та затвердження, тобто, обвинувальний акт відповідає вимогам до обвинувального акту, викладеним у ч. 2 ст. 291 КПК України.

Посилання в ухвалі суду на те, що обвинувальний акт не містить викладення суб`єктивної сторони складу злочину за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, а зводиться лише до загальних фраз, які неможливо розцінювати як обвинувачення в розумінні вимог ст. 3 КПК України, що формулювання обвинувачення містить два абзаци, на думку колегії суддів, є такими, що суперечать засадам кримінального провадження, передбаченим ст..7, 8, 9, 10, 17, 20, 22, 23, 26 КПК України.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно до положень ст.. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обов`язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, згідно до ст. 92 КПК України, покладається на слідчого і прокурора.

Таким чином, під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції,колегією суддів не встановлена невідповідність обвинувального акту вимогам ст.. 291 КПК України, яка б перешкоджала призначенню кримінального провадження до розгляду, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність повернення обвинувального акта є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 2 червня 2017 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 КК України, повернуто прокурору скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3