Постанова

від 07.08.2017 по справі 804/3955/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2017 р. Справа № 804/3955/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретарі судового засіданняВербному Д.С., за участю: представника позивача: представника відповідача: Ільясова К.Є., Головка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод Метсплав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод Метсплав (далі - ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000341402 від 20.03.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000351402 від 20.03.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесені Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, є протиправними, складеними в результаті неналежної оцінки первинної документації бухгалтерського та податкового обліку в комплексі, в результаті невірного застосування норм чинного податкового законодавства України. З огляду на викладене, позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення винесеними протиправно, законодавчо необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити з огляду на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з посиланням на обставини зазначенні в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав зареєстровано 11.11.2010 з кодом ЄДРПОУ 37236958.

У період з 10.02.2017 по 16.02.2017 на підставі направлення від 09.02.2017 №5727, виданого Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Падалко Русланою Едуардівною проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод Метсплав з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НВО Дніпропромремонт (код ЄДРПОУ 36295860) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016, ТОВ Роксан Інвест (код ЄДРПОУ 39477790) за період з 01.08.2016 по 30.09.2016, ТОВ Интериор Грей (код ЄДРПОУ 39773849) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2017 №1368/04-36-14-09/37236958 (далі - Акт), яким встановлено порушення ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав норм законодавства України, а саме: п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 п. 4 розділ V, п.п. 1, п.п. 2, п.п. 5 п. 5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 064 598 грн., в тому числі: липень 2016 року - 347 598 грн., серпень 2016 року - 1 070 894 грн., вересень 2016 року - 646 106 грн.; п.198.1, 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 п. 4 розділ V, п.п. 1, п.п. 2, п.п. 5 п. 5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13), внаслідок чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 984 948 грн., в тому числі: вересень 2016 року - 984 948 грн.

Враховуючи виявлені порушення, ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки від 27.02.2017 №1368/04-36-14-09/37236958 винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 20.03.2017 №0000341402, яким ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 984 948 грн.;

- від 20.03.2017 №0000351402, яким ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послу) на загальну суму 3 096 897 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 2 064 598 грн., за штрафними санкціями - 1 032 299 грн.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в Акті перевірки, позивачем було подано адміністративну скаргу до Державної фіскальної служби України, яку ДФС України своїм рішенням про результати розгляду скарги від 31.05.2017 № 11753/6/99-99-11-01-01-25 залишив вказані податкові повідомлення-рішення без змін.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено вимоги до оформлення податкових накладних.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Предметом перевірки ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав було питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НВО Дніпропромремонт (код ЄДРПОУ 36295860) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016, ТОВ Роксан Інвест (код ЄДРПОУ 39477790) за період з 01.08.2016 по 30.09.2016, ТОВ Интериор-Грей (код ЄДРПОУ 39773849) за період з 01.09.2016 по 30.09.2016.

Судом встановлено, що між ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав та ТОВ НВО Дніпропромремонт було укладено договір поставки від 01.06.2015 №0601/1, відповідно до якого ТОВ НВО Дніпропромремонт (постачальник) в особі директора Полового І.В. поставляє у власність покупцеві товар, а ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав (покупець) в особі директора Цимбалій А.Д. зобов'язується прийняти товар, оплатити його в порядку, строки та на умовах обумовлених у цьому договорі.

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачем первинними документами: податковими накладними №49 від 08.07.2016, №50 від 08.07.2016, №87 від 12.07.2016, № 85 від 12.07.2016, №86 від 12.07.2016, №88 від 12.07.2016, №154 від 22.08.2016, №167 від 23.08.2016, №190 від 25.08.2016, №190 від 29.08.2016.

Крім того, ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав в рахунок оплати за отриманий товар перерахувано ТОВ НВО Дніпропромремонт грошові кошти на загальну суму 10 149 427, 12 грн. що підтверджується наданими позивачем копіями відповідних банківських виписок.

Щодо відсутності сертифікатів якості суд зазначає, що така обставина не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок. Порушення окремих умов договору (як-от неподання постачальником сертифікатів якості на товар), які не є істотними для сторін для досягнення цілі правочину (поставка товару), не може впливати на податкові зобов'язання однієї із сторін договору.

Стосовно взаємовідносин ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав з ТОВ Роксан Інвест суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав та ТОВ Роксан Інвест було укладено договір поставки від 01.06.2016 №01/0616, відповідно до якого ТОВ Роксан Інвест (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав (покупцеві), а ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав (покупець) прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому договорі.

На підтвердження реальності виконання умов договору позивачем надано первинні документи, а саме: податкові накладні від 03.08.2016 №26, від 03.08.2016 №27, від 03.08.2016 №25, від 03.08.2016 №28, від 08.08.2016 №47, від 08.08.2016 №48, від 08.08.2016 №52, від 10.08.2016 №58, від 10.08.2016 №53, від 06.09.2016 №13, від 07.09.2016 №14, від 08.09.2016 №15.

Вказані накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідних періодах.

Відповідно до Акта, суми податку на додану вартість за податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відповідають даним декларації з податку на додану вартість (за серпень 2016 року, вересень 2016 року) та показники розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів та розрахунків коригувань до податкових декларацій відповідних періодів.

Позивач за отриманий товар перерахував ТОВ Роксан Інвест грошові кошти на загальну суму 7 130 881, 84 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії відповідних банківських виписок.

Стосовно взаємовідносин ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав з ТОВ Интериор-Грей , суд зазначає наступне.

Між ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав та ТОВ Интериор-Грей укладено договір поставки від 01.09.2016 №01/09/16, відповідно до якого ТОВ Интериор-Грей (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав (покупця), а ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав (покупець) прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в цьому договорі.

Реальність виконання умов зазначеного договору підтверджується наданими позивачем первинними документами: податковими накладними від 19.09.2016 №87, від 20.09.2016 №88, від 21.09.2016 №89, від 22.09.2016 №90, від 23.09.2016 №91, від 26.09.2016 №92, від 27.09.2016 №93, від 29.09.2016 №94.

В Акті зазначено, що згідно пошукової системи ГУ ДФС Перегляд податкових накладних встановлено, що вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у відповідному періоді.

В рахунок оплати за отриманий товар позивач перерахував ТОВ Интериор-Грей грошові кошти на загальну суму 601 225, 02 грн., на підтвердження чого надав до суду копії відповідних банківських виписок.

Таким чином, як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товарів/послуг позивачем підтверджується наведеними первинними документами, які були досліджені судом під час судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Товар який придбавався у зазначених контрагентів, був використаний в господарській діяльності позивача, а саме для виробництва чавуну, сталі та феросплавів, виробництва алюмінію, виробництва інших кольорових металів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки податковий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати товару/послуг.

Зазначені обставини залишились не спростованими в ході судового розгляду справи.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань державної податкової інспекції є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Висновки, які зроблені податковим органом на підставі програмного забезпечення судом до уваги не беруться, оскільки програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Таким чином, позивачем отримані вказані податкові накладні у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує реальність господарських відносин ТОВ Дніпродзержинський завод Метсплав із зазначеними контрагентами.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та його контрагентами, свідчить, що вони оформлювались в рамках виконання умов вказаних договорів на придбання продукції, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд вважає, що висновки зроблені інспекторами в Акті перевірки від 27.02.2017 №1368/04-36-14-09/37236958 передчасні. Тому не можуть бути підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Метою дотримання принципу пропорційності є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи, зокрема, вказаний принцип передбачає, що здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідало б цілям, яких заплановано досягти.

На необхідності дотримання принципу пропорційності при прийнятті рішень органами державної влади наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах Йорданова та інші проти Болгарії та Ліндхайм та інші проти Норвегії .

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презумує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак, в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Також суд вважає за необхідне, відповідно до вимог статті 94 КАС України, присудити із Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод Метсплав (код ЄДРПОУ 37236958) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 61227, 67 грн. відповідно до платіжного доручення №19 від 14.06.2017.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпродзержинський завод Метсплав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000341402 від 20.03.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000351402 від 20.03.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити із Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Метсплав (код ЄДРПОУ 37236958) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 61227, 67 грн. відповідно до платіжного доручення №19 від 14.06.2017.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2017 року

Суддя Р.З. Голобутовський