Постанова

від 03.08.2017 по справі 813/2292/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2017 року справа № 813/2292/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - Кондри О.Я.

представника відповідача - Дорош А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марселл" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Марселл" звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0008741402 від 06.06.2017.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Відповідач безпосередньо в процесі перевірки не проводив з'ясування фактичної реальності операцій, а керувався лише аналізом даних з реєстрів та баз інформації. У ДФС немає підтвердження нереальності, а лише відсутня інформація. Відсутність інформації не свідчить про неможливість проведення операцій, а побудова висновків на відсутній інформації, є нічим іншим як припущенням, що недопустимо у Акті податкової перевірки і на цьому не можна грунтувати ППР. Відповідач усі свої висновки про заниження/завищення формує на підставі порівняння показників бухгалтерського та податкового обліку. Жодних претензій щодо контрагентів чи реальності господарських операцій у Відповідача немає, немає посилання на жодні первинні документи, якими встановлено завищення/заниження. Зазначає, що в спірних правовідносинах Позивач продавав товар, а тому навіть теоретично не міг одержувати податкової вигоди, скільки внаслідок продажу виникає податкове зобов'язання у Продавця, а не податковий кредит.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю з підстав викладених у ньому, просив його задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначив, що податковий орган не мав належних підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства. Зазначає, що перевіркою не встановлено реалізації ТОВ Марселл ТМЦ для контрагентів-покупців, а лише оформлення первинних документів. Отже, товарно-матеріальні цінності ТОВ Марселл , які відсутні на залишках ТОВ Марселл станом на 31.12.2016, використані не в господарській діяльності ТОВ Марселл . Крім того, представлені до перевірки документи на реалізацію є юридично дефектними, так як не містять інформації про покупців, відсутня ідентифікація матеріально- відповідальних, що приймали товар, також відсутня відмітка підприємства (печатка, штемпель). Не надано довіреностей на отримання товару покупцями, товарно-транспортних накладних, що свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупця. До перевірки для підтвердження факту реалізації ТОВ Марселл товарно-матеріальних цінностей ПП Клайв підприємством не надано письмових заявок та рахунків-фактур.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „ Марселл " (ЄДРПОУ 40626381) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 04.07.2016 по 31.12.2016 року, за результати якої складено акт від 22.05.2017 № 614/13-01-14-01/40626381.

Згідно з актом перевірки, ТОВ Марселл в перевіряємому періоді здійснювало фінансово- господарські взаємовідносини з ПП Клайв .

У ході перевірки проведено аналіз інформації за допомогою баз даних ДФС, встановлено на думку перевіряючих негативну інформацію та відносно ПП Клайв зроблено висновок про:

реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН;

відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом;

відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця);

відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово- господарської діяльності підприємства.

Зазначено, що перевіркою не встановлено реалізації ТОВ Марселл ТМЦ для контрагентів-покупців, а лише оформлення первинних документів. Отже, товарно-матеріальні цінності ТОВ Марселл , які відсутні на залишках ТОВ Марселл станом на 31.12.2016, використані не в господарській діяльності ТОВ Марселл . Крім того, представлені до перевірки документи на реалізацію є юридично дефектними, так як не містять інформації про покупців, відсутня ідентифікація матеріально- відповідальних, що приймали товар, також відсутня відмітка підприємства (печатка, штемпель). Не надано довіреностей на отримання товару покупцями, товаро-транспортних накладних, що свідчать про фактичний рух товару від продавця до покупця.

В акті перевірки зроблено висновок, що ТзОВ Марселл в порушення вимог: п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5, ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 810000,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (не підтверджується факт реалізації товаро - матеріальних цінностей) завищило податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 04.07.2016 по 31.12.2016 по виписаних податкових накладних на адресу ПП Клайв .

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008741402 від 06.06.2017.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТзОВ Марселл оскаржило його до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту -ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Судом встановлено, що 23.12.2016 року між ТзОВ Марселл та ПП Клайв укладено договір купівлі - продажу № 123/12.

Згідно з п.1.1. вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, іменовану надалі Товар , а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця. У разі зміни умов щодо поставок Товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до цього Договору, що буде його невід'ємною частиною. Склади Продавця знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, 70.

ТзОВ Марселл виписано для ПП Клайв видаткові та податкові накладні на суму 3404808, 67 грн.

Станом на 31.12.2016 дебетове сальдо розрахунків по бухгалтерському рахунку 361 між ТзОВ Марселл та ПП Клайв становить 15 568 851, 21 грн.

До матеріалів справи долучено Ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами, видану ТзОВ Марселл 06.10.2016 Державною фіскальною службою України.

В обгрунтування реальності господарських операцій позивачем суду надано Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за грудень 2016, яка подавалася до Залізничної ОДПІ (Франківське відділення) 10.01.2017.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства були відображені в Акті обставини, що у ТзОВ Марселл і ТзОВ Клайв відсутні трудові ресурси.

Суд в судовому засіданні досліджено, що виходячи з предмету договору договору купівлі - продажу тютюнових виробів № 123/12 від 23.12.2016 року не вимагається значних необхідних трудових ресурсів для виконання укладеного договору.

Крім того, суд зазначає, що такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів . Це відображено у правовій позицій Вищого адміністративного суду України у справі К/800/24191/16 від 24.05.2017р.

Щодо твердження відповідача про відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця) суду представлено Договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 146 кв.м по вул.Персенківка, 70 у м.Львові, укладений 01.09.2016 між ТзОВ Марселл та ТзОВ "Трентова ЛТД".

На підтвердження правомірності виконання зобов'язань ПП Клайв прийняти товар (тютюнові вироби) і сплатити його за умовами Договору №123/12 від 23.12.2016 року ТзОВ Марселл надано платіжне доручення №137 від 28.12.2016.

Факт придбання позивачем товару підтверджується Довором поставки №02/11-16Т, укладеним 05.11.2016 між ТзОВ ОС Бізнес Груп та ТзОВ Марселл ; Довором поставки №01/11-16Т, укладеним 05.11.2016 між ТзОВ Волиньтабак та ТзОВ Марселл , а також видатковими накладними.

В ході проведеної перевірки та під час судового засідання було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, що свідчать про продаж тютюнових виробів приватному підприємству Клайв .

Суд не знаходить підстав вважати такі документи такими, що не відображають здійснення господарської операції, оскільки вони не містять недоліків щодо форми та замісту та є оформленими у відповідності до вимог законодавства.

Щодо твердження відповідача про відсутність ідентифікації матеріально- відповідальних, що приймали товар, ненадання довіреностей на отримання товару покупцями суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові кошти, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з Договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим Договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

До 31.12.2014 включно товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, гроші та цінні папери відпускали покупцям або передавали безплатно тільки за довіреністю одержувачів. А типову форму довіреності на одержання цінностей (ф. № М-2) було наведено в додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99. Однак із 01.01.15 р. указаний норматив скасовано.

На теперішній час повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, можна підтвердити ти письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (абз.3 п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88).

Зазвичай саме довіреність той документ, що фіксує рішення керівника (уповноваженої особи) підприємства про повноваження конкретної фізичної особи одержати для юридичної особи певну кількість цінностей, зазначених згідно з переліком.

При цьому навіть відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, про що слушно зазначено Верховним Судом України в постанові від 29.04.2015 у справі № 3-77гс153.

Суд зауважує, що податковим органом перевищено юридичне значення довіреностей на отримання ТМЦ в аспекті оподаткування господарських операцій платника податків, та зазначає, що відсутність таких документів не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, а окремі недоліки документів не можуть бути підставою для невизнання фактів придбання товару, тим більше, що Податковий кодекс України не містить інших вимог, ніж наявність податкової накладної, для віднесення сум за правочинами до податкового кредиту. Отже такі посилання не ґрунтуються на приписах податкового законодавства, тому безпідставно покладені в основу заперечень відповідача.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що відповідно до Відповідно до п.3.1 Договору від 23.12.2016 року 123/12 поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця.

Як зазначено в самому Акті перевірки поставки товарів здійснювались на умовах самовивозу Покупцями, тобто цими контрагентами.

З огляду на вищенаведене, Суд зазначає про безпідставність висновку податкового органу, що відсутність товаро-транспортних накладних свідчить про відсутність фактичного руху товару від продавця до покупця.

В контексті вказаного, суд додатково наголошує, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0008741402 від 06.06.2017, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0008741402 від 06.06.2017.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 15187 (п"ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн 50 коп сплаченого судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марселл".

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.08.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський