Ухвала

від 05.10.2017 по справі 813/2292/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8982/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Торкот Д. О.;

представника позивача - Кондри О. Я.;

представника відповідача - Дорош А. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Марселл до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2017 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Марселл до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 червня 2017 року № 0008741402.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є реальними, мали наслідком зміну майнового становища позивача та підтверджуються усією необхідною первинною документацією, що надана позивачем до перевірки та долучена до матеріалів справи. Висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи та базуються на припущеннях. Також позивач звернув особливу увагу на те, що контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження факту, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відповідають дійним намірам сторін і спрямовані на ухилення від сплати податків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0008741402 від 06 червня 2017 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також зазначено, що судом не враховано того, що перевіркою не встановлено реалізації ТОВ Марселл товарно-матеріальних цінностей для контрагентів-покупців, а лише оформлення первинних документів. Отже, товарно-матеріальні цінності ТОВ Марселл , які відсутні на залишках ТОВ Марселл станом на 31 грудня 2016 року, використані не в господарській діяльності позивача.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Марселл (ЄДРПОУ 40626381) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 04 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 22 травня 2017 року № 614/13-01-14-01/40626381.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008741402 від 06 червня 2017 року.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що в ході перевірки проведено аналіз інформації за допомогою баз даних ДФС, встановлено негативну інформацію та відносно ПП Клайв зроблено висновок про: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця); відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідне для здійснення фінансово- господарської діяльності підприємства.

В акті перевірки зроблено висновок, що ТзОВ Марселл в порушення вимог п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5, ст.198, п.200.1, ст.200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 810000,00 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України (не підтверджується факт реалізації товаро-матеріальних цінностей) завищило податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 04 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року по виписаних податкових накладних на адресу ПП Клайв .

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Встановлено, що 23 грудня 2016 року між ТзОВ Марселл та ПП Клайв укладено договір купівлі-продажу № 123/12.

Згідно з п.1.1. вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію, іменовану надалі Товар , а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного Договору.

Відповідно до п.3.1 Договору Поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця. У разі зміни умов щодо поставок Товару, такі зміни повинні бути оформлені у письмовій формі додатковою угодою до цього Договору, що буде його невід'ємною частиною. Склади Продавця знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Персенківка, 70.

ТзОВ Марселл виписано для ПП Клайв видаткові та податкові накладні на суму 3404808,67 грн.

Станом на 31 грудня 2016 року дебетове сальдо розрахунків по бухгалтерському рахунку 361 між ТзОВ Марселл та ПП Клайв становить 15568851,21 грн.

До матеріалів справи долучено Ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами, видану ТзОВ Марселл 06 жовтня 2016 року Державною фіскальною службою України.

В обгрунтування реальності господарських операцій позивачем суду надано Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі за грудень 2016, яка подавалася до Залізничної ОДПІ (Франківське відділення) 10 січня 2017 року.

Колегія суддів погоджуєтьсяз висновками суду першої інстанції про те, що такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників також не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Щодо твердження відповідача про відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів (наявність власних або орендованих складських приміщень, угоди зберігання ТМЦ, відомості про місцезнаходження складів, їх площа, власник складських приміщень/орендодавця) суду представлено Договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 146 кв.м по вул.Персенківка, 70 у м.Львові, укладений 01 вересня 2016 року між ТзОВ Марселл та ТзОВ Трентова ЛТД .

На підтвердження правомірності виконання зобов'язань ПП Клайв прийняти товар (тютюнові вироби) і сплатити його за умовами Договору № 123/12 від 23 грудня 2016 року ТзОВ Марселл надано платіжне доручення № 137 від 28 грудня 2016 року.

Факт придбання позивачем товару підтверджується Довором поставки № 02/11-16Т, укладеним 05 листопада 2016 року між ТзОВ ОС Бізнес Груп та ТзОВ Марселл ; Довором поставки № 01/11-16Т, укладеним 05 листопада 2016 року між ТзОВ Волиньтабак та ТзОВ Марселл , а також видатковими накладними.

В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, що свідчать про продаж тютюнових виробів приватному підприємству Клайв .

Щодо твердження відповідача про відсутність ідентифікації матеріально- відповідальних, що приймали товар, ненадання довіреностей на отримання товару покупцями суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові кошти, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з Договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим Договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

До 31.12.2014 включно товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи, гроші та цінні папери відпускали покупцям або передавали безплатно тільки за довіреністю одержувачів. А типову форму довіреності на одержання цінностей (ф. № М-2) було наведено в додатку 1 до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.96 р. № 99. Однак із 01.01.15 р. указаний норматив скасовано.

На теперішній час повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, можна підтвердити ти письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо (абз.3 п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88).

Зазвичай саме довіреність той документ, що фіксує рішення керівника (уповноваженої особи) підприємства про повноваження конкретної фізичної особи одержати для юридичної особи певну кількість цінностей, зазначених згідно з переліком.

При цьому навіть відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, про що слушно зазначено Верховним Судом України в постанові від 29.04.2015 у справі № 3-77гс153.

Суд зауважує, що податковим органом перевищено юридичне значення довіреностей на отримання ТМЦ в аспекті оподаткування господарських операцій платника податків, та зазначає, що відсутність таких документів не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, а окремі недоліки документів не можуть бути підставою для невизнання фактів придбання товару, тим більше, що Податковий кодекс України не містить інших вимог, ніж наявність податкової накладної, для віднесення сум за правочинами до податкового кредиту. Отже такі посилання не ґрунтуються на приписах податкового законодавства, тому безпідставно покладені в основу заперечень відповідача.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає, що відповідно до Відповідно до п.3.1 Договору від 23.12.2016 року 123/12 поставка Товару відбувається на умовах самовивозу зі складу Продавця за власний рахунок та власними засобами Покупця.

Як зазначено в самому Акті перевірки поставки товарів здійснювались на умовах самовивозу Покупцями, тобто цими контрагентами.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає про безпідставність висновку податкового органу, що відсутність товаро-транспортних накладних свідчить про відсутність фактичного руху товару від продавця до покупця.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 0008741402 від 06 червня 2017 року - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та вірно скасоване судом першої інстанції.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року в справі № 813/2292/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей І. О. Яворський

Повний текст судового рішення виготовлено 09 жовтня 2017 року.