Ухвала

від 08.08.2017 по справі 924/73/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

У Х В А Л А

"08" серпня 2017 р.Справа № 924/73/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., розглянувши матеріали справи

за заявою Віньковецького районного центру зайнятості - ВД Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, смт. Віньківці Хмельницької області

до СТОВ „Зіньків» , с. Зіньків, Віньковецького району Хмельницької області

про визнання банкрутом (заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу, акту приймання передачі від березня 2006 року та застосування наслідків визнання договору недійсним)

Представники сторін:

від кредиторів:

ОСОБА_1 - представник Віньковецького райцентру зайнятості за довіреністю № 01-16/128 від 11.03.16р.;

ОСОБА_2- представник НАК "Украгролізинг" за довіреністю № 14/20-55-17 від 27.03.17р.;

від боржника: не приймав участі;

за участю ліквідатора: ОСОБА_3

ОСОБА_4 - представник ТОВ "Енселко - Агро" за довіреністю від 21.12.15р.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2013р. порушено провадження у справі про визнання банкрутом СТОВ „Зіньків» , с. Зіньків Віньковецького району Хмельницької області, відповідно до норм ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою суду від 12.02.2013р. визнано банкрутом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Зіньків» , відкрито ліквідаційну процедуру до 12 серпня 2013 року, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

Ухвалами суду строк ліквідаційної процедури неодноразово продовжувався з визначеною датою закінчення - 12.08.2017 року.

16 березня 2017 року ліквідатор боржника ОСОБА_3 звернувся до суду в межах справи про банкрутство з заявою про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 03 від березня 2006 року на загальну суму реалізованого майна боржника з урахуванням ПДВ 174637,20 грн. та акту-прийому передачі майна від 10 березня 2006 року, яке було передане у власність ПП "Зоряний шлях", а саме - комплекс загальною площею 7174,8 м.кв за адресою Хмельницька обл., Віньковецький р-н, с. Зіньків, вул. Щорса,28, що складається із об'єктів, - адмінбудинок літ І А - 11, площею 578,8 м.кв., майстерня 2 Б площею 2177,6 м.кв, майстерня 3В площею 3694,5 м.кв,, автогараж 4 Г площею 723,9 м.кв. та застосувати наслідки визнання договору недійсним.

Заява мотивована тим, що оскаржуваний договір не було нотаріально посвідчено, як це вимагає ст. 657 Цивільного кодексу України, тому його слід визнати недійсним. Окрім того, ліквідатор вважає, що СТОВ "Зіньків" було незаконно позбавлено майна шляхом підробки та фальсифікації документів, із грубим порушенням законодавства та перевищенням службових повноважень посадовими особами.

Ухвалою суду від 02 березня 2017 року зазначену заяву призначено до розгляду.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату суду № 143/17 від 06.07.2017р., у зв'язку із звільненням судді Радчені Д.І. з посади судді господарського суду Хмельницької області, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2017р., справу №924/73/13-г визначено для розгляду судді Крамару С.І.

Ухвалою суду від 10.07.2017 року справу №924/73/13-г прийнято суддею до провадження.

Представник кредитора НАК "Украгролізинг" в судовому засіданні доводи заяви підтримав, просить суд визнати недійсним оскаржуваний договір.

Ліквідатор під час судового розгляду заяви підтримав доводи, викладені в ній, вважає вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

ТОВ "Енселко-Агро" у письмових поясненнях від 10.05.2017 року та представник у судових засіданнях просить суд відмовити в задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договору та акту-прийому передачі. В обґрунтування заперечень наголошує, що ліквідатором пропущено термін позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Кредитор НАК "Украгролізинг" у відзиві на позовну заяву №18 від 29.05.2017 року та представник в судовому засіданні просить суд задовольнити вимоги ліквідатора, відхилити клопотання ТОВ "Енселко Агро" про застосування строків позовної давності та поновити ліквідатору СТОВ "Зіньків" строки позовної давності для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна №03 від березня 2006 року.

Свою позицію обґрунтовує тим, що ТОВ "Енселко Агро" не наділений процесуальним правом заявляти про сплив строку позовної давності. Наголошує, що незаконне відчуження майна СТОВ "Зіньків" призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі, оскільки ДПАТ "НАК "Украгролізинг" є державним підприємством.

Ліквідатор під час судових розглядів заяви вважає вимоги обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

03.03.2006 року загальними зборами учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зіньків" прийнято рішення, у зв'язку із складним фінансовим станом товариства, надати згоду на реалізацію основних засобів згідно додатка. У додатку вказано перелік майна, що підлягає реалізації, а саме: майстерня 1988 року будівництва; майстерня 1955 року будівництва; контрольно-пропускний пункт 1981 року будівництва; автогараж 1962 року будівництва.

Між СТОВ "Зіньків" (продавець) та ПП "Зоряний шлях" (покупець) у березні 2006 року укладено договір №03 (далі - договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві: майстерня 1988 року будівництва, вартістю 80559,00 грн.; майстерня 1955 року будівництва, вартістю 31379,00 грн.; контрольно-пропускний пункт 1981 року будівництва, вартістю 23718,00 грн.; автогараж 1962 року будівництва, вартістю 9875,00 грн.

Відповідно до п.1.2. договору, право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Продажна ціна майна без врахування ПДВ становить 145531,00 грн., ПДВ - 29106,20 грн.; загальна вартість майна з урахуванням ПДВ складає 174637,20 грн. (п.1.3. договору).

У п.2.1. договору сторони погодили, що продавець передає майно покупцеві в рахунок заборгованості по розрахунках за надані послуги, виконані роботи та реалізовані товарно-матеріальні цінності, прийняті зобов'язання по розрахунках за оренду земельних паїв.

Передача майна здійснюється продавцем покупцю у триденний строк після підписання даного договору (п. 3.1. договору).

Передача майна продавцем та прийняття його покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.2. договору).

У п.4.3. договору сторони визначили, що строк дії даного договору з дати підписання по 31 грудня 2006 року.

Договір №03 від березня 2006 року підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Представниками продавця та покупця також підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі майна, відповідно до якого продавець - СТОВ "Зіньків" передає, а покупець - ПП "Зоряний шлях" приймає наступне майно: майстерня 1988 року будівництва, вартістю 80559,00 грн.; майстерня 1955 року будівництва, вартістю 31379,00 грн.; контрольно-пропускний пункт 1981 року будівництва, вартістю 23718,00 грн.; автогараж 1962 року будівництва, вартістю 9875,00 грн.

Як вбачається із накладної від березня 2006 року, СТОВ "Зіньків" відпущено ПП "Зоряний шлях" згідно договору №3 майстерню 1988 року будівництва, вартістю 80559,00 грн.; майстерню 1955 року будівництва, вартістю 31379,00 грн.; контрольно-пропускний пункт 1981 року будівництва, вартістю 23718,00 грн.; автогараж 1962 року будівництва, вартістю 9875,00 грн., на загальну суму 174637,20 грн.

Рішенням виконавчого комітету Зіньківської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 20.04.2006 року "Про оформлення права власності на будівлі" визнано право власності на будівлі, отримані від СТОВ "Зіньків" згідно акта прийому-передачі від 10.03.2006 року: с. Зіньків, вул. Щорса, 28, за приватним підприємством "Зоряний шлях".

23.07.2006 року виконавчим комітетом Зіньківської сільської ради видано ПП "Зоряний шлях" свідоцтво на право власності на нерухоме майно загальною площею 7174,8 кв.м., зокрема, адмін.будинок, 1 А-ІІ, 578,8 кв.м., майстерня, 2Б, 2177,6 кв.м., майстерня, 3В, 3694,5 кв.м., автогараж, 4Г, 723,9 кв.м.

Зіньківська сільська рада Віньковецького району Хмельницької області рішенням від 26.01.2011 року №5 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" вирішила оформити право власності на майновий комплекс: приміщення зерноскладу авто ваги; зерно площадки, що знаходяться за адресою: с. Зіньків, вул. Гастелло, 3; приміщення складу, артскважини та водонапірної башні, що знаходяться за адресою: с. Зіньків, вул. Щорса, 28/1 Віньковецького району Хмельницької області за ПП "Зоряний шлях"; дозволити МП "Інвентар бюро" виготовити та видати відповідні документи на оформлення права власності ПП "Зоряний шлях".

На виконання вказаного рішення виконавчим комітетом Зіньківської сільської ради 02.02.2011 року видано ПП "Зоряний шлях" свідоцтво на право власності на нерухоме майно загальною площею 492,8 кв.м., з яких склад А-І, загальною площею 464,6 кв.м.; артскважина, Б, загальна площа 24,8 кв.м.; водонапірна башня, №1, загальна площа 3,4 кв.м.

Як вбачається із відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, 25.10.2012 року зареєстровано право власності на 18/100, 30/100 та 52/100 комплексу площею 7174,8 м.кв. за адресою: Хмельницька область, Віньковецький район, с. Зіньків, вул. Писаренка Павла Трохимовича Героя Радянського Союзу, буд. 28, за ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно, на підставі договорів купівлі-продажу від 24.10.2012 року.

27.12.2013 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, з однієї сторони - Продавці, та ОСОБА_8", з іншої сторони - Покупець, укладено договори купівлі-продажу комплексу, за умовами яких продавці передали у власність покупця 30/400 частин цегляного комплексу, що складається із майстерні - літ. Б; 52/100 частин цегляного комплексу, що складається із майстерні літера В; 18/100 частин цегляного комплексу, що складається із адмінбудинку - літ. А, та автогаража - літ. Г, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Віньковецький район, с. Зіньків, вул. Писаренка Павла Трохимовича Героя Радянського Союзу, буд. 28 відповідно.

Договори купівлі-продажу комплексу від 27.12.2013 року підписані сторонами та нотаріально посвідчені.

Враховуючи вищевикладене, ліквідатор, вважаючи, що оскаржуваний договір від березня 2006 року підлягає визнанню недійсним, звернувся з даною заявою в межах справи про банкрутство.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст.12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін. При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

При цьому, Верховний Суд України у Постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 роз'яснив, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуваний договір фактично є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Стаття 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення оскаржуваного договору) встановлює форму окремих видів договорів купівлі-продажу. Зокрема, визначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу приписів ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оскаржуваного договору), договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Положеннями ч. 1 ст. 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається із договору №3 від березня 2006 року, він нотаріально не посвідчений та його державна реєстрація не проведена.

Момент вчинення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, відповідно до положень ст. ст. 210, 640 ЦК України, пов'язується з державною реєстрацією, незареєстрований договір є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 квітня 2011 року N 3-28гс11).

Верховний Суд України у Постанові Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 зазначив, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуваний договір є договором купівлі-продажу нерухомого майна, то він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, та саме з моменту такої реєстрації може бути укладеним (аналогічна позиція щодо неукладеності договору в силу відсутності його обов'язкової державної реєстрації викладена в постановах ВСУ від 14.09.2011 року у справі №6-12408св09, від 06.07.2015 року у справі №3-399гс15).

Встановивши те, що договір є неукладеним, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Аналогічні роз'яснення надано Вищим господарським судом України у п. 2.6. Постанови Пленуму "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 року.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, оскаржуваний договір є неукладеним, тому підстав для встановлення факту його нікчемності чи визнання його недійсним з мотивів оспорюваності немає. Аналогічно відсутні підстави і для застосування наслідків недійсності правочину.

Окрім того, судом в даному випадку зауважується, що стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Проте, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо вічуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 6-67цс15 від 13.05.2015 року).

З наведеного не підлягає задоволенню і вимога про визнання недійсним акту приймання-передачі майна від березня 2006 року. При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

Тобто, саме оскаржуваний правочин породжує правові наслідки, а вимога про його недійсність є одним із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України. В той же час, оскаржений акт приймання-передачі є власне фіксацією виконання правочину та самостійно не створює юридичних наслідків.

Аналогічної практики дотримується вищий господарський суд України у Постанові від 17.08.2011 р. у справі № 14/5025/192/11, зазначаючи, що акт прийому передачі не є угодою в розумінні ч. 2 ст. 202 ЦК. А тому такий спосіб захисту порушеного права як визнання акту виконаних робіт недійсним є неналежним.

Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність поданої ліквідатором заяви про визнання недійсним договору №03 та акту прийому-передачі, а також застосування наслідків визнання договору недійсним.

Щодо поданої ТОВ "Енселко Агро" заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Сторонами у справі про банкрутство, які наділені всіма процесуальними правами сторони під час провадження у справі про банкрутство, є кредитори, боржник, яким Закон не забороняє заявляти про застосування позовної давності під час провадження у справах про банкрутство, оскільки провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, в тому числі і Цивільним кодексом України (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 19.01.2017 року у справі 920/1294/15).

Залучена особа - ТОВ "Енселко Агро" не є стороною справи про банкрутство, а також не є стороною даного спору, оскільки не є стороною оскаржуваного договору, таким чином, позбавлена права заявляти про пропуск строку позовної давності.

Оскільки ухвалою суду від 17.03.2017 року заявнику було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, суду необхідно вирішити питання про стягнення судового збору в дохід Державного бюджету України.

Керуючись п.1 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VІ (в редакції Закону від 02.10.2012р. №5405-VІ), ч. 2 ст. 22, ст. 24, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. №2343-ХІІ (в редакції Закону до 19.01.2013р.), ст. 12, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсними договору №3 від березня 2006 року та акта прийому передачі від 10.03.2006 року, та застосування наслідків визнання договору недійсним відмовити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Зіньків» (Хмельницька область, Віньковецький район, с. Зіньків, вул. Щорса, 28, ідентифікаційний код 30156740) в дохід Державного бюджету України на рахунок 31218206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому через ГУДКУ у Хмельницькій області, код 38045529, МФО 815013, судовий збір в розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.).

Видати наказ.

Суддя Крамар С.І.

Віддруковано 6 примірників (всім простим) :

1 - до справи;

2 - ліквідатору ОСОБА_3 (29000, АДРЕСА_1) ;

3-ПП "Зоряний шлях"( 32514, Хмельницька область, Віньковецький р-н, вул. Писаренка ОСОБА_9 Радянського союзу, 28 (кол. Щорса,28)

4 - НАК "Украгролізинг" (29000, м.Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54, оф. 501);

5- ФССТВП на адресу: 29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 18;

6-ТзОВ "Енселко Агро" (31134 Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н с. Сахнівці, вул. Центральна, 13/1)