Постанова

від 16.11.2016 по справі 810/2329/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2016 року м.Київ 810/2329/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області,

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області

про визнання протиправною відмови та зобов'язання здійснити виплату,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (відповідач - 1), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного Управління національної поліції в Київській області у проведенні виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та преміальних оформленою листом від 26.03.2016 № 329;

- зобов'язати Головне Управління національної поліції в Київській області прийняти рішення: здійснити виплату ОСОБА_1, преміальні за вересень та жовтень 2014 в сумі 5418 грн. 52 коп., одноразову грошову допомогу за два роки в розмірі 2906 грн. 06 коп., недоплачену за 19 років служби одноразову грошову допомогу в сумі 6859 грн. 57 коп., середній заробіток за час затримки по день пред'явлення позову в сумі виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає 61027 грн. 26 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Наказом ГУ МВС України в Київській області № 989 о/с від 15.10.2014 його було звільнено з посади оперуповноваженого сектора розкриття злочинів минулих років Управління карного розшуку у запас за пунктом 63 б (через хворобу) та зобов'язано виплатити йому премію за вересень 2014 року - 100 % та за жовтень 2014 - 100 %, а також одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за 19 років 03 місяці 04 дня.

Наказом ГУ МВС України в Київській області № 522 о/с від 30.09.2015 було внесено часткову зміну до попереднього наказу, а саме, встановлено, що вважати ОСОБА_1 звільненим з вислугою років на день звільнення - 21 рік. 08 міс. 18 днів. В іншій частині наказ залишено без змін.

При цьому, позивач зазначив, що йому було виплачено одноразову грошову допомогу лише за 19 років служби та в розмірі 20748 грн. 00 коп., в той час як повинно було бути виплачено 27607 грн. 57 коп, тобто недоплачено 6859 грн. 57 коп. Разом з цим, позивач також вказує, що суми премій: за вересень в сумі - 2890 грн. 95 коп. та за жовтень в сумі 2527 грн. 57 коп. (5418 грн. 52 коп.) взагалі не були йому виплачені.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що при проведенні з ним розрахунку йому було недоплачено 15184 грн. 15 коп.

Крім того, на думку позивача, відповідно до статей 116 та 117 Кодексу Законів про працю України йому повинні бути також виплачені грошові кошти у розмірі його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що складає 61027 грн. 26 коп.

Проте, позивач зауважив, що на його звернення Головним управлінням Національної поліції у Київській області 26.03.2016 йому було надано відповідь № 329 в якій зазначено, що розрахунок по його грошовому забезпеченню проведено у повному обсязі по дату звільнення, а саме по 15.10.2014. Надбавка за вислугу років нараховувалась з розрахунку 21 календарного року, тому прохання по перерахунку вказаної надбавки є недоцільним.

Вважаючи, що вказані доводи відповідача-1 такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не потребують доведення позивач просив суд визнати протиправною відмову (оформлену листом від 26.03.2016 № 329) Головного Управління національної поліції в Київській області у проведенні йому виплати одноразової грошової допомоги та преміальних та зобов'язати відповідча-1 прийняти рішення про здійснення йому виплати преміальних за вересень та жовтень 2014 в сумі 5418 грн. 52 коп., одноразової грошової допомоги за два роки в розмірі 2906 грн. 06 коп., недоплачену за 19 років служби одноразову грошову допомогу в сумі 6859 грн. 57 коп., а також середній заробіток за час затримки по день пред'явлення позову в сумі 61027 грн. 26 коп.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/2329/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача-1 на його користь суму основного боргу та середнього заробітку за період з листопада по серпень 2016 року з врахуванням індексу інфляції та надав суду відповідний розрахунок з урахуванням офіційного курсу інфляції.

В подальшому, позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на його користь заборгованість у розмірі 104224 грн. 93 коп., яка складається з:

- недоплаченої грошової допомоги враховуючи вислугу років на день звільнення 21 рік 08 міс. 18 днів у розмірі 9766,26 грн., премії в сумі 5417 грн. 57 коп. ( в тому числі за вересень 2014 року - 100%, що становить 2890,95 грн., та за жовтень 2014 року - 100% на суму 2527,57 коп.) з урахуванням індексу інфляції на вказані суми боргу у розмірі 159,1% , що разом складає 23064,24 грн.;

- заборгованості за затримку при звільненні на 745 днів у розмірі 70983,36 грн., з урахуванням індексу інфляції - 10177,33 грн.

У судовому засіданні 06.10.2016, розглянувши клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області про заміну неналежного відповідача по справі, суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач - 2).

01.11.2016 від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області до суду надійшли заперечення на адміністративний позов.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач - 2 зазначив, що при звільненні грошове забезпечення було нараховане та виплачене позивачу в повному обсязі за 15 днів жовтня (тобто на дату звільнення 15.10.2014) у розмірі 2585,59 грн., яке складалося з наступних складових:

по посадовому окладу - 241.94 грн.,

оклад за спец. званням - 29,03 грн.,

надбавка за вислугу років 35% - 94,84 грн.,

надбавка за виконання особливо-важливих завдань 50% - 182,91 гри.

індексація - 354,15 грн.,

премія за вересень 100% - 1134,00 грн.,

премія за жовтень 100% - 548,72 грн.

Відповідач - 2 також зазначив, що при обрахуванні грошового забезпечення, під час перебування на службі, щомісячно ОСОБА_1 вже нараховувалася надбавка за вислугу років з розрахунку 21 календарного року служби (з врахуванням 2,5 років за навчання), тобто в розмірі 35%. Питання виключення 2,5 років (за навчання у ВУЗі) календарної вислуги виникло лише при звільненні позивача під час оформлення пенсійної справи, яке було потім відмінене судом.

Крім того, відповідач -2 також стверджує, що при звільненні з ОВС позивачу було нараховано та виплачено в повному обсязі одноразову грошову допомогу в сумі 20748,00 грн. (2184,00 х 19 років х 50%), з розрахунку 19 календарних років служби, згідно наказу на звільнення № 989 о/с від 15.10.2014 за ст. 63 п. Б (по хворобі), яку розраховано з наступних складових:

- посадового окладу - 500,00 грн.,

- оклад за спец званням - 60,00 гри.,

- надбавка за вислугу років 30% - 168,00 грн.,

- надбавка за виконання особливо-важливих завдань 50% - 364,00 грн.

- премія 100% - 1092,00 грн.,

З огляду на зазначене відповідач - 2 вважає недоцільним проводити перерахунок по грошовому забезпеченню ОСОБА_1 та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання призначене на 16.11.2016 уповноважені представники сторін не з'явились.

Разом з цим, 16.11.2016 до початку судового засідання від представника позивача до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без його участі в порядку письмового провадження. Представник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області не заперечував проти здійснення судового розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач - 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113325281285, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив та будь-яких заяв або клопотань до суду не надавав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом Наказом від 15.10.2014 р. № 989 о/с прапорщика міліції ОСОБА_1, міліціонера-водія обслуговуючого персоналу і охорони Баришівського районного відділу звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.63 "б" (через хворобу) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для прийняття цього Наказу слугував рапорт ОСОБА_1 від 28.08.2014 та свідоцтво про хворобу від 28.08.2014 № 161/3в.

Зі змісту вказаного Наказу вбачається, що позивачу було встановлено щомісячну премію за вересень 2014 року - 100%, за жовтень 2014 року - 100%, 15 жовтня 2014 року. Вказано, що вислуга на день звільнення складає: календарна - 19 років, 03 місяці 04 дня; пільгова - 19 років 09 місяців 05 днів; для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 19 років 03 місяці 04 дня.

Як зазначили сторони судового процесу та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: відомістю про нарахування та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні особами рядового та начальницького складу ОВС станом на 15.10.2015, розрахунково-платіжною відомістю за листопад 2014, довідкою ПАТ КБ ПриватБанк № 1429498 від 10.12.2014, при звільненні ОСОБА_1 було нараховано та виплаченоодноразову грошову допомогу в сумі 20748,00 грн., з розрахунку вислуги зазначеної в Наказі від 15.10.2014 р. № 989 о/с, а саме 19 років 03 місяці 04 дня.

Крім того, на підставі наявних справі доказів, судом також встановлено, що позивачу при звільненні було нараховано та виплачено 100% премії за вересень 2014 року у розмірі 1134,00 грн., а також 100% премії за жовтень 2014 року у розмірі - 548,72 грн.

Вподальшому, на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 по справі № 810/7114/14, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 № 810/7114/14, листа Сектора юридчного забезпечення від 25.09.2015 № 321 Головним управлінням МВС України в Київській області було прийнято Наказ № 522 о/с від 30.09.2015 про внесення часткових змін до Наказу Головного управління від 15.10.2014 № 989 о/с, а саме: вважати ОСОБА_1 звільненим з вислугою років на день звільнення: календарною - 21 рік 08 місяців 18 днів, пільговою - 22 роки 02 місяці 19 днів.

Разом з цим, судом встановлено, що у відповідь на звернення ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області щодо внесеня змін до Наказу від 15.10.2014 р. № 989 о/с, листом від 26.03.2016 № 329 відповідач - 1 повідомив позивача, що розрахунок по його грошовому забезпеченню проведено в повному обсязі по дату звільнення, а саме по 15.10.2014. Надбавка за вислугу років нараховувалась з розрахунку 21 календарного року, тому прохання по перерахунку вищевказаної надбавки є недоцільним.

Проте, вважаючи дану відповідь як протиправну відмову суб'єкта владних повноважень у проведенні йому виплат одноразової грошової допомоги та преміальних, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII (чинний на час звільнення позивача зі служби в ОВС) передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 (далі - Інструкція № 499).

Пунктом 3 цього Наказу встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

При виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

У разі виникнення в особи рядового чи начальницького складу права на отримання (зміну розмірів) якогось з видів грошового забезпечення зазначені виплати проводяться з урахуванням указаних з дня набуття особою такого права (пунти 1.3-1.8 Інструкції № 499).

Пунктом 2.16 Інструкції № 499 встановлені правила преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яке здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Вказано, що індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів.

Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення.

Виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього (пункт 2.16 Інструкції № 499).

Разом з цим, статтею 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин від 08.06.2014, далі - Закон № 2262-XII) встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Аналогічна правова норма закріплена в Постанові КМУ від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей .

Зокрема, у пункті 10 вказаної Постанови зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У пункті 14 цієї Постанови визначено, що одноразова та щорічна грошова допомога, передбачена пунктами 10 і 11 цієї постанови, виплачується Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій та Управлінням державної охорони за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання (за винятком випадків, передбачених абзацом другим цього пункту).

Відповідно до пункту 1.18 Інструкції № 499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Пунктом 4.1. Інструкції № 499 передбачено, що при переміщенні, переведенні, а також звільненні осіб рядового і начальницького складу фінансовий апарат (бухгалтерія) зобов'язаний задовольнити їх усіма належними видами грошового та дорожнього забезпечення і про виплачені суми зробити відповідні записи в грошовому атестаті.

Крім того, приписами статті 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що орган внутрішніх справ зобов'язаний у день звільнення особи рядового і начальницького складу виплатити усі належні такій особі види грошового забезпечення.

Водночас, як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач стверджує, що відповідачами, всупереч нормам чинного законодавства, до теперішнього часу не виконано приписів Наказу № 989 о/с від 15.10.2014 ГУ МВС України в Київській області в частині виплати йому 100% премії за вересень 2014 року у розмірі 2921,17 грн. та жовтень 2014 року у розмірі 2890,95 грн., що разом становить 5812,12 грн.

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що дійсно Наказом № 989 о/с від 15.10.2014 ГУ МВС України в Київській області позивачу було встановлено щомісячну премію за вересень 2014 року - 100%, за жовтень 2014 року - 100%, 15 жовтня 2014 року.

При цьому, з наявних у справі доказів, а саме: грошового атестату № 4 виданого Баришевським РВ (з обслуговування Баришівського району та міста Березань) ГУМВС України в Київській області, довідки Баришевського РВ ГУ МВС України в Київській області про доходи ОСОБА_1 за серпень та вересень 2014 року, розрахунково-платіжних відомостей Баришевського РВ ГУ МВС України в Київській області за вересень 2014 та за жовтень 2014 року, вбачається, що 100% премії (за останні 2 місяці, що передумали звільненню, а саме: липень, серпень 2014 року) ОСОБА_1 складає 1134,00 грн., в тому числі і за вересень 2014 року. У свою чергу, 100% премії за 15 відпрацьованих днів жовтня 2014 року складає відповідно 548,72 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зазначені суми премій були включені до заробітної плати позивача за жовтень 2014 року (загальна сума премії 1682,72, загальна сума заробітної плати за жовтень 2014 року, що належить до виплати - 2537,57 грн.) та виплачені останньому на його картковий рахунок про що також свідчать дані наданої позивачем до адміністративного позову випискою філії ГРУ ПАТ КБ Приватбанк від 10.12.2014 № 1429493 по картковому рахунку НОМЕР_1.

Суд зауважує, що отримана позивачем сума заробітної плати за вересень та жовтень 2014 року з урахуванням 100% премій за дані місяці складає 5418,52 грн. Проте, позивач помилково вважає, що вказана сума заробітної плати за вересень та жовтень 2014 є 100% нарахованої, але не виплаченої йому премії.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було виплачено нарахованої при звільненні суми премій за вересень та жовтень 2014 року у розмірі 100% є необґрунтованими, оскільки розрахунок з позивачем в цій частині відповідач здійснив у повному обсязі та у передбачений законодавством строк.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного Управління національної поліції в Київській області прийняти рішення про здійснення виплат ОСОБА_1 преміальних за вересень та жовтень 2014 в сумі 5418 грн. 52 коп. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, як встановлено судом, позивач також вважає, що відповідачем було не правильно розраховано та виплачено йому розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а саме не доплачено 9765, 63 грн. з яких: 6859,57 за 19 років 3 місяці та 4 дні його служби в ОВС та 2906,06 за 2 роки служби в ОВС (після внесення відповідних змін до наказу Головного управління від 15.10.2014 № 989 о/с).

Як вже зазначалось, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зі змісту Наказу ГУ МВС України в Київській області № 989 о/с від 15.10.2014 вбачається, що вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складає 19 років 03 місяці 04 дні.

На підставі даних наданих відповідачем доказів, а саме грошового атестату № 4 та довідки про доходи ОСОБА_1 судом встановлено, що середньомісячне грошове забезпечення позивача складає 3015,86 грн. та до виплати 2906,06 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 зі служби за 19 років складає 27607,57 грн.

Водночас, як стверджує позивач, не заперечує відповідач та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомістю про нарахування та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні особами рядового та начальницького складу ОВС станом на 15.10.2014, розрахунково-платіжною відомістю за листопад 2014 року, а також випискою філії ГРУ ПАТ КБ Приватбанк від 10.12.2014 № 1429493 по картковому рахунку НОМЕР_1 позивачу було нараховано Баришевським РВ ГУ МВС України в Київській області за 19 років служби та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 20748,00 грн.

Отже, судом встановлено, що ГУ МВС України в Київській області було дійсно не доплачено позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги за 19 років його служби в ОВС у розмірі 6859,57 грн.

Крім того, як вже зазначалось Наказом № 522 о/с від 30.09.2015 на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду Головного управління МВС України в Київській області від 07.04.2015 по справі № 810/7114/14 Головним управлінням МВС України в Київській області було внесено часткову зміну до наказу Головного управління від 15.10.2014 № 989 о/с, а саме вказано: вважати ОСОБА_1 звільненим з вислугою років на день звільнення: календарною - 21 рік 08 місяців 18 днів, пільговою - 22 роки 02 місяці 19 днів .

При цьому, суд звертає увагу, що в судовому рішенні на підставі якого було прийнято Наказ № 522 о/с від 30.09.2015, судом було зазначено: щодо вимоги позивача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні через хворобу з органів внутрішніх справ та доплатити йому коштів, то вона на думку суду задоволенню не підлягає оскільки є передчасною. Питання щодо здійснення перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні через хворобу з органів внутрішніх справ, може бути розглянуте лише після встановлення стажу позивачу .

Тобто, станом на 01.10.2015 ГУ МВС України в Київській області було зобов'язане здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з урахуванням 21 року його вислуги та додатково виплатити недоплачену суму вказаного грошового забезпечення.

У свою чергу, як було встановлено судом, після того, як до Наказу від 15.10.2014 № 989 о/с були внесені відповідні зміни, тобто встановлено стаж позивачу на день звільнення: календарний 21 рік 08 місяців 18 днів, останній звернувся до відповідача із вимогою про перерахунок суми одноразової грошової допомоги.

Проте, листом від 26.03.2016 відповідач повідомив позивача про те, що розрахунок по його грошовому забезпеченню проведено в повному обсязі по дату звільнення, а саме по 15.10.2014. Надбавка за вислугу років нараховувалась з розрахунку 21 календарного року, тому прохання по перерахунку вищевказаної надбавки є недоцільним.

Водночас, суд критично розцінює доводи відповідача про те, що розрахунок по грошовому забезпеченню позивача проведено в повному обсязі, оскільки на підставі даних поданих відповідачем до матеріалів справи документів, судом встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 визначався Баришевським РВ ГУ МВС України в Київській області з урахуванням календарного стажу позивача - 19 років.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу не було доплачено одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 2906,06 за 2 роки служби в ОВС (після внесення відповідних змін до наказу Головного управління від 15.10.2014 № 989 о/с).

Разом з цим, суд звертає увагу, що позивач проходив службу в Баришівському районному відділі ГУ МВС України в Київській області.

За змістом пунктів 1.4. Інструкції № 499 грошове забезпечення виплачується особам рядового та начальницького складу ОВС, які призначені на штатні посади, зокрема, в управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їм підпорядкованих органах. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, обов'язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу покладено на орган ОВС, в якому він проходив службу, а саме - на Баришівське відділення ГУ МВС України в Київській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, зокрема тих, що діяли на території Київської області, у тому числі ГУ МВС України в Київській області.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.

Частиною 9 статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Тобто, доказом ліквідації Баришівського районного відділу ГУ МВС України в Київській області у даному випадку є виключно відповідний запис у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Баришівський районний відділ ГУ МВС України в Київській області з 04.11.2015 року перебуває у стані припинення. Проте на момент розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру про припинення юридичної особи Баришівського районного відділу ГУ МВС України в Київській області (ідентифікаційний код 08673039) - не внесено.

Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання Головне Управління національної поліції в Київській області прийняти рішення: здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за два роки в розмірі 2906 грн. 06 коп. та недоплачену за 19 років служби одноразову грошову допомогу в сумі 6859 грн. 57 коп. не ґрунтується на вимогах закону.

Водночас, згідно з приписами частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у ході розгляду справи, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.

Звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто, захисті права, що порушується. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, зважаючи на ту обставину, що позивач проходив службу в Баришівському відділі ГУ МВС України в Київській області, а також те, що саме вказаним суб'єктом владних повноважень не було проведеного повного розрахунку грошового забезпечення з позивачем, зокрема, не доплачено одноразової грошової допомоги при звільненні на загальну суму 9764,63 грн. (за два роки в розмірі 2906 грн. 06 коп. та недоплачену за 19 років служби одноразову грошову допомогу в сумі 6859 грн. 57 коп.), суд вважає за можливе для повного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 9764,63 грн. з Баришівського відділу ГУ МВС України в Київській області.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмови Головного Управління національної поліції в Київській області у проведенні йому виплати одноразової грошової допомоги та преміальних оформленою листом від 26.03.2016 № 329, суд зазначає про таке.

Як вже зазначалось, у вказаному листі відповідачем зазначено, що розрахунок по грошовому забезпеченню ОСОБА_1 проведено в повному обсязі, а саме по 15.10.2015. Водночас, судом встановлено, що такі доводи відповідача - 1 не відповідають дійсності, оскільки розмір одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 визначався Баришевським РВ ГУ МВС України в Київській області з урахуванням календарного стажу позивача - 19 років.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що зазначена у листі від 26.03.2016 № 329 відповідь Головного Управління національної поліції в Київській області є протиправною.

Водночас, суд зауваєжує, що зі змісту вказаної відповіді суб'єкта владних повноважень судом не встановлено, що відповідач відмовив позивачу у проведенні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги та преміальних, оскільки в цьому листі зазначено лише про недоцільність проведення перерахунку надбавки за вислугу років у зв'язку з тим, що вона була нарахована позивачу з розрахунку 21 календарного року.

Таким чином, за наведених обставин та враховуючи, що оскаржуваний позивачем лист містить недостовірну інформацію, з метою повного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання противної відповіді Головного Управління національної поліції в Київській області, яка викладена у листі від 26.03.2016 № 329.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного Управління національної поліції в Київській області здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки на 745 днів розрахунку при звільненні у розмірі 70983,36 грн. суд зазначає про таке.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу також роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Крім того, аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-159цс13.

Водночас, суд звертає увагу, що Баришівськім відділом Головного управління МВС України в Київській області позивачу не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у загальному розмірі 9764,63 грн. (за два роки в розмірі 2906 грн. 06 коп. та недоплачену за 19 років служби одноразову грошову допомогу в сумі 6859 грн. 57 коп.), тобто відсутній факт проведення з позивачем фактичного розрахунку, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача оскаржуваних сум грошового забезпечення з урахування індексу інфляції, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 цього Закону встановлено, що Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру : пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

При цьому, звертає увагу, що у вказаній нормі законодавцем чітко визначено, що соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо ), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають. Підтримка купівельної спроможності провадиться шляхом підвищення розміру зазначених виплат.

За наведених обставин, та враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги лише в частині стягнення одноразової грошової допомоги, яка у свою чергу індексації не підлягає, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог позивача.

Частиною 3статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і а об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на зазначене, враховуючи системний аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також зміст позовних вимог суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з приписами частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з вимогами частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 551, 20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що саме вказана сума судового збору була сплачена позивачем за звернення до суду із даним адміністративним позовом.

При цьому, в частині позовних вимог немайнового характеру адміністративний позов задоволено повністю, таким чином саме зазначена сума сплаченого судового збору має бути компенсована позивачу за рахунок бюджетних асегнувать суб'єкта владних повноважень, а саме Головного управління Національної поліції в Київській області

Разом з цим, доказів понесення витрат відповідачами суду не надано, а тому питання щодо компенсації судових витрат відповідачам судом не вирішується.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнання противною відповідь Головного Управління національної поліції в Київській області, яка викладена у листі від 26.03.2016 № 329.

3. Зобов'язати Баришівській відділ ГУ МВС України в Київській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні за 19 років служби в розмірі в сумі 6859 грн. 57 коп.

4. Зобов'язати Баришівській відділ ГУ МВС України в Київській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги при звільненні за 2 роки служби в розмірі 2906 грн. 06 коп.

5.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Головного Управління національної поліції в Київській області судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Панова Г. В.