Рішення

від 03.05.2007 по справі 20-12/104-2/076

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/104-2/076

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" травня 2007 р. справа № 20-12/104-2/076

За позовомОрганізації орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” (99009, м. Cевастополь,  пл. Привокзальна, 2)

до відповідачів:- Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю  (99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6)- Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Орендне підприємство громадського харчування “Корабельний” (99099, м.Севастополь, пл.. Привокзальна, 2)

пропродовження договору оренди від 29.12.1990 та Додаткової Угоди від 01.07.1994 відносно викупу орендованого майна, визнання права на приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу “Корабельний”, спонукання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю здійснити приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу та укласти договір купівлі-продажу орендованого комунального майна згідно договору оренди від 29.12.1990 та Додаткової Угоди від 01.07.1994 відповідно до рішення сесії Севастопольської міської Ради № 637 від 04.03.2003;

та зустрічним позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю

доОрганізації орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний”

провизнання відсутності прав на приватизацію цілісного майнового комплексу “Корабельний” способом викупу

Суддя Шевчук Н.Г.

Представники сторін:

ОООПГХ “Корабельний” –Починська І.В., довіреність б/н від 09.06.2006,

                                            - Меншикова Н.В., довідка з ЄДРПОУ № 22-369-6480,        

                                              витяг з протоколу загальних зборів від 01.12.1992,  

                                              довіреність № 5 від 09.06.2006,;

РВ ФДМУ у м.Севастополі –Сазонов О.В., довіреність № 5 від 26.03.2007;

ФДМУ Севастопольської МР - Михайлова О.Є., довіреність № 953 від 10.04.2007;

ОПГХ “Корабельний” -      Меншикова Н.В., витяг з протоколу конференції № 3 від  

                                             17.12.1990, свідоцтво про зміну прізвища від 14.01.2003.

СУТЬ СПОРУ:

Організація орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” звернулась до суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, в якій з урахуванням уточнень від 21.06.2006 та від 14.08.2006 (т. 1 арк. с. 71, 105-106) просить зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу від 29.12.1990 та Додаткову угоду від 01.07.1994 на той же період і на тих же умовах, до завершення процесу приватизації; визнати право на приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу “Корабельний”, зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю здійснити приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу та укласти договір купівлі-продажу орендованого комунального майна згідно договору оренди від 29.12.1990 та Додаткової Угоди від 01.07.1994 відповідно до рішення сесії Севастопольської міської Ради № 637 від 04.03.2003.

Організації орендарів Орендного  підприємства громадського харчування “Корабельній” вважає, що Ії право на продовження дії договору оренди та приватизацію об'єкта оренди способом викупу виникло на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995 № 112, у відповідності з яким комунальне майно - цілісний майновий комплекс Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" включено до переліку майна, що підлягає приватизації способом викупу, при цьому Покупцем об'єкту комунальної власності є Організація орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови договору оренди підприємства від 29.12.1990 та додаткову угоду до нього від 01.07.1994, пункт 2 статті 795 Цивільного кодексу України, статтю 289 Господарського кодексу України.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради  (далі - ФКМ СМР) з позовом не погоджується, так як вважає себе неналежним відповідачем, а також з посиланням на статті 187, 289 Господарського кодексу України, статті 17, 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вважає договір оренди припиненим, зазначаючи при цьому, що зобов'язання укласти новий договір оренди цього майна на новий строк не може бути предметом розгляду у суді, позивач  не має правових підстав на продовження строку дії договору оренди від 29.12.1990 року та додаткової угоді від 01.07.1994 року (т. 1 арк. с. 93-96).

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю  (далі –РВ ФДМУ по м.Севастополю) вважає, що Організація  орендарів Орендного підприємства громадського харчування “Корабельній” не має право на викуп орендованого майна ні на підставі рішення сесії Севастопольської міської ради от 26.04.1995 року № 112, ні на підставі додаткової угоді від 01.07.1994 року к договору оренди цілісного майнового комплексу “Корабельний” об умовах викупу.

08 червня  2006 року до господарського суду міста Севастополя надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 1223) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю  до Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” (далі –організація орендарів ОПГХ “Корабельний”) про визнання відсутності прав на приватизацію цілісного майнового комплексу “Корабельний” способом викупу.

РВ ФДМУ по м.Севастополю з посиланням на Декрет Кабінету Міністрів України  “Про додаткове регулювання орендних відносин” № 9-92 від 15.12.1992, Указ Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” № 827 від 30.12.1994, статтю 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вважає, що позивач не має права на викуп, оскільки всупереч вимог вказаних нормативних актів у додатковій угоді від 01.07.1994 до договору оренди  цілісного майнового комплексу “Корабельний” не визначені ціна об'єкту приватизації та строки внесення платежу (т. 1 арк. с. 44-49).

Позивач проти зустрічного позову заперечує (т. 1 арк. с. 79).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.09.2006 позов Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний”  задоволений частково,  у задоволенні зустрічного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю  відмовлено у повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 рішення суду від 08.09.2006 скасоване у частині задоволення позовних вимог Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний”  про визнання за Організацією орендарів Орендного підприємства громадського харчування "Корабельний" права на приватизацію цілісного майнового комплексу "Корабельний"; зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю здійснити приватизацію цілісного майнового комплексу „Корабельний" відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 за № 637; зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу „Корабельний” від 29.12.1990 на той же термін та на тих самих умовах, але не більш ніж до кінця процесу приватизації цілісного майнового комплексу „Корабельний" відповідно до рішення сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 за № 637 (пункти 1-4 резолютивної частини рішення); покладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Севастополю, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради судових витрат (пункти 6, 7 резолютивної частини рішення).

          Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2007 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 та рішення господарського суду міста Севастополя від 08.09.2006 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

          При новому розгляді справи за клопотаннями позивача та РВ ФДМУ по м.Севастополю у передбаченому статтею 27 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 20.04.2007 до участі у справі залучене Орендне підприємство громадського харчування “Корабельний” як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (т. 2 арк. с. 93, 97, 99-100).

          27.04.2007 позивач подав доповнення до позовної заяви, в якому посилаючись на те, що після 01.01.2006 здійснюються платежі за оренду цілісного майнового комплексу „Корабельний” і він орендарем орендодавцю не переданий, а також не те, що 25.04.2007 загальними зборами Організації орендарів Орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” прийняте рішення про здійснення викупу вказаного комплексу структурними підрозділами, створеними трудовими колективами структурних підрозділів Орендного підприємства громадського харчування “Корабельний”, просить  додатково до викладених у позовній заяві вимог визнати існуючим договір оренди від 29.12.1990 і додаткову угоду від 01.07.1994 за період з 01.01.2006 і до теперішнього часу; визнати право позивача на приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу “Корабельний” господарськими товариствами, створеними трудовими колективами структурних підрозділів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” –кафе “Лаванда”, кафе “Ялита” і сезонне кафе “Бастион”, торговий комплекс “Корабельний”; зобов'язати  РВ ФДМУ по м.Севастополю здійснити приватизацію орендованого цілісного майнового комплексу “Корабельний” цими структурними підрозділами і укласти договори купівлі-продажу орендованого комунального майна згідно договору оренди від 29.12.1990 і додаткової угоди від 01.07.1994  у відповідності з рішенням сесії Севастопольської міської Ради від 04.03.2003 № 637 з господарськими товариствами структурних підрозділів, створеними членами трудових колективів зазначених структурних підрозділів (т. 2 арк.с. 101-102).

          Частиною 4 статті 22 Господарського  процесуального кодексу України передбачене право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          У заяві від 27.04.2007позивачем змінені як обставини, так і предмет позову, що суперечить нормі частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому ця заява судом не приймається до розгляду.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи суд -

встановив:

          Згідно ст. 30 Закону України “Про приватизацію державного майна”,  спори, що виникають у процесі приватизації  вирішуються судом.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін виникли до 01.01.2004 та продовжуються після зазначеної дати, спір підлягає вирішенню на підставі норм діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Господарський кодекс України і законодавство про приватизацію.

          29.12.1990 відповідно до Закону СРСР “Про основи орендних відносин” від 1989 року  Виробничо-торговим об'єднанням громадського харчування Севастопольського виконкому міськради (Орендодавець) і орендним підприємством громадського харчування “Корабельний” (Орендар) укладений договір оренди підприємства, розташованого за адресою: м.Севастополь, площа Привокзальна, 2 строком на 15 років з 01.01.1991 по 31.12.2005 (т. 1 арк.с. 10-14).

          Пунктом 4.3 цього договору передбачено, що викуп орендованого майна здійснюється орендарем поетапно, починаючи з 1 року строку оренди відповідно до існуючого законодавства, а також у строки за погодженням сторін; викуп майна оформляється додатковою угодою.

          Відповідно до умов розділу ІХ зазначеного договору сторона, яка не заявила своєчасно про припинення договору, може в подальшому ставити питання тільки про розірвання договору оренди.

          За відсутності заяв сторін про припинення або зміну договору по закінченню строку оренди він вважається  продовженим на той же строк і на тих же умовах, на яких він був укладений.

          Сторони передбачили, що цей договір оренди припиняється, зокрема, по закінченню строку договору, якщо сторони або хоча б одна із сторін не виразили згоди на його продовження.           

З метою приведення правовідносин по оренді майна підприємства ‘Корабельний” у відповідність з вимогами Закону України “Про оренду державного і комунального майна” від 10.04.1992 N 2269-XII, де Орендарями є організації орендарів,  членами трудового колективу орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” була створена Організація орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний”, Положення про яку зареєстрованt в Севастопольській міській державній адміністрації 09.04.1993 під № ОА-12/4068.

Додатковою угодою від 01.07.1994  до договору оренди від 29.12.1990, укладеною між Організацією орендарів орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” і Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (правонаступник Виробничо-торгового об'єднання громадського харчування Севастопольського виконкому міської Ради по договорах оренди комунального майна), визначені умови викупу орендованого майна.

Так. згідно додаткової угоді від 01.07.1994, укладеної між Організацією орендарів та Фондом комунального майна м. Севастополя, до договору оренди цілісного майнового комплексу “Корабельний” від 29.12.1990 про умови приватизації  визначені наступні умови викупу Організацією орендарів Орендного  підприємства громадського харчування “Корабельній”:

-          майно, що підлягає викупу –згідно з додатком № 1 та договору оренди від 29.12.1990 року (п. 2.1 додаткової Угоди);

-          вартість майна, що викупається, визначається на момент викупу по його залишкової вартості згідно законодавства на момент викупу (п. 2.3 додаткової Угоди);

-          строк викупу до 31.12.2005 року (п.4.1 додаткової Угоди);

-          квота використання приватизаційних майнових сертифікатів при розрахунках за об'єкт приватизації –70% від вартості майна.

Згідно вимог Декрету Кабінету Міністрів України “Про додаткове регулювання орендних відносин” № 9-92 від 15.12.1992, якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень.

Згідно ст. 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України.

Організація орендарів (орендар) має право на укладення договору оренди з викупом орендованого майна не пізніше трьох років з дня укладення (приведення у відповідність з цим Законом) договору оренди, якщо орендоване майно не віднесено до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавчими актами України, та якщо це не суперечить Державній програмі приватизації.

Ціна зданого в оренду з викупом майна, що приватизується, визначається на умовах, передбачених статтею 20 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, і включається до договору оренди.

Умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) визначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Тому ціна, порядок, строки та засоби платежу є суттєвими умовами договору про викуп майна.

Недосягнення згоди між сторонами договору по одній або окремих  суттєвих умовах договору  не породжує   юридичних наслідків для сторін.

У додатковій угоді від 01.07.1994 до договору оренди цілісного майнового комплексу “Корабельний” про умови викупу не визначені окремі умові, а саме: ціна об'єкту приватизації та строки внесення платежу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоч додаткова угода від 01.07.1994 до договору оренди від 29.12.1990 укладена до спливу строку, передбаченому Декретом Кабінету Міністрів України “Про додаткове регулювання орендних відносин” № 9-92 від 15.12.1992, вона не може вважаться договором з правом викупу.

Пунктом 1 Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994 № 827 встановлено, що об'єкти малої приватизації, які перебувають у державній власності (у тому числі майно підприємств та їх структурних підрозділів, передане в оренду) та віднесені Державною програмою приватизації на 1994 рік до групи А, підлягають приватизації у 1995 році.

Рішенням сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995  № 112 (т. 1 арк. с. 33-35), затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, та визначені наступні способи приватизації:

-          для орендних підприємств викуп Організацією орендарів, товариством покупців, утвореними робітниками відповідного структурного підрозділу  орендного  підприємства, яке виділяється в окремий об'єкт приватизації.

Згідно додатку № 1 до рішення сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995  № 112 (розділ “Громадське харчування”, пункт № 3) ухвалено рішення про приватизацію АП “Корабельний”.

Пунктом 4 Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994  № 827 Організація орендарів, товариство покупців, інші юридичні особи, створені працівниками орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який виділяється в окремий об'єкт приватизації, в тому числі такого, договором оренди якого не передбачено право на викуп орендованого майна, мають права на приватизацію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом викупу, якщо вони до 1 вересня 1995 року подали в установленому порядку про це відповідну заяву. При цьому договір оренди приміщення, укладений на день приватизації, є чинним до закінчення його строку.

Організація орендарів Орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” 31.05.1995 року  подала до регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю (що було єдиним органом приватизації в м. Севастополі) заяву про приватизацію цілісного майнового комплексу орендного підприємства громадського харчування “Корабельний”.

31.05.1995 регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю  своїм наказом № 400 зареєструвало заяву про приватизацію цілісного майнового комплексу орендного підприємства громадського харчування «Корабельний»та привласнило заяви № 301/40к (т. 1 арк. с. 120).

Рішенням сесії Севастопольської міської ради від 04.03.2003 № 637, затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (додаток № 10), та визначені повноваження регіонального відділення, як органу приватизації орендного підприємства громадського харчування “Корабельний” (т. 1 арк. с. 38-39).

Позовні вимоги Організація орендарів Орендного  підприємства громадського харчування “Корабельній” мотивовані:

-          статтею 289 Господарського кодексу України,

-          рішенням сесії Севастопольської міської ради від 26.04.1995  № 112,

-          додатковою угодою від 01.07.1994 до договору оренди цілісного майнового комплексу “Корабельний” про умови викупу.

Згідно статті 289 Господарського кодексу України:

1. Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.

2. Умови викупу орендованого державного (комунального) майна (цілісного майнового комплексу) визначаються відповідно до закону.

3. Орендар має право у будь-який час відмовитися від здійснення передбаченого в договорі права на викуп об'єкта оренди.

4. Приватизація цілісних майнових комплексів, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.

          На підставі вказаного суд вважає, що договором оренди з правом викупу повинні бути передбачені умови викупу державного майна, зданого в оренду, визнаxtні відповідно до законодавства України.

 Саме такі умови викупу державного майна, зданого в оренду, визнаxtні відповідно до законодавства України, необхідні для договорів даного виду, тобто? є суттєвими.

 Законодавством України передбачені необхідні для договорів оренди з правом викупу умови. Так, згідно статті 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 № 2269-ХП, яка діяла на дату укладення додаткової угоди від 01.07.1994,   Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України.

Стаття 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, яка діяла на дату укладення додаткової угоди від 01.07.1994, передбачає, що:    

-          організація орендарів (орендар) має право на укладення договору оренди з викупом орендованого майна не пізніше трьох років з дня укладення (приведення у відповідність з цим Законом) договору оренди, якщо орендоване майно не віднесено до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавчими актами України, та якщо це не суперечить Державній програмі приватизації;

-          ціна зданого в оренду з викупом майна, що приватизується, визначається на умовах, передбачених статтею 20 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", і включається до договору оренди;

-          умови викупу (ціна, порядок, строки та засоби платежу) визначаються у договорі оренди відповідно до законодавчих актів України про приватизацію.

Суд погоджується з думкою РВ  ФДМУ по м. Севастополю, що ціна, порядок, строки та засоби платежу є суттєвими умовами договору про викуп майна, при цьому недосягнення згоди між сторонами договору по одній або окремих  суттєвих умовах договору, не породжує   юридичних наслідків для сторін.

У додатковій угоді від 01.07.1994  до договору оренди цілісного майнового комплексу “Корабельний” про умовах викупу не визначені окремі умови, а саме ціна об'єкту приватизації та строки внесення платежу.

Пункт 2.3 додаткової Угоди про те, що вартість майна, що викупається, визначається на момент викупу по його залишкової вартості згідно законодавства на момент викупу, не може вважатися угодою сторін про визначення ціни зданого в оренду з викупом майна, що приватизується, тому що сторони визначили спосіб визначення ціні, а не саму ціну об'єкту приватизації, розмір якої в додатковій Угоді договору не вказано.

Також в додатковій Угоді не вказані строки внесення  платежу за об'єкт приватизації.

Пункт 4.1 додаткової Угоди про те, що строк викупу визначається до 31.12.2005  не може вважатися угодою сторін про строки внесення платежу, тобто, 31.12.2005 не може бути визнане датою, на яку Організація  орендарів Орендного підприємства громадського харчування “Корабельній” має зобов'язання по  перерахуванню конкретно визначеної суми коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця.

Крім того, пункт 2.3 додаткової угоди від 01.07.1994 до договору оренди цілісного майнового комплексу “Корабельний” про умови викупу не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України “Про додаткове регулювання орендних відносин” № 9-92 від 15.12.1992, згідно пунктом 3 якого вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення змін і доповнень до договору, а не на момент викупу, як це передбачено додатковою угодою.

На підставі вказаного суд  вважає, що  сторони додаткової угодиі від 01.07.1994  не досягли  згоди  по суттєвих умовах договору про викуп майна, тому таку угоду слід вважати неукладеною, що, на думку суду, позбавляє позивача права на викуп об'єкта оренди.

Разом з тим, позивач не позбавлений права ініціювання придбання спірного об'єкту іншими передбаченими законом способами.

Рішенням сесії Севастопольської міської Ради від 26.04.1995  № 112 затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, та визначені наступні способі приватизації:

-          для орендних підприємств викуп організацією орендарів, товариством покупців, утворених робітниками відповідного структурного підрозділу  орендного  підприємства, яке виділяється в окремий об'єкт приватизації.

Згідно додатку № 1 до рішення сесії Севастопольської міської Ради від 26.04.1995 № 112 (розділ “Громадське харчування”, пункт № 3, АП “Корабельний”) ухвалено рішення про кількість структурних підрозділів об'єкту  приватизації в 7 одиниць.

Рішення сесії Севастопольської міської Ради від 26.04.1995 № 112, яким затверджено Перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, прийнято на підставі Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994 № 827.

Пунктом 1 Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994 № 827 встановлено, що об'єкти малої приватизації, які перебувають у державній власності (у тому числі майно підприємств та їх структурних підрозділів, передане в оренду) та віднесені Державної програмою приватизації на 1994 рік до групи А, підлягають приватизації у 1995 році.

Структурні підрозділи підприємств, які не привели свій статус у відповідність із чинним законодавством (у процесі комерціалізації); підприємства, що входять до складу об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із чинним законодавством; структурні підрозділи (одиниці) інших підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства, у тому числі такі, що реалізують аналогічні або взаємозамінні види товарів (робіт, послуг) є окремими об'єктами малої приватизації. Не можуть бути об'єктами малої приватизації підприємства (об'єднання), правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із чинним законодавством, а також підприємства, до складу яких входять структурні підрозділи, що можуть бути виділені у самостійні підприємства.

Пунктом 3 Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994 № 827 встановлено, що з дня набрання чинності цим Указом договори оренди майна об'єктів малої приватизації та будівель, споруд, приміщень, у тому числі вбудованих (далі - приміщення), в яких такі об'єкти розташовані, не укладаються, крім випадків, передбачених цим Указом.

Пунктом 4 Указу Президента України “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні” від 30.12.1994 № 827 визначено, що організація орендарів, товариство покупців, інші юридичні особи, створені працівниками орендного підприємства, структурного підрозділу орендного підприємства, який виділяється в окремий об'єкт приватизації, в тому числі такого, договором оренди якого не передбачено право на викуп орендованого майна, мають права на приватизацію орендованого майна, його частки (щодо структурних підрозділів) шляхом викупу, якщо вони до 1 вересня 1995 року подали в установленому порядку про це відповідну заяву. При цьому договір оренди приміщення, укладений на день приватизації, є чинним до закінчення його строку.

Суд вважає, що згідно додатку № 1 до рішення сесії Севастопольської міської Ради від 26.04.1995 № 112 (розділ “Громадське харчування”, пункт № 3, АП “Корабельний”) ухвалено рішення про кількість об'єктів приватизації, а саме 7  підрозділів, у складі  орендного підприємства “Корабельний”, що є структурними підрозділами підприємства.

 Уточнення позовних вимог Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування „Корабельний" стосовно зобов'язання Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради продовжити договір оренди цілісного майнового комплексу „Корабельний" від 29.12.1990 та додаткову Угоду від 01.07.1994 відносно викупу орендованого майна до договору оренди від 29.12.1990 не містять посилання на норми закону, який би передбачав таку можливість.

 Загальний порядок зміни господарських договорів встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо  інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

 Вимога позивача про зобов'язання сторони у договорі продовжити строк його дії є нічим іншим, як зміною договору.

 Отже, позивачем не дотримано вимог статті 188 Господарського кодексу України, тому у суду не  має підстав для задоволення позову у зазначеній частині.

 Попередні звернення позивача (2004-2005роки) не можуть бути визнані належними з підстав, зазначених вище. Крім того, на час звернення Організації орендарів орендного підприємства громадського харчування „Корабельний” до суду строк дії як договору від 29.12.1990, так і додаткової Угоди від 01.07.1994 закінчився.

При цьому суд враховує, що відповідно до відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

          Договір оренди комунального майна не відноситься до передбачених статтею 187 цього Кодексу випадків, коли  укладення господарських договорів може бути за рішенням суду.

          За таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

 Що стосується зустрічного позову, то суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом неправильно обраний спосіб захисту прав та інтересів, які він вважає порушеними.

 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю просить визнати відсутність права позивача на приватизацію спірного об'єкту способом викупу.

 Стаття 20 Господарського кодексу України, на яку посилається Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист шляхом визнання наявності або відсутності прав.

 Однак підпункт 1 пункту 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлює одним із способів захисту цивільних прав та інтересів лише визнання права.

 На думку суду обраний  РВ ФДМУ по м.Севастополю спосіб захисту права  не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може бути задоволений, оскільки згідно статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України способи захисту права  є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що будь-який з цих способів захисту права може бути використаний  під час будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або порушення права.

 Будь-якого порушення права РВ ФДМУ по м.Севастополю, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту, не вбачається, а тому не вбачається і підстав для задоволення зустрічного позову.  

          Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 49, 77, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

          1.  У задоволенні первісного позову  відмовити.

          2.  У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя                                                                                                                Н.Г.Шевчук                                                                                                                

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано  08.05.2007.