Постанова

від 02.08.2017 по справі 816/897/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року Справа № 816/897/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гонжак К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про:

- визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №816/6-17 від 27.01.2017 у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області;

- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою реалізації свого права власності на земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) звертався до відповідача з клопотанням про продовження терміну дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 333 - СГ від 12.01.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за результатами розгляду якого йому було відмовлено з огляду на те, що земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення та Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень щодо розпорядження ними. Позивач вважає протиправною оскаржену вимогу, оскільки зазначених у ній обставин не було встановлено ані під час надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, ані під час його погодження.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що земельна ділянка, яку хоче отримати позивач відноситься до земель природоохоронного призначення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

06 вересня 2016 року гр. ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) /а.с.63/.

12 січня 2016 року Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказом № 333-СГ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки /а.с. 17/. В пункті 2 наказу зазначено, що гр. ОСОБА_3 протягом року потрібно забезпечити:

- розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 цього наказу земельної ділянки.

- подати погоджений проект землеустрою до Головного управління для затвердження. Також ОСОБА_3 попереджено, що у разі не виконання пункту 2 наказу вважати вищевказаний наказ таким, що втратив чинність.

На підставі наказу № 333-СГ позивачем розроблено відповідний проект від 14 квітня 2016 року та отримано Висновок відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області від 24 червня 2016 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки /а.с. 57/, з пункту 15 якого вбачається, що інші природоохоронні, санітарні та будівельні норми і вимоги відсутні.

Після погодження проекту землеустрою Відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1.

Після державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 27.09.2016 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

11 жовтня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу лист - відповідь № 8441/6-16, яким повідомило позивача про виявлення недоліків землевпорядної документації в частині геодезичних вишукувань та запропонувало звернутись до розробника такої документації для приведення її у відповідність /а.с.60/.

З урахуванням таких вимог, 10.01.2017 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження терміну дії наказу від 12.01.2016 № 333-СГ, посилаючись на те, що для зібрання необхідних матеріалів необхідно багато часу /а.с. 78/.

27 січня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 816/6-17, якою відмовило у продовженні терміну дії наказу від 12.01.2016 № 333-СГ, оскільки згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області земельна ділянка, на яку претендує позивач, відноситься до земель природоохоронного призначення /а.с.58/.

Не погодившись із відмовою у продовженні строку дії наказу від 12.01.2016 №333-СГ позивач звернувся до суду.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надаючи ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою наказом № 333 - СГ від 12.01.2016 та перевіряючи відповідність місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів та інших нормативно - правових актів згідно вимог 118 Земельного кодексу України, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області не було встановлено такої обставини, як віднесення земельної ділянки до земель природоохоронного призначення. Інакше б, це було підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Як вбачається з висновку відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24 червня 2016 року, (п.6), що земельна ділянка відводиться із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка відноситься до земель не наданих у власність та користування Калениківської сільської ради Ршетилівського району. При цьому в пункті 15 висновку зазначено, що інші природоохоронні, санітарні та будівельні норми і вимоги відсутні /а.с. 57/. Таким чином, під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі також не було встановлено такої обставини як віднесення земельної ділянки до земель природоохоронного призначення.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.07.2016, спірна земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 відноситься до категорії земель - землі сільськогосподарського призначення, формою власності є державна власність. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані. /а.с. 61/.

Відповідно до пункту 2 статті 20 Закону України Про державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними .

Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктам, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

За приписами частини 5 статті 21 Закону України Про державний земельний кадастр відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка належить до земель природоохоронного призначення, відповідач не надав суду належних доказів цього та не спростував офіційних відомостей Державного земельного кадастру щодо відсутності обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та належності її до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Окрім того, обмеження часу для виготовлення та погодження позивачем проекту землеустрою суперечить положенням статті 22 Закону України Про землеустрій в редакції №497-VIII від 02.06.2015, згідно яких рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на розробку документації із землеустрою має необмежений строк дії .

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про продовження терміну дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 333 - СГ від 12.01.2016, відповідач жодним чином не вмотивував, чому наданий позивачу строк для виготовлення проекту землеустрою не може бути продовжений враховуючи об'єктивну неможливість позивача виправити недоліки проекту землеустрою, на необхідність виправлення яких було вказано самим відповідачем у листі від 11.10.2016 № 8441/6-16 (а.с. 60).

Крім того, згідно практики Європейській суду з прав людини поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття правомірні очікування тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. (Справа "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки та Тошкуце та інші проти Румунії ).

Таким чином, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також погодження виготовленого проекту компетентним державним органом ОСОБА_3 мав "правомірні очікування" щодо можливості виготовлення проекту та його затвердження, тому позбавлення позивача цього права внаслідок помилки державного органу, на думку суду, не відповідає принципу "належного урядування".

За викладених обставин рішення про відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладене в листі від 27.01.2017 № 816/6-17, яким ОСОБА_3 відмовлено у продовженні терміну дії наказу від 12.01.2016 № 333-СГ є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки позивач з відповідною заявою до Головного управляння Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження проекту не звертався, а відтак його права порушені не були.

За таких обставин позовні вимоги є частково правомірними і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 94, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у продовженні терміну дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 333 - СГ від 12.01.2016 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, викладене у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 816/6-17 від 27.01.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 (шістсот сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07.08.2017.

Суддя К.І. Клочко