Ухвала

від 21.11.2017 по справі 816/897/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р.Справа № 816/897/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Русанової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2017р. по справі № 816/897/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №816/6-17 від 27.01.2017 у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області;

- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у продовженні терміну дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 333 - СГ від 12.01.2016 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, викладене у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 816/6-17 від 27.01.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі Відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2017 року скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

З урахуванням ч. 1 ст. 195 КАС України судом апеляційної інстанції переглядається рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим фіксування судового процесу технічними засобами відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 06 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (кадастровий номер земельної ділянки 5324281300:00:002:0038) (а.с.63).

12 січня 2016 року Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області наказом № 333-СГ надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки (а.с. 17). В пункті 2 наказу зазначено, що гр. ОСОБА_1 протягом року потрібно забезпечити:

- розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 цього наказу земельної ділянки.

- подати погоджений проект землеустрою до Головного управління для затвердження. Також ОСОБА_1 попереджено, що у разі не виконання пункту 2 наказу вважати вищевказаний наказ таким, що втратив чинність.

На підставі наказу № 333-СГ позивачем розроблено відповідний проект від 14 квітня 2016 року та отримано Висновок відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області від 24 червня 2016 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з пункту 15 якого вбачається, що інші природоохоронні, санітарні та будівельні норми і вимоги відсутні.(а.с. 11-57)

Після погодження проекту землеустрою Відділом Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5324281300:00:002:0038.

Після державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 27.09.2016 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

11 жовтня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу лист - відповідь № 8441/6-16, яким повідомило позивача про виявлення недоліків землевпорядної документації в частині геодезичних вишукувань та запропонувало звернутись до розробника такої документації для приведення її у відповідність (а.с.60).

10.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження терміну дії наказу від 12.01.2016 року № 333-СГ, посилаючись на те, що для зібрання необхідних матеріалів необхідно багато часу (а.с. 78).

27 січня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надало позивачу відповідь № 816/6-17, якою відмовило у продовженні терміну дії наказу від 12.01.2016 року № 333-СГ, оскільки згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі Полтавської області земельна ділянка, на яку претендує позивач, відноситься до земель природоохоронного призначення (а.с.58).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, посилаючись на відсутність повноважень розпорядження землями природоохоронного призначення під час розгляду заяви про продовження термії дії наказу про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діяло не правомірно, не в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

За визначенням ч.1 ст.46 ЗК України до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. Межі земель іншого природоохоронного призначення закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками. Порядок використання земель іншого природоохоронного призначення визначається законом.

Так, відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка, на яку претендує позивач належить до земель природоохоронного призначення , внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи відповідача хибними,та такими, що не підтверджені жодними доказами.

Як встановлено статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У відповідності до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті, і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5304370482016, земельна ділянка за кадастровим номером 5324281300:00:002:0038, площею 2,00 гектарів, перебуває у державній власності (а.с. 61).

Згідно з додатком до зазначеного витягу "Кадастровий план земельної ділянки" визначено опис меж земельної ділянки з кадастровим номером 5324281300:00:002:0038, а саме: ділянка межує з землями державної власності в адміністративних межах Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Кадастровий план земельної ділянки не містить інформації про віднесення зазначеної земельної ділянки до земель природоохоронного значення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 24.06.2016 року Відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області надано висновок № 11/41-16, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, згідно з яким земельна ділянка, яка надається позивачу, перебуває у державній власності.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що доказом віднесення зазначеної земельної ділянки до земель природоохоронного значення є інформація відділу Держгеокадастру в Решетилівському районі Полтавської області, з посиланням на проект роздержавлення і приватизації земель КСП " Дружба" Решетиліського району Полтавської області. Відповідачем до суду надано графічні матеріали проекту роздержавлення та приватизації земель КСП " Дружба" Калениківської сільської ради, на яких зазначено землі природоохоронного значення. а.с.98-99)

Колегія суддів зазначає, що надані документи не є належними доказами в підтвердження категорії спірної земельної ділянки.

Крім того відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані. /а.с. 61/.

Відповідно до пункту 2 статті 20 Закону України "Про державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано належних доказів належності спірної земельної ділянки до земель природоохоронного призначення, відповідачем також не спростовані офіційні відомості Державного земельного кадастру щодо відсутності обмежень у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 5324281300:00:002:0038 та належності її до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Також є вірним висновок суду, що обмеження часу для виготовлення та погодження позивачем проекту землеустрою суперечить положенням статті 22 Закону України "Про землеустрій" в редакції №497-VIII від 02.06.2015, згідно яких рішення органів виконавчої влади про надання дозволу на розробку документації із землеустрою має необмежений строк дії.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в обґрунтування твердження про відсутність повноважень щодо розпорядження спірної земельною ділянкою .

Так, в обґрунтування даного твердження відповідач зазначає, що згідно з ч.2 ст.5 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування чітко визначені статтею 122 ЗК України. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

При цьому, частиною 4 статті 122 ЗК України прямо передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. № 1391/29521, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має необхідні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками на території Калениківської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 21 грудня 2016 року по справі № 748/2942/14-ц .

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачем не приймалося рішення про відмову в затвердженні проекту, а надавалася відповідь за зверненням позивача про продовження терміну дії наказу №333-СГ, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вирішено спір та надана правова оцінка діям відповідача саме в межах наданої відповіді від 27.01.2017р. за зверненням позивача про продовження терміну дії наказу №333-СГ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст. 71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх дій, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2017р. по справі № 816/897/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 27.11.2017 р.