Рішення

від 02.08.2017 по справі 905/1351/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.2017 Справа № 905/1351/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.,

у справі за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» , м.Житомир,

до відповідача: Державного підприємства «Торецьквугілля» , м.Торецьк Донецької області,

про: стягнення 357322,21грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за договором від 08.07.2017р.,

від відповідача: не з'явився

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» , м.Житомир звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Державного підприємства «Торецьквугілля» , м.Торецьк Донецької області про стягнення 357322,21грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №8 від 07.04.2014р. щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути: 178320,00грн.- суму основного боргу, 163143,94грн. - інфляційних втрат, 15858,27грн. - 3% річних.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: розрахунку суми заборгованості, договору №8 про закупівлю товарів від 07.04.2014р.; оборотно-сальдової відомості по рахунку: 361 за липень 2017р.; специфікації до договору; виписки по особовому рахунку №26006011201576 за 27.06.2014р.; видаткових накладних №РН-0000034 від 12.04.14р., №РН-0000035 від 16.04.14р., №РН-0000037 від 23.04.14р., №РН-0000039 від 27.04.14р., №РН-0000042 від 16.05.14р., №РН-0000043 від 20.05.14р., №РН-0000044 від 24.05.14р., №РН-0000045 від 02.06.14р.; акту звіряння розрахунків.

Відповідач 13.07.2017р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що договором про закупівлю товарів №8 від 07.04.2014р. така відповідальність за порушення грошового зобов'язання, як стягнення інфляційних втрат у розмірі 163143,94грн., та 3% річних у сумі 15858,27грн. не передбачено. Суму основного боргу в розмірі 178320,00грн. відповідач визнав у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 02.08.2017р. з'явився, клопотав про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 02.08.2017р. не з'явився. В заяві від 07.07.2017 року просив суд розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

07.04.2014р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» , м.Житомир (покупець, позивач) та Державним підприємством «Дзержинськвугілля» , м.Торецьк Донецької області (за наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 11.08.2016 року за №513, ДП «Дзержинськвугілля» було перейменоване у ДП «Торецьквугілля» ) (продавець, відповідач) підписаний договір про закупівлю товарів №8 (далі - Договір).

За умовами вказаного договору Продавець зобов'язується протягом дії договору поставити покупцеві товар, зазначений у Додатку до цього Договору, а покупець прийняти і оплатити товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. найменування (номенклатура, асортимент) товару: лісоматеріали для використання у круглому вигляді хвойних порід для оброблення на рудстойку (ост 16-43-79 код УКТ ВЕД 4403 Ф 7-18см.; кількість товарів - 1000м.куб.

Згідно з п.1.3. обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна договору становить 550000,00грн. без ПДВ.

Відповідно до п.5.2. Договору, строк поставки товарів - в узгоджений сторонами строк, але не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання продавцем заявки на узгоджену партію товару.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п.7.1. Договору).

У відповідності з п.10.1. Договору, він набирає чинності з 07.04.2014р. і діє до 31.12.2014р., а у відношенні фінансових зобов'язань - до їх повного і належного виконання.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №РН-0000034 від 12.04.14р., №РН-0000035 від 16.04.14р., №РН-0000037 від 23.04.14р., №РН-0000039 від 27.04.14р., №РН-0000042 від 16.05.14р., №РН-0000043 від 20.05.14р., №РН-0000044 від 24.05.14р., №РН-0000045 від 02.06.14р. на загальну суму 218320,00грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника. Спору щодо отримання товару між сторонами не має.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем протягом 30 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі товарів. В місці поставки узгодженої партії товару продавець надає покупцеві: Акт приймання-передачі товарів, накладні, карантинні сертифікати, рахунок на оплату (пункти 4.1., 4.2. Договору).

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару за договором №8 від 07.04.2014р. відбувалася за видатковими накладними №РН-0000034 від 12.04.14р. на суму 25245,00грн., №РН-0000035 від 16.04.14р. на суму 24915,00грн., №РН-0000037 від 23.04.14р. на суму 26400,00грн., №РН-0000039 від 27.04.14р. на суму 26620,00грн., №РН-0000042 від 16.05.14р. на суму 28500,00грн., №РН-0000043 від 20.05.14р. на суму 29040,00грн., №РН-0000044 від 24.05.14р. на суму 28800,00грн., №РН-0000045 від 02.06.14р. на суму 28800,00грн.

Факт заборгованості з оплати за поставлений товар підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків між сторонами на 30.09.2015р.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вказаних видаткових накладних, без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватися в строки, передбачені у п.4.1. договору.

27.06.2014р. відповідач здійснив частковий розрахунок за переданий йому товар за Договором у безготівковій формі на суму 40000,00грн., без визначення до якої партії товару відноситься платіж, що підтверджується випискою по поточному рахунку №26006011201576 (а.с. 26).

При вирішенні питання, за яку партію товару має бути віднесений платіж, що здійснений відповідачем в червні 2014 року в сумі 40000грн., суд виходить з принципу послідовності, в якій мала бути здійснена оплата за поставлений товар в хронологічному порядку, починаючі з тієї заборгованості, що виникла в найдавніший період, за наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Така позиція відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 14.04.2005р. по справі №11/274(12/5).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про погашення суми заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної №РН-0000034 від 12.04.14р. на суму 25245,00грн. в повному обсязі, та часткове погашення суми заборгованості згідно видаткової накладної №РН-0000035 від 16.04.14р., а саме в сумі 14755,00грн. (40000,00грн. - 25245,00грн.).

Отже, залишкова сума заборгованості за поставний товар за видатковою накладною №РН-0000035 від 16.04.14р. в розмірі - 10160грн. (24915,00грн. - 14755,00грн.), та наступними поставками залишилася не погашеною.

За таких обставин, заборгованість Державного підприємства «Торецьквугілля» за Договором, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» , з урахуванням часткової оплати, складає 178320,00грн. (218320,00грн. - 40000,00грн.).

Проте, як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, оплата вартості товару відповідачем станом на момент звернення до суду в повному обсязі не здійснена.

13.07.2016р. у своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що сума основного боргу не погашена з причин погіршення фінансового становища підприємства, що обумовлено бойовими діями, та ходом антитерористичної операції. ДП «Торецьквугілля» 01.10.2014р. було видано наказ про простой підприємства, у зв'язку з чим не відбувався видобуток вугілля, та коштів від реалізації наявного вугілля не вистачало на погашення заробітної плати.

Посилання відповідача на погіршення фінансового становища підприємства не є обставиною, яка звільняє особу від виконання зобов'язань, а тому, вимоги позивача про стягнення 178320,00грн. за поставлений товар підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15858,27грн. та інфляційні втрати у розмірі 163143,94 грн. за час прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, нарахування 3% річних та індексу інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами п.1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності , але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Заперечення відповідача, що договором про закупівлю товарів №8 від 07.04.2014р. за порушення грошового зобов'язання, не передбачена така відповідальність, як стягнення інфляційних втрат, та 3% річних, судом не приймаються до уваги оскільки така міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання та її розмір передбачений законодавством України.

За змістом п.1.12. вказаної Постанови Пленуму, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом перевірена вірність здійсненого позивачем розрахунку 3% у розмірі 15858,27грн. та встановлено, що він є арифметично не вірним, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» не вірно визначено настання строку оплати та початок періоду прострочення зобов'язання (з 28.06.2014р. по 13.06.2017р.), та як наслідок не вірно визначено кількість прострочених днів.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних, так:

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000035 від 16.04.14р. на суму 10160грн. настав 17.05.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 18.05.2014р. по 13.06.2017р. та складає 936,95грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000037 від 23.04.14р. на суму 26400,00грн. настав 24.05.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 25.05.2014р. по 13.06.2017р. та складає 2419,40грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000039 від 27.04.14р. на суму 26620,00грн. настав 28.05.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 29.05.2014р. по 13.06.2017р. та складає 2430,81грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000042 від 16.05.14р. на суму 28500,00грн. настав 17.06.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 18.06.2014р. по 13.06.2017р. та складає 2555,63грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000043 від 20.05.14р. на суму 29040,00грн. настав 21.06.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 22.06.2014р. по 13.06.2017р. та складає 2594,51грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000044 від 24.05.14р. на суму 28800,00грн. настав 25.06.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 26.06.2014р. по 13.06.2017р. та складає 2563,59грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000045 від 02.06.14р. на суму 28800,00грн. настав 03.06.2014р., а тому, 3% річних нараховуються за період з 04.06.2014р. по 13.06.2017р. та складає 2615,67грн.

За таких обставин, 3% річних, від прострочених сум боргу за вказаними видатковими накладними складає 16116,56грн.

Але, позивачем заявлена сума 3% річних в розмірі 15858,27грн., що є меншим до дійсного розміру відповідальності, але не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку інфляційного збільшення боргу за період з липня 2014 року по травень 2017 року на суму 163143,94грн. та визнано його арифметично не вірним.

За змістом п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, так:

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000035 від 16.04.14р. на суму 10160,00грн. настав 17.05.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з липня 2014 року по травень 2017 року, та складає 9295,33грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000037 від 23.04.14р. на суму 26400,00грн. настав 24.05.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з липня 2014 року по травень 2017 року, та складає 24153,21грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000039 від 27.04.14р. на суму 26620,00грн. настав 28.05.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з липня 2014 року по травень 2017 року, та складає 24354,48грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000042 від 16.05.14р. на суму 28500,00грн. настав 17.06.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з липня 2014 року по травень 2017 року, та складає 26074,49грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000043 від 20.05.14р. на суму 29040,00грн. настав 21.06.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з липня 2014 року по травень 2017 року, та складає 26568,53грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000044 від 24.05.14р. на суму 28800,00грн. настав 25.06.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з липня 2014 року по травень 2017 року, та складає 26348,95грн.,

- строк оплати за видатковою накладною №РН-0000045 від 02.06.14р. на суму 28800,00грн. настав 03.06.2014р., сума інфляційного збільшення розраховується з серпня 2014 року по травень 2017 року, та складає 26129,24грн.

Отже, сума інфляційного збільшення від прострочених сум боргу за вказаними видатковими накладними є меншою ніж була заявлена позивачем, та складає 162924,23грн., і тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат саме в розмірі 162924,23грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» , м.Житомир, до відповідача: Державного підприємства «Торецьквугілля» , м.Торецьк Донецької області, про: стягнення 357322,21грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби (50 років Жовтня), б.19; ідентифікаційний код 33839013) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ітурі» (10031, м.Житомир, вул.Б.Хмельницького, б.42; ідентифікаційний код 38023511) борг у розмірі 357102,50грн., (з яких: 178320,00грн. - сума основного боргу, 162924,23грн. - інфляційні втрати, 15858,27грн. - 3% річних), судові витрати в розмірі 5356,53грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 07.08.2017р.

Рішення набирає законної сили 18.08.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна