Рішення

від 04.08.2017 по справі 912/1591/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 рокуСправа № 912/1591/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1591/17

за позовом: Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД", с. Березівка Устинівського району Кіровоградської області

до відповідача: Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)", с. Інгульське Устинівського району Кіровоградської області

про стягнення 28 093,84 грн,

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 23.05.17;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне підприємство "АГРО-ЛЕНД" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 06.06.2017, в якій просить стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" пеню в розмірі 214 278,40 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 577,31 грн та 3% річних в розмірі 1 761,19 грн, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору про поворотну фінансову допомогу № Г-38 від 28.01.2016 в частині своєчасного повернення наданих коштів, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Ухвалою від 07.06.2017 господарським судом прийнято вказану позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 912/1591/17.

Заявою від 24.07.2017 позивач, з огляду на положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 15 821,38 грн пені, 1 695,15 грн - 3% річних та 10 577,31 грн інфляційних втрат.

Враховуючи права позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, які визначені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та наявність повноважень на зменшення розміру позовних вимог у представника позивача, яким підписано заяву, з огляду на те, що ціну позову згідно ст. 55 названого кодексу вказує позивач, господарський суд приймає заяву Приватного підприємства "Агро-Ленд" від 24.07.2017 та здійснює розгляд справи з урахуванням нової ціни позову згідно вказаної заяви.

Оскільки позовні вимоги, які визначені в заяві про зменшення розміру позовних вимог, заявлені в межах первісно заявлених позовних вимог, господарський суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із такою заявою відповідачем. Крім того, до вказаної заяви позивачем надано докази направлення вказаної заяви на адресу відповідача.

Крім того, господарським судом сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, згідно якого його правильним найменуванням є Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)".

З підстав викладеного господарський суд вважає правильним найменуванням відповідача - Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)", 28624, Кіровоградська обл., Устинівський район, с. Інгульське, ідентифікаційний код 08680264.

В судовому засіданні 04.08.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті та заслухав пояснення представника позивача.

Позивачем позовні вимоги підтримано повністю, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, неподання ним відзиву на позов, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Ухвалою від 27.06.2017 господарський суд не визнавав явку повноважного представника відповідача у судове засідання обов'язковою, а відтак відсутність представника у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи.

Положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами у даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2016 між Сільськогосподарським підприємством Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№ 37)" (Отримувач) та Приватним підприємством "АГРО-ЛЕНД" (Надавач) укладено договір № Г-38 про поворотну фінансову допомогу (далі - Договір) (а.с. 10-11), за умовами якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Надавач передає у власність Отримувачу кошти у розмірі, визначеному у пункті 2.1 цього Договору, а Отримувач зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений цим Договором строк.

Поворотна фінансова допомога надається з метою, визначеною згідно Додатків до Договору про поворотну фінансову допомогу, які є його невід'ємними частинами (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору розмір поворотної фінансової допомоги зазначається в додатках до Договору про поворотну фінансову допомогу.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Отримувача. Поворотна фінансова допомога вважається переданою Отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок Отримувача.

Відповідно до пункту 4.1 Договору строк повернення поворотної фінансової допомоги розпочинається з часу набрання чинності цим Договором, і становить 01.12.2016 року.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що після закінчення строку, встановленого у пункті 4.1 цього Договору, отримувач зобов'язується протягом 30 календарних днів повернути надавачеві поворотну фінансову допомогу.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з часу надання поворотної фінансової допомоги Отримувачу. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього Договору та закінчується 31.12.2016 року (п. п. 8.1, 8.2 Договору).

На виконання умов договору, 15.09.2016 сторонами було підписано Додаток № 10 до Договору, відповідно до пункту 1 якого на виконання пункту 1.2 Договору позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 51 648,00 грн (а.с. 12).

03.10.2016 сторонами було підписано Додаток № 11 до Договору, згідно якого позивач перерахував кошти в сумі 216 200,00 грн (а.с. 14).

Факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується виписками по рахунку позивача від 15.09.2016 та від 03.10.2016 (а.с. 13,15).

Договір та Додатки до нього підписані повноважними представниками сторін.

Таким чином, за вказаний період позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в сумі 267 848,00 грн, виконавши свої зобов'язання за договором в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення пунктів 4.1, 5.1 Договору в термін до 31.12.2016 не повернув позивачу поворотну фінансову допомогу, у зв'язку з чим станом на 01.01.2017 заборгованість відповідача перед позивачем склала 267 848,00 грн.

22.03.2017 відповідачем повністю погашено заборгованість в сумі 267 848,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 22.03.2017 (а.с. 16).

Відповідно до положень частин 1,2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано належним чином взяті на себе обов'язки та надано поворотну фінансову допомогу Державному підприємству "Сільськогосподарське підприємство Устинівського виправного центру управління ДПтС України в Кіровоградській області (№ 37)", що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

В свою чергу відповідачем в порушення приписів статей 525, 526, 530, 610, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України, частин 1,7 статті 193 Господарського кодексу України та умов договору не повернуто фінансову підтримку в строки передбачені Договором, в зв'язку з чим позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 10 577,31 грн інфляційних втрат та 1 695,15 грн 3% річних.

За ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач згідно поданого позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача внаслідок порушення строку повернення поворотної фінансової допомоги інфляційні витрати в розмірі 10 577,31 грн за період з січня по березень 2017 та 3 % річних в розмірі 1 695,15 грн за період з 04.01.2017 по 21.03.2017.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3% річних за вказані вище періоди (а.с. 39) відповідає наведеним вище положенням законодавства та відповідачем не спростовано, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача 15 821,38 грн пені за період з 04.01.2017 по 21.03.2017 господарський суд враховує наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.4. Договору сторонами визначено, що при порушенні Отримувачем строку повернення поворотної фінансової допомоги, вказаного у п. 4.1. цього Договору, він повинен сплатити на поточний рахунок Надавача пеню у розмірі 1 % від розміру поворотної фінансової допомоги за кожний день прострочення її повернення.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Разом з цим, частина 2 статті 343 Господарського кодексу України та Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежує розмір пені, який може бути стягнутий з боржника за порушення грошового зобов'язання, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З надано позивачем до матеріалів справи розрахунку пені (а.с. 39), нарахованої на суму боргу 267 848,00 грн за період з 04.01.2017 по 21.03.2017, вбачається що пеня в сумі 15 821,38 грн нарахована правомірно та відповідає нормам чинного законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Поряд з цим, господарський суд враховує положення частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій.

Враховуючи виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором, погашення основного боргу в повному обсязі, а також те, що: відповідач є Державним підприємством, що засновано Міністерством юстиції України, господарський суд вважає за необхідне за власною ініціативою зменшити розмір нарахованої пені на 50 %, що складає 7 910,69 грн.

Зменшення пені в даному випадку, відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, оскільки наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника.

Господарський суд також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, інфляційних втрат та 3 % річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Крім того, під час розгляду справи місцевим господарським судом позивачем не надано жодних доказів, у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, отримання збитків/понесених втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості наданих послуг за Договором.

На підставі викладеного, позовні вимоги Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" підлягають частковому задоволенню на суму 7 910,69 грн пені, 10 577,31 грн інфляційних та 1 695,15 грн - 3% річних.

В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37) (28624, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Інгульське, ідентифікаційний код 08680264) на користь Приватного підприємства "АГРО-ЛЕНД" (28625, Кіровоградська область, Устинівський район, с. Березівка, ідентифікаційний код 31934565) 7 910,69 грн пені, 1 695,15 грн - 3% річних, 10 577,31 грн інфляційних, а також 1 600,00 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.08.2017.

Суддя В.В.Тимошевська