Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/7517/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа № 910/7517/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс"

про стягнення 5 629, 53 Євро, 123 595, 29 грн.

за участю представників:

від позивача:Федосюк Ю.О.- представник за довіреністю № 392 від 10.10.2016 р. від відповідача:Захожа Т.В.- представник за довіреністю № 01-05/2017 від 18.05.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (далі - ТОВ "Юнігран", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" (далі - ТОВ "Артбуд Сервіс", відповідач) про стягнення 9 738,27 євро, 39 032,79 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 18/04/2016 від 18.04.2016 р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Юнігран" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 9 738,27 євро у гривневому еквіваленті, пеню в сумі 20 620,47 грн. та 25 % річних у сумі 18 412,32 грн., що разом складає 9 738,27 євро та 39 032,79 грн.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача вартість поставленого товару в сумі 5 629,53 євро у гривневому еквіваленті, пеню у розмірі 65 841,23 грн. та 25 % річних у сумі 57 754,06 грн., а всього - 5 629, 53 Євро та 123 595, 29 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував зменшені позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначив, що розрахунок штрафних санкцій, виконаний позивачем, невірний.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 18.04.2014 р. між ТОВ "Юнігран" (продавець) та ТОВ "Артбуд Сервіс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18/04/2016 (далі - договір), згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю технологічний транспортний засіб - самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88, заводський номер 28128001, 2011 року випуску, а покупець зобов'язується прийняти такий товар (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору продавець передає товар покупцеві за актом приймання-передачі, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його ціну, яка складає гривневий еквівалент суми 29 000,00 євро з ПДВ, що із урахуванням курсу продажу в ПАТ Райффазен Банк Аваль (29,5 грн. за 1 Євро станом на 18.04.2016 р.) становить 855 500,00 грн.

Покупець здійснює оплату ціни товару в гривнях про курсу продажу безготівкового євро в банку продавця - АТ Райффайзен Банк Аваль , що визначений на дату платежу, але не нижче, ніж курс, що діяв на дату підписання даного договору (п. 3 договору).

Пунктом 4 визначений порядок оплати ціни товару: - не пізніше 20.04.2016 р. - 35 000,00 грн., що еквівалентно 1 186,45 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.05.2016 р. - 117 214,28 грн., що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.06.2016 р. - 117 214,28 грн., що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.07.2016 р. - 117 214,28 грн., що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.08.2016 р. - 117 214,28 грн., що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.09.2016 р. - 117 214,28 грн., що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; не пізніше 20.10.2016 р. - 117 214,28 грн., що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; не пізніше 30.11.2016 р. - 117 214,32 грн., що еквівалентно 3 973,39 євро на дату підписання договору.

Розрахунки за даним договором здійснюються безпосередньо між покупцем та продавцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування належних до сплати коштів на поточний рахунок продавця. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 5 договору).

Пунктом 16 договору передбачено, що за порушення термінів оплати ціни товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 23 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88, заводський номер 28128001, 2011 року випуску загальною вартістю 855 500,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 20.04.2016 р.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, оплатив товар частково - на суму 689 428,56 грн., що не заперечується відповідачем. При цьому оплата за товар здійснювалась відповідачем з порушенням строку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували повну оплату ним вартості товару, поставленого позивачем, або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 5 629,53 євро підлягає задоволенню.

За таких обставин, враховуючи умови договору, з ТОВ "Артбуд Сервіс" заборгованість за договором купівлі-продажу № 18/04/2016 від 18.04.2016 р. підлягає стягненню у розмірі 5 629, 53 євро, що станом на 18.04.2016 р. (згідно з п.п. 2, 3 договору) за курсом АТ Райффайзен Банк Аваль еквівалентно 166 071,14 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 65 841,23 грн. за порушення грошового зобов'язання.

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

На підставі наведених правових норм та в силу п. 16 договору, зважаючи на встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 79 028,62 грн. та є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Зважаючи на такі обставини, суд приймає до уваги п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якого при прийнятті рішення господарському суду надано право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони. Проте, відповідного клопотання позивачем, як заінтересованою особою, суду не надано, тому вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 65 841,23 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 25 % річних у сумі 57 754,06 грн., передбачених ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не визначений договором або законом.

Як встановлено судом, інший розмір відсотків був передбачений сторонами у пункті 16 договору, а саме - за порушення термінів оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю 25 % річних від суми несвоєчасно оплачених коштів та інфляційні збитки за весь час строк прострочки платежу (ст. 625 ЦК України).

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання грошового зобов'язання, вимога про стягнення 25 % річних з відповідача є такою, що заявлена правомірно.

Посилання відповідача на ст. 536 ЦК України, яка на думку ТОВ "Артбуд Сервіс" повинна застосовуватись у даному спорі, суд відхиляє та зазначає, що вказана норма є спеціальною мірою відповідальності, яка полягає у сплаті відсотків за користування грошовими коштами. Вказівка на застосування ст. 536 ЦК України, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару у кредит), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК. У той же час, міра відповідальності, передбачена ст. 625 ЦК полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми, та є відмінною від відповідальності, передбаченої ст. 536 ЦК України (позиція Верховного Суду України, викладена в листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві").

Як вже встановлено судом, відповідач допустив прострочення оплати товару, при цьому позивач кошти у користування відповідачу не надавав, товар у кредит не передавав, та відповідач не користувався безпідставно отриманими грошима позивача, отже, ст. 536 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягає. Натомість, оскільки має місце прострочення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу, позивач правильно застосував ст. 625 ЦК України, яка передбачає нарахування матеріальних втрат, понесених продавцем внаслідок несвоєчасного отримання коштів від покупця, у погодженими сторонами розмірі (25 % річних).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 % річних в сумі 57 754,06 грн., які просив позивач.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" про стягнення 5 629, 53 Євро, 123 595, 29 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б, ідентифікаційний код 37931837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (11634, Житомирська область, селище міського типу Гранітне, вул. Шевченка, будинок 15, ідентифікаційний код 24584514) основну заборгованість у сумі 166 071 (сто шістдесят шість тисяч сімдесят одна) грн. 14 коп., що еквівалентно 5 629 (п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) 53 євро; пеню у розмірі 65 841 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот сорок одна) грн. 23 коп.; 25 % річних у сумі 57 754 (п'ятдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 06 коп.; витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 345 (чотири тисячі триста сорок п'ять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 31 липня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 7 серпня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.