Постанова

від 23.01.2018 по справі 910/7517/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2018 р. Справа№ 910/7517/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Корсакової Г.В.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін

від позивача: Самсоненко Р.В. довіреність № 36 від 17.01.2018 року;

від відповідача: не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року

у справі № 910/7517/17 (суддя: Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс"

про стягнення 5 629, 53 Євро, 123 595, 29 грн.

Встановив

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 9738,27 Євро суми основного боргу, 20620,47 грн пені, 18412, 32 грн 25 процентів річних.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 18/04/2016 від 18.04.2016 року в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" своїм рішенням від 31.07.2017 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 31.07.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення вказав, що в договорі сторонами за порушення грошового зобов'язання помилково застосовані норми 625 Цивільного кодексу України, в той час як слід застосовувати приписи ст. 536 Цивільного кодексу України щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, передбаченому договором.

Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" до свого провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Суліма В.В., на лікарняному, розгляд справи № 910/7517/17 не відбувся.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року розгляд справи № 910/7517/17 призначено на 23.01.2018 року.

У судовому засіданні 23.01.2018 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

Представник відповідача у судове засідання 23.01.2018 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 11.12.2017 року на відповідну адресу.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

18.04.2014 року між ТОВ "Юнігран" (продавець) та ТОВ "Артбуд Сервіс" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 18/04/2016 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю технологічний транспортний засіб - самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88, заводський номер 28128001, 2011 року випуску, а покупець зобов'язується прийняти такий товар (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору продавець передає товар покупцеві за актом приймання-передачі, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його ціну, яка складає гривневий еквівалент суми 29 000,00 євро з ПДВ, що із урахуванням курсу продажу в ПАТ "Райффазен Банк Аваль" (29,5 грн. за 1 Євро станом на 18.04.2016 року) становить 855 500,00 грн.

Покупець здійснює оплату ціни товару в гривнях про курсу продажу безготівкового євро в банку продавця - АТ "Райффайзен Банк Аваль", що визначений на дату платежу, але не нижче, ніж курс, що діяв на дату підписання даного договору (п. 3 договору).

Пунктом 4 визначений порядок оплати ціни товару: - не пізніше 20.04.2016 року - 35 000,00 грн, що еквівалентно 1 186,45 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.05.2016 року - 117 214,28 грн, що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.06.2016 року - 117 214,28 грн, що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.07.2016 року - 117 214,28 грн, що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.08.2016 року - 117 214,28 грн, що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; - не пізніше 20.09.2016 року - 117 214,28 грн, що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; не пізніше 20.10.2016 року - 117 214,28 грн, що еквівалентно 3 973,36 євро на дату підписання договору; не пізніше 30.11.2016 року - 117 214,32 грн, що еквівалентно 3 973,39 євро на дату підписання договору.

Розрахунки за даним договором здійснюються безпосередньо між покупцем та продавцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування належних до сплати коштів на поточний рахунок продавця. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 5 договору).

Пунктом 16 договору передбачено, що за порушення термінів оплати ціни товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 23 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв самохідний укладчик тротуарної плитки Optimas H88, заводський номер 28128001, 2011 року випуску загальною вартістю 855 500,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.04.2016 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, оплатив товар частково - на суму 689 428,56 грн, що не заперечується відповідачем. При цьому оплата за товар здійснювалась відповідачем з порушенням строку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Так, матеріали справи не місять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу доказів, які б підтверджували повну оплату вартості товару, поставленого позивачем.

Таким чином, відповідачем були порушені майнові права позивача.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 5 629, 53 євро, що станом на 18.04.2016 року (згідно з п.п. 2, 3 договору) за курсом АТ "Райффайзен Банк Аваль" еквівалентно 166 071,14 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 65841,23 грн за порушення грошового зобов'язання, з огляду на наступне.

Статтею ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

На підставі наведених правових норм та в силу п. 16 договору, зважаючи на встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені за порушення грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14).

Київський апеляційний господарський суд перевіривши суми пені, дійшов висновку що її розмір становить 79 028,62 грн та є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (редакція яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню судом у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 65 841,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не визначений договором або законом.

Як встановлено судом, інший розмір відсотків був передбачений сторонами у пункті 16 договору, а саме - за порушення термінів оплати покупець зобов'язаний сплатити продавцю 25 % річних від суми несвоєчасно оплачених коштів та інфляційні збитки за весь час строк прострочки платежу (ст. 625 ЦК України).

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання грошового зобов'язання, вимога про стягнення 25 % річних з відповідача є такою, що заявлена правомірно.

Посилання відповідача на ст. 536 Цивільного кодексу України, яка на думку відповідача повинна застосовуватись у даному спорі, колегія суддів відхиляє та зазначає, що вказана норма є спеціальною мірою відповідальності, яка полягає у сплаті відсотків за користування грошовими коштами. Вказівка на застосування ст. 536 Цивільного кодексу України, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару у кредит), ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей). У той же час, міра відповідальності, передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми, та є відмінною від відповідальності, передбаченої ст. 536 Цивільного кодексу України (позиція Верховного Суду України, викладена в листі від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві").

Як вже встановлено судом, відповідач допустив прострочення оплати товару, при цьому позивач кошти у користування відповідачу не надавав, товар у кредит не передавав, та відповідач не користувався безпідставно отриманими грошима позивача, отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, ст. 536 Цивільного кодексу України в даному випадку застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що в договорі сторонами за порушення грошового зобов'язання помилково застосовані норми 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що оскільки, має місце прострочення грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу, позивач правильно застосував ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає нарахування матеріальних втрат, понесених продавцем внаслідок несвоєчасного отримання коштів від покупця, у погодженими сторонами розмірі (25 % річних).

Київський апеляційний господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок матеріальних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 % річних в сумі 57 754,06 грн, які просив позивач.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник, не надав суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року у справі №910/7517/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артбуд Сервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 року у справі №910/7517/17 - залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Матеріали справи №910/7517/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Г.В. Корсакова

повний текст судового рішення складено 29.01.2018 року