Рішення

від 18.05.2010 по справі 4/40/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2010 р. Справа № 4/40/10

Позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» ,

вул. Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, 54002

Відповідач ОСОБА_2 християнська церква «Хліб Життя» ,

вул. Чкалова, 20, корп. 7, м. Миколаїв, 54017

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача -ОСОБА_3 довіреність № 09/34 від 03.11.09р.

Від відповідача -не з'явився

СУТЬ СПОРУ: стягнення боргу у сумі 48289,59 грн., з яких: 26693,38 грн. основного боргу, інфляції у сумі 455,35 грн. за період з січня 2010р. по лютий 2010р., 3% річних у сумі 172,34 грн. за період з грудня 2009р. по березень 2010р., пені в сумі 20968,52 грн. за період з грудня 2009р. по березень 2010р.

Відповідач про час судового засідання належним чином повідомлений за юридичною адресою відповідно до ст. 64 ГПК України (арк.спр. 32, 40-43), але вимог ухвал суду від 31.03.10р., 20.04.10р. не виконав, відзив та витребувані судом документи не надав, представник в судове засідання без поважних причин не з'явився.

Розглянувши матеріали справи за наявними матеріалами згідно ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2584 про постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 48289,59 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язків за цим договором, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 526, 549, 625 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

01.01.2001р. сторони уклали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2586 з додатками (арк.спр. 11-13), згідно якого позивач відпустив відповідачу теплову енергію в гарячій воді для теплопостачання приміщення за адресою вул. Чкалова, 20 за період з грудня 2009р. по лютий 2010р. на загальну суму 26693,38 грн., що підтверджується нарядом на підключення до системи теплопостачання від 10.12.09р., відомостями відповідача та щомісячними рахунками позивача (арк.спр. 14-19, 44).

Пунктами 6.2, 6.3 договору сторони передбачили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 20 днів до початку розрахункового періоду був зобов'язаний сплачувати позивачу вартість, зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п. 5.1 договору від 01.01.2001р. облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, розрахунковим способом.

На оплату спожитої теплоенергії відповідачу були вручені щомісячні рахунки на загальну суму 26693,38 грн. (арк.спр. 14-19).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за надану теплову енергію станом на час пред'явлення позову не розрахувався.

Таким чином, станом на час порушення справи борг відповідача за теплову енергію складав 26693,38 грн., який підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням грошових зобов'язань позивачем нараховані інфляція в сумі 455,35 грн. за період з січня 2010р. по лютий 2010р., 3% річних в сумі 172,34 грн. за період з 01 грудня 2009р. по 23 березня 2010р.

Оскільки, визначені нарахування інфляції та 3% річних підтверджені розрахунками позивача (арк.спр. 8-9), які відповідачем не заперечені, тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно п.7.4.2 договору та на підставі ЗУ Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій позивачем нарахована пеня в сумі 20968,52 грн. в розмірі 1,0% від належної до сплати суми за кожен день прострочки за період з грудня 2009р. по 23 березня 2010р.

Між тим, цей Закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, до яких відповідач не відноситься.

Оскільки, відповідно до ст.7 Господарського Кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються насамперед Конституцією України, цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України та ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, виходячи з подвійної ставки НБУ за термін з 01.12.09р. по 23.03.10р. складає 1264,04 грн.

Отже, нарахування позивачем пені в розмірі 1,0% в сумі 20968,52 грн. за несвоєчасну сплату боргу в сумі 26693,38 грн. не відповідає вимогам загальних засад цивільного законодавства, визначених у ст.3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Ухвала суду від 20.04.10р. надіслана за юридичною адресою відповідача по вул. Чкалова, 20, корп. 7, м. Миколаїв, яка підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (арк.спр. 26), повернулась з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання (арк.спр. 40-43). Між тим, норми ГПК України не передбачають розшук судом, або стороною по справі фактичного місця знаходження іншої сторони.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення боргу не надав.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 християнської церкви «Хліб Життя» (вул. Чкалова, 20, корп. 7, м. Миколаїв, код 24063181) на користь відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (Каботажний узвіз, 18, м. Миколаїв, код 30083966) суму 26693,38 грн. основного боргу, 455,35 грн. інфляції, 172,34 грн. 3% річних, 1264,04 грн. пені, 470,25 грн. держмита та 229,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 19704,48 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя Т.М.Дубова