Рішення

від 08.08.2017 по справі 927/664/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

08 серпня 2017 року Справа № 927/664/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",

бульв. Шевченка, 18, м. Київ, 01601

В особі: Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком",

просп. Миру, 28, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Управління соціального захисту населення Варвинської районної

державної адміністрації Чернігівської області,

вул. Шевченка, 15, смт. Варва, Чернігівська область, 17600

Предмет спору: про стягнення 9712,96 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1327 від 12.12.2016, представник

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", в особі: Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" подано позов про стягнення з відповідача - Управління соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області 9712,96 грн боргу, за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів за період з 01.12.2015 - 31.12.2016.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву №02-07/1951 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що основою для прийняття рішення судом по даній справі є саме бюджетне законодавство, а посилання на норми господарського та цивільного законодавства є помилковим. Системний аналіз норм Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, прямо свідчить, що компенсація вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік. У 2016 позивачу не відшкодовані витрати, пов'язані з наданням пільг на послуги зв'язку за грудень 2015 на суму 6039,67 грн, оскільки відповідні розрахунки були подані відповідачу в січні 2016, а субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку не передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» . Також у 2016 не відшкодовані витрати за надані пільги з послуг зв'язку ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам служби цивільного захисту на суму 3673,29 грн, оскільки Програмою соціального захисту окремих категорій громадян на 2016-2020 роки, не було передбачено надання пільг вказаним категоріям. Станом на 01.06.2017 відповідачем у повному обсязі проведено розрахунки по відшкодуванню пільг за надані послуги зв'язку окремим категоріям громадян. Крім того, відповідач просить суд повторно розглянути юрисдикцію господарського суду при вирішенні цього спору, стороною якого є суб'єкт владних повноважень, а предметом спору - його рішення та дії.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника в судове засідання 08.08.2017 не направив.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2017 надав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

До початку судового засідання, від відповідача, через канцелярію суду, надійшли письмові пояснення №02-07/2090, в яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №02-07/1951 та зазначає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до абз.5 ч.1 ст.4 ГКУ, не є предметом регулювання цього кодексу фінансові відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Станом на 01.01.2016 заборгованість за надані послуги зв'язку відсутня, що підтверджено звітом за формою №7м Звіт про заборгованість за бюджетними коштами за 2015 рік. Крім того, відповідач неодноразово повідомляв позивача про результати рішень сесій Варвинської районної ради щодо прийняття та внесення змін до Програми соціального захисту окремих категорій громадян на 2016-2020 роки. Також відповідач просить суд розглянути справу без участі повноважного представника.

Представник позивача щодо розгляду справи без участі повноважного представника відповідача не заперечував.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

Ухвалами суду від 14.07.2017, 20.07.2017 сторони були попереджені, що нез'явлення в судове засідання повноважних представників не є перешкодою для розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 08.08.2017 суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

У письмових поясненнях №14-11/387 позивач заперечує щодо обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов та зазначає, що правовідносини по відшкодуванню пільг ПАТ Укртелеком виникли на підставі надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям населення відповідно до законодавства України, а не в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання. У ПАТ Укртелеком виникло цивільне право на отримання компенсації витрат, понесених у зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законом, а у відповідача - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг. Позивач також вказує на те, що у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади, органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності. Інші юридичні, а також фізичні особи за чинним законодавством не можуть бути суб'єктами бюджетних відносин і, відповідно, не є учасниками бюджетного процесу. Враховуючи відсутність владних управлінських функцій між позивачем та відповідачем з приводу відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговим категоріям населення, що є предметом даного спору, судом дотримано правил підвідомчості, встановлених ст.12 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування є безпідставним, оскільки законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Як вбачається із наданого позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та витягу із Статуту Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» , затвердженого загальними зборами акціонерів товариства 27.04.2016 протокол № 16, предметом діяльності Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (позивач у справі) є надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Частинами 1, 2 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» .

Так, зокрема, відповідно до п.19 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, зокрема: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

В силу п.10 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються пільги, зокрема, позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для інвалідів Великої Вітчизняної війни та війни з Японією зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч.6 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для інвалідів війни I групи.

Згідно з п.18 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , учасникам війни (статті 8, 9) надаються пільги, зокрема: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч.1 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надаються пільги, зокрема: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, надаються пільги, зокрема: звільнення від плати за користування домашнім телефоном. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками ОСОБА_2 Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена ОСОБА_3.

Пунктами 11, 28 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно з п.1 ч.1, ч.2 ст.21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20. Пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6-9 статті 6 цього Закону.

В силу абз.2 п.5 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.

Згідно із п.4 ч.3 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім'ям надаються пільги щодо позачергового встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Приймаючи до уваги, що за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Таким чином, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановленим чинним законодавством пільг.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та

соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За змістом підп. «б» п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, держава взяла на себе зобов'язання відшкодовувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від неможливості їх оплати.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

В силу п.3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Частинами 1,2 п. 8 Порядку визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховується протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Так, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння рахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрації, виконкомів міських рад до 22 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг зв'язку населенню (п. 5 Порядку).

В свою чергу, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад на підставі актів звіряння, зазначених у п. 5 Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів, фінансовим органами обласних держадміністрацій, управління Державної казначейської служби області до 25 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг з послуг зв'язку.

Управління державної казначейської служби області щомісяця подають Державній казначейській службі відповідні дані щодо фактично нарахованих сум пільг згідно з зазначеними реєстрами (п.6 Порядку).

Міністерство фінансів, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати.

Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів (п. 7 Порядку).

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.

Головні розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату пільг з послуг зв'язку (п. 8 Порядку).

Відповідно до п. 4,5 Положення про управління соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації 10.02.2017 №48, (далі по тексту - Положення), основним завданням управління у межах реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення є, зокрема: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, виконання програм і заходів у цій сфері; призначення та виплата компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України; забезпечення цільового використання відповідних бюджетних коштів; передбачених на соціальний захист населення; проводить електронні звірки інформації від організацій - надавачів послуг щодо витрат, пов'язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; проводить розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян; забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території смт.Варва та Варвинського району Чернігівської області державної політики з питань соціального захисту населення, виконання програм і заходів у цій сфері, а також проведення розрахунків з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

З огляду на наведені приписи законодавства, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання позивачем послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів, а у відповідача - щодо відшкодування позивачу розміру наданої позивачем пільги. При цьому, відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.12.2015 по 31.12.2016, позивачем надавалися телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які проживають на території смт. Варва та Варвинського району Чернігівської області, на загальну суму 75470,93 грн, згідно з Законами України: "Про охорону дитинства"; „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "; „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у 12/2015, 01/2016, 02/2016, 03/2016, 04/2016, 05/2016, 06/2016, 07/2016, 08/2016, 09/2016, 10/2016, 11/2016, 12/2016 за формою №2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України 04.10.2007 №535 (а.с. 2-156 т.2).

Нараховані позивачем суми наданих пільг визначених категоріям населення збігаються з наявними в матеріалах справи розрахунками видатків по кожній пільговій категорії населення по кожному з заявлених позивачем періоду надання відповідних пільг (а.с. 10-50 т. 1).

Як свідчать матеріали справи, у порушення вимог чинного законодавства, відповідач вартість послуг зв'язку, наданих на пільгових умовах за період з 01.12.2015 по 31.12.2016 споживачам, які проживають на території смт.Варва та Варвинського району Чернігівської області, відшкодував частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9712,96 грн, заявлена позивачем до стягнення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву факт надання позивачем у спірний період послуг зв'язку пільговим категоріям громадян не оспорює та не заперечує щодо наявності невідшкодованої суми в розмірі 9712,96 грн.

Посилання відповідача на ту обставину, що у 2016 році позивачу не відшкодовані витрати в сумі 6039,67 грн, пов'язані з наданням пільг на послуги зв'язку за грудень 2015 року, оскільки відповідні розрахунки були подані відповідачу в січні 2016 року, а компенсація вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, але субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку не передбачена Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» , є безпідставні і судом до уваги не приймаються, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» .

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань» .

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

До того ж, в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Отже, відповідач як орган, уповноважений державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах, зобов'язаний належно, у відповідності до вимог чинного законодавства виконати обов'язок з виплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.12.2015 по 31.12.2016, а зазначені ним обставин щодо відсутності бюджетних призначень на відповідні видатки в 2016 році не є підставами для звільнення останнього від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на 2016 рік видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

Так у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу), держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України.»

Статтею 92 Конституції України визначено, що правові засади функціонування бюджетної системи України встановлюються законами України. Закон про Державний бюджет України є основним фінансовим документом держави, це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Через своє спеціальне призначення цей Закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Конституційним Судом України у рішенні від 09.07.2007 у справі №6-рп/2007 про соціальні гарантії громадян висловлені правові позиції, які полягають у тому, що: «Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави…… Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України…. Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України). Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.»

З огляду на вищевикладене, твердження відповідача про відсутність його можливості сплатити позивачу компенсацію вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.12.2015 по 31.12.2016, так як Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, є безпідставними, оскільки на наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Посилання відповідача на те, що в 2016 році позивачеві не були відшкодовані витрати в сумі 3673 грн 29 коп, пов'язані з наданням пільг на послуги зв'язку, оскільки районною Програмою соціального захисту окремих категорій громадян на 2016-2020 роки, яка затверджена рішенням позачергової третьої сесії районної ради сьомого скликання від 24.12.2015 № 8-3/VII зі змінами і доповненнями, згідно з рішенням сьомої сесії районної ради сьомого скликання від 22.09.2016 № 9-7/VII, не було передбачено відшкодування витрат за надані послуги зв'язку ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам служби цивільного захисту, судом також до уваги не приймаються з наступних підстав:

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Як встановлено судом, категорії громадян, яким надаються пільги з оплати телекомунікаційних послуг, визначаються Законами України, зокрема надання пільг щодо оплати послуг зв'язку ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам служби цивільного захисту передбачена Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» .

У відповідності до частині 2 ст. 19, 68 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Як вже зазначалось судом, у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 викладена правова позиція про те, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Відповідно, в органу місцевого самоврядування, зокрема Варвинської районної ради Чернігівської області, відсутні повноваження щодо скасування громадянам пільг, які надані законодавством України.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач, належних доказів сплати позивачу компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.12.2015 по 31.12.2016 у розмірі 9712,96 грн, суду не надав.

Клопотання відповідача про повторний розгляд юрисдикції господарського суду при вирішенні даного спору, з посиланням на те, що його стороною є суб'єкт владних повноважень, а предметом спору - його рішення та дії, задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості за відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів.

Згідно з ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки, відповідно до ч.3,4 ст.11 Цивільного кодексу України, можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням зазначених норм чинного законодавства, у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , а в Управління соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області - його обов'язок здійснити розрахунок з позивачем щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

Аналогічна позиція викладена у п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» .

Верховний суд України в своєму Інформаційному листі від 26.12.2005 №3.2.-2005 вказав, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суб'єкт владних повноважень, відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» також наведено у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Твердження відповідача про те, що основою для прийняття рішення судом по даній справі є саме бюджетне законодавство і посилання на норми господарського та цивільного законодавства є помилковим, що є підставою для відмови у позові, є безпідставним оскільки ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України передбачено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

Отже, Бюджетний кодекс розуміє під учасниками бюджетного процесу органи, установи та їх посадових осіб, що наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами і обов'язками з управління бюджетними коштами, при чому як на будь-якій стадії бюджетного процесу, так в усьому процесі в цілому. Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади, органи місцевої влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності. Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб'єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 9712,96 грн.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» ; ст.19,20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» ; ст. 11, 509, 525, 526, 633 Цивільного кодексу України; ст. 174, 178, 193 Господарського кодексу України; ст. 22, 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» ; господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Шевченка, 15, смт. Варва, Чернігівська область, 17600 (код ЄДРПОУ 03195990, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульв. Шевченка, 18, м. Київ, 01601 (рахунок №26003010194914 в ПАТ Альфа-Банк , м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН 215607626656) 9712,96 грн компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів та 1600,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 09.08.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко